Рішення № 14101398, 01.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11                                                                                           Справа№ 5015/747/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Зевс», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Реліквія», м. Львів

про: стягнення 2182,96 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Кульматицький С.М. –представник (довіреність б/н від 22.09.2010 року)

від відповідача не з’явився

Представнику позивача роз’яснено його права та обов’язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 01.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Зевс», м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Реліквія», м. Львів про стягнення 2182,96 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 01.03.2011 року.

Позивач в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду від 14.02.2011 року виконав, позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 14.02.2011 року не виконав, проти позову у встановленому порядку порядку не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованного поштового відправлення № 7901405268143.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

01 січня 2005 року між ТзОВ «Комерційий центр «Зевс»(Постачальник, надалі Позивач) та ПП «Реліквія»(Покупець, надалі Відповідач) було укладено договір поставки № 266 (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник постачає i передає у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до ст. 712 ЦК України «за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар i сплатити за нього певну грошову суму». До договору поставки застосовуються загальні положения про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Протягом періоду січень 2009р. –травень 2010р. ТзОВ «Комерційний центр «Зевс»здійснив поставку продукції на загальну суму 160 647,27 грн. на користь ПП «Реліквія». Однак, Відповідач, усупереч взятим на себе зобов'язанням, здійснив лише часткову проплату за поставку товару у poзміpi 138 006,51 грн. Отже, станом на 29.06.2010 р. сума основного боргу Відповідача перед Позивачем становила 22 898,57 грн.

10 серпня 2010 року Господарським судом Львівської області прийнято рішення в cnpaвi № 19/107 про стягнення з Відповідача на користь Позивача 22 898,57 грн. основного боргу, 2812,76 грн. пені, розрахованої до 01.06.2010 року включно, 3% річних в розмірі 450,57 грн., розрахованих до 02.06.2010 року включно, 1661,49 грн. інфляційних втрат по березень 2010 року включно, 278,24 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду. На примусове виконання вказаного рішення було видано наказ господарського суду від 20.08.2010 року.

Станом на 04.02.2011 року ПП «Реліквія»не погасило основний борг перед ТзОВ «ЗЕВС», а тому Позивач повторно звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7.1 та п. 7.2 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами i діє до моменту його остаточного виконання, але в будь- якому випадку до 31.12.2008р. У разі, якщо жодна iз Сторін не повідомила за 30 днів до закінчення строку дії Договору письмово іншу сторону про небажання продовжувати договірні відносини, договір вважається пролонгований на новий строк. Оскільки жодних письмових повідомлень зі сторони відповідача щодо небажання продовжувати строк Договору не було, договір № 266 від 01.01.2005р. вважається чинним та діє станом на день подання позовної заяви до суду.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми заборгованості у poзмірі 464, 87 грн., та інфляційні втрати у pозміpi 1 714,09 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості, долученими до матеріалів справи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 612, 625, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Реліквія», м. Львів, вул. В. Великого, 71/76 (код ЄДРПОУ 31291589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний центр «Зевс», м. Львів, вул. Патона, 2/4а (Р/Р 26009302416088 в Залізничному безбалансовому відділенні філії «Відділення Промінвестбанк», м. Львів МФО 325633 код ЄДРПОУ 20814012) 1718 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 464 грн. 87 коп. 3 % річних, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                           

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.03.2011 р.