Рішення № 141006949, 26.10.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1021/26

провадження № 2/598/672/2026

РІШЕННЯ

іменем України

"26" жовтня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Гудими І.В.

секретаря Жиляк Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

До Збаразького районного суду Тернопільської області звернулося ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06 грудня 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1117407 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 6 000 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість. 27 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Загальний розмір заборгованості становить 18 018 грн, з яких 6 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 9 018 грн заборгованість за процентами та 3 000 грн заборгованість за штрафами/пенею, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.

Відповідно до ухвали Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

На адресу суду від представника відповідача адвоката Сідорова В.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору саме відповідачем, зокрема використання ним одноразового ідентифікатора, а також фактичного перерахування кредитних коштів, оскільки надане платіжне доручення не містить відомостей, які дозволяють ідентифікувати отримувача коштів. Крім того, надані позивачем відомості про щоденні нарахування та виписка з особового рахунку є внутрішніми документами кредитора і не підтверджують належним чином наявності та розміру заборгованості. Вказує, що позивачем не доведено правомірності нарахування процентів у розмірі 9 018 грн, зокрема після закінчення строку кредитування 05 січня 2020 року, а також підстав для стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 000 грн. Також вважає заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн завищеними та просить зменшити їх розмір.

На адресу суду від представника позивача адвоката Усенка М.І. надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він заперечує проти доводів відзиву на позовну заяву та вважає позовні вимоги обґрунтованими. Зазначає, що кредитний договір №1117407 від 06 грудня 2019 року укладено відповідачем в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, а факт отримання кредитних коштів у розмірі 6 000 грн підтверджується платіжним дорученням та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 23 липня 2026 року, згідно з якою кошти були зараховані на банківську картку відповідача. Вказує, що нарахування процентів у розмірі 9 018 грн здійснено відповідно до умов кредитного договору, з яких 18 грн нараховано за період з 07 грудня 2019 року по 05 січня 2020 року та 9 000 грн за наступні 60 днів за стандартною процентною ставкою. Також вважає правомірним нарахування пені у розмірі 3 000 грн за період з 06 січня 2020 року по 30 січня 2020 року, оскільки зазначені нарахування здійснені до введення воєнного стану. Крім того, зазначає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн підтверджуються відповідними документами та є обґрунтованими. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду від нього надійшла заява, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилися з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що 06 грудня 2019 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1117407 в електронній формі, відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти у розмірі 6 000 грн строком на 30 днів, з кінцевим терміном повернення 05 січня 2020 року (а.с.7-8).

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору сукупна вартість кредиту становить 18 грн в грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе проценти за користування кредитом, що нараховуються за ставкою 0,01 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 0 грн.

Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,5 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 2.2.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, якщо позичальник всупереч умовам договору продовжує користуватися кредитом після настання терміну його повернення, протягом 60 днів.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення виконання зобов`язань позичальник зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 2 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту.

Згідно з графіком розрахунків, який є додатком №1 до кредитного договору, 05 січня 2020 року відповідач повинен був повернути 6 000 грн кредиту та сплатити 18 грн процентів, а всього 6 018 грн (а.с.8).

Укладення кредитного договору в електронній формі підтверджується копією кредитного договору (а.с.7-8), анкетою-заявою на кредит №1117407 (а.с.8) та довідкою про ідентифікацію (а.с.8), згідно з якою для підписання договору використовувався одноразовий ідентифікатор Z42786, надісланий на номер мобільного телефону, зазначений позичальником.

На виконання умов кредитного договору 06 грудня 2019 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4198185 від 06 грудня 2019 року (а.с.9).

Крім того, відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 23 липня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на рахунок якої 06 грудня 2019 року було зараховано кошти в сумі 6 000 грн (а.с.46).

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1117407 від 06 грудня 2019 року відповідачу нараховано 9 018 грн процентів, з яких 18 грн за період з 07 грудня 2019 року по 05 січня 2020 року та 9 000 грн за період з 06 січня 2020 року по 05 березня 2020 року. Також за період з 06 січня 2020 року по 30 січня 2020 року нараховано пеню в розмірі 3 000 грн (а.с.9-10).

27 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №49-МЛ, відповідно до якого позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1117407 від 06 грудня 2019 року (а.с.10-15).

Згідно з випискою з особового рахунку, наданою позивачем, станом на 14 квітня 2026 року заборгованість відповідача становить 18 018 грн, з яких 6 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 9 018 грн заборгованість за процентами та 3 000 грн заборгованість за пенею. Відомості про погашення відповідачем зазначеної заборгованості у матеріалах справи відсутні (а.с.10).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо доводів представника відповідача про недоведеність укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 205, 639 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір може бути укладений в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як встановлено судом, кредитний договір №1117407 від 06 грудня 2019 року укладено шляхом використання одноразового ідентифікатора Z42786, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Факт отримання кредитних коштів у розмірі 6 000 грн підтверджується платіжним дорученням №4198185 від 06 грудня 2019 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 23 липня 2026 року, згідно з яким зазначені кошти зараховано на банківську картку, що належить відповідачу.

Таким чином, доводи представника відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 000 грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Відповідно до умов кредитного договору №1117407 від 06 грудня 2019 року строк кредитування становить 30 днів, а кінцевим терміном повернення кредиту є 05 січня 2020 року.

У межах зазначеного строку кредитування відповідачу нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 18 грн, що відповідає умовам договору та підтверджується графіком розрахунків.

Разом із тим позивачем заявлено до стягнення також 9 000 грн процентів, нарахованих за період з 06 січня 2020 року по 05 березня 2020 року, тобто після закінчення визначеного договором строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування наданими кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 викладено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначила, що після закінчення строку кредитування можуть нараховуватися не проценти за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України, а проценти як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом або договором.

При цьому для вирішення питання про правомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування необхідно встановити, чи передбачили сторони їх сплату саме як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №1117407 від 06 грудня 2019 року, пунктом 2.2.3 передбачено нарахування процентів за користування кредитом за стандартною (базовою) ставкою 2,5 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день після настання терміну його повернення протягом 60 днів.

Разом із тим зазначена умова міститься у розділі договору, який регулює плату за кредитом, та визначає відповідні нарахування саме як проценти за користування кредитом. При цьому умови договору не містять прямого визначення процентів, передбачених пунктом 2.2.3, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України. Саме по собі передбачення їх нарахування після закінчення строку кредитування не змінює правової природи цих платежів як процентів за користування кредитом.

Натомість відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредиту окремо врегульована пунктом 4.1 договору, яким передбачено нарахування пені.

За таких обставин суд приходить до висновку, що передбачені пунктом 2.2.3 договору проценти за своєю правовою природою визначені сторонами як плата за користування кредитом, а не як проценти річних за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, після закінчення строку кредитування 05 січня 2020 року у первісного кредитора припинилося право нараховувати проценти за користування кредитом на підставі ст. 1048 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 18 грн, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування. У стягненні решти процентів у розмірі 9 000 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів позичальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 2 відсотків від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за порушення строку повернення кредиту відповідачу нараховано пеню за період з 06 січня 2020 року по 30 січня 2020 року в розмірі 3 000 грн, що становить 50 відсотків від суми отриманого кредиту та не перевищує встановленого договором обмеження.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Однак у даному випадку пеня в розмірі 3 000 грн нарахована за період з 06 січня 2020 року по 30 січня 2020 року, тобто до введення в Україні воєнного стану, а тому положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на зазначені нарахування не поширюються.

Враховуючи, що відповідач порушив строк виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, а нарахування пені здійснено відповідно до умов кредитного договору та в межах передбаченого ним максимального розміру, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 3 000 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки на підставі договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27 березня 2020 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором №1117407 від 06 грудня 2019 року, позивач має право вимагати виконання відповідного грошового зобов`язання в межах прав, які належали первісному кредитору.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №1117407 від 06 грудня 2019 року в розмірі 9 018 грн, з яких 6 000 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 18 грн заборгованість за процентами та 3 000 грн заборгованість за пенею. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 9 018 грн із заявлених 18 018 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 332,53 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (а.с.16), акт наданих послуг №Д/23047 від 14 квітня 2026 року та детальний опис наданих послуг (а.с.17).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг та ціною позову.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі витрати на адвоката, якщо встановить, що їх розмір є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Представник відповідача у відзиві заперечував проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх завищеними.

Враховуючи характер спірних правовідносин, складність справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 8 000 грн завищеним та неспівмірним зі складністю справи, а тому приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 205, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 639, 1048, 1054 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце поживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНЕЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО300614) 9 018 (дев`ять тисяч вісімнадцять) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором №1117407 від 06.12.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце поживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНЕЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО300614) 1 332 (одну тисячу триста тридцять дві) гривні 53 копійок сплаченого судового збору та 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено та підписано 28 жовтня 2026 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА