Рішення № 14101049, 17.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11 Справа№ 26/179 (10)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корн-ЛТД», м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Київ в особі Львівського відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Київ

про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Басистий В.О. представник (довіреність б/н 18.08.2010 р.)

від відповідача Жук Р.С. представник (довіреність № 4 від 10.01.2011 р.)

від третьої особи не зявився

Представникам позивача та відповідача розяснено їх права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 17.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Корн-ЛТД», м. Львів звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Київ в особі Львівського відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Київ про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 30 квітня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2733, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на нерухоме майно: адміністративно-побутові приміщення та магазин, загальною площею 353,1 м.кв., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стуса, 29 та належать на праві власності ТОВ «Корн Лтд».

Ухвалою суду від 06.12.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2011 р. Ухвалою суду від 20.12.2010 р. вжито заходів до забезпечення позову. Ухвалою суду від 25.01.2011 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладався до 08.02.2011 р. Ухвалою суду від 08.02.201 р. розгляд справи відкладався до 17.02.2011 р.

Відповідачем в судовому засіданні 25.01.2011 р. подано відзив на позовну заву, в якому заперечує позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві, та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засідання 08.02.2011 р. відповідачем подано додаткові письмові пояснення до відзиву на позовну заяву.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав. Обґрунтовує вимоги тим, що спірний виконавчий напис вчинено з пропуском строків, визначених ст. 88 Закону України «Про нотаріат»; виконавчий напис було вчинено без дотримання 30-денного строку після виставлення претензії, що передбачено п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом № 20/5 від 03.03.2004 р. Міністерства юстиції України; виконавчий напис не містить заходів примусового характеру, а відтак і не відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив. У відзиві на позовну заяву, додаткових письмових поясненнях до відзиву та поясненнях, наданих в судових засіданнях, представник відповідача зазначив, що при вчиненні спірного виконавчого напису банком та нотаріусом було дотримано вимог чинного законодавства та умов іпотечного договору, а відтак на його думку немає підстав для задоволення позовних вимог.

Третя особа участі повноважного представника в судове засіданні не забезпечила. Натомість через канцелярію суду надійшов відзив третьої особи, в якому зазначається про безпідставність вимог позивача та дотримання третьою особою та відповідачем установленого законом порядку вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

30 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно.

Даним виконавчим написом № 2733 від 30.04.2010 р. пропонується звернути стягнення на адміністративно-побутові приміщення та магазин, загальною площею 353,1 м.кв., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стуса, 29 та належать на праві власності ТОВ «Корн Лтд»(позивачу).

Зазначені адміністративно-побутові приміщення та магазин на підставі іпотечного договору, посвідченого 01.10.2007 р. (яким забезпечується виконання зобовязання за кредитним договором № 017-Г/Л від 01.10.2007 р., укладеним між ТОВ «Корн Лтд»та АКБ «ТАС Комерц банк»), передана в іпотеку АКБ «ТАС-Комерцбанк», який змінив своє найменування на ВАТ «Сведбанк», яке потім змінило своє найменування на ПАТ «Сведбанк», строк платежу за яким настав 30 вересня 2008 року.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації адміністративно-побутових приміщень та магазину вказаним виконавчим написом пропонується задовольнити вимоги ПАТ «Сведбанк»у розмірі: 970016,14 грн., в т.ч. 700000,00 грн. заборгованості по кредиту; 183830,61 грн. заборгованості по відсотках, 86185,53 грн. пені, 8800,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису.

01.10.2007 р. між сторонами було укладено кредитний договір № 017-Г/Л. Згідно п. 1.3 кредитного договору № 017-Г/Л строк користування кредитною лінією встановлений з 01.10.2007 р. по 30.09.2008 р. Відповідно до п. 4.1 даного договору погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 30 вересня 2008 року включно.

На забезпечення виконання основного зобовязання сторони уклали іпотечний договір від 01.10.2007 р., відповдіно до п. 2 якого іпотекодавець (позивач) передає, а іпотекодержатель (відповідач) приймає в іпотеку майно: адміністративно-побутові приміщення та магазин, що на плані позначені літерою «А-2», загальною площею 353,1 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Стуса, 29.

Відповідно до п. 10.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання іпотекодавцем умов основного зобовязання та/або цього договору звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі.

Згідно п. 10.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 11 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день визначений з основного зобовязання, іпотекодавець не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, платежі та санкції, що випливають з основного зобовязання. При настанні зазначених випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень основного зобовязання та зобовязань, передбачених цим договором у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Вказана в п. 11 іпотечного договору умова прописана в положеннях п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом № 20/5 від 03.03.2004 р. Міністерства юстиції України, відповідно до якого вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Листом від 23.03.10 № 422 Банк звернувся до позивача з вимогою про усунення порушень умов кредитного договору № 017-Г/Л від 01.10.2007 р. та погашення існуючої заборгованості. Докази надсилання такого листа відповідач надав в судовому засіданні.

Також, в даному листі відповідач надав позивачу 30-денний строк для погашення існуючої заборгованості за кредитним договором та висловив попередження про те, що у випадку не задоволення вимог Банк буде звертати стягнення на предмет іпотеки.

У звязку з тим, що позивачем не було виконано вимог Банку, останній звернувся до нотаріуса із заявою від 29.04.2010 р. про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі від 01.10.2007 р. та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий перелік затверджений Постановою КМ України № 1172 від 29.06.1999 р.

Відповідно до п. 1 Переліку нотаріусу подаються:

А) Оригінал нотаріально посвідченої угоди;

Б) Документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, порядок вчинення виконавчих написів регламентується Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом № 20/5 від 03.03.2004 р. Міністерства юстиції України.

Згідно п. 282 Інструкції для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 283 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.

Згідно п. 284 Інструкції нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Судом встановлено, що спірний виконавчий напис вчинено на підставі наступних документів: заяви відповідача від 29.04.2010 р. про вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі; оригіналу договору іпотеки від 01.10.2007 р.; копії кредитного договору № 017-Г/Л від 01.10.2007 р.; копії письмової вимоги № 422 від 23 березня 2010 року та повідомлення про вручення вимоги позивачу; розрахунку заборгованості; копії витягу з Статуту ПАТ «Сведбанк»(нова редакція); копії Свідоцтва про реєстрацію ПАТ «Сведбанк»в Державному реєстрі банків; копії довідки АБ № 228177 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; довіреності № 739 від 19.11.2009 р.

Доказів подання нотаріусу інших документів для вчинення виконавчого напису відповідачем не надано. Не заявлялось клопотань про витребовування таких доказів і в порядку ст. 38 ГПК України.

Відповідно до імперативних норм ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом № 20/5 від 03.03.2004 р. Міністерства юстиції України, п.п. Б ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 р. № 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Водночас Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМ України від 29.06.1999 р. № 1172, не конкретизує, які саме документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника.

За переконаннями суду документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Як встановлено судом, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус не отримував від позивача та відповідача первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та здійснення його повного чи часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутні правові підстави вважати, що суми нарахованих відповідачем процентів, зазначених у виконавчому написі, є безспірними.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про нотаріат»правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей закон, інші законодавчі акти України.

За приписами ст. 8 ЦК України цивільні відносини не врегульовані цим кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, регулюються тими правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогією права).

Враховуючи неврегульованість Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом № 20/5 від 03.03.2004 р. Міністерства юстиції України, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМ України від 29.06.1999 р. № 1172 питання щодо конкретизації документів, які підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, для врегулювання спірних відносин суд вбачає за можливе застосувати загальні засади і принципи права, що регулюють схожі відносини.

Згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірні вимоги кредиторів це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається за матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, позивач не акцептовував надісланої відповідачем на його адресу вимоги від 23 березня 2010 року № 422 про усунення порушень, у звязку з чим ствердної відповіді боржника (позивача) до заяви про вчинення спірного виконавчого напису відповідачем не додавалось.

В контексті викладеного суд зауважує, що саме лише твердження іпотекодержателя про порушення основного зобовязання або договору іпотеки не обовязково є безспірним через можливість різного тлумачення сторонами умов договору. Доказом безспірності може бути тільки ствердна (визнана, акцептована) відповідь боржника на письмову вимогу кредитора (іпотекодержателя).

З огляду на викладене нотаріус при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

Також, судом встановлено, що оскільки п. 4.1 кредитного договору передбачено строк погашення заборгованості за кредитною лінією та процентів визначено по 30 вересня 2008 року, то саме 01 жовтня 2008 року у відповідача могло виникнути право вимоги стосовно виконання основного зобовязання.

Враховуючи той факт, що виконавчий напис було вчинено 30 квітня 2010 року, тобто понад визначені законом граничні строки, суд дійшов висновку про допущені порушення під час вчинення виконавчого напису.

Предметом договору іпотеки від 01 жовтня 2007 року є нерухоме майно іпотекодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1)передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2)продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3)відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4)переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

Судом відхиляються твердження позивача про порушення відповідачем п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України в частині недотримання порядку предявлення боржнику претензії з вимогою про усунення порушення, оскільки таке спростовується матеріалами справи, зокрема поданими відповідачем листом № 422 від 23.03.2010 р. та доказами про вручення такого листа позивачу 25.03.2010 р.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача із посиланнями на норми ст. 526 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку»про те, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день визначений основним договором іпотекодавець не поверне суму заборгованості, в тому числі і шляхом звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису, оскільки предметом спору є не дотримання позивачем умов кредитного договору, а дотримання відповідачем та третьою особою встановеного законом порядку вчинення виконавчого напису та порядку звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат»та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30 квітня 2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 2733, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про звернення стягнення на нерухоме майно: адміністративно-побутові приміщення та магазин, загальною площею 353,1 м.кв., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стуса, 29 та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Корн Лтд»(м. Львів, вул. Стуса, 29, код ЄДРПОУ 20815158).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»в особі Львівського відділення Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Львів, вул. Зелена, 149, корпус 4 (код ЄДРПОУ 19356840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корн Лтд», м. Львів, вул. Стуса, 29 (код ЄДРПОУ 20815158) 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. Вжиті ухвалою суду від 20.12.2010 р. заходи до забезпечення позову залишити в силі до набрання рішенням законної сили.

Суддя Деркач Ю.Б.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.02.2011 р.