Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №613/981/26 Провадження № 2/613/961/26 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Шалімова Д.В.,
за участю секретаря Герасимюк Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/981/26, пров. № 2/613/961/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, представник відповідача Котик С.Ф., третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, представник - Пузіков В.А., про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади,-
В С Т А Н О В И В:
До Богодухівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУНП в Харківській області, про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, в якій після уточнення просить: стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України на його користь 510 грн.; стягнути майнову шкоду у розмірі 2 400 грн., яка складається з витрат на паливо та поштові відправлення, понесених у зв`язку з оскарженням незаконної постанови та виконанням судового рішення; стягнути моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 22 грудня 2025 року інспектором патрульної поліції винесено постанову від 22 грудня 2025 року серія ЕНА №6394923, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.10 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 510 грн. за порушення правил перевезення дитини. На підставі зазначеної постанови ним було сплачено адміністративний штраф у розмірі 510 грн. Не погоджуючись із постановою, він звернувся до суду з адміністративним позовом. Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року по справі № 613/2646/25 адміністративний позов було задоволено частково та постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано, провадження у справі закрито. В вищезазначеному рішенні Богодухівського районного суду Харківської області зазначено, що суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі адміністративний суд визнав протиправною та скасував, можна стягнути на користь платника згідно зі ст.1212 ЦК України як безпідставно утримувану. Таким чином вважає, що судом встановлено факт протиправності дій працівника поліції, внаслідок яких він був незаконно притягнутий до адміністративної відповідальності. У зв`язку з незаконним притягненням до відповідальності йому було завдано майнової шкоди у вигляді сплаченого адміністративного штрафу у сумі 510 грн. Внаслідок незаконних дій працівника поліції йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях та порушенні нормального способу життя. Незаконне притягнення до адміністративної відповідальності викликало у нього відчуття несправедливості, стрес та необхідність витрачати значні зусилля на захист своїх прав. Ситуація відбувалась у присутності його малолітньої дитини, яка злякалася та плакала, що підтверджується з відеозапису наданого поліцією, на якому видно, що бабуся дитини підійшла і вказала на стан дитини. Необхідність заспокоювати дитину та пояснювати їй ситуацію спричинила додаткове емоційне навантаження на нього як батька. Крім того, він був змушений витрачати значний час на оскарження незаконної постанови, підготовку документів, звернення до суду та органів казначейства з метою фактичного виконання судового рішення, що обмежило його можливість приділяти належну увагу сім`ї та порушило звичний ритм життя. Таким чином, незаконні дії працівника поліції призвели до тривалих душевних переживань, порушення сімейного спокою та необхідності докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав. З урахуванням характеру правопорушення, тривалості негативних наслідків, глибини душевних переживань та принципів розумності і справедливості, розмір моральної шкоди оцінив у 3000 грн. Разом з тим, для поновлення порушених прав він був змушений неодноразово звертатися до суду та особисто відвідувати судові засідання у Богодухівському районному суді Харківської області, а також здійснювати поїздки з метою подання процесуальних документів та отримання судових рішень. Відстань від його місця проживання до м. Богодухів становить близько 20 км в один бік. У період з 30 грудня 2025 року по 13 березня 2026 року, він щонайменше 8 разів здійснював поїздки до м.Богодухів, з яких 6 разів безпосередньо до суду (участь у судових засіданнях та подання процесуальних документів). У зв`язку з цим поніс витрати на паливо на загальну суму близько 2 400 грн. Крім того, він був змушений неодноразово звертатися до органів Державної казначейської служби України з метою фактичного отримання присудженого судом судового збору, що також потребувало додаткових витрат часу та коштів. Зазначені витрати є реальними, документально підтвердженими та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з незаконними діями працівника поліції, оскільки за відсутності протиправної постанови необхідність у таких поїздках та витратах не виникла б. Таким чином, незаконні дії працівника поліції призвели до порушення його нормального способу життя, спричинили моральні переживання та необхідність витрачати значні зусилля та власні кошти для захисту своїх прав.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 04 червня 2026 року відкрито провадження у дані справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 16 липня 2026 року, закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2026 року визнано обов`язковою явку в судове засідання, для з`ясування позиції по справі.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2026 року, за клопотанням сторони позивача, залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області в якості третьої особи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області - Котик С.Ф. в судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Представник третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Пузіков В.А. в судове засідання не з`явився надав до суду письмові пояснення по справі, зі змісту яких, прохав розгляд справи проводити за його відсутності.
З відзиву представника Головного управління Національної поліції в Харківській області - Котик С.Ф. вбачається, що остання прохала у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Вважала вимогу про стягнення 510 грн. адміністративного штрафу, безпідставною, оскільки, кошти штрафу перебувають на казначейських рахунках Державного бюджету, а ГУНП в Харківській області не є їхнім володільцем чи розпорядником, ГУНП є неналежним відповідачем у частині вимоги про безпосереднє стягнення коштів з його рахунків. Механізм повернення таких коштів чітко врегульовано Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі Порядок № 787). Повернення здійснюється Казначейством за поданням відповідного органу на підставі рішення суду. Стягнення цих коштів у судовому порядку як «майнової шкоди» з операційних рахунків поліції є безпідставним. Для повернення коштів позивач має звернутися до органу поліції із заявою та завіреним судовим рішенням для формування подання, яке згодом направляється до Казначейства. Позивачем не надано доказів що він звертався до поліції з відповідною заявою, та йому було відмовлено. Також заперечувала проти вимоги про стягнення майнової шкоди в розмірі 2400 грн. з огляду на її повну економічну та процесуальну необґрунтованість. Позивач добровільно та виключно задля власного комфорту обрав найбільш вартісний спосіб пересування приватний автомобіль, переклавши ці витрати у вигляді збитків на державний орган. Держава не повинна фінансувати приватний комфорт водія. Позивачем не надано жодних доказів (наприклад, медичних протипоказань до проїзду в автобусі чи довідок про відсутність рейсів), які б доводили безальтернативність використання особистого автомобіля. Позивач мав повне процесуальне право взагалі не здійснювати поїздки та не витрачати кошти, оскільки КАС України дозволяє подавати заяви через систему «Електронний суд» чи поштою, а також заявляти клопотання про розгляд справи без його участі або в режимі відеоконференції. Також вказала, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу (медичних довідок, висновків психолога, рецептів на ліки), які б підтверджували факт завдання йому або членам його родини реальних майнових чи моральних збитків. Суб`єктивне незадоволення діями інспектора та емоційне хвилювання під час зупинки автомобіля є звичайними життєвими обставинами, які не можуть бути підставою для стягнення коштів з бюджету державного органу. З огляду на відсутність доказів заподіяння шкоди, у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 3 000 грн. прохала відмовити.
Позивачем ОСОБА_1 надано відповідь на відзив у якій просив суд стягнути 510 грн. сплаченого адміністративного штрафу з Державного бюджету України на користь позивача, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України. Посилання відповідача на Порядок №787 як на обов`язкову передумову для повернення сплаченого штрафу вважав необґрунтованими, оскільки, зазначений порядок визначає адміністративний механізм повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, однак не обмежує та не виключає право особи на судовий захист порушеного права. Оскільки постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано судом, а провадження у справі закрито, правова підстава для утримання сплаченого ним штрафу відпала, що є підставою для його повернення у судовому порядку. Заперечення відповідача про те, що понесені ним витрати є виключно процесуальними витратами та не підлягають відшкодуванню в порядку цивільного судочинства, вважав необґрунтованими. Вказав, що зазначені витрати виникли не з його власної ініціативи чи з міркувань особистого комфорту, а стали прямим наслідком незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та необхідності захисту порушених прав у судовому порядку. Саме внаслідок винесення незаконної постанови працівником поліції, він був змушений звернутися до суду, неодноразово здійснювати поїздки для участі у розгляді справи, подання процесуальних документів, отримання судових рішень, а також звертатися до органів казначейства з метою фактичного виконання судового рішення. Посилання відповідача на можливість мінімізації його витрат, шляхом використання громадського транспорту є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, через відсутнє пряме автобусне сполучення між селом Балабанівка та містом Богодухів. Крім того вважав, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку особи обирати найдешевший спосіб пересування чи захисту свого порушеного права. Заперечення відповідача щодо відсутності моральної шкоди також є безпідставними. Факт незаконного притягнення мене до адміністративної відповідальності, необхідність тривалого захисту своїх прав, витрати часу, нервове напруження та стан правової невизначеності самі по собі є підставами для відшкодування моральної шкоди. Окремо зазначив, що зазначена ситуація відбувалась у присутності його малолітньої дитини, що само по собі посилило душевні переживання та емоційне напруження, оскільки він був змушений переживати не лише за себе, а й за психологічний стан дитини під час конфліктної ситуації.
Представник третьої особи: Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області Пузіков В.А. надав до суду письмові пояснення в яких прохав відмовити в задоволенні позову повністю. Зазначив, що Головне управління прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним, шкоди позивачеві не завдало. З доданого до позовної заяви платіжного документу вбачається, що 23.12.2025 року позивач перерахував 510 грн. за кодом бюджетної класифікації 21081300. на рахунок відкритий у Головному управлінні і відповідно до акумуляції надходжень до загального фонду державного бюджету Адміністративні штрафи у сфер забезпечення безпеки дорожнього руху, згідно платіжних інструкцій від 23.12.2025 №944334700 ці кошти було перераховано до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 21081300. Згідно Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого Наказом МФУ від 29.01.2013 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України19 лютого 2013 р. за N 291/22823, кошти перераховуються Казначейством за призначенням до Державного бюджету України того ж дня. Отже, Головне управління не набувало та не зберігало у себе кошти позивача, а діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також вважав, що визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 3 000 грн., не підтверджується належними та допустимими доказами, крім того, останнім не надано доказів завданої шкоди у розмірі 2 400 грн.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що 22 грудня 2025 року інспектором Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Голубом Д.О. винесено постанову серії ЕНА № 6394923, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 10 ст. 121 КУпАП.
ОСОБА_1 22 грудня 2025 року сплачено адміністративний штраф в сумі 510 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 9400-8848-3423-5094 АТ КБ «Приват Банк» .
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року (справа № 613/2646/25) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволено частково. Скасовано постанову інспектора Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Голуба Д.О. серії ЕНА № 6394923 від 22 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 10 ст. 121 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 10 ст. 121 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп. В частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 510 гривень, провадження у справі закрито та роз`яснено ОСОБА_1 , що дана позовна вимога підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17).
Кондиційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відповідний висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787.
Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Згідно з п.п 2 п. 35 Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц.
Сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено в пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).
Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем ОСОБА_1 визначено відповідачем Головне управління Національної поліції в Харківській області. В ході розгляду справи за клопотанням сторони позивача до участі у справі в якості третьої особи залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області
Позивач клопотання про залучення до участі в справі належного державного органу з відповідними повноваженнями в якості відповідача не заявляв, суд самостійно позбавлений можливості залучити до участі в справі відповідний державний орган з належними повноваженнями щодо представництва держави в суді.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем неналежно визначено суб`єктний склад даних правовідносин, оскільки, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин, разом з тим, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, у зв`язку з чим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України в сумі 510 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 2 400 грн., яка складається з витрат на паливо та поштові відправлення, понесених у зв`язку з оскарженням незаконної постанови та виконанням судового рішення та моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., суд зазначає наступне.
Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Крім того, згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень зазначеної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Судова практика при цьому виходить із положення, що "відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору" (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що йому спричинена моральна шкода, однак не надав суду доказів її спричинення.
У постанові від 22 січня 2025 року, справа № 335/6977/22, Велика Палата Верховного суду зазначила, що у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами.
При зверненні до суду з позовом, позивач не надав суду доказів спричинення моральних страждань. Скасування постанови судом не свідчить про безумовне спричинення моральної шкоди позивачу. Відповідно суд позбавлений можливості встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями посадових осіб та спричиненням шкоди позивачу, а тому з врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.
Щодо стягнення поштових витрат та витрат на пальне для участі в судових засіданнях, понесених позивачем при розгляді справи № 613/2646/25, суд зазначає, що такі витрати не є збитками та не можуть бути відшкодовані в межах іншого провадження, так як позивач не позбавлений можливості вирішити питання відшкодування витрат в порядку визначеному КАС України в межах зазначеної справи № 613/2646/25.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи що позивачем неналежно визначено суб`єктний склад даних правовідносин та не доведено заявлені вимоги належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що відмова в задоволенні позову з підстав неналежного суб`єктного складу, не перешкоджає повторному зверненню до суду із позовом до належних відповідачів. Даний висновком суду кореспондується із правовим Висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2025 № 760/18179/23 (61-7732св24).
Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів
Керуючись ст.ст. 15, 22, 23, 167, 170, 174, 326, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 29, 45 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 77-81, 141, 263, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, ЄДРПОУ 40108599.
Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Єніна Євгенія, 18, ЄДРПОУ 37874947.
Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2026 року.
СУДДЯ
Судове рішення № 141016606, Богодухівський районний суд Харківської області було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 613/981/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: