Рішення № 141009663, 28.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14064/26

Провадження 2/127/3995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка є власницею нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який під`єднаний до зовнішніх інженерних мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. 01.06.2024 та 01.07.2024 між позивачем та відповідачкою було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, який є публічним договором приєднання. За надані послуги за період з 01.06.2024 до 31.01.2026 відповідачка заборгувала 2 419, 89 гривень, що підтверджується виписками з журналу нарахувань та оплати.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення на його користь з відповідачки заборгованості в сумі 2 419, 89 гривень, з яких: 1 993, 03 гривень - заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення за період з липня 2024 року по січень 2026 року (включно); 426, 86 гривень заборгованість за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з червня 2024 року по січень 2026 року (включно).

Ухвалою суду від 30.04.2026 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із ухвалою суду від 30.04.2026 та копією позовної заяви із доданими до неї документами, направлене відповідачці за адресою місцезнаходження майна, повернулося до суду із відміткою «адресат відсутній», а направлене за адресою її місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку, було вручене одержувачу 21.05.2026. (а.с. 155-157) Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи.

Враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи. Також, враховуючи положення п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала суду від 30.04.2026 вважається врученою відповідачці 21.05.2026.

У строк, визначений судом ухвалою суду від 30.04.2026, від відповідачки відзив на позов не надійшов. Будь-які докази по справі чи клопотання від відповідачки також на адресу суду не надходили.

Ухвалою суду від 06.08.2026 у державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради було витребувано докази по справі.

19.08.2026 на адресу суду надійшли витребувані вищевказаним судовим рішенням докази по справі.

Ухвалою суду від 21.08.2026 розгляд справи вирішено провести у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Будь-які докази по справі чи клопотання, крім поданих позивачем разом із позовною заявою та Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради на виконання вимог судового рішення, від учасників справи на адресу суду не надходили.

У судове засіданні представник позивача та відповідачка повторно не з`явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України були повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Від відповідачки на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у її відсутність не надходили. Таким чином, учасники справи не з`явились в судове засідання без поважних причин. Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про проведення розгляду справи у його відсутність і відсутність заперечень щодо проведення заочного розгляду справи. (а.с. 184-184зв.)

Судом не встановлено, що нез`явлення представника позивача перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, клопотання представника позивача та положення ст.ст. 223 і 280 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи у відсутність учасників справи та провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 14.04.2026 і наданої позивачем до позовної заяви, відомості щодо власника нежилого приміщення вбудованого-прибудованого до будинку за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. (а.с. 136)

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.08.2026, наданої на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2026, не вбачається наявність запису у відповідному реєстрі про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежиле приміщення вбудованого-прибудованого до будинку за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 166-173)

Водночас, і з інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 14.04.2026, і з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.08.2026 вбачається передача ОСОБА_1 вищевказаного об`єкта нерухомого майна в іпотеку в 2008 році.

Враховуючи наведене судом прийнято до уваги, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно в Україні почав функціонувати з 1 січня 2013 року. При цьому, права власності на нерухоме майно зареєстровані до 2013 року, на рівні закону визнані дійсними.

Відповідачкою не спростовано належність їй на праві власності нежилого приміщення вбудованого-прибудованого до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

01.06.2024 та 01.07.2024 позивачем було надіслано ОСОБА_1 повідомлення про укладення типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які є публічними договорами приєднання. (а.с. 7-24)

Згідно актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за період з 01.06.2024 до 31.01.2026, позивачем надавалась послуга з постачання теплової енергії та гарячої води на загальну суму 2 419, 89 гривень. (а.с. 25-61)

Оригінали вищевказаних актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) направлялись на адресу місцезнаходження майна відповідачки засобами поштового зв`язку цінними листами з описами вкладення. (а.с. 61-129)

Крім того, позивачем неодноразово на адресу відповідачки були направленні попередження про необхідність здійснення оплати за надані позивачем послуги. (а.с. 130-135)

У відповідності до виписок із журналів нарахувань за особовими рахунками № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відповідачка заборгувала за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення 1 993, 03 гривень з 01.07.2024 по 31.01.2026 та за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання 426, 86 гривень за період з 01.06.2024 по 31.01.2026, що разом становить 2 419, 89 гривень. (а.с. 5-6)

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до п. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 за № 830 (надалі Правила), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст.ст. 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Суд зауважує, що статус нерухомого майна «нежитловий», з урахуванням різноманітності видів майна та можливостей його використання, а також права власника володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, не зобов`язує власника використовувати таке майно лише з господарською метою.

Судом встановлено, що відповідачка у даних правовідносин виступає як фізична особа, а докази того, що нерухоме майно використовується у підприємницькій діяльності, матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що письмовий договір на постачання теплової енергії та гарячої води до приміщення належного відповідачці між сторонами не укладався.

Як вбачається з позовної заяви, нежитлове приміщення, належне відповідачці, обладнане індивідуальною системою опалення та гарячого водопостачання.

Водночас, відповідно до п. 14 Правил, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.

Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (п. 24 Правил).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено нарахування плати за абонентське обслуговування окремо на послугу з постачання теплової енергії та на послугу з постачання гарячої води.

Отже, відповідачка, як власниця нежитлового приміщення з індивідуальним опаленням, розташованого у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , який повністю не від`єднано від мереж централізованої системи теплопостачання, зобов`язана здійснювати оплату за такими видами послуг: за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення; витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання; абонентське обслуговування.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів комерційного обліку здійснюються оператором зовнішніх інженерних мереж відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено договорами про надання комунальних послуг, укладеними відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, нарахування плати за абонентське обслуговування передбачено п. 33 Правил, а також п. 30 Типових індивідуальних договорів приєднання на послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 установлено граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуги, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг.

Для споживачів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» тарифи розміщено на вебсайті підприємства.

Отже, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до Правил розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів (п. 35). Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором (п. 36). Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб (п. 37).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається неналежне виконання відповідачкою у період з 01.06.2024 до 31.01.2026 обов`язку щодо оплати послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення та гарячого водопостачання). Відповідачкою доводи позивача не спростовано. Будь-яких доказів, які б повинні були бути враховані судом при вирішенні даного спору, відповідачкою не надано.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про теплопостачання» та п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Судом встановлено, що заборгованість відповідачки перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби опалення та за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання становить 2 419, 89 гривень, з яких: 1 993, 03 гривень - заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення за період з 01.07.2024 по 31.01.2026; 426, 86 гривень заборгованість за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01.06.2024 по 31.01.2026.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом та державним реєстратором на виконання вимог судового рішення, подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 30.04.2026 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення викладені позивачем у позові та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за спожиті послуги в розмірі 2 419, 89 гривень, з яких: 1 993, 03 гривень - заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення за період з 01.07.2024 по 31.01.2026; 426, 86 гривень заборгованість за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01.06.2024 по 31.01.2026.

Невідшкодована відповідачкою на користь позивача сума витрат, пов`язаних з наданням їй послуг з постачання теплової енергії та гарячої води це не отримані державою кошти, що у свою чергу, завдає шкоду безпосередньо інтересам держави.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 328, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1777 від 20.04.2026. (а.с. 4)

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3 328, 00 гривень.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, ст.ст. 11, 15, 16, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 273, 279-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води в сумі 2 419, 89 гривень, з яких: 1 993, 03 гривень - заборгованість за теплову енергію витрачену на загальнобудинкові потреби опалення за період з 01.07.2024 до 31.01.2026; 426, 86 гривень заборгованість за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за період з 01.06.2024 до 31.01.2026.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» судовий збір в сумі 3 328, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .

Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»: ЄДРПОУ 33126849; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 13.

Рішення суду складено 28.10.2026.

Суддя