Ухвала суду № 141009594, 27.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа 127/37640/26

Провадження 1-кс/127/14459/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020250000190 внесеного до ЄРДР 11.11.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Демівка, Чечельницького району, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12025020250000190 внесеного до ЄРДР 11.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляду запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

З матеріалів клопотання вбачається, що станом на 11.11.2025 ОСОБА_4 перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО», ЄДРПОУ 35213221.

Пунктом 1.2. Статуту ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО» в редакції від 2025 року, затвердженого рішенням учасника Товариства № 29/04/2025 від 29 квітня 2025 року, передбачено, що зазначене товариство діє відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також інших нормативно-правових актів України.

Згідно з пунктом 1.7. Статуту товариство у своїй діяльності керується законодавчими актами, які діють на території України, та цим Статутом.

Відповідно до пункту 4.1. розділу 4 цього Статуту «Органи управління товариства, їх компетенція. Порядок прийняття ними рішень» органами управління товариства є:

загальні збори учасників;

одноосібний виконавчий орган директор товариства.

Положеннями пункту 4.18. Статуту визначено, що одноосібним виконавчим органом товариства є директор, який одночасно є його посадовою особою.

Згідно з пунктом 4.19. цього Статуту директор здійснює управління поточною діяльністю товариства. До його компетенції належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 4.20. Статуту передбачено, що директор підзвітний загальним зборам учасників товариства та організовує виконання їх рішень.

Відповідно до пункту 4.21. зазначеного Статуту директор є керівником товариства і може діяти від його імені без довіреності.

Положеннями пункту 4.22. Статуту передбачено, що директор товариства несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству своїми винними діями або бездіяльністю.

Відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи директором ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО», обіймав посаду, пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України був службовою особою.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про охорону праці» № 2694-ХІІ від 14.10.1992 умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до вимог статті 13 цього Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону України «Про охорону праці» працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Згідно пункту 7 статті 18 Закону України «Про охорону праці» не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Пунктом 2.1. розділу ІІ Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених 25.01.2012 Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 67, визначено, що на підприємстві повинні бути створені для кожного працівника здорові і безпечні умови праці.

При цьому, наявна необхідність дотримуватись основних принципів запобігання небезпекам, таких як:

- виключення небезпек, якщо це є можливим і реальним;

- обмеження небезпек, яких уникнути неможливо;

- усунення небезпек у їх першоджерелах, виключення або максимальне обмеження впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;

- забезпечення пріоритету колективних засобів захисту над індивідуальними;

- врахування людського фактора, зокрема під час вибору засобів виробництва, технології, організації праці, устатковання робочих місць тощо.

Так, ОСОБА_4 , будучи службовою особою ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО», порушив вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що спричинило тяжкі наслідки для здоров`я працівника цього підприємства ОСОБА_7 за наступних обставин.

Наказом директора ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО» № 18 від 23.07.2024 ОСОБА_7 з 24.07.2024 прийнято на посаду оператора цеху приготування кормів відділу тваринництва.

Наказом директора цього товариства № 79 о/с від 01.04.2025 ОСОБА_7 з 01.04.2025 переведено на посаду старшого оператора цеху приготування кормів.

До обов`язків ОСОБА_7 під час перебування на займаній посаді, окрім іншого, входило обслуговування механізмів та пристроїв для видалення із харчових відходів сторонніх предметів, виявлення та усунення несправностей у роботі устаткування, здійснення технічного обслуговування, регулювання устаткування.

Згідно з графіком чергування операторів кормокухні за листопад 2025 року, затвердженого директором ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО» ОСОБА_4 , ОСОБА_7 11 листопада 2025 року перебував на робочому місці.

Так, 11 листопада 2025 року близько 06 години 17 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи на робочому місці на території ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО», що за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Бабин, вулиця Захисників України, 1, наблизився до одного з розташованих на вказаній території дванадцяти зовнішніх силосів (ємностей для зберігання кормів), які розміщувалися на бетонному покритті, облаштованого стаціонарною металевою драбиною на висоті 2,8 метра від бетонної поверхні та прилаштованою за невідомих обставин до його зовнішньої поверхні переносної металевої драбини, які утворювали єдиний шлях підйому.

