Рішення № 141013814, 27.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1286/26

Провадження №2/338/1174/26

27 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №201252 від 18.09.2025 у розмірі 13504,50 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачкою в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №201252, за умовами якого їй надано кредит у сумі 13750 грн строком на 140 днів, до 05.02.2026, зі сплатою процентів і комісій. Позивач зазначив, що первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту, а відповідачка належним чином зобов`язання з його повернення та сплати платежів не виконала.

Позивач також послався на те, що 03.04.2026 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №03042026, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №201252.

За розрахунком позивача станом на 01.06.2026 заборгованість відповідачки, заявлена до стягнення, становить 13504,50 грн, з яких 8976,32 грн заборгованості за тілом кредиту, 3928,18 грн заборгованості за процентами та 600 грн комісії. Нараховані штрафні санкції в сумі 1799 грн до складу позовних вимог не включені.

Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити. Також позивач просив стягнути з відповідачки 2662,40 грн судового збору та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

У поданих до суду поясненнях відповідачка визнала заборгованість лише за тілом кредиту в розмірі 8976,32 грн, заперечила проти стягнення процентів і комісії, просила провести перерахунок заборгованості без комісій. На обґрунтування заперечень щодо процентів послалася на те, що перебуває у шлюбі з чоловіком, який має статус ветерана війни та інвалідність II групи внаслідок війни. Відповідачка також зазначила про відсутність офіційних доходів, скрутне матеріальне становище сім`ї та просила розстрочити виконання рішення на шість місяців. Розгляд справи просила провести за її відсутності.

У відповіді на пояснення відповідачки представник позивача просив задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що відповідачка погодила умови кредитування, комісії передбачені договором, а підстав для звільнення її від сплати процентів немає.

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо укладення кредитного договору та надання коштів.

За змістом статей 205, 207, 626, 628, 638 ЦК України правочин може вчинятися в письмовій, зокрема електронній, формі, а договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов. Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на погоджених умовах, а такий договір укладається у письмовій формі.

Статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають можливість укладення електронного договору шляхом направлення оферти та її акцепту, у тому числі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

У постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив, що кредитний договір може бути укладений в електронній формі та підписаний одноразовим паролем-ідентифікатором, якщо подані документи підтверджують волевиявлення сторін щодо істотних умов договору. У постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 Верховний Суд наголосив на необхідності оцінювати цілісність електронного договору та достовірність його копії, коли відповідач заперечує факт укладення договору або зміст його умов.

Судом установлено, що 18.09.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №201252. Індивідуальна частина договору містить суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок надання коштів і графік платежів. Договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором deb8d364. Відповідачка не заперечує укладення договору та визнає наявність кредитних правовідносин.

За умовами договору номінальна сума кредиту становила 13750 грн. Водночас графік платежів відображає чисту суму кредиту 11000 грн, а комісію за надання кредиту в сумі 2750 грн кредитодавець утримав у день укладення договору. З матеріалів справи вбачається, що 5555,44 грн було спрямовано на погашення попереднього кредиту відповідачки, а 5444,56 грн перераховано на її платіжну картку. Отже, сума коштів, спрямована на потреби відповідачки, становила 11000 грн.

Надання коштів підтверджується умовами договору, поданими кредитодавцем документами про перерахування, а також тим, що відповідачка визнає кредитні правовідносини та здійснення платежів за цим договором. Водночас саме зазначення в договорі номінальної суми 13750 грн не доводить, що відповідачка отримала для користування всю цю суму, оскільки 2750 грн одразу були утримані кредитодавцем як комісія.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі й на тих умовах, які існували на момент переходу. Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати клієнтові кошти за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги.

У постановах від 29.06.2021 у справі №753/20537/18 та від 21.07.2021 у справі №334/6972/17 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив, що факт набуття новим кредитором права вимоги підтверджується сукупністю документів про відступлення, реєстром вимог, який індивідуалізує боржника та вимогу, і доказами виконання договору про відступлення.

Між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 03.04.2026 укладено договір факторингу №03042026. Відповідно до його умов право вимоги переходить до фактора з моменту підписання акта приймання-передачі відповідного реєстру. Реєстр прав вимог №2 містить відомості про ОСОБА_1 , кредитний договір №201252 від 18.09.2025 та зазначені складові заборгованості. Акт приймання-передачі реєстру №2 датований 05.05.2026 і підписаний сторонами цього дня. Докази підтверджують перехід до позивача права вимоги за кредитним договором.

Технічні відмітки до реєстру містять відомості про накладення електронних підписів сторонами 08.06.2026. Однак акт від 05.05.2026 прямо засвідчує передання та прийняття реєстру №2, а реєстр індивідуалізує вимогу до відповідачки. У сукупності ці документи підтверджують набуття позивачем права вимоги за спірним договором.

Щодо комісій та розміру заборгованості.

За статтями 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а одностороння відмова від його виконання не допускається. За договором кредиту позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти та сплатити проценти у розмірі й на умовах, погоджених сторонами, з урахуванням вимог закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит не можуть встановлюватися платежі за дії, які не є послугою у значенні цього Закону. Саме зазначення в договорі певного платежу як комісії не звільняє кредитодавця від обов`язку довести, що за неї позичальникові надавалася окрема, конкретна та погоджена послуга.

У постанові від 09.12.2019 у справі №524/5152/15-ц Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що надання кредиту є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а саме по собі надання фінансового інструменту чи супроводження заборгованості не є окремою послугою, замовленою позичальником. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 також звернула увагу, що за відсутності визначених у договорі інших послуг плата за обслуговування кредиту не може стягуватися за інформацію, яку споживач має право отримувати безоплатно.

Комісію за надання кредиту в сумі 2750 грн визначено як винагороду за підготовку, організацію та надання кредиту. Доказів того, що відповідачці надано окрему послугу, відмінну від виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання коштів, позивач не подав. Комісію утримано в день укладення договору, а графік платежів окремо фіксує чисту суму кредиту 11000 грн. Тому 2750 грн не можуть включатися до суми фактично наданого відповідачці кредиту, на яку нараховуються проценти.

Щодо періодичних комісій у сумі 600 грн, то договір передбачає їх нарахування за управління та обслуговування кредиту. Однак позивач не конкретизував, які саме окремі послуги надавалися відповідачці за ці кошти, і не подав доказів їх фактичного надання. Облік кредиту, розрахунок платежів та супроводження заборгованості є діями кредитодавця з виконання договору, а не підтвердженням надання споживачеві окремої платної послуги. Тому 600 грн стягненню не підлягають.

Для визначення заборгованості суд виходить із фактично наданої суми кредиту 11000 грн та враховує всі здійснені відповідачкою платежі. За випискою та розрахунком первісного кредитора відповідачка сплатила п`ять платежів по 2581,90 грн, а саме 02.10.2025, 16.10.2025, 30.10.2025, 21.11.2025 та 02.12.2025, усього 12909,50 грн. Суми, сплачені за комісійними складовими, за результатами перерахунку також зараховуються в погашення процентів та основного боргу, оскільки відповідні комісії не підлягають стягненню.

Договором передбачено процентну ставку 350% річних. Підстав для зміни погодженої ставки лише з огляду на її розмір або майновий стан відповідачки суд не вбачає. У постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за відсутності законодавчо встановленої нікчемності умови суд не може без відповідної вимоги споживача визнати чітку умову договору недійсною, змінити її та самостійно зменшити проценти. У цій справі відповідачка просить відмовити у стягненні процентів, однак окремої вимоги про визнання відповідної умови договору недійсною або про зміну договору не заявила. Розрахунок суду проведено за погодженою ставкою, а не шляхом її довільного зменшення.

Проценти перераховано за ставкою 350% річних, що становить 350%/365 = 0,9589041% на день, на фактичний залишок основного боргу. Щоденне нарахування округлено до копійок. Перерахунок здійснено від дня, наступного за днем надання кредиту, до закінчення строку кредитування 05.02.2026, із зарахуванням кожного платежу спочатку в погашення нарахованих процентів, а залишку платежу в погашення основного боргу.

За період з 19.09.2025 по 02.10.2025 включно, тобто за 14 днів, на суму основного боргу 11000 грн нараховано 1476,72 грн процентів. Із платежу 2581,90 грн, здійсненого 02.10.2025, ця сума зараховується в погашення процентів, а 1105,18 грн в погашення основного боргу. Залишок основного боргу становить 9894,82 грн.

За період з 03.10.2025 по 16.10.2025 включно, тобто за 14 днів, на залишок основного боргу 9894,82 грн нараховано 1328,32 грн процентів. Із платежу 2581,90 грн, здійсненого 16.10.2025, 1328,32 грн зараховується в погашення процентів, а 1253,58 грн в погашення основного боргу. Залишок основного боргу становить 8641,24 грн.

За період з 17.10.2025 по 30.10.2025 включно, тобто за 14 днів, на залишок основного боргу 8641,24 грн нараховано 1160,04 грн процентів. Із платежу 2581,90 грн, здійсненого 30.10.2025, 1160,04 грн зараховується в погашення процентів, а 1421,86 грн в погашення основного боргу. Залишок основного боргу становить 7219,38 грн.

За період з 31.10.2025 по 21.11.2025 включно, тобто за 22 дні, на залишок основного боргу 7219,38 грн нараховано 1523,06 грн процентів. Із платежу 2581,90 грн, здійсненого 21.11.2025, 1523,06 грн зараховується в погашення процентів, а 1058,84 грн в погашення основного боргу. Залишок основного боргу становить 6160,54 грн.

За період з 22.11.2025 по 02.12.2025 включно, тобто за 11 днів, на залишок основного боргу 6160,54 грн нараховано 649,77 грн процентів. Із платежу 2581,90 грн, здійсненого 02.12.2025, 649,77 грн зараховується в погашення процентів, а 1932,13 грн в погашення основного боргу. Залишок основного боргу становить 4228,41 грн.

За період з 03.12.2025 по 05.02.2026 включно, тобто за 65 днів, на залишок основного боргу 4228,41 грн нараховано 2635,75 грн процентів. Платежів після 02.12.2025 відповідачка не здійснювала.

Отже, після виключення комісій та зарахування всіх платежів заборгованість відповідачки за договором станом на 05.02.2026 становить 6864,16 грн, з яких 4228,41 грн заборгованість за основним боргом та 2635,75 грн заборгованість за процентами.

Наданий позивачем розрахунок станом на 01.06.2026 визначає залишок тіла кредиту в сумі 8976,32 грн та процентів у сумі 3928,18 грн, однак його складові розраховані з урахуванням номінальної суми кредиту 13750 грн, до якої включено утриману кредитодавцем комісію 2750 грн. Крім того, розрахунок не відповідає перерахунку, проведеному судом із зарахуванням усіх платежів на фактичну суму боргу. Тому визначені позивачем суми основного боргу та процентів не можуть бути стягнуті в заявленому розмірі.

Щодо доводів про звільнення від сплати процентів.

Відповідачка посилається на те, що її чоловік є ветераном війни, має статус учасника бойових дій та інвалідність II групи внаслідок війни, а тому вона вважає себе звільненою від сплати процентів за кредитом.

Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає ненарахування процентів за користування кредитом визначеним законом категоріям військовослужбовців та їхнім дружинам або чоловікам. Сам факт наявності у чоловіка статусу учасника бойових дій не є достатнім для застосування цієї гарантії без встановлення обставин, з якими закон пов`язує право на таку пільгу.

У постанові від 04.09.2024 у справі №426/4264/19 Верховний Суд зазначив, що посвідчення учасника бойових дій підтверджує право на пільги, передбачені законодавством про статус ветеранів війни, однак саме по собі не доводить права на звільнення від процентів за кредитом за пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Верховний Суд також звернув увагу на необхідність подання доказів обставин проходження військової служби та участі у визначених законом заходах. Такий підхід до розмежування ветеранського статусу та спеціальної кредитної пільги відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.07.2020 у справі №199/3051/14.

Надані відповідачкою документи підтверджують реєстрацію шлюбу 02.12.2025 та статус чоловіка як особи з інвалідністю II групи внаслідок війни. Вони не містять відомостей про проходження ним військової служби у відповідний період, належність до передбаченої законом категорії військовослужбовців та період участі в заходах, з якими закон пов`язує ненарахування процентів дружині. Інших доказів на підтвердження цих обставин відповідачка не подала.

Крім того, шлюб між відповідачкою та її чоловіком зареєстровано 02.12.2025, тоді як кредитний договір укладено 18.09.2025. Тому до цієї дати відповідачка не мала статусу дружини військовослужбовця. Щодо процентів за період після реєстрації шлюбу, доказів належності чоловіка до визначених законом категорій та наявності необхідних умов для застосування пільги матеріали справи не містять.

Отже, правових підстав для звільнення відповідачки від сплати процентів або для зменшення погодженої процентної ставки суд не встановив. Її доводи про відсутність офіційних доходів і складне матеріальне становище не припиняють кредитного зобов`язання та самі по собі не змінюють погоджених сторонами умов щодо процентів.

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: після виключення комісій та перерахунку заборгованості з відповідачки належить стягнути 4228,41 грн основного боргу та 2635,75 грн процентів. У стягненні решти заявленої заборгованості належить відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив 2662,40 грн судового збору. Позов задоволено на 50,8287% від заявленої суми заборгованості 13504,50 грн. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1353,26 грн судового збору.

Позивач просив стягнути 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Їх понесення підтверджене поданими договором, додатковою угодою та актом наданих послуг. Водночас відповідачка заперечила проти розміру цих витрат.

За змістом статей 137, 141 ЦПК України суд оцінює зв`язок витрат зі справою, їх дійсність, необхідність і співмірність зі складністю справи, виконаною роботою та витраченим адвокатом часом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що під час розподілу витрат на правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат з урахуванням обставин справи.

З урахуванням ціни позову, характеру спору, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та обсягу виконаної представником роботи суд вважає співмірними витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн. З урахуванням пропорційності задоволених вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2033,15 грн таких витрат.

На підставі викладеного, ст. 205, 207, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 512, 514, 516, 1077-1079 ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №201252 від 18.09.2025 у розмірі 6864 (шість тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 16 коп., з яких 4228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн 41 коп. - заборгованість за основним боргом та 2635 (дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн 75 коп. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 1353 (одну тисячу триста п`ятдесят три) грн 26 коп. судового збору та 2033 (дві тисячі тридцять три) грн 15 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, воно набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий О. А. Шишко