Рішення № 141009606, 28.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24727/26

Провадження № 2/127/6763/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором-

в с т а н о в и в:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 жовтня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 1863859 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого останній надано кредитні кошти в розмірі 7800 грн шляхом перерахування на її банківський рахунок.

Відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором, однак належним чином своїх зобов`язань не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

28 листопада 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28112025, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. За твердженням позивача, загальний розмір заборгованості становить 33 520,40 грн, з яких 7799,96 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 10 120,44 грн заборгованість за процентами та 15 600 грн пеня.

Посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права вимоги за кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 33 520,40 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2026 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачці ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням.

15 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у повному обсязі, посилаючись на їх необґрунтованість та недостатність наданих позивачем доказів.

Зазначила, що не заперечує факту укладення 02.10.2024р. кредитного договору № 1863859 та отримання кредитних коштів у розмірі 7800 грн, однак не визнає заявленого позивачем розміру заборгованості, оскільки останнім не враховано здійснених нею платежів та не надано належного детального розрахунку заборгованості. Зокрема, відповідач вказала, що заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 7799,96 грн потребує перевірки з урахуванням фактично здійснених платежів, а нарахування процентів у сумі 10 120,44 грн є необґрунтованим без зазначення конкретних періодів нарахування, застосованих процентних ставок, фактичного залишку заборгованості та порядку зарахування сплачених коштів. Крім того, відповідач заперечила проти стягнення пені в розмірі 15 600 грн, що становить 200 % від початкової суми кредиту, посилаючись на необхідність перевірки правових підстав її нарахування та відповідності умовам кредитного договору і вимогам законодавства.

Окремо зазначила про відсутність належних доказів переходу до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги саме за її кредитним договором, зокрема належним чином оформленого реєстру прав вимог та актів приймання-передачі, а також доказів повідомлення її про заміну кредитора у зобов`язанні.

Також заперечила проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу без належного документального підтвердження їх фактичного понесення, обсягу наданих послуг та співмірності зі складністю справи. У зв`язку з наведеним просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а в разі встановлення наявності заборгованості визначити її розмір виключно на підставі належних і допустимих доказів, відмовити у стягненні необґрунтовано нарахованої пені або вирішити питання про зменшення її розміру, витребувати зазначені докази та розподілити судові витрати відповідно до результатів розгляду справи.

30 вересня 2026 року представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М.Е. подав письмові пояснення, у яких заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначив, що відповідач не заперечує факту укладення 02.10.2024р. кредитного договору № 1863859 із ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та отримання кредитних коштів у розмірі 7800 грн, однак безпідставно оспорює розмір заборгованості та право позивача на її стягнення.

Щодо переходу права вимоги пояснив, що 28.11.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 28112025, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1863859.

На підтвердження переходу права вимоги послався на договір факторингу, витяг із додатка до нього, акт приймання-передачі реєстру прав вимог та платіжну інструкцію від 03.12.2025.

Стосовно доводів відповідача про відсутність повідомлення щодо заміни кредитора зазначив, що неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє його зобов`язань за кредитним договором, а лише надає право виконати зобов`язання первісному кредитору. При цьому вказав, що відповідач не надала доказів погашення заборгованості перед первісним кредитором або позивачем.

Щодо розміру заборгованості пояснив, що умовами кредитного договору передбачено надання кредиту в сумі 7800 грн. строком на 360 днів із застосуванням фіксованої процентної ставки, яка залежить від періоду користування кредитними коштами та виконання позичальником договірних зобов`язань. Зокрема, договором передбачено пільгову процентну ставку 15 % на день за перший день користування кредитом, стандартну ставку 3 % на день із другого дня користування кредитом до 31.10.2024р. включно, можливість застосування зниженої ставки 1,5 % на день за визначених договором умов, а з 01.11.2024 пільгову ставку 0,75 % на день.

Також зазначив, що договором визначено порядок нарахування процентів на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день користування кредитом. За твердженням представника позивача, нарахування здійснено відповідно до погоджених сторонами умов договору, а загальна заборгованість відповідача становить 33 520,40 грн, з яких 7799,96 грн основний борг, 10 120,44 грн проценти за користування кредитом та 15 600 грн пеня.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо неправомірності нарахування пені, представник позивача послався на пункт 6.4 кредитного договору, яким передбачено відповідальність позичальника за порушення строків виконання грошових зобов`язань, зокрема штраф у розмірі 780 грн за четвертий день порушення та 156 грн за кожний наступний день невиконання зобов`язання, а також на положення договору щодо порядку нарахування неустойки. Вказав, що нарахування пені здійснювалося з урахуванням установлених законодавством обмежень, а після 03.09.2025 подальші нарахування припинено.

Окремо наголосив, що після набуття права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не здійснювало додаткового нарахування процентів, штрафних санкцій чи інших платежів, а заявлена до стягнення заборгованість сформована первісним кредитором відповідно до умов кредитного договору.

