Рішення № 14101226, 24.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11 Справа№ 14/211

За позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону, в інтересах держави-Міністерства оборони України, в особі позивача : Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміла», м.Львів

Про стягнення 3061,63 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Хороз І.Б.

Представники сторін:

від прокуратури : Дрібнюк Р.М. ст. пом.прокурора

від позивача - не з»явився

від відповідача не з»явився

Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, роз»яснено. Заяви про відвід судді від сторін не надходили.

Суть спору: Позов заявлено Військовим прокурором Львівського гарнізону, в інтересах держави-Міністерства оборони України, в особі позивача : Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій», м.Львів, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміла», м.Львів, про стягнення 3061,63 грн. заборгованості.

Провадження у справі порушено ухвалою від 27.12.2010 року та призначено розгляд справи на 26.01.2011 року . Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в даній ухвалі. Явка повноважних представників сторін, прокурора в судове засідання визнавалась судом обов»язковою.

Ухвала про порушення провадження у справі отримана Військовою прокуратурою Львівського гарнізону 04.01.2011 року, позивачем ДП МО України Львівський завод збірних конструкцій - 29.12.10 року, відповідачем 29.12.2010 року, що підтверджують наявні у справі поштові повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

З підстав, наведених в ухвалі суду від 26.01.2011 року розгляд справи відкладався на 17.02.2011 року , а з підстав, наведених в ухвалі від 17.02.2011 року розгляд справи відкладався на 24.02.2011 року.

Заявлені позовні вимоги прокурор підтримав, просить позов задоволити.

Відповідач в жодне із судових засідань явку повноважного представника не забезпечив, хоч така судом визнавалась обов»язковою, відзиву на позовну заяву, витребовуваних документів (в т.ч. й доказів проведення з позивачем розрахунку за надані послуги) відповідач не подав, заявлені Прокурором вимоги не спростував належним чином; із клопотаннями чи заявами відповідач до суду в ході розгляду справи не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Із врахуванням положень ч.1 ст.69 ГПК, зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, підстави та можливість відкладення розгляду справи на іншу дату відсутні.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних в ній матеріалах .

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Військовий прокурор Львівського гарнізону , який діє згідно п.2 ст.121 Конституції України, п.2 ст.20 Закону України «Про прокуратуру»та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3/-рп/99, звернувся з даним позовом до господарського суду Львівської області в інтересах держави Міністерства Оборони України в особі Державного підприємства «Львівський завод збірних конструкцій ( далі ДП МОУ «ЛЗЗК»), як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст.ст.525,526,549,611,625,692 ЦК України, ст.230 ГК України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання не допускається. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім цього, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема : сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Встановлено, що між сторонами у справі (ДП МОУ «ЛЗЗК»та ТзОВ «Стоміла») 01 листопада 2001 року укладено договір №66 , який є діючим станом на даний час та згідно умов якого позивач зобов»язувався надати відповідачу комунальні та експлуатаційні послуги для забезпечення господарської діяльності, а орендар зобов»язувався вчасно сплачувати кошти за надані послуги.

Відповідно до п.1.2 - договір №66 є невід»ємною частиною Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №57 від 01.11.2001 р.

Орендодавець (позивач) зобов»язується надавати послуги по енергопостачанню, водопостачанню , вивезенні побутового сміття, а також послуги пожежно-сторожової охорони. (п.2.1.1).

Відповідно до п.3.4 плата за надані послуги перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця на протязі 5-ти банківських днів з 1-го числа наступного місяця.

Плата за надані послуги перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця за весь період з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день протермінування, включаючи день оплати. (п.3.5).

Цей договір діє з 01.11.2001 р по 31.10.2002 р ( п.6.1). Відповідно до п.6.5 договору, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Як стверджує Прокурор і підтвердив позивач офіційною довідкою , договір є чинним станом на час розгляду спору по суті.

Відповідно до п.8 - додатки до цього договору є його невід»ємною і складовою частиною.

Відповідно до п.п.8.1 п.8 договору, додатком до договору №66 ( як його невід»ємною та складовою частиною), є «Розрахунок комунальних послуг та експлуатаційних витрат на утримання орендованого майна».

Договір №66 та додаток до нього підписані з боку ДП МОУ «ЛЗЗК»начальником М.Пустовойченко, з боку ТзОВ «Стоміла»директором О.Ладонько, завірені печатками обидвох сторін.

Матеріали справи підтверджують укладення між сторонами справи 01 листопада 2001 року Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності , за №57. Договір підписаний тими ж посадовими особами з боку орендодавця і орендаря, що й договір №66 та завірений печатками обидвох сторін.

