Рішення № 141005354, 28.10.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/778/26

Провадження №2/443/741/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Шальвіра І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 5363693 від 25.04.2024 в розмірі 47 732,44 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн і витрати на професійну правову допомогу у сумі 8 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 25.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 5363693, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк, встановлений Кредитним договором. 24.09.2024 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 5363693 від 25.04.2024. Сума заборгованості Відповідача становить 47 732,44 грн. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7 000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 34 327,44 грн, заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить 5 600 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 805 грн.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву (а.с.19-24), в обґрунтування якого покликаючись на те, що ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про захист прав споживачів». ТОВ «Мілоан» не привів свою діяльність, умови укладеного ним договору у відповідність до вимог чинного законодавства в частині денної процентної ставки та нараховував відповідачу відсотки за денною ставкою 1,16 %, що перевищує максимально допустимий розмір денної процентної ставки визначений законодавством. Отже, умова Договору про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024 року що визначає денну процентну ставку у розмірі 1,16% (п.1.5 Договору), є нікчемною, таким чином проценти є неузгодженими. Первісний кредитор, ТОВ «Мілоан», мав право нараховувати проценти за кредитним договором у розмірі, що не перевищує 1% денної процентної ставки. Окрім цього, сума заборгованості за відсотками, які заявлені за Договором про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024 р. в розмірі - 34 327,44 грн, є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (майже п`ятсот відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Оскільки тіло кредиту 7 000 грн, а заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом становить 34 327,44 грн, що майже у п`ять разів перевищує тіло кредиту, то це порушує критерії справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, є несприятливою для споживача, порушує інтереси споживача. Кредитний договір укладено 25.04.2024 року, відповідно до Договору про споживчий кредит № 5363693 продукту ТОВ «Фінансова компанія «Мілоан» строк кредитування становить 360 днів, виходячи з облікової ставки на момент укладення договору, сума заборгованості за тілом кредиту та несплаченими відсотками повинна становити 7 000 (тіло кредиту) * 14,50% (облікова ставка НБУ на момент укладення договору) / 364 (днів у році) * 360 (бо строк кредитування відповідно до договору 360 днів) = 1 001,09 грн. З огляду на викладене, сума заборгованості за договором фінансового кредиту не може перевищувати 8 001,09 грн, а вимоги позивача у частині стягнення надмірно нарахованих процентів підлягають відмові/зменшенню як необґрунтовані та такі, що порушують права споживача. За умовами Договору кредиту №5363693 від 25.04.2024 передбачено сплату Позичальником комісії за надання кредиту у розмірі 805 грн, яка нараховується за ставкою 11,5% від суми кредиту одноразово. Умовами Договору не визначено конкретного переліку послуг, за які стягується комісія, обсягу таких послуг, строку та результату їх надання, документального підтвердження фактичного надання будь-якої окремої послуги Позичальнику. Однак, встановивши в кредитному договорі сплату разової комісії, що нараховується в день надання кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, що є незаконним, та фактично нараховував комісію за ту саму послугу, за яку відповідач повинен сплатити згідно з договором відсотки. Таким чином, комісія за надання кредиту не є платою за окрему, індивідуально визначену послугу, а фактично є прихованою формою збільшення плати за користування кредитними коштами. З 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», наразі воєнний стан в Україні продовжує діяти, а тому стягнення заборгованості за процентами на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України є неправомірним.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій позовній заяві просить розгляд справи здійснювати за його відсутності, зазначивши також, що проти винесення заочного рішення не заперечує.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнала частково, повністю підтримала поданий відзив на позовну заяву, покликаючись на викладені у ньому обставини та мотиви, суду зазначила, що сторона позивача визнає обставину укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів у умі 7 000,00 грн. Окрім цього, визнає заборгованість за відсотками, розмір яких повинен становити 1 001,09 грн. Усі інші вимоги вважає необґрунтованими.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про витребування доказів (а.с.6), .

Представником відповідача подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву (а.с.25), заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.33-34, 76-77), заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.41).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.10-11).

Ухвалами від 18.05.2026, 08.10.2026 задоволено заяви представника відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.38-39, 81-82).

Ухвалою судового засідання від 21.05.2026 витребувано докази та відкладено розгляд справи (а.с.43-44).

Ухвалою судового засідання від 21.05.2026 зупинено провадження у справі (а.с.45-47).

Ухвалою від 22.09.2026 поновлено провадження у справі (а.с.66).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з Договором про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , сторони узгодили такі умови:

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дня остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п.1.1. Договору);

сума (загальний розмір) кредиту становить 7 000,00 грн (п.1.2. Договору);

кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 25.04.2024 (дата надання кредиту) (п.1.3. Договору);

повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 20.04.2025 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.4. Договору);

комісія за надання кредиту становить 805,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,5 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1. Договору);

проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховується за ставкою 511,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.3 Договору);

проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п. 1.5.3 та 1.5.4. Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 28 488,60 грн (п.1.5.3 Договору);

тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.6. Договору);

кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1. Договору);

позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1., 1.5.2., 1.5.3. Договору (п.2.2.1. Договору);

позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту у розмірі та у терміни встановлені у графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною договору (п.2.4.1. Договору);

у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частину кредиту згідно Графіка платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 6 днів (п.4.1. Договору);

цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. Договору);

цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що починається з моменту його укладення і закінчується в останній день строку кредитування, згідно п.1.3, п.1.4 (п.7.1. Договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника - ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу місця реєстрації, номер телефону, електронну пошту, номер банківської картки, а також інформацію про підписання його ОСОБА_1 25.04.2024 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 750463 (а.с.84-89).

Графік платежів за договором про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024 (Додаток №1 до договору про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024) містить розрахунок заборгованості із зазначенням дати видачі кредиту/дати платежу суму кредиту, комісії за надання кредиту, процентів, реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту (а.с.89-90).

У Додатку №2 до Договору про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024 міститься заява на отримання кредиту, у якій зазначені ідентифікуючі (персональні) дані позичальника, а також цією заявою ОСОБА_1 просить надати кредит для задоволення особистих потреб з викладенням бажаних умов цього кредиту (а.с.90).

У Додатку №3 до Договору про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024 зазначені додаткові контактні дані позичальникам для взаємодії за кредитним договором (а.с.91).

У анкеті-заяві на кредит № 5363693 від 25.04.2024 міститься інформація про процес її оформлення та розгляду. Зокрема, про суму кредиту, строк кредиту, суму до повернення, комісію, проценти, ім`я позичальника: ОСОБА_1 , його особисті ідентифікуючі дані, номер мобільного телефону ( НОМЕР_2 ), номер паспорта, адреса реєстрації та проживання, освіту, місце роботи, щомісячний дохід, а також проходження позичальником верифікації та підписання договору (а.с.92).

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено договір про № 5363693 від 25.04.2024, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору здійснено позичальником шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 750463, який відправлений позичальнику 25.04.2024 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 (а.с.91).

Відповідно до платіжного доручення № 129300349 від 25.04.2024 ТОВ «Мілоан» ініційовано перерахування 25.04.2024 на ім`я ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_1 ) коштів у сумі 7 000,00 грн (а.с.93).

Довідкою АТ «Універсал Банк» від 02.06.2026 та випискою по рахунку встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку НОМЕР_3 , на яку 25.04.2024 зараховано 7 000,00 грн (а.с.53-55, 57-58).

Розрахунки заборгованості за кредитним договором № 5363693 від 25.04.2024 містять інформацію про щоденні нарахування за кредитом (їх розмір і вид нарахування) та погашення позичальником ОСОБА_1 (а.с.93-94, 95-97).

Згідно з випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 5363693 від 25.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 47 732,44 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 7 000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 34 327,44 грн, заборгованість по сумі за порушення грошового зобов`язання становить 5 600 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 805 грн (а.с.95).

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 та підписано Акт приймання-передачі реєстру Боржників від 24.09.2024 до цього Договору, з яких вбачається, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників укладеними між кредитором і боржниками (пункт 1.1. Договору). Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (пункт 1.2. Договору).

Згідно з вимогами п.8.3 Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 24.09.2024, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору (пункт 1 Акта) (а.с.97-107).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснено оплату за відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» за Договором №110-МЛ від 24.09.2024, про що свідчить платіжна інструкція від 24.09.2024 (а.с.108).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №110-МЛ від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 27 446,44 грн за кредитним договором № 5363693 від 25.04.2024 (а.с.109).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 02.03.2026 оформило на ім`я ОСОБА_1 претензію про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 5363693 від 25.04.2024 у сумі 47 732,44 (а.с.109).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «Мілоан», право вимоги від якого перейшло до Нового кредитора - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з вимогами пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Відповідно до приписів частин 3-5 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з вимогами частин 6-7 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до приписів статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Закон України «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який прийнятий 15.11.2016 та набрав чинності 10.06.2017, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Так, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 1734-VIII).

Згідно з приписами частин 3 статті 8 Закону № 1734-VIII обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Нормою частини 4 статті 8 Закону № 1734-VIII передбачено порядок розрахунку денної процентна ставка у процентах.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (абзац 2 частини 2 статті 8 Закону № 1734-VIII).

За змістом пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 1734-VIII тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Також, судом враховано норми статей 11, 203, 205, 207, 598, 599, 611, 626, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, які визначають підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, форм правочину та способи волевиявлення, вимоги до письмової форми правочину, підстави припинення зобов`язання та припинення зобов`язання виконанням, правові наслідки порушення зобов`язання, поняття та види договору, обов`язок позичальника повернути позику, кредитний договір та проценти за кредитним договором.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Аналіз матеріалів справи, зокрема договору про надання фінансового кредиту №5363693 від 25.04.2024 (далі - Кредитний договір) свідчить про те, що під час оформлення Кредитного договору в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця ТОВ «Мілоан» були зазначені персональні дані ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта, адреса місця реєстрації, номер телефону, а також інші відомості, необхідні для ідентифікації позичальника та оформлення кредиту.

При цьому анкета-заява містить відомості про проходження позичальником процедури верифікації та підписання Кредитного договору, а безпосередньо у Кредитному договорі зазначено про його підписання ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 750463.

Також суд враховує, що Кредитний договір містить усі істотні умови, необхідні для договорів цього виду, зокрема щодо розміру кредиту, строку кредитування, процентної ставки, комісії та порядку повернення кредитних коштів.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2024 та інформацією АТ «Універсал Банк» від 02.06.2026, відповідно до яких ТОВ «Мілоан» ініціювало та здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн на банківську картку НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 і була зазначена ним саме з цією метою.

Крім того, перерахування коштів узгоджується з іншими встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що воно ініційоване та здійснене у день укладення Кредитного договору, а його розмір відповідає сумі кредиту, визначеній у зазначеному правочині.

Таким чином, суд доходить висновку, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку був укладений Кредитний договір, а позичальник, після отримання кредитних коштів в обумовленому розмірі, зобов`язання, що виникли з цього правочину, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Такий висновок суду узгоджується і з позицією сторони відповідача, яка не заперечує факту укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів, а її заперечення стосуються лише розміру нарахованих процентів, комісії та штрафних санкцій.

Заперечуючи проти стягнення процентів за користування кредитом, сторона відповідача посилається на те, що передбачена кредитним договором денна процентна ставка у розмірі 1,16% перевищує максимальну ставку 1%, установлену частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим вважає відповідну умову договору нікчемною.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки вони ґрунтуються на застосуванні законодавчого обмеження без урахування дати укладення кредитного договору та перехідних положень Закону.

Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено поетапне запровадження зазначеного обмеження. Протягом перших 120 днів із дня набрання чинності Законом № 3498-IX максимальна денна процентна ставка становила 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%, а після закінчення цього періоду - 1%.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24.12.2023. Отже, на дату укладення спірного кредитного договору - 25.04.2024 - максимальна денна процентна ставка становила 1,5%.

Як убачається з пункту 1.5 Кредитного договору сторонами погоджено денну процентну ставку в розмірі 1,16%, яка не перевищувала встановленого на той час законодавчого обмеження.

Подальше зниження максимальної денної процентної ставки до 1% не змінює правової оцінки умови договору, яка на момент його укладення відповідала вимогам закону. Доказів продовження погодженого сторонами строку кредитування або зміни відповідної умови договору матеріали справи не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачена кредитним договором денна процентна ставка відповідала вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, а тому аргументи відповідача про нікчемність відповідної умови договору з підстав перевищення максимально допустимої ставки є необґрунтованими.

Заперечуючи проти стягнення процентів за користування кредитом, відповідач зазначає, що їх розмір - 34 327,44 грн - майже у п`ять разів перевищує суму отриманого кредиту, а тому є несправедливим, непропорційним та таким, що порушує його права як споживача фінансових послуг.

Відповідач також вважає, що проценти необхідно обчислювати виходячи з облікової ставки Національного банку України, яка на момент укладення договору становила 14,5%, та визначає їх розмір за 360 днів користування кредитом у сумі 1 001,09 грн.

Суд не погоджується із зазначеними аргументами відповідача.

За змістом статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України розмір процентів за користування кредитом та порядок їх сплати визначаються договором. Облікова ставка Національного банку України застосовується для визначення розміру процентів лише у випадку, коли такий розмір не встановлений договором.

У спірних правовідносинах сторони погодили конкретні процентні ставки та порядок їх застосування. Відтак підстав для обчислення процентів за обліковою ставкою Національного банку України немає.

Судом установлено, що Кредитний договір передбачає строк кредитування 360 днів, визначає процентні ставки залежно від умов користування кредитом, порядок їх нарахування та строки виконання грошових зобов`язань.

Оцінюючи зміст договору, суд враховує, що його умови дозволяють встановити розмір процентних ставок, обставини застосування кожної з них, період нарахування процентів та порядок визначення суми платежів. Договором також передбачено графік платежів, який відображає розмір і строки виконання зобов`язань за умови належного погашення кредиту.

Таким чином, умови договору щодо процентів не містять суперечливих положень, які допускали б різне розуміння погодженого сторонами розміру плати за користування кредитом. Відповідач мав можливість ознайомитися з умовами кредитування, визначити розмір своїх зобов`язань та оцінити фінансові наслідки невиконання графіка платежів.

При цьому передбачений договором графік складено з урахуванням поступового погашення основної суми кредиту. Оскільки відповідач відповідних платежів не здійснював, залишок кредиту не зменшувався, а проценти продовжували нараховуватися на непогашену суму протягом погодженого строку кредитування.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунки первісного та нового кредиторів, відповідно до яких станом на 24.09.2024 заборгованість за процентами становила 14 041,44 грн, а за період із 25.09.2024 до 19.04.2025 включно нараховано ще 20 286 грн. Загальна сума процентів становить 34 327,44 грн.

Перевіривши зазначені розрахунки, суд установив, що проценти нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, а їх розмір визначено відповідно до передбачених договором ставок.

Дослідивши умови кредитного договору, суд установив, що вони містять чітке розмежування денної процентної ставки, визначеної відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», та процентних ставок, які застосовуються для нарахування плати за фактичне користування кредитними коштами.

Зокрема, передбачений пунктом 1.5 договору показник 1,16% відображає денну процентну ставку, обчислену з урахуванням загальних витрат за кредитом, тоді як пункти 1.5.2, 1.5.3 та 2.2.3 договору визначають розмір процентів за користування кредитом, умови застосування відповідних ставок і порядок переходу до стандартної процентної ставки.

Положення договору також визначають базу нарахування процентів, строки їх сплати та порядок виконання зобов`язань відповідно до графіка платежів.

За таких обставин суд вважає, що умови договору щодо розміру та порядку нарахування процентів є достатньо визначеними, узгоджуються між собою та дозволяють позичальнику встановити розмір плати за користування кредитом і наслідки недотримання графіка платежів. Підстав для висновку про неоднозначність цих умов, яка вимагала б їх тлумачення на користь споживача, суд не встановив.

Щодо аргументів відповідача про несправедливість та непропорційність нарахованих процентів суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23.

Об`єднана палата розмежувала правові наслідки нечіткості договірних умов та їх можливої несправедливості. Суд вправі без окремої позовної вимоги споживача тлумачити нечіткі або двозначні положення договору на його користь. