Рішення № 14101580, 23.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.11                                                                                           Справа№ 32/240 (2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр", м.Львів.

Про стягнення 7735,39 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: Петруля М.Я. –директор.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", м.Львів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр", м.Львів про стягнення 7 735,39 грн., з яких 6 696,80 грн. основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді, 348,85 грн. пені, 439,90 грн. інфляційні нарахування та 249,84 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 19.01.2011р. Ухвалами суду від 19.01.2011р. та 09.02.2011р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даних ухвалах. В судовому засіданні 09.02.2011р. судом, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк розгляду спору до 03.03.2011р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про відкладення розгляду спору на 23.02.2011р. був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79040 0269227 0 від 14.02.2011р. –вручено 21.02.2011р.

Представник відповідача проти позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних заперечив з тих підстав, що їх нарахування не передбачено договором, подав відзив вих. № 07/02 від 09.02.2011 (вх. № 2966 від 09.02.2011р.). Додатково вказав, що у зв'язку із регулярним порушенням безперебійного постачання теплової енергії в січні-лютому 2010р. відповідач ініціював припинення дії договору з жовтня 2010р. Крім того, надав докази сплати основного боргу (платіжні доручення № 323 від 26.01.2011р. на суму 1 696,80 грн., № 328 від 07.02.2011р. на суму 5000,00 грн.) та акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами, згідно якого станом на 08.02.2011р. основний борг відсутній.

Станом на 23.02.2011р. від позивача заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши заперечення представника відповідача, суд встановив:

01.10.2009р. між ЛМКП "Львівтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" (споживач) було укладено договір №4463/Г про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту –договір). За цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання постачати споживачеві теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться згідно п.6.1 договору в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.

Згідно п.6.2. та 6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав.

Станом на дату подання позовної заяви у відповідача існував борг за фактично спожиту теплову енергію та приєднане теплове навантаження за період з 01.01.2010р. по 01.10.2010р. в сумі 6696,80 грн.

Позивач керуючись умовами п.7.2.3. договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 348,85 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 439,90 грн. інфляційних втрат та 249,84 грн. 3% річних.

Відповідач оплатив основний борг в сумі 6 696,80 грн., в підтвердження чого надав платіжні доручення №323 від 26.01.2011р. на суму 1 696,80 грн. та № 328 від 07.02.2011р. на суму 5000,00 грн.

Крім того, станом на 08.02.2011р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків згідно якого основний борг відсутній.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ГПК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

27.10.2009р. відповідачу було включено систему теплоспоживання на опалення приміщень за адресою: пл.Григоренка,5 у м.Львові, що підтверджується актом від 27.10.2009р. підписаним сторонами.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п.6.2. та 6.3. договору визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Станом на дату подання позовної заяви у відповідача існував борг за фактично спожиту теплову енергію та приєднане теплове навантаження за період з 01.01.2010р. по 01.10.2010р. в сумі 6696,80 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач оплатив основний борг в розмірі 6 696,80 грн., в підтвердження чого надав платіжні доручення №323 від 26.01.2011р. на суму 1 696,80 грн. та № 328 від 07.02.2011р. на суму 5000,00 грн. Крім того надав акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами станом на 08.02.1010р., згідно якого основний борг відсутній.

Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 6 696,80 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв’язку з відсутністю предмету спору відносно цієї суми.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 439,90 грн. та три проценти річних на загальну суму 249,84 грн.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат застосовується незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора, отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, безпідставними є заперечення відповідача проти інфляційних втрат та 3% річних у зв»язку з тим, що їх нарахування не передбачено договором укладеним між сторонами.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за прострочення платежу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В п.7.2.3. договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відтак, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого розрахунку 348,85 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 439,90 грн. інфляційних нарахувань, 249,84 грн. трьох процентів річних та 348,85 грн. пені.

Оскільки основний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду, на нього слід покласти судові витрати згідно ст.49 ГПК України.

Як вбачається із платіжного доручення №13871 від 08.12.2010р. позивачем сплачено 110,00 грн. держмита, відтак зважаючи на вимоги п.п.а). п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. № 7-93 із змінами та доповненнями, йому слід повернути зайво сплачене державне мито в сумі 8,00 грн., про що видати довідку.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ст.80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" (79007, м.Львів, пл.Григоренка, 5; р/р 26000010028493 ВАТ "ВТБ БАНК" м.Київ; МФО 321767, ЄДРПОУ 20837065) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” (79000, м.Львів, вул.Данила Апостола, 1; р/р 260022777 в ЛОД АПП Аваль; МФО 325570; код ЄДРПОУ 05506460) 348,85 грн. пені, 439,90 грн. інфляційних нарахувань, 249,84 грн. 3% річних, 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 6 696,80 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно вимог ст. 116 ГПК України.

5. Видати ЛМКП „Львівтеплоенерго” довідку на повернення з Державного бюджету зайво сплаченого держмита в сумі 8,00 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя