Рішення № 141009036, 28.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4255/26

Провадження № 2/463/1925/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.

з участю секретаря судових засідань Патуляк Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 379926404 в розмірі 23 222,20 грн., з яких: - 6 700,00 грн. заборгованість по основному боргу(тіло кредиту); - 12 770,20 грн. заборгованість по процентам; - 402,00 грн. заборгованість по комісії. - 3 350,00 грн. неустойка. А також 2 662,40 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12 вересня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладено кредитний договір № 379926404 в електронній формі. Відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у розмірі 6 700 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 357,70 % річних. Договором передбачено повернення кредиту та сплату процентів у порядку і строки, визначені його умовами. Електронний договір підписано шляхом використання логіна та пароля особистого кабінету позичальниці. Однак відповідачка належним чином своїх зобов`язань не виконала, кредит у встановлений строк не повернула та проценти за користування ним не сплатила, унаслідок чого утворилася заборгованість.

18 листопада 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/68, а 29 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29/1225-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 31 березня 2026 року позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Згідно з розрахунком позивача, загальна сума заборгованості становить 23 222 грн 20 коп., з яких: 6 700 грн 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 12 770 грн 20 коп. - заборгованість за процентами, 402 грн 00 коп. - заборгованість за комісією та 3 350 грн 00 коп. - неустойка. Позивач зазначає, що після набуття права вимоги нарахування штрафних санкцій не здійснювалося, однак відповідачка заборгованість не погасила.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань та перехід до нього права вимоги, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 222 грн 20 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, головуючим суддею у справі визначено суддю Білоуса Ю.Б.

На підставі розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м. Львова від 01.07.2026 призначено повторний автоматизований розподіл усіх невирішених справ, матеріалів, що перебували у провадженні судді Білоуса Ю.Б.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 визначено суддю Жовніра Г.Б. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою судді від 06 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не надала суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно.

У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно з ч.1, 2 ст.1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 379926404 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 700 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 357,70 % річних.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем долучено копію кредитного договору, згідно з яким сторони погодили його істотні умови, зокрема суму кредиту, строк користування ним та розмір процентної ставки.

18 листопада 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/68, а 29 грудня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29/1225-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 31 березня 2026 року до договору факторингу № 29/1225-01 від 29 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 379926404 у загальному розмірі 23 222 грн 20 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, сума заборгованості відповідачки становить 6 700 грн за основним боргом, 12 770 грн 20 коп. за процентами, 402 грн за комісією та 3 350 грн за неустойкою, що загалом становить 23 222 грн 20 коп.

Суд бере до уваги зазначений розрахунок заборгованості, оскільки він відповідачкою не оспорений, доказів на спростування наведених у ньому сум або іншого розрахунку заборгованості суду не надано.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 379926404 укладено 12 вересня 2025 року, тобто після 24 лютого 2022 року. Оскільки воєнний стан в Україні триває, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки 3 350 грн неустойки є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 402 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Верховний Суд у постанові від 9 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання кредитних коштів є обов`язком кредитодавця за кредитним договором, а дії з надання фінансового інструменту та моніторингу заборгованості не є самостійними послугами, які об`єктивно надаються позичальнику та підлягають оплаті.

У цій справі позивач просить стягнути з відповідачки 402 грн заборгованості за комісією. Водночас із наданих суду матеріалів не вбачається, які саме окремі послуги надавалися відповідачці за цю комісію та в чому полягав їх зміст. Саме по собі передбачення договором обов`язку сплатити комісію не є достатньою підставою для її стягнення за відсутності підтвердження надання позичальниці відповідної послуги.

За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки 402 грн заборгованості за комісією також не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 379926404 від 12 вересня 2025 року в розмірі 19 470 грн 20 коп., з яких: 6 700 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 12 770 грн 20 коп. - заборгованість за процентами.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2662 грн. 40 коп. судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2 232 грн 07 коп. (2662 грн. 40 коп.*19 470,20грн./23 222,20 грн.).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позов - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 379926404 від 12 вересня 2025 року в розмірі 19 470 грн 20 коп. (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят гривень двадцять копійок), з яких: 6 700 грн (шість тисяч сімсот гривень) - заборгованість за основною сумою боргу; 12 770 грн 20 коп. (дванадцять тисяч сімсот сімдесят гривень двадцять копійок) - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 232 грн 07 коп. (дві тисячі двісті тридцять дві гривні сім копійок) судових витрат зі сплати судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 28.10.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, адреса для листування: 07400, Київська обл., м.Бровари, вул.Лісова, 2, поверх 4, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Жовнір Г.Б.