Рішення № 14101077, 24.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.11                                                                                           Справа№ 5015/475/11

за позовом прокурор Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача 1 департаменту економічної політики Львівської міської ради

позивача 2 комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»

до відповідача приватного підприємства «Мегасвіт»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 3178,83грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від прокурора –не з’явився

позивача 1 - Огоновська Т.В., довіреність в матеріалах справи;

позивача 2 –Волошина Тетяна Андріївна, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

          Прокурор Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі департаменту економічної політики Львівської міської ради та комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «Мегасвіт»про стягнення заборгованості; ціна позову: 3178,83грн., в тому числі 3140,39грн. основного боргу та 38,44грн. пені.

          Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів від 01.04.2010р., додатком до Договору, довідкою про заборргованість, статистикою рекламних об’єктів, додатком №1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №817 від 06.08.2004р., розшифровками нарахування пені за листопад-грудень 2010р., фіскальним поштовим чеком №1262 від 28.01.2011р. та реєстром рекомендованих листів з відбитком поштового штемпеля.

          Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/475/11 від 02.02.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17год. 00хв. 15.02.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господасрького суду Львівської області №5015/475/11 від 15.02.2011р.

          Представникам Учасників протягом розгляду справи оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області №№5015/475/11 від 02.02.2011р. та від 15.02.2011р., які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції гсоподарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов’язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України

          Заяв про відвід судді не надійшло.

          Прокурор в судове засідання не з’явився. Протягом розгляду справи Прокурор позовні вимоги підтримав повністю та надав довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

          Представник Позивача 1 в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю з врахуванням здійснення Відповідачем часткової оплати заборгованості. Протягом розгляду справи представником Позивача 1 подано копію доіреності на право здійснення представництва.

          Представник Позивача 2 в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю з врахуванням здійснення Відповідачем часткової оплати заборгованості.

          Протягом розгляду справи представником Позивача 2 подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; письмове повідомлення про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; конкретизований розрахунок заборгованості; довідку про включення Позивача 2 в ЄДРПОУ.

          Також, 15.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача 2 про відкладення розгляду справи. Ухвалою гсоподарського суду Львівської області №5015/475/11 від 15.02.2011р. розгляд справи відкладено.

          Крім того, 24.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Позивача 2, в якому повідомлялось про часткову сплату Відповідачем основного боргу та пені в розмірі 3003,49грн. До клопотання долучено довідку про заборгованість Відповідача перед Позивачем 2 в розмірі 175,34грн. від 23.02.2011р., виписку з банківського рахунку Позивача 2 станом на 02.02.2011р.

          Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, ухвалами суду по даній справі явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

          08.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Відповідача, в якому Відповідач просить не брати до уваги позовну заяву Прокурора, оскільки даний борг є оплачений 02.02.2011р., що Відповідач підтверджує платіжним дорученням. В листі не зазначено, що додається платіжне доручення, і таке до листа не додано.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Щодо стягнення 3140,39грн. боргу.

01.04.2010р. між Позивачем 1 (Робочий орган), Позивачем 2 (Оператор) та Відповідачем (Розповсюджувач) укладено договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів (далі –Договір), відповідно до п.2 якого, цей Договір регулює відносити, що виникають між Робочим органом, Оператором та Розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м.Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішьної реклами за адресами і на термін, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові.

Згідно п.3.2.1 Договору, Робочий орган зобов’язується надавати Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних констуркцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові.

Відповідно до п.3.3.3 Договору, Оператор має право своєчасно отримувати від Розповсюджувача плату за тимчасове користування місцем для розміщення рекламного засобу відповідно до умов цього Договору та Порядку надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних констуркцій.

Згідно п.3.6.8 Договору, Розповсюджувач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за тимчасове користування місцями з дати встановлення пріорітету або дозволу на розміщення зовнішньої реклами за діючими на день сплати тарифами, визначеними Порядком надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розміщення спеціальних констуркцій.

Відповідно до п.4.5 Договору, Розповсюджувач здійснює Оператору плату за користування місцями для розміщення спеціальних констуркцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до цього Договору.

Згідно п.4.9 Договору, базовий тариф за користування місчем підлягає коригуванню щомісячно на рівень інфляції за попередній рік.

Відповідно до п.4.10 Договору, Розповсюджувач не звільняється від плати за тимчасове користування місцями при відсутності на них рекламного засобу, дозвіл на розміщення якого виданий у встановленому порядку.

Згідно п.8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 01.04.2005р.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами укладено Додаток до Договору, яким визначено щомісячний розмір плати.

Відповідно до довідки Позивача 2 №2410-02-979 від 26.01.2011р., розрахунків місячної плати та розрахунку заборгованості за період з 01.11.2010р. по 25.01.2011р., борг Відповідача за Договором становить 3140,39грн. Борг розраховано відповідно до розміру місячної плати місяців (листопад 2010р. – 1052,06грн., грудень 2010р. –1052,06грн., січень 2011р. –1147,68грн.), та за вирахуванням здійснення Відповідачем часткової оплати 15.12.2010р. в розмірі 111,41грн.

Проте, згідно виписки з банківського рахунку Позивача 2, доводів представників Позивача 1 та Позивача 2, довідки Позивача 2 №2410-02-2223 від 23.02.2011р., Відповідачем 02.02.2011р. оплачено за Договором 3003,49грн. з призначенням платежу за користування місцями у грудні 2010р. та січні 2011р. згідно рахунків №63/677 від 02.12.2010р. та №58/211 від 05.01.2011р.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що станом на 25.01.2011р. у Відповідача за Договором утворився борг перед Позивачем 2 за листопад-грудень 2010р., січень 2011р. у розмірі 3140,39грн., з яких Відповідачем 02.02.2011р. оплачено 3003,49грн.

Відповідно, борг Відповідача перед Позивачем станом на 24.02.2011р. становить 136,90грн.

При цьому суд зазначає, що позовну заяву Прокурором подано до суду 01.02.2011р., тобто оплата Відповідачем 3003,49грн. боргу здійснена після надходження позовної заяви до суду.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Відповідачем після надходження позовної заяви до суду оплачено 3003,49грн. боргу, в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведені доводи та не подані докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в розмірі 136,90грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 136,90грн., в частині стягнення 3003,49грн. провадження у справі слід припинити.

Щодо стягнення 38,44грн. пені.

Прокурором до позовної заяви додано розрахунки пені за листопад та грудень 2010р., вихідними даними для яких є сума боргу за відповідні періоди місяців, розмір облікової ставки НБУ за відповідний період, та період заборгованості.

Відповідно до п.3.3.4 Договору,Оператор має право нараховувати та вимагати від Розпосюджувача сплати накладених штрафних санкцій за порушення умов цього Договору у розмірі та порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством.

Згідно п.5.3 Договору, за невчасне внесення плати за користування місцем для розміщення рекламного засобу (або внесення не у повному обсязі) Розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови Національного банку України (НБУ) від 09.08.2010 р. N 377, розмір облікової ставки НБУ з 10.08.2010р. становить 7,7500%.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку пені суд зазначає, що при розрахунку допущено арифметичні помилки, внаслідок перерахунку розмір пені є більшим, аніж заявлено Прокурором у позовній вимозі, проте, з даного приводу суд зазначає, що за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутня правова підстава виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.3.3.4, 5.3 Договору, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 38,44грн. пені підлягають до задоволення.

Також, щодо черговості зарахування Позивачем 2 сплачених Відповідачем 02.02.2011р. 3003,49грн., суд зазначає наступне.

Позивачем 2 зазначено, що сплату Відповідачем 02.02.2011р. 3003,49грн. Позивачем 2 зараховано в таких розмірах, - 38,44грн. пені, та 2965,05грн. боргу. Тобто, в першу чергу зараховано в рахунок оплати пені, а в другу –в рахунок сплати частини основного боргу.

Згідно ст.534 Цивільного кодексу України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Проте, відповідно до п.п.5.3.2.1, 5.3.2.2 укладеного між Сторонами Договору, зарахування коштів на рахунок Оператора здійснюється щомісячно у хронологічному порядку у такій черговості: 5.3.2.1 –заборгованість з оплати за місця; 5.3.2.2 –пеня за прострочення виконання зобов’язання.

Відтак, суд дійшов висновку, що укладеним між Сторонами Договором встановлено першочергове зарахування заборгованості, а при неповній оплаті боргу, зарахування сплачених коштів в рахунок пені за прострочення зобов’язання згідно Договору не допускається.

Враховуючи вищенаведене, сплачені Відповідачем 02.02.2011р. 3003,49грн. за Договором при наявності на час сплати боргу у розмірі 3140,39грн., повинні зараховуватись в рахунок погашення основного боргу.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

24.02.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.02.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 121, п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. п.3 ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 2, 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, п.11 ч.1 ст.80, стст.82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, п.6 ст. 20, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р., ч.1 ст.11, ч.1 ст.ст.509, 525, 526, 530, 534, 549, 599, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Мегасвіт»(79039, м.Львів, вул.Бортнянського, 20, кв.37, ідентифікаційний код 31589236) на користь коммунального підприємства «Адміністративно-технічне управління»(79012, м.Львів, вул.Сахарова, 42, ідентифікаційний код 13804591) 136грн. 90коп. боргу, 38грн. 44коп. пені.

3.          В частині стягнення 3003грн. 49коп. боргу провадження у справі припинити.

4. Стягнути з приватного підприємства «Мегасвіт»(79039, м.Львів, вул.Бортнянського, 20, кв.37, ідентифікаційний код 31589236) в доход державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 102грн. державного мита, та в доход державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                       Фартушок Тарас Богданович