Ухвала суду № 141011310, 21.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/3840/2026

ЄУН 201/4441/26

Соборний районний суд міста Дніпра

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

21.10.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

представника відповідача Матвієвського О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АМФІТЕАТР» (далі Позивач, ОСББ «АМФІТЕАТР», Об`єднання)

до ОСОБА_1 (далі Відповідач, ОСОБА_1 )

про стягнення заборгованості зі сплати обов`язкових внесків та платежів,

установив:

Позивач ОСББ «АМФІТЕАТР», звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 , відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати належних внесків та платежів у загальній сумі 152 425 гривень 24 копійки, з яких: 137 210,39 гривень - заборгованість з оплати внесків та платежів з утримання будинку та прибудинкової території, 11 271,55 гривень - нараховані інфляційні витрати, 3 943,30 гривень - штрафні санкції у вигляді 3 % річних, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року було відкрите провадження у справі та судовий розгляд постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.04.2026 року.

23.04.2026 року постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання, Відповідачу продовжено строк на подання відзиву.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи за підсудністю.

20.05.2026 року постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.

26.06.2026 року справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

У судовому засіданні 02.07.2026 року, 07.07.2026 року оголошувалась перерва, у тому числі для надання можливості сторонами укласти мирову угоду.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про повернення у розгляді справи до стадії підготовчого провадження та оголошено перерву в засіданні.

20.07.2026 року у судовому засіданні оголошено перерву.

Ухвалою суду від 20.09.2026 року судове засідання було відкладено у зв`язку з неявкою представника позивача.

У судове засідання 21.10.2026 року представник позивача повторно не з`явилася в судове засідання, жодних клопотань, заяв до суду не надала, заяви про розгляд справи без участі позивача не представила.

У судовому засіданні 21.10.2026 року представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою представника позивача другий раз поспіль без поважних причин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача, суд дійшов таких висновків.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Учасник може відмовитися від свого права брати участь у судовому розгляді справи, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч. 3 ст. 211 ЦПК України). Однак це право не є абсолютним. Учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Отже, учасники справи мають право: брати участь у судових засіданнях (особисто або через представника); не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою (пункт 7.34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Під обов`язковою участю у судовому засіданні необхідно розуміти виклик учасника процесу судовими повістками про виклик (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2023 року у справі № 522/18403/16-ц).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (ч. 5 ст. 128 ЦПК України).

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1-3 ст. 211 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5 ст. 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у як найшвидшому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитись провадженням у справі (постанови Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц; від 24 травня 2023 року у справі № 755/18115/21).

Синтаксичний аналіз норми ч. 5 ст. 223 та п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, показує, що законодавець, формулюючи правову норму, використав сурядний єднальний сполучник «і», що вживається для зв`язку однорідних членів та частин складного речення. Зокрема, у конкретному випадку сполучник з`єднує два однорідні члени речення: 1) від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 2) його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За допомогою сполучника «і» законодавець точно виражає необхідність одночасного виконання обох умов для того, щоб виключити застосування загального правила про залишення позову без розгляду з причини повторної неявки позивача.

Отже, суд має право залишити без розгляду, навіть якщо надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, але за умови що дотримані такі вимоги: 1) дворазове належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи; 2) двократна, послідовна неявка позивача в судове засідання; 3) суд визнав явку позивача обов`язковою і відкладав розгляд справи, оскільки визнав потрібним, щоб сторона, яка подала заяви про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи.

Наведене дає підстави зробити узагальнюючий висновок про те, що позивач, подаючи заяву про розгляд справи за його відсутності, не звільняється від обов`язку брати участь у судовому процесі за викликом суду. Якщо його неявка перешкоджає розгляду справи, суд має право залишити позов без розгляду, навіть якщо така заява була подана.

Уникнення позивачем судових засідань, якого викликали та повідомили належним чином про них, й неможливість судом першої інстанції через це розглянути спір по суті не є підставою для висновків про обмеження позивача у доступі до суду та правосуддя (п. 63 постанови Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 947/22076/19).

У цій справі, що розглядається, нез`явлення позивача перешкоджає розгляду справи, і суд про це роз`яснював позивачеві, неодноразово викликаючи його представника в судове засідання.

Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1-6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, а також обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

При ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (п. 1 - 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Суд уважає, що неявка позивача унеможливлює вирішення спору та встановлення обставин, які мають значення для вирішення справи, перевірку обґрунтованості розрахунку заборгованості та встановлення фактичних обставин справи.

При цьому, суд ураховує дії позивача у розгляді його позовних вимог, який не цікавиться рухом справи, не вживає дій, спрямованих на забезпечення явки свого представника в судове засідання.

Отже, оскільки позивач (або його представник) повторно не з`явився на судове засідання без поважних причин і не повідомив про причини своєї відсутності, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його неявка перешкоджає розгляду справи, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду не порушує та не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити таке.

29.07.2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 700, 00 грн.

Заяви про зменшення розміру судових витрат позивачем до суду не подано.

У судовому засіданні представник позивача заяву підтримав та просив здійснити перерозподіл судових витрат.

Судом установлено, що представник позивача не з`явився у судові засідання, призначені на 20.09.2026 року і 20.10.2026 року, про причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Отже, саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року в справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року в справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року в справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі№ 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.

Проте у клопотанні про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 700, 00 грн, представником відповідача не зазначено, які саме дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку зі залишенням позову без розгляду. Подані ним до клопотання документи не містять належних мотивів та відповідно вимоги про компенсацію цих судових витрат при залишенні позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача. Не наведено достатніх обґрунтувань і під час судового розгляду.

Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 43, 49, 142, 197, 198, 200, 258-260 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву ОСББ «АМФІТЕАТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати обов`язкових внесків та платежів залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя Т.В. Давидовська