На підтвердження розміру заборгованості послався на наданий розрахунок та додатково поданий детальний щоденний розрахунок нарахувань. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що їх розмір у сумі 6000 грн підтверджується договором про надання правової допомоги № 42649746 від 01.06.2026, додатковою угодою від 03.07.2026, детальним описом виконаних робіт та актом наданих послуг, а тому вважає такі витрати обґрунтованими та співмірними зі складністю справи. Посилаючись на наведені обставини, представник позивача просив долучити письмові пояснення до матеріалів справи, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, здійснити розгляд справи за відсутності представника позивача та покласти судові витрати на відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 1863859 про надання споживчого кредиту за продуктом «Зручний».

Відповідно до пунктів 1.21.4 зазначеного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 7 800,00 грн строком на 360 днів, а позичальник повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах, визначених договором.

Договір укладено в електронній формі шляхом використання інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписано позичальником 02.10.2024 о 19:37 одноразовим ідентифікатором К770, що відображено у відповідній частині договору.

Згідно з пунктом 1.5 договору процентна ставка за користування кредитними коштами є фіксованою та передбачає застосування підвищеної, стандартної або зниженої процентної ставки залежно від виконання позичальником визначених договором умов.

Пунктом 1.5.1 договору встановлено підвищену процентну ставку в розмірі 15 % на день, яка застосовується за перший день користування кредитом.

Відповідно до пункту 1.5.2 договору стандартна процентна ставка становить 3 % на день та застосовується з другого дня користування кредитом до 31.10.2024 включно, крім випадків застосування зниженої процентної ставки.

Пунктом 1.5.2.1 договору передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки в розмірі 1,5 % на день за умови виконання позичальником визначених договором умов щодо своєчасної сплати платежів.

Згідно з пунктом 1.5.3 договору з 01.11.2024 до останнього дня строку кредитування включно встановлено процентну ставку в розмірі 0,75 % на день.

Пунктом 1.7 договору визначено денну процентну ставку, яка залежно від умов кредитування становить 0,971 %, 0,85 % .

Відповідно до пункту 1.8 договору загальні витрати за кредитом становлять 27 261,00 грн. за умови застосування стандартної процентної ставки та 23 868,00 грн за умови застосування зниженої процентної ставки. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача визначена відповідно в розмірі 35 061,00 грн та 31 668,00 грн.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку, реквізити якої зазначені позичальником.

Пунктом 2.2 договору передбачено перерахування суми кредиту протягом двох календарних днів із моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитними коштами протягом строку кредитування.

Пунктом 3.2 договору визначено, що нарахування процентів здійснюється виходячи з кількості днів користування кредитом та відповідної процентної ставки.

Згідно з пунктом 3.3 договору у випадку дострокового повного або часткового повернення кредиту проценти підлягають сплаті за фактичний строк користування кредитними коштами.

У матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, оформлений ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», у якому зазначено основні умови кредитування, зокрема суму кредиту 7 800,00 грн, строк кредитування 360 днів, процентні ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту та порядок здійснення платежів.

Відповідно до графіка платежів, який є додатком до договору № 1863859 від 02.10.2024, позичальник зобов`язувався здійснювати платежі кожні 30 днів.

Графіком передбачено перший платіж 31.10.2024 у розмірі 4 563,00 грн, із яких 1 755,00 грн становлять проценти за користування кредитом, а 1755,00 грн інші нараховані проценти, та наступні періодичні платежі відповідно до визначених договором умов.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження надання кредитних коштів позивачем подано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251209-44 від 09.12.2025, адресований ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Згідно із зазначеним листом 02.10.2024 через платіжну інфраструктуру ТОВ «ПЕЙТЕК» здійснено переказ кредитних коштів на платіжну картку, реквізити якої були зазначені клієнтом ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», на суму 7 800,00 грн.

У листі наведено ідентифікаційні дані відповідної платіжної операції, зокрема дату і час створення операції 02.10.2024 о 19:37:23, дату і час прийняття в роботу 02.10.2024 о 19:37:26, дату і час виконання 02.10.2024 о 19:37:26, а також зазначено платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 16.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260914/86297-БТ надало інформацію щодо належності зазначеної платіжної картки та руху коштів за відповідним рахунком.

Із наданої банком інформації встановлено, що платіжна картка № НОМЕР_1 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_2 , емітована на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за зазначеним рахунком 02.10.2024 здійснено операцію зарахування коштів у розмірі 7 800,00 грн із призначенням операції «P2P_SL_CR, KYIV». Сума зарахування у валюті картки з урахуванням комісії становила 7 761,00 грн, комісія 39,00 грн.

Цього ж дня за рахунком відображено операцію переказу коштів у розмірі 7 761,00 грн на власну картку позичальника із закінченням номера *0460.

Таким чином, банківською випискою зафіксовано надходження 02.10.2024 на належний відповідачці рахунок кредитних коштів у розмірі 7 800,00 грн та подальше їх перерахування на іншу власну картку.

У матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором № 1863859 від 02.10.2024, складений ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Відповідно до зазначеного розрахунку позивачем відображено нарахування процентів за користування кредитними коштами протягом строку кредитування, а також здійснені позичальником платежі.

Зокрема, у розрахунку зазначено, що за період користування кредитом позичальником здійснювалися платежі, які зараховувалися кредитодавцем у рахунок погашення нарахованих процентів.

Згідно з підсумковими даними розрахунку загальна сума нарахованих процентів становить 35 061,00 грн, сума сплачених процентів 7 956,00 грн, залишок заборгованості за процентами 27 105,00 грн.

Залишок заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до розрахунку становить 7 800,00 грн.

Крім того, позивачем подано окремий розрахунок заборгованості за договором № 1863859 від 02.10.2024, у якому відображено нарахування процентів, здійснені платежі та залишок заборгованості станом на визначену в ньому дату.

28 листопада 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» як клієнтом та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як фактором укладено договір факторингу № 28112025.

На виконання зазначеного договору сторонами 28.11.2025 складено акт прийому-передачі реєстру прав вимог, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» передало, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло реєстр прав вимоги за договором факторингу № 28112025.

Згідно з пунктом 2 акта кількість боржників, права вимоги щодо яких передавалися фактору, становить 2 337 осіб.

Акт підписаний від імені ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» директором Рохманійком Миколою Віталійовичем та від імені ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» директором Романенком Михайлом Едуардовичем із застосуванням електронних підписів.

До матеріалів справи долучено протоколи створення та перевірки електронних підписів зазначеного документа, у яких відображено відомості про підписантів, час накладення електронних підписів та результати їх перевірки.

Також у матеріалах справи міститься реєстр прав вимог до договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025р., оформлений як додаток до договору факторингу, що містить відомості про боржників, кредитні договори та розміри переданих грошових вимог., де під № 1516- значиться ОСОБА_1 .

На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано відповідні документи щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами.

Зазначені документи в сукупності становлять письмові докази, подані сторонами та долучені до матеріалів цивільної справи.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за кредитним договором №28112025 перейшло до позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.10,11Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний Договір №1863859 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. І дана обставина не заперечується сторонами.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Отже, матеріалами справи підтверджено дотримання сторонами вимог Закону України «Про електронну комерцію» щодо укладення кредитного договору в електронній формі.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.81, ч. 1 ст.89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, заборгованість відповідача за кредитом становить 33520,40 грн.

З приводу нарахування процентів та строку такого нарахування за даним договором, суд зазначає наступне.

Так, статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.

У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

На момент укладення договору відповідач був ознайомлений із паспортом споживчого кредиту, в якому прямо зазначено розмір процентної ставки, загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку, після чого добровільно уклав договір та отримав кредитні кошти.

Отже, факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим, позаяк надані позивачем докази містять інформацію про підписання договору, за яким заявлено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, електронна адреса) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачем не надані.

За приписами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_1 не заявляла зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитних договорів на підставі положень ст.1051 ЦК України.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснила часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1863859 від 02.10.2024р. шляхом здійснення платежу, зазначеного у розрахунку заборгованості за Кредитним договором.

Сплачуючи кредит, Відповідачка, додатково до зазначеного вище, вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Відповідно до положень статей 512, 514, 516, 1077 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги, у тому числі на підставі договору факторингу, при цьому до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Отже, досліджені судом докази свідчать про те, що право грошової вимоги за кредитним договором №1863859 від 02.10.2024р. послідовно перейшло від первісного кредитора ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке на час звернення до суду є належним кредитором у спірному зобов`язанні та набуло право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Доводи відповідача щодо ненаправлення йому повідомлення про відступлення права вимоги також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, а неповідомлення боржника не звільняє його від обов`язку виконання зобов`язання. Положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюють обов`язок повідомлення споживача, однак не передбачають недійсності відступлення у разі його недотримання.

Оцінюючи надані докази у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до переконання, що кредитний договір між сторонами укладено належним чином, грошові кошти відповідачем отримано, зобов`язання з їх повернення не виконано, право вимоги до відповідача правомірно перейшло до позивача, а доказів погашення суми основного боргу відповідачем суду не надано. За таких обставин позовні вимоги у про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7799,96 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 10120,44 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених вимог про стягнення суми по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання в сумі 15600 грн. Дані вимоги не підлягають до задоволення.

Надаючи оцінку таким доводам, суд зазначає, що ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався Указами Президента України та який діє на даний час.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Суд зауважує, що тлумачення змісту кредитного договору дає підстави для висновку, що сторонами погоджено саме відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за договором.

У даній справі штраф в сумі 15600,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником в розумінні ст. 549 ЦК України, а тому відповідач звільняється від їх сплати на період воєнного стану.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що вимоги позову в даній частині є необгрунтованими, а тому не пілягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витратити зі сплати судового збору у сумі 1423,35 грн. та витрати на професійну правову домомогу врозмірі 3207,67 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

на підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, статтями 526, 611,638,1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17920 ( сімнадцять тисяч дев"ятсот двадцять ) гривень 40 коп., судовий збір у розмірі 1423,35 гривень. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3207,67 грн.

В решті вимог- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 28.10.2026 року.

Сторони:Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, вул. Симона Петлюри, буд.21/1, м. Бровари, Київська область).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: