Рішення № 14101465, 01.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11                                                                                           Справа№ 5015/339/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД", м.Дніпропетровськ,

до відповідача:приватного підприємства "Біосет", м. Кам’янка-Бузька,

про: стягнення 575544,13 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:Пономаренко Є.В. –довіреність від 01.02.2011 р.,

відповідача:Оприск Л.Є. –довіреність від 28.02.2011 р.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" до приватного підприємства "Біосет" про стягнення 575544,13 грн. Ухвалою від 26.01.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.02.2011 р. Розгляд справи відкладено на 07.03.2011 року за клопотанням відповідача. З огляду на те, що 07.03.2011 року є вихідним днем, суд ухвалою від 16.02.2011 року призначив розгляд справи на 01.03.2011 року.

Позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки товару №2121 від 30.12.2009 р., не здійснив оплату за поставлений товар за період з 06.08.2010 р. до 27.12.2010 р. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість станом на 23.02.2011 року в сумі 597995,30 грн. Крім того, відповідачу нараховано 10586,21 грн. пені, 4264,77 грн. інфляційних втрат, 2048,94 грн. –3% річних.

Відповідач у судовому засіданні 01.03.2011 року подав відзив на позовну заяву, яким повністю заперечив проти позову з огляду на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи довіреностей на отримання товару. Самі накладні не можуть свідчити про поставку товару, оскільки в накладній не міститься прізвища особи, що отримала товар. Крім того, відповідачем вказано на ту обставину, що за період з 26.07.2010 року по 24.12.2010 року відповідачем здійснено оплату за поставлений товар у сумі 894675,14 грн., що спростовує доводи позивача про наявність заборгованості.

В судовому засіданні 01.03.2011 року позивачем подано заяву про забезпечення позову. Ця заява мотивована тим, що в газеті "Львівські оголошення" №6 від 23.02.201 року розміщено оголошення про продаж аптечного обладнання (меблів) у зв’язку з закриттям підприємства "Біосед" (м. Кам’янка-Бузька).

Розглянувши подану заяву, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову в цій справі з огляду на таке. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду належних доказів, достатніх для вжиття ззаходів до забезпечення позову. Так, газетне оголошення не є достатнім доказом того, що підприємство відповідача припиняє свою діяльність. Як убачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, виданого 03.02.2011 року державним реєстратором Дніпропетровської міської ради, в цьому реєстрі відсутні відомості про прийняття рішення про припинення юридичної особи. Факт продажу відповідачем своїх меблів, чим також обґрунтовує свою заяву позивач, також не свідчить про вчинення умисних дій з метою уникнення виконання зобов’язань, оскільки з матеріалів справи вбачається (банківські виписки, акт звірки взаємних розрахунків, підготовлений позивачем), що відповідачем протягом серпня-грудня 2010 року вчинялися активні дії для погашення заборгованості. Так, у цей період сплачено позивачу 894469,50 грн. Беручи до уваги наведене вище, суд відмовляє позивачу у задовленні заяви про забезпечення позову.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №2121 від 30.12.2009 р. (надалі –Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується поставляти і передати у власність покупця (відповідач у справі) лікарські препарати та медичні товари (надалі –товар), передбачені даним Договором, а покупець зобов’язується приймати вищевказаний товар і вчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним Договором.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 643673,60 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.

Відповідачем представлено суду банківські виписки, які свідчать про сплату позивачу 894469,50 грн. В судовому засіданні позивач пояснив, що зазначені суми були сплачені за поставки у попередніх періодах, вони враховані в актах звірки.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 4.2 Договору термін оплати покупцем кожного конкретного постачання постачальник вказує у відповідній накладній. У випадку, якщо постачальником не зазначений конкретний термін чи дата оплати, оплата покупцем повинна бути здійснена у повному обсязі в термін, не більше 10 календарних днів з дати одержання товару. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач прийняв поставлений позивачем товар, проте не оплатив його вартості у строки, визначені пунктом 4.2 Договору, вимоги позивача про стягнення 597995,30 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача, які зводяться до відсутності довіреностей на отримання товару. Твердження відповідача спростовується наявними в матеріалах справи довіреностями: №50 від 01.08.2010 року, №51 від 01.09.2010 року, №56 від 01.10.2010 року, №57 від 01.11.2010 року, №60 від 01.12.2010 року. Що стосується заперечень відповідача в частині оплати заборгованості, то ним не наведено належних доказів погашення боргу за накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 5.1 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10586,21 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 2048,94 грн. –3% річних та 4264,77 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду інших доказів про наявність обставин, що свідчать про належне виконання своїх обов’язків.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статтями 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Біосет" (адреса: вулиця Незалежності, будинок 36, місто Кам’янка-Бузька, Кам’янка-Бузький район, Львівська область, 80400; ідентифікаційний код 35106029) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" (адреса: узвіз Селянський, будинок 3А, місто Дніпропетровськ, Дніпропетровська область49000; ідентифікаційний код 21947206) 597995,30 грн. основного боргу, 10586,21 грн. пені, 4264,77 грн. інфляційних втрат, 2048,94 грн. –3% річних, 6148,95 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу

України.

          Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2011 року.

          Суддя