Рішення № 141009038, 27.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/3596/26

Провадження № 2/463/1722/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовнір Г. Б.

з участю секретаря судового засідання Патуляк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №467951-КС-001 про надання кредиту від 16.06.2023 року, що становить 78 500 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 16 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі ТОВ «БІЗПОЗИКА», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач, Позичальник, Боржник) укладено Кредитний договір № 467951-КС-001. Згідно зі змістом Кредитного договору, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 27 червня 2022 року (надалі Правила), вони складають єдиний договір, який визначає всі його істотні умови, з якими Позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту в порядку і на умовах, визначених Кредитним договором та Правилами. Строк кредиту становив 24 тижні, процентна ставка 2,00000000 % в день, фіксована, знижена процентна ставка 1,15012809 % в день, фіксована, комісія за надання кредиту 3 600,00 грн, а термін дії договору визначено до 01 грудня 2023 року.

30 серпня 2023 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 467951-КС-001 від 16 червня 2023 року, якою, зокрема, погоджено, що в період з 30 серпня 2023 року до 25 жовтня 2023 року включно діє пільгова процентна ставка у розмірі 0,8625961 % в день за умови своєчасного здійснення Позичальником платежів відповідно до графіка або із максимальною затримкою до трьох днів. У разі прострочення чергового платежу понад три дні, починаючи з четвертого дня прострочення та до 25 жовтня 2023 року включно, застосовується процентна ставка у розмірі 1,15012809 % в день. Починаючи з 26 жовтня 2023 року процентна ставка становить 1,15012809 % в день. Крім того, сторонами внесено зміни до умов Кредитного договору щодо строку його дії та строку кредитування: термін дії договору визначено до 06 листопада 2024 року, а строк кредиту 510 днів. Також сторонами встановлено новий графік платежів за Кредитним договором.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі та надав Відповідачу кредитні кошти у розмірі 24 000,00 грн, що підтверджується Довідкою ТОВ «ПрофітГід».

23 березня 2026 року, на підставі Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «БІЗПОЗИКА», Відповідачу списано проценти у розмірі 62 325,12 грн, що підтверджується відповідним Наказом щодо списання.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 78 500,00 грн, з яких 24 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 54 500,00 грн заборгованість за процентами. Проценти нараховано по 06 листопада 2024 року включно. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно

У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Бізнес Позика» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність - інші види кредитування.

Судовим розглядом встановлено, що 16 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 467951-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти у розмірі 24 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за його надання у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Умовами Кредитного договору визначено строк кредитування 24 тижні, процентну ставку у розмірі 2,00000000 % в день, знижену процентну ставку у розмірі 1,15012809 % в день, комісію за надання кредиту у розмірі 3 600,00 грн та термін дії договору до 01 грудня 2023 року.

30 серпня 2023 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 467951-КС-001 від 16 червня 2023 року, відповідно до умов якої сторони змінили окремі умови кредитування. Зокрема, на період з 30 серпня 2023 року до 25 жовтня 2023 року включно встановлено пільгову процентну ставку у розмірі 0,8625961 % в день за умови здійснення позичальником платежів відповідно до графіка своєчасно або із затримкою не більше трьох днів. У разі прострочення чергового платежу понад три дні, починаючи з четвертого дня прострочення та до 25 жовтня 2023 року включно, процентна ставка становила 1,15012809 % в день, а починаючи з 26 жовтня 2023 року 1,15012809 % в день.

Крім того, вказаною Додатковою угодою сторони погодили зміну строку кредитування до 510 днів та терміну дії Кредитного договору до 06 листопада 2024 року, а також встановили новий графік платежів.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 24 000,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою ТОВ «ПрофітГід».

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач здійснював платежі на виконання умов Кредитного договору та сплатив кошти у загальному розмірі 29 500,00 грн, з яких 25 900,00 грн зараховано в рахунок погашення процентів за користування кредитом та 3 600,00 грн у рахунок погашення комісії за надання кредиту.

Таким чином, здійснюючи платежі на виконання умов Кредитного договору, відповідач фактично виконував взяті на себе договірні зобов`язання, що свідчить про вчинення ним конклюдентних дій щодо визнання укладеного між сторонами договору та існування зобов`язань за ним.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі №127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

При цьому доказів на спростування факту укладення Кредитного договору, отримання кредитних коштів, здійснення зазначених платежів чи погодження умов кредитування відповідачем суду не надано.

23 березня 2026 року на підставі Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відповідачу списано нараховані проценти у розмірі 62 325,12 грн, що підтверджується відповідним наказом про списання.

Разом з тим у повному обсязі взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на день звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 78 500,00 грн, яка складається з: 24 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 54 500,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Проценти за користування кредитними коштами нараховані позивачем по 06 листопада 2024 року включно.

Враховуючи те, що відповідач не виконав умов кредитного договору № 467951-КС-001 від 16.06.2023 р., суд приходить до висновку про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 78 500,00 гривень.

Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2662 грн. 40 коп. судового збору та 10500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 13 162 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 467951-КС-001 про надання кредиту від 16 червня 2023 року в розмірі 78 500 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот) гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 24 000 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 54 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) гривень, а всього 13 162 (тринадцять тисяч сто шістдесят дві) гривні 40 (сорок копійок).

Дата складання рішення суду 27 жовтня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», місцезнаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Б. Жовнір