Ухвала суду № 141006919, 27.10.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. Справа № 597/778/26

Заліщицький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Касперівці Заліщицького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.03.2024 року за №62024080200000264 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

встановив

В провадженні Заліщицького районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.03.2024 року за №62024080200000264 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

14.09.2026 року на адресу суду надійшло клопотання (вх. №ЕП-1453) начальника ДУ «Чортківська УВП (№26)» ОСОБА_6 про надання дозволу для залучення обвинуваченого ОСОБА_4 до робіт, пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місця попереднього ув`язнення. З даного клопотання вбачається, що до адміністрації Установи звернувся ОСОБА_4 , який утримується під вартою, з проханням про залучення його без оплати праці до робіт, пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місць попереднього ув`язнення.

27.10.2026 року прокурор Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 подав клопотання (вх. №5796) про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, застосованого ухвалою слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_7 від 14.05.2026 року та продовженого ухвалами Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08.07.2026 року та 31.08.2026 року. Подане клопотання мотивує тим, що ризики, які стали підставою для обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати, а строк такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується 30.10.2026 року. Зокрема, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав, просив його задовольнити, оскільки до завершення дії запобіжного заходу розгляд кримінального провадження не буде завершено, а ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати. Щодо клопотання про надання дозволу для залучення обвинуваченого ОСОБА_4 до робіт пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місця попереднього ув`язнення не заперечив.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження стосовно її підзахисного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків. Натомість просила замінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт. Щодо надання дозволу для залучення обвинуваченого ОСОБА_4 до робіт пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місця попереднього ув`язнення не заперечила.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника щодо зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт. Просив надати йому дозвіл на залучення його до робіт, пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місць попереднього ув`язнення.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотань, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року, під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, з правом внесення застави визначеною в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

З підстав, зазначених в ухвалі Заліщицького районного суду Тернопільської області від 08 липня 2026 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) діб, тобто до 05 вересня 2026 року включно з правом внесення застави визначеною в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 31 серпня 2026 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) діб, тобто до 30 жовтня 2026 року включно з правом внесення застави визначеною в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів .

Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу, окрім наявної обґрунтованої підозри, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину, зокрема, позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Разом з тим, в силу виконання своїх службових обов`язків має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів та воєнізованих формувань, та обізнаний із особливостями роботи правоохоронної системи.

Ризиком того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні є те, що перебуваючи на волі, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, використовуючи свій авторитет та здобутий бойовий досвід, зможе вступати у поза процесуальні відносини з свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань, у тому числі, на знайомих йому військовослужбовців.

Ризиком того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Ризиком того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що він в умовах воєнного стану не виконує свої службові обов`язки з 04 грудня 2023 року по теперішній час. Така його поведінка підриває обороноздатність військової частини НОМЕР_1 та країни в цілому в умовах відкритої агресії російської федерації.

Обвинувачений працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для відсутності необхідності застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 подано у відповідності до приписів ст.331 КПК України та відповідає основним вимогам кримінального процесуального закону, якими регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Суд вважає, що раніше застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Крім цього, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, при продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею визначено заставу із врахуванням обсягу встановлених у даному провадженні ризиків та в межах передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд приходить до переконання, що на даний час саме такий розмір застави, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також з огляду на відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченому або його зміни на більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт, слід відмовити, а клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб.

Розмір застави визначений ОСОБА_4 в ухвалі слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень залишити без змін.

Щодо клопотання начальника ДУ «Чортківська УВП (№26)» ОСОБА_6 про надання дозволу для залучення обвинуваченого ОСОБА_4 до робіт пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місця попереднього ув`язнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про попереднє ув`язнення», взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув`язнення за їх згодою і з дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Взяті під варту особи можуть залучатися без оплати їх праці лише до робіт, пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув`язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слідчих дій час і не більш як на дві години протягом дня.

В силу положень п.1.1. Розділу IX Праця та матеріально-побутове забезпечення ув`язнених і засуджених, Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 березня 2013 року №460/5, відповідно до статті 16 Закону України «Про попереднє ув`язнення», ув`язнені за їх згодою та з дозволу особи або органу, у провадженні яких перебуває справа, можуть залучатися до праці в межах території СІЗО у майстернях та камерах. При цьому забезпечуються вимоги ізоляції та роздільного тримання ув`язнених, правила техніки безпеки при виконанні робіт, норми санітарії та гігієни. З цією метою у майстернях вивішуються протипожежні правила, правила техніки безпеки та витяги з Закону України «Про охорону праці», а до робіт допускаються лише особи, які пройшли медичне обстеження.

Згідно з п.1.2 Правил, ув`язнені, які виявили бажання працювати, подають заяву начальнику СІЗО, який зобов`язаний у триденний строк розглянути її та прийняти відповідне рішення. Згідно п.1.3 Правил, порядок залучення ув`язнених до праці та організація виробничої діяльності майстерні здійснюються відповідно до Положення про майстерню установи виконання покарань, слідчого ізолятора, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2012 року №442/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 березня 2012 року за №437/20750.

Враховуючи наявність згоди обвинуваченого ОСОБА_4 на його залучення до виконання робіт в межах кримінально-виконавчої установи, суд вважає заявлене клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 318, 331, 369, 372, ч.ч.1, 2 ст. 376 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) діб, з 27.10.2026 року до 25 грудня 2026 року включно.

Розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_4 в ухвалі слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень залишити без змін.

Клопотання начальника ДУ «Чортківська УВП (№26)» ОСОБА_6 задовольнити.

Надати дозвіл для залучення обвинуваченого ОСОБА_4 до робіт пов`язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкування місця попереднього ув`язнення.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Чортківської установи виконання покарань (№26), для відому та виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду, в частині застосованих запобіжних заходів у виді тримання під вартою, може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя ОСОБА_8