Доказів визнання договору недійсним, припинення його дії, суду не надано. Як вбачається із п.12 договору оренди №57, додатками до цього договору , як його невід»ємними і складовими частинами, є : розрахунок орендної плати (додаток №1); виписка з Звіту про експертну оцінку вартості майна, що передається в оренду (додаток№3); акт прийому-передачі орендованого майна (додаток №2). Додаток №1 до договору оренди №57 («Розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного підприємства МО України «Львівський завод збірних конструкцій») погоджений начальником Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області , завірений печаткою РВ ФДМУ у Львівській області. Наявні у справі копії актів приймання-передачі підтверджують передачу позивачем майна в оренду відповідачу. Окрім того, 22 грудня 2003 року сторони уклали Додаток №6 до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №57 від 01 листопада 2001 року, у якому погодились продовжити термін дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №57 від 01 листопада 2001 року на 27 (двадцять сім) років. Внесли зміни в пункт 10.1 вищезазначеного договору і виклали його в наступній редакції : «10.1. Цей договір діє з 01 листопада 2001 року по 31 жовтня 2030 року, терміном на двадцять дев»ять років». Інші умови договору №57 від 01 листопада 2001 року залишаються без змін.

Даний договір (як зазначено в Додатку №6 від 22.12.2003 р) є невід»ємною частиною до Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №57 від 01 листопада 2001 року.

Додаток №6 від 22.12.2003 року підписаний посадовими особами орендодавця і орендаря ( які підписали договір оренди №57 а в подальшому й договір №66) і завірений печатками обидвох юридичних осіб.

В Акті від 1.04.04 р.прийому-передачі індивідуально визначеного нерухомого майна , що знаходиться за адресою м.Львів, вул..Городоцька,222, підписаного з боку Державного підприємства МО України «Львівський завод збірних конструкцій»в особі начальника заводу Пустовойченко М.М., що діє на підставі Статуту зареєстрованого 12 лютого 1998 року № запису 13151, з однієї сторони, та ТзОВ «Стоміла», в особі директора О.О.Ладонько, що діє на підставі Статуту , зареєстрованого 07 червня 1995 року з другої сторони , сторони підтвердили, що орендодавець приймає, а орендар передає окреме індивідуально визначене нерухоме майно, що було в строковому платному користуванні в орендаря не житлове приміщення в пропарочних камерах площею 43 кв.м. за адресою м.Львів, вул..Городоцька,222 , що знаходиться на балансі орендодавця.

Претензій щодо стану орендованого майна, яке повертається орендодавцеві, сторони не мають. Передача майна проводилась на підставі листа ТзОВ «Стоміла»вих7 від 31.03.2004 року до договору №57 від 01 листопада 2001 року.

Доказів повернення орендарем з оренди по акту приймання-передачі орендодавцю решти майна, матеріали справи не містять, доказів в підтвердження таких обставин відповідач суду не надав. Як зазначено вище, договір №66 є невід»ємною частиною Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №57 від 01.11.2001 р.

Відповідач у строки обумовлені п.3.4 договору №66 не провів з позивачем розрахунку за надані комунальні та експлуатаційні послуги, у зв»язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем по договору від 01 листопада 2001 року №66 , розмір якої становить 3061,63 грн.

Вищевказаний факт заборгованості ТзОВ «Стоміла»перед ДП МОУ «ЛЗЗК»підтверджується довідкою позивача від 22 грудня 2010 року вих.№765 про заборгованість по ТзОВ «Стоміла», а також виставленими рахунками №687 від 30 вересня 2010 року на загальну суму 1037,86 грн, №844 від 29 жовтня 2010 року на загальну суму 1078,58 грн та №923 від 30 листопада 2010 року на суму 945,19 грн, які додаються до позовної заяви .

Відповідач надання йому позивачем послуг на заявлену до стягнення суму боргу не заперечив, не спростував належними та допустимими доказами наведені у рахунках дані, доказів погашення заборгованості не подав.

У відповідності до ст.509 ЦК України (ст.173 ГК України) зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов»язки виникають, зокрема , із договорів та інших правочинів.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов»язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов»язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов»язання, відповідно до ст.610 ЦК України , є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Відповідач обставин, на яких грунтується заявлена прокурором вимога про стягнення 3061,63 грн основного боргу не заперечив та не спростував належними і допустимими доказами. Вимога прокурора про стягнення суми боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). Згідно із ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору №66 (п.3.5) передбачено нарахування пені , у випадку несвоєчасної перерахування або не в повному обсязі плати за надані послуги .

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний, зокрема, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, в даному позові прокурором не заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст..1, 2, 21,32,33,34,36,43,49,75, 82,84,85, 116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоміла»(79025, вул..Левандівська, Б.22, кв.6, м.Львів, код ЄДРПОУ 23270251):

а) на користь Державного підприємства Міністерства Оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»(79601, Львівська обл., м.Львів, вул..Городоцька, будинок 222, код ЄДРПОУ 08006864) 3061,63 грн. боргу;

б) в доход державного бюджету України 102,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 24.02.11 р оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення складено 01.03.11 р.

Суддя