Після чого, ОСОБА_7 з власних міркувань та цікавості, діючи поза визначеним колом своїх обов`язків, користуючись тим, що роботодавцем директором ОСОБА_4 не забезпечено організаційно-технічні заходи, спрямовані на виключення або належне обмеження можливості працівників, трудові функції яких не передбачали перебування на верхній частині силосів, самостійно отримати доступ до такого небезпечного місця, використовуючи зазначені драбини, піднявся на верхню частину зовнішнього силосу компанії WEDA «Фініш 23», типу «280-4», орієнтовною висотою 7 метрів.

У подальшому, ОСОБА_7 цього ж дня близько 06 години 22 хвилини, знаходячись на верхній частині вказаної ємності, розуміючи, що його перебування у цьому місці не було необхідним для виконання покладених на нього обов`язків, так як виробнича необхідність у перевірці комбікорму шляхом зовнішнього огляду відсутня через наявність електронної системи управління, здійснив спробу перескочити на сусідню ємність, яка знаходилася на відстані близько 1 метра, внаслідок чого втратив рівновагу та впав на бетонне покриття, отримавши тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи Немирівського відділення ДСУ «Вінницьке обласне бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_7 отримав ушкодження у вигляді: закритих компресійних переломів сьомого та дев`ятого грудних хребців, закритого багатоуламкового перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням уламків, які відносяться до середніх тілесних ушкоджень, та відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепа, епідурального крововиливу у правій тім`яній ділянці, забою головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя, згідно п 2.1.3 б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», та які виникли від дії тупого, твердого предмета, та могли виникнути при ударі об такий внаслідок падіння з висоти, що мало місце 11 листопада 2025 року.

Відповідно до висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України за результатами судової експертизи з дослідження причин та наслідків порушення вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці, причиною нещасного випадку на ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО», за результатом якого працівником отримано вищевказані тілесні ушкодження, є падіння ОСОБА_7 з висоти близько 7 метрів на бетонне покриття під час переміщення між металевими ємностями для зберігання кормів, при цьому, істотне значення для виникнення цієї небезпечної ситуації є невжиття організаційно-технічних та профілактичних заходів, спрямованих на виключення або належне обмеження доступу працівників, трудові функції яких не передбачають перебування на верхній частині силосів, до зазначеного небезпечного місця, у тому числі шляхом недопущення можливості безперешкодного використання переносних драбин або інших допоміжних засобів для такого доступу.

Цим же висновком встановлено, що у причинно-наслідковому зв`язку з настанням цього нещасного випадку на ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО» перебуває бездіяльність директора цього підприємства ОСОБА_4 , яка полягає у незабезпеченні належного функціонування системи управління охороною праці у частині виявлення, усунення та обмеження небезпеки доступу працівників до верхньої частини силосів та незабезпеченні виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема ч. 2 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» в частині незабезпечення організаційно-технічних заходів, спрямованих на виключення або належне обмеження можливості працівників, трудові функції яких не передбачають перебування на верхній частині силосів, самостійно отримати доступ до зазначеного небезпечного місця, у тому числі шляхом використання переносної драбини або іншого допоміжного засобу, а також положень п. 2.1 розділу ІІ «Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників» в частині недотримання основних принципів запобігання небезпекам щодо виключення небезпек, якщо це є можливим і реальним, обмеження небезпек, яких уникнути неможливо, усунення небезпек у їх першоджерелах, виключення або максимального обмеження впливу небезпечних виробничих чинників та врахування людського фактору під час організації праці, що виразилося у тому, що за відсутності виробничої необхідності перебування працівників на верхній частині силосів не було забезпечено такого організаційно-технічного обмеження доступу, за якого працівник не мав би фактичної можливості самостійно використати переносно драбину або інший допоміжний засіб для потрапляння до зазначеного небезпечного місця.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 , будучи службовою особою Товариства, яка була зобов`язана дотримуватися вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, не забезпечив належного функціонування системи управління охороною праці та виконання відповідних вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що спричинило отримання працівником ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО» ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, які, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 12.06.2009 відносяться до визначених диспозицією частини 2 статті 271 КК України інших тяжких наслідків.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Демівка Чечельницького району Вінницької області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому, 23.10.2026 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, тобто порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, якщо воно спричинило інші тяжкі наслідки.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію;

- копіями установчих документів ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО»;

- протоколами проведених оглядів на території Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО» ЄДРПОУ 35213221 за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Бабин, вулиця Захисників України, 1;

- протоколами допитів свідків;

- протоколом огляду відеозапису з території Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО» ЄДРПОУ 35213221 за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Бабин, вулиця Захисників України, 1;

- висновками судових експертів в галузі проведення: судово-медичної експертизи, судової експертизи з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці та судово-почеркознавчої експертизи;

- повідомленням про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення;

- іншими матеріали кримінального провадження та речовими доказами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненим кримінальним правопорушенням, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань, кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Підставою застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри та ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

1) переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років, а тому, знаючи про покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, з метою уникнення відповідальності за його вчинення він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;

2) незаконного впливу підозрюваного на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки, згідно зі статтею 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому ОСОБА_4 може здійснювати вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності, так як останній особисто з ними знайомий та вказані особи перебувають у його прямому підпорядкуванні, так як є працівниками ТОВ «БЕСТІНВЕСТ ЕНЕРГО», у якому підозрюваний займає посаду директора;

3) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 підозрюється у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці внаслідок чого спричинено інші тяжкі наслідки, у зв`язку з чим недбале ставлення до своїх службових обов`язків останнім безпосередньо може призвести до вчинення інших кримінальних правопорушень, що в свою чергу вказує на можливе повторення та/або продовження протиправної поведінки підозрюваного.

Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 , на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, що стало підставою для повідомлення останньому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, особу підозрюваного, зокрема його вік і стан здоров`я, матеріальний стан, відсутність стійких соціальних зв`язків, характер та ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим.

Отже, всі вищевказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у рамках цього кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.

У зв`язку із цим, існує необхідність застосування до ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання, забіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

На підставі вищевикладеного слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, разом з тим, по кримінальному провадженні існують ризики, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків в рамках даного кримінального провадження, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому до останнього необхідно застосувати саме запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання слідчого, просив слідчого суддю застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 жодним чином не може впливати на свідків, переховуватись від органу досудового розслідування та суду наміру не має, просив слідчого суддю застсоу4вати відносно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Слідчий суддя заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.

Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.

На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.

Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.

За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.

В даному випадку, з`ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.

Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема слідчий суддя враховує, те що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у разі доведеності вини передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п`яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Разом з тим, органом досудового розслідування наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи вагомість наявних доказів підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наслідки від вчиненого кримінального правопорушення, характер та обставини злочину по якому повідомлено підозру, особу підозрюваної, дають підстави слідчому судді дійти обґрунтованого висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрювана обов`язково здійснюватиме такі дії, однак має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Крім того, слідчий суддя вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім цілодобового домашнього арешту, не зможе запобігти ризикам та забезпечити належну поведінку підозрюваного, а тому, з урахуванням всіх обставин, передбачених ст. 178 КПК України та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, до підозрюваного ОСОБА_4 , з огляду на положення ст. 177, 181, 194 КПК України, слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та покласти на підозрюваного обов`язки передбачені в ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в межах строку досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 181, 194, 196, 309, 369, 370, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , строком на 58 (п`ятдесят вісім) днів, тобто до 23 грудня 2026 року включно, в межах строків досудового розслідування, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги та для прямування до пунктів незламності або пунктів обігріву, якщо виникла надзвичайна ситуація в енергетиці та отримання медичної допомоги.

Строк дії ухвали слідчого судді визначити до 23 грудня 2026 року.

Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов`язки:

- прибувати на виклики до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою на визначений ними час;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він зареєстрований і проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання чи навчання;

- утримуватися від спілкування з свідками, потерпілим, спеціалістами, експертами, які фігурують в матеріалах кримінального провадження та/або про яких відомо підозрюваному, згідно отриманих копій процесуальних документів;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до вимог ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвалу слідчого судді для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя