Рішення № 141012654, 26.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/5623/26

Провадження 2/206/2991/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих Світлана Іванівна, про визнання права власності на житловий будинок,

ВСТАНОВИВ

I. Стислий виклад позицій учасників справи

03 серпня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мірянов М.М., звернувся до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений у технічному паспорті літерами А-1, а, а, м/с, загальною площею 97,5 кв. м, житловою площею 66,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами.

Позов обґрунтований тим, що рішенням виконавчого комітету Щербинівської селищної ради від 24 січня 1990 року № 14 позивачу надано земельну ділянку та дозволено будівництво індивідуального житлового будинку. На виконання цього рішення оформлено акт відведення земельної ділянки та нотаріально посвідчений договір про надання її у безстрокове користування. За твердженням позивача, будівництво будинку завершено у 1991 році, після чого він користувався ним як власник, однак правовстановлюючого документа на будинок не отримав.

Позивач посилається на технічний паспорт, довідку селищної ради про забудовника та адресу, довідку бюро технічної інвентаризації і рішення приватного нотаріуса від 20 лютого 2025 року про відмову в державній реєстрації права власності. Вважає, що сукупність цих документів підтверджує набуття ним права власності, а відсутність документа, достатнього для державної реєстрації, зумовлює необхідність судового захисту.

Представник позивача у заяві від 22 жовтня 2026 року підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу без участі позивача і його представника. Представник відповідача також подав заяву про розгляд справи за його відсутності та просив ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства. Така заява не містить визнання позову. Письмових пояснень третьої особи щодо суті позовних вимог не надійшло.

II. Процесуальні дії та явка учасників справи

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Ухвалою від 25 вересня 2026 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 26 жовтня 2026 року.

У судове засідання учасники справи не з`явилися. Сторони повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та просили провести його без їхньої участі. Третя особа належним чином повідомлена про судове засідання, причин неявки суду не повідомила.

Відповідно до частини третьої статті 211 та частини першої статті 223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності учасників за наявними матеріалами. Рішення ухвалюється в загальному порядку.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися в судове засідання, згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

III. Обставини справи та досліджені докази

З виписки з рішення виконавчого комітету Щербинівської селищної ради народних депутатів від 24 січня 1990 року № 14 вбачається, що ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 774 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , і дозволено будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель. У рішенні зазначено проєктну житлову площу будинку 39,2 кв. м та три кімнати, а також передбачено спорудження літньої кухні, сараїв, гаража, погребу, вбиральні та душу.

Актом від 30 січня 1990 року оформлено винесення в натуру меж земельної ділянки та розташування будівель. У цьому акті площа ділянки зазначена як 1 200 кв. м.

04 листопада 1991 року між виконавчим комітетом Дзержинської міської ради народних депутатів та ОСОБА_1 укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності. Договір посвідчений 21 листопада 1991 року за реєстровим № 4585. У ньому зазначені рішення від 24 січня 1990 року № 14, адреса АДРЕСА_1 та площа земельної ділянки 774 кв. м; передбачено будівництво житлового будинку і господарських споруд.

Довідкою Щербинівської селищної ради від 22 лютого 2017 року № 803 підтверджено, що номер будинку по АДРЕСА_1 не змінювався, а забудовником будинку на підставі зазначених рішення виконавчого комітету та договору є ОСОБА_1 .

Технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Проектне бюро «Геобудресурс» станом на 27 лютого 2017 року, містить план земельної ділянки, плани та експлікацію приміщень і характеристику будинку, господарських будівель та споруд за цією ж адресою. Будинок позначений літерами А-1, а, а, м/с, його загальна площа становить 97,5 кв. м, житлова 66,4 кв. м. У характеристиці будинку зазначено 1991 рік побудови. Господарські будівлі та споруди, для яких наведено рік побудови, датовані 19901991 роками.

За технічним паспортом до складу домоволодіння належать літня кухня Б, гараж Ж, сараї В та С, погріб п/г, навіси О та Н, літній душ И, вбиральня Г, колодязь к та огорожа N. Площа земельної ділянки за даними технічної інвентаризації становить 753 кв. м. Технічний паспорт фіксує характеристики майна і не є правовстановлюючим документом.

Відповідно до довідки бюро технічної інвентаризації від 07 червня 2018 року № 133 станом на 31 грудня 2012 року відомості про реєстрацію права власності на зазначений будинок та архівні матеріали, на підставі яких можна видати дублікат правовстановлюючого документа, відсутні. Ця довідка характеризує стан обліку на зазначену в ній дату і не є витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на день вирішення справи.

Довідка про реєстрацію місця проживання від 05 липня 2019 року підтверджує реєстрацію ОСОБА_1 за адресою спірного будинку з 30 листопада 1996 року. Суд враховує її як доказ зв`язку позивача з домоволодінням, а не як самостійну підставу виникнення права власності.

Рішенням приватного нотаріуса Молодих С.І. від 20 лютого 2025 року № 77376793 за заявою № 65364695 відмовлено у державній реєстрації права власності позивача. Відмову мотивовано, зокрема, неподанням документа про прийняття об`єкта в експлуатацію та витягу з Державного земельного кадастру. На державну реєстрацію права власності на будинок за іншою особою як на підставу відмови нотаріус не посилалася. Інших доказів оформлення права власності на спірне домоволодіння за іншими особами матеріали справи не містять.

За експертним висновком до звіту № 290426-001 ринкова вартість домоволодіння станом на 29 квітня 2026 року становить 131 130 грн. Ця вартість визначає ціну позову.

IV. Норми права і мотиви суду

За статтями 12, 13, 81, 89 ЦПК України суд вирішує справу в межах заявлених вимог, оцінюючи докази в сукупності. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається. Заява відповідача про вирішення справи відповідно до закону не звільняє позивача від доказування.

Стаття 41 Конституції України гарантує право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на судовий захист цивільного права, зокрема шляхом його визнання. За статтею 392 ЦК України власник може пред`явити позов про визнання права власності у разі його оспорювання чи невизнання іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Підстави набуття права на будинок, будівництво якого завершено у 1991 році, належить оцінювати за законодавством, чинним у період його створення. З огляду на статтю 5 та пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України сучасні вимоги статті 331 цього Кодексу не можуть ретроспективно визначати умови виникнення права у 1991 році.

Стаття 100 ЦК Української РСР у відповідній редакції допускала перебування житлового будинку в особистій власності громадянина. Статті 12, 13 Закону України «Про власність», чинного на час завершення будівництва, передбачали набуття громадянином права власності внаслідок його праці та відносили житлові будинки до об`єктів такого права. Отже, для вирішення цього спору значення мають правомірність відведення землі для індивідуального будівництва, наявність дозволу на нього, створення будинку позивачем та ідентифікація відповідного майна.

Державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття речових прав, а не самостійним способом створення права поза передбаченими законом підставами. Положення частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вимагають враховувати правовий режим прав, що виникли до 01 січня 2013 року. Відсутність запису в сучасному реєстрі сама по собі не спростовує правомірного набуття права за раніше чинним законодавством.

Пункт 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, передбачає, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні житлові будинки, господарські будівлі, споруди та прибудови до них, закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, документ про прийняття в експлуатацію не вимагається. Висновок про особливий правовий режим оформлення будинків, збудованих до цієї дати, викладений також у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

Таким чином, відсутність у позивача акта прийняття в експлуатацію не є самостійною достатньою підставою для заперечення його права на будинок, збудований у 1991 році. При цьому суд не ототожнює звільнення від подання такого акта з автоматичним підтвердженням правомірності будь-якого будівництва. Наявність підстав виникнення права оцінюється за всією сукупністю доказів.

У цій справі надання позивачу землі саме для спорудження житлового будинку та дозвіл на будівництво підтверджені рішенням виконавчого комітету, актом винесення меж і нотаріально посвідченим договором. Довідка селищної ради пов`язує завершений будинок за незмінною адресою з цими документами та з ОСОБА_1 як забудовником. Технічний паспорт індивідуалізує той самий об`єкт і фіксує його створення до 05 серпня 1992 року. Зазначені докази є взаємопов`язаними і в сукупності підтверджують створення позивачем спірного домоволодіння на наданій йому для цієї мети земельній ділянці.

Суд враховує відмінність між площею будинку, передбаченою первісними документами для будівництва, та площею, визначеною технічною інвентаризацією. Сама різниця показників без встановлення характеру відхилень не доводить наявності істотних відхилень від проєкту або грубих порушень будівельних норм у розумінні статті 105 ЦК Української РСР. Матеріали справи не містять висновків про такі порушення або доказів того, що зазначені в технічному паспорті складові будинку були створені після 05 серпня 1992 року. Цю відмінність суд оцінює разом із первісними документами та довідкою селищної ради про забудовника.

Розбіжності у площі земельної ділянки 774 кв. м у рішенні та договорі, 1 200 кв. м в акті і 753 кв. м у технічному паспорті не змінюють адреси та ідентифікації будинку. Позовних вимог щодо визнання права на земельну ділянку або встановлення її меж не заявлено. Тому цим рішенням суд не визначає площу, межі чи правовий режим земельної ділянки та не визнає право власності на неї.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 8386 постанови від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 роз`яснила, що стаття 392 ЦК України за аналогією закону застосовується і тоді, коли наявні у власника документи не дають змоги беззаперечно підтвердити право на нерухомість, за умови відсутності реєстрації права на неї за іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є власник землі, на якій розташована будівля. Судове рішення про визнання права є підставою для його державної реєстрації.

Землю позивачу було надано у користування органом місцевого самоврядування; документів про її передачу у приватну власність матеріали справи не містять. За статтею 83 ЗК України землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, належать до комунальної власності. Торецька міська військова адміністрація, утворена Указом Президента України від 30 березня 2022 року № 188/2022, здійснює на відповідній території передбачені статтею 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» повноваження, зокрема у сфері управління комунальним майном та земельних відносин. Тому вона є належним відповідачем у цьому спорі щодо домоволодіння на території відповідної громади.

Позивач вжив заходів до державної реєстрації права, однак отримав відмову через недостатність поданих документів. У цій справі він просить підтвердити належність йому будинку, а не скасувати рішення нотаріуса чи зобов`язати її вчинити реєстраційну дію. Законність рішення нотаріуса як самостійна позовна вимога не є предметом цього розгляду.

Установлені судом обставини в сукупності дають підстави для захисту права позивача шляхом його визнання за статтею 392 ЦК України. Суд підтверджує право, набуте внаслідок створення будинку за законодавством, чинним на той час. Склад та площа майна визначаються за технічним паспортом у межах заявленої позовної вимоги. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відповідного права.

V. Судові витрати

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1 064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 28 травня 2026 року № 1401-5068-6999-9308. Цю квитанцію подано із заявою про врахування раніше сплаченого збору після повернення попередньої позовної заяви; у заяві зазначено, що кошти позивачу не поверталися.

Суд враховує, що Торецька міська військова адміністрації Бахмутського району Донецької області не вчиняла дій чи бездіяльності, які спричинили виникнення цього спору, не оспорювала набуті позивачами права та не створювала йому перешкоди у користуванні або розпорядженні майном. Необхідність звернення до суду зумовлена об`єктивною неможливістю оформити та зареєструвати права на нерухоме майно у позасудовому порядку. За таких обставин суд не вбачає підстав для покладення понесених позивачем витрат зі сплати судового збору на Торецьку міську військову адміністрацію Бахмутського району Донецької області та вважає за необхідне залишити судовий збір у загальному розмірі 1 064,96 за позивачем.

Вимоги про відшкодування інших судових витрат із визначенням їх розміру не заявлені.

Керуючись статтями 5, 8, 15, 16, 328, 392 ЦК України, статтями 12, 13 Закону України «Про власність» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позов ОСОБА_1 до Торецької міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих Світлана Іванівна, про визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений у технічному паспорті станом на 27 лютого 2017 року літерами А-1, а, а, м/с, загальною площею 97,5 кв. м, житловою площею 66,4 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею Б, гаражем Ж, сараями В та С, погребом п/г, навісами О та Н, літнім душем И, вбиральнею Г, колодязем к, огорожею N.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем в межах фактично сплаченої ним суми.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі її подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Торецька міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, код ЄДРПОУ 44272449; місцезнаходження: 85200, Донецька область, Бахмутський район, місто Торецьк, вулиця Василя Стуса, будинок 24а.

Третя особа: приватний нотаріус Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих Світлана Іванівна; адреса: 51500, Дніпропетровська область, місто Тернівка, вулиця Героїв Рятувальників, будинок 24, приміщення 27.

Суддя В.В. Гаркуша