Ухвала суду № 141015330, 28.10.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5105/25

Провадження № 4-с/524/39/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:

головуючого судді Предоляк О.С.

при секретарі судового засідання Косенко Р.Д.,

за участи державного виконавця Акіменко Е.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Акіменко Еліни Володимирівни, стягувач: КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу суду направлена скарга дії старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Акіменко Еліни Володимирівни, стягувач: КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області.

В обґрунтування скарги зазначає, що на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 82085548 з примусового виконання рішення Автозаводського районного суду м Кременчука по справі №524/5105/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. 02.10 2026 старшим державним виконавцем Акіменко Е.В. з рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , призначеного для зарахування заробітної плати боржника, всупереч ч 1 ст 18, ст 70 ЗУ «Про виконавче провадження», автоматично списані зарплатні кошти у сумі 11 666,85 грн., без жодного попередження та пояснень з боку виконавця. 02.10.2026 року направлено вимогу про повернення безпідставно списаних/заарештованих зарплатних коштів, а 03.10.2026 року подано скаргу в Сумське міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скаргу щодо скасування постанови від 01.10.2026 року щодо арешту на зарплатні кошти та повернення списані по платіжній вимозі зарплатні кошти у сумі 11666, 85 грн., які залишені без виконання. Вважає, що державним виконавцем порушені законодавчі гарантії встановлені статтями 68-70 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки звернення стягнення на заробітну плату боржника та порядок здійснення відрахувань здійснюється у межах 20 відсотків.

Просить визнати дії та бездіяльність старшого державного виконавця Акіменко Е.В. протиправною щодо арешту та списання зарплатних коштів з банківської карки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 в сумі 11666, 85 грн належних ОСОБА_1 . Списані зарплатні кошти державним виконавцем Акіменко Е.В. по ВП №82085548 з банківської карки АТ КБ «Приватбанк» №4149ХХХ5083 в сумі 11666, 85 грн повернути ОСОБА_1 , скасувати постанову про арешт коштів боржника, яка винесена 01.10.2026 року старшим державним виконавцем Акіменко Е.В. (ВП №82085548), скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 01.10.2026 року та витрат на проведення виконавчих дій від 01.10.2026 року (ВП №82085548), скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 05.10.2026 року.

У судовому засіданні старший державний виконавець Автозаводського ВДВС Головного територіального управління юстиції у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Акіменко Е. В. просить відмовити у задоволенні скарги за безпідставністю. Оголошено письмові заперечення. Наголошувала, що заяв боржника про відкладення, як і самих підстав для відкладення проведення виконавчих дій, передбачених ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» не було, як і відомостей про те що рахунок боржника є зарплатним на момент списання коштів з рахунку боржника. Підстав для реалізації ст. 68-70 ЗУ «Про виконавче провадження» у державного виконавця відсутні, оскільки , стягнення звернуто в першу чергу на кошти боржника у відповідності до ч 2 ст 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Боржник ОСОБА_1 , представник стягувача КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області у судове засідання не прибули

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, вислухавши пояснення державного виконавця, вивчивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на виконанні в Автозаводському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 82085548 з примусового виконання рішення Автозаводського районного суду м Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з 01 березня 2022 року до 31 березня 2025 року в сумі 10000 гривень 48 копійок, нараховані на суму заборгованості 3% річних в сумі 41 грн. 40 коп., інфляційні витрати в сумі 220 грн. 75 коп., пеню в сумі 36 грн. 33 коп., витрати на адміністративний збір за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у сумі 80 грн.00 коп. та судовий збір у сумі 3028 грн. 00 коп.

Так, 01.10.2026державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка направлена сторонам виконавчого провадження за вих. № 170886 від 01.10.2026.

З метою забезпечення виконання рішення суду, державним виконавцем 01.10.2026винесено постанову про арешт коштів боржника в сумі 11 666,85 грн. у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яку направлено на виконання до банківських установ.

02.10.2026 у зв`язку з відсутністю сплати боргу державним виконавцем виставлено платіжну інструкцію на примусове списання коштів з рахунку боржника, з метою виконання рішення.

На рахунок з обліку депозитних сум Відділу надійшли кошти в сумі 11 666,85 грн., які розподілено та перераховано 05.10.2026 наступним чином: 250 грн - на погашення витрат виконавчого провадження відповідно до платіжних інструкцій № 44118, 44119 від 05.10.2026; 10 378,96 грн. - на погашення боргу на користь стягувача, які перераховано відповідно до платіжної інструкції № 44121 від 05.10.2026; 1 037,89 грн. - на погашення виконавчого збору, які перераховано відповідно до платіжної інструкції №44120 від 05.10.2026.

Постановою державного виконавця від 05.10.2026 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вказаною постановою державного виконавця від 05.10.2026 чинність арешту коштів боржника припинено.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно доЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статей 1,5 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня2012 року(далі - Інструкція).

Відповідно до частини 7 статті 26 Закону №1404-VIII уразі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).

частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

При цьому, частина перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).

У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

Пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII тарозділу VIII Інструкції.

Відповідно до пункту 8 розділуVIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках,у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми,що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом №1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

У відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою(пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону(абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52Закону України«Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIIIзобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе.

У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною другою цієї статті визначено, що виконавець зобов`язаний, крім іншого, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У ході примусового виконання, керуючись статтями 27, 42 Закону у межах вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем 01.10.2026 винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

З метою забезпечення виконання рішення суду, керуючись статтями 48, 56 Закону державним виконавцем 01.10.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника в сумі 11 666,85грн. у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яку направлено на виконання до банківських установ.

02.10.2026 у зв`язку з відсутністю сплати боргу державним виконавцем виставлено платіжну інструкцію на примусове списання коштів з рахунку боржника, з метою виконання рішення.

На рахунок з обліку депозитних сум відділу надійшли кошти в сумі 11 666,85 грн., які розподілено та перераховано 05.10.2026 у відповідності до вимог статей 45, 47 Закону.

Постановою державного виконавця від 05.10.2026 виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Крім того , вказаною постановою чинність арешту коштів боржника припинено.

Щодо доводів скарги, про порушення приписів Законодавства в частині відрахувань із заробітної плати у розмірі 20% та автоматичного списання коштів, то у період фактичного виконання рішення в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості щодо визнання боржником виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відомостей про зупинення виконання рішення відсутні.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа також про зміну місця роботи.

Згідно частини 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, натомість боржником не виконано свого обов`язку щодо сумлінного користування наданими йому правами, а саме: не повідомлено державного виконавця про жодні прийняті ним процесуальні дії та рішення в процесі виконавчого провадження, навіть про наміри щодо скасування виконавчого документу.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Відповідно до частини другої статті 451 Цивільного процесуального Кодексу України оскільки оскаржувані рішення, дії вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, право заявника не було порушено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності старшого державного виконавця Акіменко Е.В. протиправною щодо арешту та списання зарплатних коштів з банківської карки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 в сумі 11666, 85 грн належних ОСОБА_1 , повернення списаних зарплатних коштів державним виконавцем Акіменко Е.В. по ВП №82085548 з банківської карки АТ КБ «Приватбанк» №4149ХХХ5083 в сумі 11666, 85 грн скасування постанови про арешт коштів боржника, яка винесена 01.10.2026 року старшим державним виконавцем Акіменко Е.В. (ВП №82085548), скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01.10.2026 року та витрат на проведення виконавчих дій від 01.10.2026 року (ВП №82085548), скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.10.2026 року необхідно відмовити.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-81,133,141,260, 447-452 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Акіменко Еліни Володимирівни, стягувач: КП «Кременчукводоканал» Кременчуцької міської ради Полтавської області відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Олена Предоляк