Рішення № 141010046, 28.10.2026, Чернівецький районний суд Вінницької області

"28" жовтня 2026 р.

Справа №150/406/26

Провадження по справі №2/150/357/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Чернівецький районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.

при секретарі Савковій С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області про зобов`язання надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної частки (паю), право на яку позивач набув в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Залокоцької В.Д.. звернулася до Чернівецького районного суду Вінницької області із вище вказаним позовом через електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Позивач в судове засідання не зявився, представником позивача адвокатом Залокоцькою В.Д. скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» скеровано заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність її довірителя, вимоги якого підтримує та просить їх задоволити.

Відповідачем - Чернівецькою селищною радою Могилів Подільського району Вінницької області подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнаються. Скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, клопоче про розгляд справи у відсутність повноважного представника. Обгрунтовуючи свої заперечення, Чернівецька селищна рада Могилів Подільського району Вінницької області посилається на те, що 22.04.2024 року до Чернівецької селищної ради звернувся ОСОБА_1 із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення 01.01) відповідно до належного йому права на земельну частку (пай). Під час розгляду клопотання Чернівецькою селищною радою було проведено уточнення списків громадян - власників земельних сертифікатів реформованого КСП «Земля Подільська», який є складовою частиною Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Земля Подільська» на території Чернівецької селищної ради, в результаті чого було встановлено, що ОСОБА_2 в даних списках відсутня. На підставі цього, рішенням Чернівецької селищної ради №1370 від 24 травня 2024 року (47 позачергова сесія 8 скликання) ОСОБА_1 відмовлено у наданні такого дозволу на повторне звернення ОСОБА_1 №666 від 09.09.2024, листом №993 від 17.10.2024 надано відповідь та повторно відмовлено в наданні дозволу.

Окрім того, Чернівецька селищна рада заперечує проти надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення 01.01) за рахунок земельної частки (паю), право на яку позивач набув у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та зазначає, що оскільки заборона визначена в пп.5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу дійсно не стосується процедури виділення в натурі земельних паїв, але з причин того, що ОСОБА_2 не було включено до списків громадян - власників земельних сертифікатів реформованого КСП «Земля Подільська», який є складовою частиною Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Земля Подільська» на території Чернівецької селищної ради, дану земельну ділянку не було включено до пайового фонду колишнього КСП «Земля Подільська», а значить Чернівецька селищна рада не має можливості виділити земельну ділянку в натурі, а виділення такої земельної ділянки із земель запасу, які є землями комунальної власності є порушенням пп.5 п.27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Пунктом 2 частини 4 статті 274 ЦПК України встановлено, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах щодо спадкування.

У відповідності до положень п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, тому згідно ухвали від 09.06.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Згідно ухвали суду від 02.07.2026 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на наступних підставах.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За вимогами ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.25 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Чернівці Могилів-Подільського району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із земельної ділянки, площею 2,13 га у колишньому КСП «Земля Подільська» (на даний час - землі сільськогосподарського призначення на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області), про що свідчить копія сертифікату на право на земельну частку (пай серії ВН №038142 (а.с. 9).

Державний акт на право власності на земельну ділянку в натурі ОСОБА_2 не видавався, земельна частка (пай) в натурі (на місцевості) не виділялася.

13.01.2024 нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Ординським Ю.С. на підставі заповіту, посвідченого 11.12.1999, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 4/2024, зареєстровано в реєстрі за № 118), відповідно до якого єдиним спадкоємцем права на земельну частку (пай) ОСОБА_2 є її онук - ОСОБА_1 (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Чернівецької селищної ради з клопотанням від 22.04.2024, вхідний № 242 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення 01.01) відповідно до належного йому права на земельну частку (пай).

Рішенням Чернівецької селищної ради № 370 від 24.05.2024 (47 позачергова сесія 8 скликання) позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з підстави відсутності ОСОБА_2 у Списку громадян - власників земельних сертифікатів реформованого КСП «Земля Подільська», який є складовою частиною Технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП «Земля Подільська» на території Чернівецької селищної ради (а.с. 12).

Після чого повторне звернення позивача від 09.09.2024, вхідний №666 з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації та викопіювання земельної ділянки залишено без задоволення, що стверджується листом Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області від 09.12.2024, вих. №993, в якому повідомлено, що рішення №1370 залишається в силі, а надання викопіювання для виділення земельної ділянки за рахунок земель запасу чи резервного фонду неможливе (а.с. 13).

Суд вважає такого роду рішення органу місцевого самоврядування необґрунтованим з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі розпорядження Чернівецької районної державної адміністрації № 40 від 18.03.1997 «Про видачу сертифікатів на право на земельну частку (пай)» було видано сертифікат серії ВН № 038142 на право на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві «Земля Подільська» смт Чернівці Чернівецького району Вінницької області у розмірі 2,13 умовних кадастрових гектарів, згідно списку ОСОБА_2 значиться під номером 259 (а.с. 14, 15, 16-17).

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області у листі №23/475 25 від 25.11.2025 зазначається, що ОСОБА_2 включена до Списку пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві (КСП «Земля Подільська») і проживають на території Чернівецької селищної ради та бажають використовувати земельний пай у колективній власності, а також що їй видано сертифікат серії ВН №038142 на підставі рішення райдержадміністрації № 40 від 18.03.1997, зареєстрований за №259 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються районною державною адміністрацією Вінницької області (а.с. 18).

Рішенням 8 сесії 23 скликання Чернівецької селищної ради від 28.02.2000 «Про передачу в приватну власність земельних часток (паїв) одним масивом» було передано у власність громадянам, в тому числі ОСОБА_2 (яка значиться у списку під №75), земельні ділянки в розмірі земельного паю для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 16-17)

Отож, матеріалами справи доведено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 , прийняв спадщину в установленому законом порядку, однак не має можливості оформити право власності на земельну ділянку в натурі (на місцевості) та виготовити технічну документацію із землеустрою виключно через відмову Чернівецької селищної ради, яка суперечить наявним правовстановлюючим документам. Внаслідок зазначених дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець, позбавлений можливості реалізувати своє право власності на земельну частку (пай) шляхом виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та оформлення прав на неї.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення та належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.

Право на земельну частку (пай) є об`єктом спадкування (абзац 3 статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власників земельних часток (паїв)» від 05.06.2003, №899-IV).

13 січня 2024 року нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Ординським Ю.С. на підставі заповіту, посвідченого 11.12.1999 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 4/2024) (а.с. 10). Єдиним спадкоємцем права на земельну частку (пай) ОСОБА_2 визнано ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач у встановленому законом порядку прийняв спадщину і набув статусу власника земельної частки (паю) розміром 2,13 умовних кадастрових гектарів.

Право на земельну частку (пай) у ОСОБА_2 виникло на підставі розпорядження Чернівецької районної державної адміністрації №40 від 18.03.1997 року та підтверджується сертифікатом серії ВН № 038142, зареєстрованим 03.04.1997 за №259 у Книзі реєстрації сертифікатів (а.с. 9).

Факт включення ОСОБА_2 до списку пенсіонерів, які раніше працювали в сільському господарстві, та її право на пай підтверджено Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області листом №23/475-25 від 25.11.2025 (а.с. 18).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власників земельних часток (паїв)» від 05.06.2003, №899-IV, документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), є, зокрема, сертифікат на право на земельну частку (пай) та свідоцтво про право на спадщину. Наявність цих документів у позивача є достатньою правовою підставою для реалізації права на виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власників земельних часток (паїв)» від 05.06.2003, №899-IV встановлено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, які мають право на земельну частку (пай), звертаються до відповідної ради із заявою (клопотанням) про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Виділення земельної частки (паю) в натурі здійснюється на підставі відповідної документації із землеустрою, зокрема технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (стаття 55 Закону України «Про землеустрій», стаття 123 Земельного кодексу України).

Відповідно до роз`яснень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 28.10.2024, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) не є передачею у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, оскільки заінтересованій особі за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування має бути виділена земельна ділянка, на яку особа вже набула право у вигляді земельної частки (паю) із земель колективної власності КСП і здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» з врахуванням вимог законів України «Про землеустрій» та «Про Державний земельний кадастр».

Обмеження передбачені підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України (щодо заборони передачі у приватну власність земельних ділянок державної або комунальної власності, надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою та розробку такої документації) не поширюються на процедуру виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

У разі виявлення, після розробки проекту, факту невключення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про: внесення змін до проекту розробником документації із землеустрою з метою забезпечення громадян необхідною кількістю земельних ділянок (на підставі відповідного договору); надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Повноваження Чернівецької селищної ради щодо надання дозволу на розроблення такої технічної документації випливають зі статті 122 Земельного кодексу України (повноваження органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин) та статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власників земельних часток (паїв)» від 05.06.2003, №899-IV. Надання такого дозволу є обов`язком ради за наявності у заявника підтвердженого права на земельну частку (пай), та не її дискреційним правом.

З врахуванням вище викладених обставин, суд дійшов висновку, що відмова Чернівецької селищної ради Могилів - Подільського району Вінницькоїобласті з підстави відсутності ОСОБА_2 у Списку громадян - власників земельних сертифікатів реформованого КСП «Земля Подільська» є незаконною, оскільки право на пай підтверджується сертифікатом та рішенням райдержадміністрації від 1997 року, факт включення до списку пенсіонерів та наявність права підтверджено уповноваженим органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, спадкоємець набуває всіх прав спадкодавця щодо земельної частки (паю) в повному обсязі.

Внаслідок безпідставної відмови Чернівецької селищної ради позивач позбавлений можливості реалізувати право власності на земельну частку (пай), гарантоване статтею 41 Конституції України, статтею 78 Земельного кодексу України, а також право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відтак, оскаржуване рішення Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області №1370 від 24.05.2024 суперечить вимогам Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Цивільного кодексу України та іншим актам законодавства, є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Визнання незаконними (протиправними) рішень (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного (господарського) права або інтересу. Якщо порушення прав особи вбачається в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання протиправними таких рішень (бездіяльності) є належним способом захисту.

Верховним Судом у постанові від 11.03.2024 у справі №480/749/23 чітко розмежовано характер правовідносин: «…Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового, приватного права чи інтересу. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору». (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 823/1984/16).

Частиною 1 статті 155 ЗК України встановлено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Аналогічно підлягає визнанню протиправною бездіяльність органу, яка унеможливлює реалізацію права позивача на набуття земельної ділянки у власність.

З урахуванням викладеного, позивач має право вимагати визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької селищної ради № 1370 від 24.05.2024 року, а також зобов`язати Чернівецьку селищну раду надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до належного позивачу права на земельну частку (пай) розміром 2,13 га.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

У пункті 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 ЗК України).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (ч.11 ст.118 ЗК України).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» , постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

З вище наведених норм законодавства слідує, що резервний фонд використовується, у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Статтею 13 вище вказаного Закону врегульовано питання використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Відтак, саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14 106цс21), а також Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 541/1512/21 (провадження № 61-3067св22). У пункті 10.29 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу.

Відповідно до ст., ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.

Відповідачем визнаються позовні вимоги в повному обсязі на умовах, викладених в позовній заяві.

Враховуючи в сукупності всі обставини справи, беручи до уваги докази, які одержані у встановленому законом порядку, суд з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 приходить до висновку про задоволення його позовних вимог.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Представник позивача ОСОБА_3 просить залишити судові витрати, пов`язані із розглядом справи за позивачем.

На підставі ст.81 Земельного кодексу України, ст., ст.1217, 1218, 1225, 1268 ч.5, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 206 ч.4, 263 - 265, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької селищної ради Могилів Подільського району Вінницької області №1370 від 24 травня 2024 року (47 позачергова сесія 8 скликання), яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язати Чернівецьку селищну раду Могилів Подільського району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення 01.01) за рахунок земельної частки (паю), право на яку ОСОБА_1 набув у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 24.11.1997 Чернівецьким РВ УМВС України у Вінницькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Чернівецька селищна рада Могилів Подільського району Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Святомиколаївська, 103/1, селище Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код в ЄДРПОУ 04326856).

СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК