Рішення № 141007214, 28.10.2026, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа№672/1081/26

Провадження №2-а/672/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., представниці позивачки Чухась М.С., представника відповідача Повха В.Д, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, адміністративну справу №672/1081/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 30.07.2026 звернулася до Городоцького районного суду Хмельницької області із адміністративним позовом до відповідача, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (серія ЕНА №7584530).

Позивачка пояснила суду, що 20.07.2026 о 23.15 вона керувала транспортним засобом у с. Кремінна, Хмельницького району, Хмельницької області, де її зупинив інспектор та висунув обвинувачення в тому, що вона порушила п.2.1а ПДР України, а саме керувала транспортним засобом будучи позбавленою права керування.

Як наслідок, відносно позивачки було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення від 20.07.2026 серії ЕНА №7584530 та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.

В судовому засіданні представниця позивачки позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить скасувати постанову від 20.07.2026 серії ЕНА №7584530 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн. та закрити провадження в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підтвердження позову вказує, що ОСОБА_1 жодних правопорушень не вчиняла, оскільки їй не було відомо про те, що на момент керування транспортним засобом її було позбавлено права керування. Також посилається на те, що оскаржувана постанова не містить вказівку на технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію.

Додатково пояснила, що ОСОБА_1 дійсно сплатила штраф за ч.1 ст.130 КУпАП, однак сплатила його через застосунок Дія, у відповідному розділі, що відбувається в автоматичному порядку, без необхідності переглядати постанову суду.

Представник відповідача ГУНП в Хмельницькій області в судовому засіданні у задоволені позову відмовити, вважає що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності з чітким дотриманням вимог законодавства.

Вказує, що оскільки ОСОБА_1 07.07.2026 добровільно сплатила штраф за ч.1 ст.130 КУпАП, то остання не могла не знати про те, що її притягнули до відповідальності за вказаною статтею, а отже і позбавили права керування транспортними засобами, оскільки така санкція є безальтернативною. Крім того, в матеріалах справи за ч.1 ст.130 КУпАП міститься розписка про вручення ОСОБА_1 копії постанови суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши надані суду письмові докази, вважає, переглянувши відеозаписи з місця зупинки транспортного засобу, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що20.07.2026 поліцейським інспектором відділення поліції №1 (м. Городок) Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області старший лейтенантом поліції Петращуком О.І. було складено постанову серії ЕНА №7584530 у справі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Згідно даної постанови на позивачку накладеного стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн. за те, що вона 20.07.2026 о 23.08 год. поблизу буд. №16 по вул. Грушевського у с. Кремінна, Хмельницького району, Хмельницької області, керувала транспортним засобом марки ВАЗ 210994-20 д/н НОМЕР_1 , будучи позбавленою права керування, чим порушила п.2.1а ПДР України.

Також, як вбачається з постанови судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10.06.2026, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить - 17000 грн. (сімнадцять тисяч грн.), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова набрала законної сили 23.06.2026 (а.с. 64-66).

Також, з вказаної постанови судді вбачається, що розгляд вказаної справи про адміністративне правопорушення відбувався за відсутності ОСОБА_1 .

При оцінці правомірності дій інспектора поліції, суд враховує таке.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України: В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ч.2,3 ст.79 КАС України визначено, що: Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, судом взяті до уваги всі подані сторонами докази, підстав для прийняття додаткових доказів у понад визначені законом строки немає і відповідних клопотань з доводами про поважність причин пропуску подання суду доказів не надходило.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Ст.14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п.2.1 (а) ПДР України: Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Як вбачається з переглянутого відеозапису з місця зупинки ОСОБА_1 від 20.07.2026, остання пред`явила працівникам поліції пластикове (фізичне) посвідчення водія.

На запитання працівника поліції, чи вона знає про те, що її позбавили права керування, вона заперечила, пояснюючи це тим, що вона не отримувала копію постанови суду. При цьому підтвердила факт сплати штрафу через застосунок Дія, однак пояснила, що при цьому не розуміла, що її також позбавлено права керування. Посвідчення водія у неї не вилучалось.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Юридичний склад адміністративного правопорушення передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об`єкт, об`єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб`єкт та суб`єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).

Отже, особа може бути притягнуто до адміністративної відповідальності виключно за умови встановлення складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Згідно ст.10 КУАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) або свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

Тобто, суб`єктивна сторона, як елемент складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.4 ст.126 КУпАП, передбачає обов`язкову наявність умислу особи на вчинення такого правопорушення.

Таким чином, визначаючи наявність підстав для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпА, обов`язковим є встановлення у останньої умислу на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Оцінюючи факт того, чи було позивачці у встановлений законом спосіб вручено копію судового рішення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд виходить із такого.

Згідно ч.1,3 ст.285 КУпАП визначено, що: Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

З копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 вбачається, що там міститься поштове повідомлення з відміткою про особисте вручення рекомендованого листа ОСОБА_1 16.06.2026 (а.с. 68).

Разом з тим, будучи допитаною у якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_2 (листоноша, що працює у с. Лісоводи, (Городоцької ОТГ), Хмельницького району, Хмельницької області), у своїх показаннях повідомила суду, що дійсно вручала вказане поштове відправлення. Отримавши його, вона двічі відвідувала квартиру за місцем проживання ОСОБА_3 , однак не застала її вдома. Будучи обізнаною про те, що напередодні у ОСОБА_1 зник безвісти чоловік, який проходив службу у лавах ЗСУ, вона вважала, що цей лист може бути важливим для адресата, тому знайшла телефонний номер ОСОБА_1 у односельців, та повідомила останній, що залишила для неї лист в сільському магазині. Після цього ОСОБА_2 особисто розписалась у поштовому повідомленні від імені ОСОБА_1 та повернула його за належністю до відправника.

Як вказує свідок, вказаний рекомендований лист протягом тижня ОСОБА_1 так і не забрала з магазину, що було пов`язано із тим, що вона працює поза межами вказаного населеного пункту. Свідок знову зателефонувала ОСОБА_1 і домовилась з нею про те, що вона доставить їй лист до дверей квартири та залишить під килимком вхідних дверей квартири у під`їзді, що і було зроблено.

Разом із тим, представниця позивачки ОСОБА_4 повідомила, що її довірителька заперечила факт вручення їй вказаного листа, оскільки в подальшому вона його не виявила під вказаним килимком.

Суд вважає правдивими показання свідка в частині того, що саме вона розписалась про отримання поштового повідомлення від імені ОСОБА_1 , оскільки з поштового повідомлення вбачається, що там стоїть не підпис особи, а вказане повністю прописом прізвище « ОСОБА_5 », що, очевидно, не є характерним для випадку, коли особу просять розписатись на підтвердження якогось факту.

Так само, такий підпис очевидно не відповідає підписам ОСОБА_6 , виконаних нею, наприклад у постанові від 20.07.2026. копія якої надана суду представником відповідача (а.с. 46).

Отже, з врахуванням показань свідка, які судоми оцінені в сукупності з іншими доказами у справі, є очевидним, що в даному випадку не виконано вимоги ч.1,3 ст.285 КУпАП щодо належного вручення копії постанови Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10.06.2026 у зв`язку із порушеннями, допущеними листоношею.

Суд також не може прийняти до уваги версію представника відповідача про те, що вищевказана постанова судді є належним чином вручена позивачці через застосунок Дія і вона була обізнана про факт позбавлення її прав керування виходячи із такого.

Як вбачається із дослідженого відеозапису з місця зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 від 20.07.2026, працівник поліції намагається ствердно заявити, що ОСОБА_1 знала про існування постанови суду від 10.06.2026 і була обізнана з її змістом, оскільки вона міститься у неї в застосунку Дія.

Проте, ОСОБА_1 пояснює поліцейському, що вона дійсно сплатила штраф через застосунок Дія, у відповідному розділі «штрафи», що не потребує перегляду самого судового рішення.

Саме інспектор поліції відкрив відповідний розділ застосунку Дія у телефоні ОСОБА_1 і продемонстрував їй наявність постанови судді, зачитавши її резолютивну частину, однак ОСОБА_1 пояснила, що бачить її вперше.

Суд приходить до висновку, що такі пояснення позивачки є послідовними, а технічна сплата штрафу у автоматизованому режимі через застосунок Дія, сама по собі не доводить факту ознайомлення особи із текстом судового рішення.

У таких сповіщеннях, як у застосунку Дія, відображається лише сума до сплати (борг) та реквізити, але відсутній повний текст рішення суду, де зазначено про позбавлення права керування.

Крім того, нормами ст.289 КУпАП передбачено один безальтернативний спосіб вручення особі тексту судового рішення - вручення під розписку.

Так, ВС, неодноразово у своїй сталій практиці у різних процесах (КАС, ЦПК, ГПК, КПК), висловлювався з того приводу, що належним підтвердженням вручення судового виклику, повідомлення чи копії судового рішення є лише той, який прямо передбачений відповідним процесуальним законом на день вчинення вказаної процесуальної дії.

Надсилання процесуальних документів у інший спосіб для сторони у справі, не заборонене та може здійснюватися як додаткове. Однак такі дії не можуть замінити належного надсилання судового рішення відповідно (напр., Постанова ВП ВС від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

За таких обставин, суд не може погодитись із позицією представника відповідача про те, що ОСОБА_1 була обізнана із тестом постанови Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 10.06.2026. оскільки відсутні належні та допустимі докази про це.

При цьому суд також враховує і той, відносно короткий період часу, який пройшов з дня ухвалення судового рішення 10.06.2026 та днем притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП 20.07.2026.

З врахуванням того, що згідно відомостей ЄДРСР постанова Ярмолинецького районного суду Хмельницької області набрала законної сили лише 23.06.2026, а сама справа була розглянута на наступний день, після надходження до суду (згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дата розподілу 09.06.2026 (а.с. 63).

Тому, в цьому випадку, з врахуванням таких коротких строків, суд вважає також помилковою позицію представника відповідача та посилання на практику ЄСПЛ, в тій частині, що ОСОБА_1 мала б цікавитись долею своєї справи, оскільки така практика не є релевантною в даному випадку, а посилання представником відповідача на п.14 рішення ЄСПЛ у справі Пономарьов проти України взагалі є помилковим (незалежно від того, на яке саме із рішень, яких є декілька, посилався представник відповідача).

Також, у відповідності до ч.1,2 ст. 317-1 КУпАП визначено, що: Виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження тієї обставини, що у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія, що б свідчило про безумовний факт її обізнаності щодо призначення такого виду адміністративного стягнення.

З огляду на це суд вважає, що у діях позивачки відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.

Щодо тверджень представниці позивачки про відсутність у постанові у справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, то суд вважає їх безпідставними. З долученої самою ж представницею позивачки копії постанови від 20.07.2026 у п.7 чітко вказано модель та номер технічного засобу, на який безпосередньо було зафіксовано сам факт вчинення правопорушення, яке ставилось у вину позивачці (а.с 5).

Ч.1 ст.7 КУпАП передбачено, що: Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст. 62 Конституції України: Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а доводи про зворотне є безпідставними твердженнями, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки.

Ч.3 ст.286 КАС України визначено, що: За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо вимог позивачки про визнання протиправною оскаржуваної постанови.

Виходячи із положень ч.3 ст.286 КАС України, в даній категорії спорів, суд не вправі вирішувати питання щодо правомірності (протиправності) дій відповідача, оскільки це не входить до повноважень суду. Крім того, дана вимога є фактично беззмістовною і дублюючою в даному контексті, оскільки цілком достатнім для поновлення позивача у його правах є скасування незаконного рішення суб`єкта владних повноважень, яке і скасовується, зокрема, з підстав неправомірності дій суб`єкта владних повноважень при його ухваленні.

В порядку ч.1 ст.139 КАС України стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає сплачений нею судовий збір.

Керуючись ст.ст. 244-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Скасувати постанову від 20.07.2026 серії ЕНА №7584530 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП ОСОБА_1 і накладення на неї стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400 грн. в зв`язку із відсутністю у її діях складу даного правопорушення, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Представниця позивачки: адвокат Чухась Майя Степанівна, 32000, вул. Грушевського 80 м. Городок. Хмельницького району, Хмельницької області.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 40108824, 29017, вул. Зарічанська 7 м. Хмельницький.

Представник відповідача: Повх Віталій Дмитрович, 29017, вул. Зарічанська 7 м. Хмельницький.

Суддя: