Рішення № 141009030, 28.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/5071/26

Провадження № 2/463/2109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Жовніра Г.Б.,

з участю секретаря судових засідань Патуляк Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернулась з позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 715381733 від 16.07.2025 у розмірі 38 192,69 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу: 5000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 16.07.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Товариство) та ОСОБА_1 (далі Відповідач або Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 715381733 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 12300,00 грн., з кінцевою датою повернення кредиту визначеною у п. 7. - 15.08.2030. Відповідно до умов Договору Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Так, відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором. Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви. Розділом 8 Договору передбачений розмір процентів та вартість послуг за користування кредитними коштами: п. 8.1. - за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено. п. 8.2. - проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору. п. 7. кінцева дата повернення кредиту - 15.08.2030. п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. п. 3.1 - на момент укладення цього Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий транш. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. Дисконтний період не є загальним строком дії Договору. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно! (п.7.4.2. Договору), як плата за надану позику (кредит). У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 18.09.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Відтак, Відповідач зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було достроково розірвано Договір шляхом направлення Відповідачу відповідного повідомлення.

Так, загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем в позовній заяві становить - 38 192,69 грн, з них: заборгованість по кредиту - 12 298,92 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 25155,77 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 738,00 грн.

21.10.2025 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - Позивач або Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/60 (далі Договір Факторингу). Згідно з п. 4.1. Договору Факторингу наявне право вимоги переходить від Товариства до Позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги.

Зазначає, що відповідач не виконує умови Договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку. Просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року прийнято позов до розгляду, та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові № 755/4829/23, провадження № 61-73 св 24 від 13.05.2024 року, згідно якої вказано, що: «суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України)».

Окремо суд зазначає, що згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 07.02.2022 року, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи адресатом.

Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній».

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. У свою чергу особа, яка зареєструвала своє місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно.

У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року.

Отже для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. У тому числі законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 16.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 715381733 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 12 300,00 грн із кінцевою датою повернення кредиту 15.08.2030 року.

З матеріалів справи вбачається, що укладення вказаного договору здійснено в електронній формі шляхом акцепту відповідачем оферти кредитодавця з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідач, вчинивши дії, спрямовані на укладення договору, підтвердила ознайомлення та згоду з його умовами, у тому числі щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру процентної ставки, порядку нарахування та сплати процентів і комісії. Доказів на спростування зазначених обставин, а також доказів на підтвердження іншого розміру процентної ставки чи іншого порядку нарахування процентів відповідачем суду не надано.

Відповідно до умов Договору кредитної лінії № 715381733 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку і строки, передбачені договором.

На виконання умов Договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 12 300,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені відповідачем при укладенні Договору, що підтверджується наданими позивачем доказами перерахування кредитних коштів.

Відповідно до умов Договору базова процентна ставка за користування кредитом становить 0,98 % за кожний день від фактичного залишку кредиту, що відповідає 357,70 % річних, та є фіксованою. Проценти нараховуються щоденно на фактичну суму залишку кредиту, починаючи з дня надання траншу та до дня припинення дії Договору, з розрахунку 365 днів у році.

Договором передбачено дисконтний період, протягом якого за умови виконання позичальником визначених Договором умов могла застосовуватися знижка від базової процентної ставки. Після закінчення дисконтного періоду проценти підлягають сплаті за встановленою Договором ставкою. При користуванні кредитом понад 6 календарних днів після закінчення дисконтного періоду знижка не застосовується, а кредитодавець має право здійснити перерахунок процентів за базовою ставкою 0,98 % на день.

Згідно з умовами договору проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами, починаючи з дня надання відповідного траншу. Після закінчення дисконтного періоду та у разі подальшого користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно. Основна сума кредиту та комісія підлягають поверненню у строки, визначені договором, у тому числі у разі дострокового припинення його дії.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується не лише факт укладення між сторонами кредитного договору, а й факт фактичного отримання відповідачем кредитних коштів та погодження нею умов щодо їх повернення, розміру та порядку сплати процентів і комісії. Відповідачем зазначені обставини не спростовано, будь-яких доказів на підтвердження протилежного, зокрема щодо неотримання кредитних коштів, непогодження з умовами договору або іншого розміру чи порядку нарахування процентів, суду не надано.

Разом із тим відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, кредитну заборгованість у встановленому договором порядку не погашав, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

21.10.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/60, на підставі якого первісний кредитор відступив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 715381733 від 16.07.2025 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до умов договору достроково припинило його дію шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача, заявлена до стягнення, становить 38 192,69 грн, з яких: 12 298,92 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 25 155,77 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 738,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту.

Як вбачається зі змісту кредитного договору, таким передбачено комісію, пов`язану з наданням Кредиту, розмір якої згідно позовних вимог становить 738 грн., яка включена до орієнтовної загальної вартості кредиту як платіж за супровідні послуги Кредитодавця, обов`язкові для укладання договору.

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №479/191/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що положення Договору кредитної лінії № 715381733 від 16.07.2025 року про сплату позичальником комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 738,00 грн є такими, що суперечать вимогам законодавства про захист прав споживачів, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача вказаної суми комісії задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором без урахування комісії за надання кредиту, а саме в розмірі 37 454,69 грн, з яких: 12 298,92 грн основна сума кредиту та 25 155,77 грн проценти за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог про стягнення 738,00 грн комісії за надання кредиту слід відмовити.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн, що разом становить 7 662,40 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 7 514, 33 грн. (7 662,40 ? 37 454,69 / 38 192,69 грн.).

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за Договором кредитної лінії № 715381733 від 16.07.2025 року в розмірі 37 454,69 грн (тридцять сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні шістдесят дев`ять копійок), з яких: 12 298,92 грн основний борг; 25 155,77 грн проценти.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» 7 514,33 грн (сім тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень тридцять три копійки) судових витрат.

Дата складання рішення суду 28 жовтня 2026 року.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», місцезнаходження: м.Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ 39700642;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Г.Б. Жовнір