Ухвала суду № 141015456, 27.10.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/1608/24

номер провадження 2-с/531/24/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Карлівка

Суддя Карлівського районного суду Полтавської області Фисун Л.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

в с т а н о в и вл а

06 червня 2026 року Карлівським районним судом Полтавської області видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ» заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 2463,43 грн. та судових витрат у розмірі 302,80 грн.

19 жовтня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу, яку мотивувала тим, що 24.07.2024 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу №531/1608/24 від 06.06.2024, про який заявниця дізналася з системи АСВП. Подана заява про скасування судового наказу ухвалою суду була повернута без розгляду через несплату судового збору. Зазначає, що дана ухвала суду їй не направлялась та не вручалась, у зв`язку з чим у неї відсутні оригінали документів. Просить поновити пропущений процесуальний строк, з причини неотримання ухвали суду, а тому вважає, що строк пропущений з об`єктивних та незалежних від неї причин і підлягає поновленню. Категорично заперечує проти вимог стягувача, оскільки зазначена сума є необгрунотованою та нарахованою з порушенням норм матеріального права, фактичний борг як і факт надання житлово-комунальних послуг перед підприємством відсутні. Просить судовий наказ скасувати у зв`язку з наявним спором про право.

Також разом із заявою надала клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, зазначає про відсутність офіційного місця роботи, самозайнятості та будь-яких інших законних джерел доходу. На підтвердження надає довідку головного управління ДПС у Полтавській області про відсутність доходів фізичної особи за 2024-2026 роки №1601-26-22992 від 02.10.2026.

Суддя, дослідивши подану заяву, вважає, що вона підлягає поверненню заявнику, виходячи з наступних підстав.

За змістом частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 760/6860/17-ц, наказне провадження за своєю сутністю призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наказне провадження як особливий спрощений вид провадження у цивільному судочинстві спрямоване на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без судового засідання та без виклику заявника (стягувача) і боржника.

Статтею 169 ЦПК України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи №531/1608/24 (провадження 2-н/531/264/24), копію судового наказу одночасно з копією заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами було направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 07.06.2026, яке вона отримала особисто під підпис 12.06.2024, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина перша статті 170 ЦПК України).

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 ЦПК України, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви (частина друга статті 171 ЦПК України).

Аналізуючи положення статей 170 та 171 ЦПК України слід дійти висновку, що на суд не покладено безумовного обов`язку поновлювати пропущений процесуальний строк лише за фактом звернення заявника до суду із відповідним клопотанням, проте суд наділений правом поновити такий строк у разі доведення заявником пропуску процесуального строку з поважних причин. Враховуючи об`єктивну поважність причин пропуску заявником процесуального строку, суд, з метою дотримання процесуальних прав всіх учасників справи та діючи в межах завдань цивільного судочинства, поновлює такий строк. Разом з тим, законодавством на суд покладено обов`язок обґрунтовувати ухвалене рішення щодо поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки безпідставне поновлення такого строку може порушити принцип юридичної визначеності.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Із наведеного вбачається, що для задоволення клопотання особи про поновлення пропущеного процесуального строку необхідна наявність одночасно декількох складників:

- реальна перешкода або наявність ускладнюючих чинників, які об`єктивно позбавили заявника можливості вчасно звернутись до суду, тобто такі чинники перебували поза волею заявника;

- підтвердження належними і допустимими доказами ускладнюючих обставин, які призвели до пропуску процесуального строку;

- належна зацікавленість заявника у вчасній реалізації процесуальних прав;

- фактичне звернення до суду у найкоротші строки з моменту закінчення установленого процесуального строку.

З огляду на приписи пункту 1 частини 6 статті 272 ЦПК України, днем вручення судового наказу суд вважає день вручення судового рішення під розписку 12 червня 2026 року.

Відповідно до статті 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У клопотанні про поновлення пропущеного строку та у заяві про скасування судового наказу боржник зазначив, що нею було вжито заходів для його оскарження.

Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Із матеріалів справи №531/1608/24 (провадження 2-с/531/13/24) вбачається, що заявниця зверталася до суду 28.06.2024 із заявою про скасування судового наказу Карлівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2024 року у справі № 541/1608/24.

Ухвалою суду від 03 липня 2024 року вказану заяву повернуто без розгляду.

Копія ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 03.07.2024 разом з заявою про скасування судового наказу та доданими до неї документами було направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 19.07.2026 за адресою зазначеною в заяві, однак поштове відправлення повернулось з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що підтверджується відповідним конвертом (а.с.61-62).

З огляду на приписи пункту 4 частини 6 статті 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення суд вважає день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування, тобто 23 липня 2024 року.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зробив висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/0 від 03.04.2008 року).

Вищезазначене свідчить про незацікавленість заявника у вчасній реалізації процесуальних прав та свідоме ігнорування процесуального строку, передбаченого для боржника для подання заяви про скасування судового наказу.

Водночас будь-яких інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку боржником наведено не було, а тому поновлення строку буде мати своїм наслідком порушення принципу юридичної визначеності, що є недопустимим.

Боржником не наведено жодної поважної причини пов`язаної з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій щодо подачі заяви боржником про скасування судового наказу в межах встановленого законом строку.

Належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу боржник не надав, а наведені у заяві підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними та спростовуються матеріалами справи, таким чином суд приходить до висновку про відсутність підстав для його поновлення.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються суду переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Право доступу до правосуддя, не є абсолютним, а його реалізація має відбуватися із дотриманням процесуального строку, що забезпечує юридичну визначеність та остаточність судового рішення.

За змістом ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Враховуючи вищевикладені обставини, судом не встановлено підстав для поновлення пропущеного строку для подачі заяви про скасування судового наказу, а тому, приходжу до висновку, що заява про скасування судового наказу підлягає поверненню боржнику.

Одночасно із заявою до суду подано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на скрутне матеріальне становище, а також надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 02.10.2026.

Виходячи зі змісту частин 1, 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, враховуючи майновий стан сторони.

Водночас, для прийняття судом рішення, передбаченого у статті 8 Закону, необхідне доведення стороною, яка заявляє відповідне клопотання, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Частина 3 ст.136 ЦПК України також передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Таким чином, підстави, наведені заявницею для звільнення її від сплати судового збору, вказують на її незадовільний майновий стан, а тому суд вважає за можливе задовольнити клопотання та звільнити її від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 170-171, 247, 258-261, 353 ЦПК України,

п о с т а н о в и л а:

У поновленні строку на звернення із заявою про скасування судового наказу відмовити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання заяви про скасування судового наказу від 06 червня 2024 року у справі №531/1608/24.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Карлівським районним судом Полтавської області 06 червня 2024 року у справі № 531/1608/24 повернути боржнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Суддя Л.С.Фисун