Рішення № 14101330, 28.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.11                                                                                           Справа№ 23/200

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі –РВ ФДМ України по Львівській області), м. Львів,

до відповідача Приватне акціонерне товариство (надалі –ПАТ) «МТС Україна», м. Київ, в особі Західного територіального управління ПАТ «МТС Україна», м. Львів,

про стягнення 37433,69 грн.

За участю представників:

від позивача - Дутка Ю.І. - представник,

від відповідача – Медвідь І.І. - представник,

Суть спору: РВ ФДМ України по Львівській області, м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ПАТ «Український мобільний зв»язок»в особі Західного територіального управління ПАТ «МТС Україна», м. Львів, 37433,69 грн. неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, за користування майном за час прострочення його повернення орендодавцеві з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. Позовні вимоги мотивовані нормами п. 2.4. договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 42, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 526, 530, 785 ЦК України, ст..ст. 27, 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.73 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».

          Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати до позовних вимог позовну давність, а також відмовити в задоволенні позову. При цьому відповідач посилається на те, що позивачем при обчисленні суми неустойки не враховано зменшені постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 316 ставки орендної плати, а саме застосування для проведення розрахунків з 14.04.2009 р. по 30.06.2010 р. за чинними договорами оренди державного нерухомого майна, що укладені до набрання чинності постановою, орендної ставки у розмірі 45 відсотків установленого обсягу для орендарів, а з 01.07.2010 р. –80 відсотків. Крім цього, відповідач зазначає, що позивач не врахував здійснені ним оплати заборгованості платіжними дорученнями № 782632 від 14.10.2009 р., № 1022365 від 27.10.2010 р. № 1040300 від 22.11.2010 р., № 1058095 від 16.12.2010 р. При здійсненні розрахунку неустойки позивач в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України вийшов за межі 6 місячного терміну нарахування штрафних санкцій. Заявлена позивачем неустойка не підлягає стягненню на підставі ст. 547 ЦК України, оскільки сторонами договору оренди не було досягнуто згоди у письмовій формі щодо стягнення неустойки, а правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми є нікчемним.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду, у судових засіданнях оголошувались перерви.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 550, 599, 611, 629, 759, 762, 785 ЦК України, ст. 230 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв»язок»в особі Західного територіального управління –відокремленого підрозділу ЗАТ «Український мобільний зв»язок», яке згідно з п. 1.1 Положення, затвердженого 09 квітня 2010 р., перейменоване у Західне територіальне управління –відокремлений підрозділ ПАТ «МТС Україна», 18 квітня 2006 р. укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 42. Згідно з п. 3.4. вищезгаданого Положення Територіальне управління має право від імені ПАТ «МТС Україна»вести справи в судах в разі виникнення спору з діяльності Територіального управління на Території діяльності з усіма повноваженнями сторони на підставі довіреності ПАТ «МТС Україна». Довіреністю № 0319/10 від 17.05.2010 р. ПАТ «МТС Україна»уповноважило інженера з договірної роботи Західного територіального управління –відокремленого підрозділу ПАТ «МТС Україна»Медвідь І.І. представляти юридичну особу в усіх судових установах на території діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 р. у справі № 27/95 за участю тих самих сторін, яка набрала законної сили, встановлено, що Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 42 від 18.04.2006 р. закінчився 16.04.09 року. Вказана постанова залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 05 липня 2010 р. у справі № 27/95. Господарським судом Львівської області 30.09.2010 р. видано накази на примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. у справі № 27/95 щодо виселення відповідача з орендованих приміщень та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за користування орендованим майном з 17.04.2009 р. по 30.09.2009 р., тобто після припинення 16.04.2009 р. дії договору оренди.

Враховуючи, що відповідач продовжував користуватись майном після припинення договору оренди № 42, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 785 ЦК України неустойку за період користування майном, що було предметом договору оренди № 42, з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. в сумі 37433,69 грн. Однак, з розрахунку неустойки, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що 37433,69 грн. фактично становить заборгованість відповідача з неустойки за частину березня 2009 р. - вересень 2010 р. Так як за період часу з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р. позивачем нараховано загалом 68871,54 грн. неустойки. З цієї суми позивачем вирахувано 31437,85 грн., сплачених відповідачем з 19.11.2009 р. по 27.09.2010 р. Представник відповідача проти наведеного у судових засіданнях не заперечив. За наведених обставин, встановлена ст. 258 ЦК України позовна давність не підлягає застосуванню, оскільки позов подано до суду 10.12.2010 р.

Позовні вимоги в частині стягнення 6009,51 грн. неустойки за вказаний вище період часу задоволенню не підлягають, оскільки відповідач платіжними дорученням № 0001022365 від 28 жовтня 2010 р. та № 0001040300 від 23 листопада 2010 р. сплатив цю суму. Проте згадані сплати позивачем при поданні 10.12.2010 р. позову до суду не враховано. За наведених обставин, в стягненні 6009,51 грн. неустойки з 37433,69 грн., які просить стягнути позивач, слід відмовити. Платіжне доручення № 782632 від 14.10.2009 р. на суму 2712,13 грн. судом до уваги не береться, оскільки як вбачається з матеріалів справи № 27/95, а саме з розрахунку ціни позову (справа № 27/95, а.с. 51), вказану суму зараховано позивачем в рахунок сплати неустойки, яку він просив стягнути у справі № 27/95 (з 14.04.2009 р. по 30.09.2009 р.)

Після звернення позивача з позовом до суду (10.12.2010 р.) відповідача сплатив платіжними дорученнями № 0001058095 від 16 грудня 2010 р., № 0001074788 від 18 січня 2011 р., № 0001095826 від 17 лютого 2011 р. загалом 9142,66 грн. Відтак, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9142,66 грн. неустойки підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача решти 22281,52 грн. неустойки, яка нарахована станом на 30.09.2010 р., то вони обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 р. № 316, ст. 547 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України. Постанова Кабінету Міністрів України № 316 від 25.03.2009 р. набрала чинності 14.04.2009 р., а договір оренди № 42 припинив свою дію 16.04.2009 р. Неустойка на підставі ст. 785 ЦК України нараховується, виходячи з подвійної плати за користування річчю. Плата за користування річчю відповідно до вимог ст. 762 ЦК України встановлюється договором. Докази внесення сторонами договору змін у Договір оренди № 42 в частині зменшення розміру орендної плати у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані. Згадана постанова застосовується для проведення розрахунків за чинними договорами оренди державного нерухомого майна, що укладені до набрання нею чинності (п. 2 постанови). Крім цього, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02 березня 2010 р. у справі № 27/95, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 липня 2010, встановлено правильність нарахування позивачем неустойки за період з 17.04.2009 р. по 30.09.2009 р. Неустойка, яка була предметом розгляду у справі № 27/95, обчислена позивачем без урахування вимог постанови Кабінету Міністрів України № 316 та ст. 547 ЦК України. Неустойку у справі № 27/95 стягнено судом у повному обсязі, не дивлячись на те, що Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 42, не передбачено сплати орендарем неустойки у випадку невиконання обов»язку щодо повернення майна орендодавцю. Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. При вирішенні спору у справі суд виходить також з того, що відповідно до ст. 546 ЦК України неустойка є способом забезпечення виконання зобов»язання. Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України до відносин щодо забезпечення виконання зобов»язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Законом, а саме: ч. 2 ст. 785 ЦК України, встановлено забезпечення виконання наймачем (орендарем) обов»язку щодо повернення речі після припинення договору найму (оренди) у вигляді сплати неустойки та передбачено її розмір. Вимоги ж, які встановлені ст. 547 ЦК України, поширюються на випадки встановлення договором, а не законом, забезпечення виконання зобов»язання. Посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 ГПК України теж необґрунтовані. Згідно з цією правовою нормою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Законом, а саме частиною. 2 ст. 785 ЦК України, встановлено іншу норму, ніж це передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. Зокрема встановлено, що наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки за весь час користування річчю за час прострочення.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та позовних вимог, провадження у справі щодо яких припинено.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „МТС Україна” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ЄДРПОУ 14333937) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, код ЄДРПОУ 20823070) одержувач коштів: Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача: 23949066, банк одержувача: ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, рахунок № 31114092702002, код рахунку: 22080200) 22281,52 грн. неустойки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, ЄДРПОУ 14333937) в доход державного бюджету 314,24 грн. державного мита та 198,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6009,51 грн. неустойки відмовити.

3. Провадження у справі в частині решти позовних вимог припинити.

4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя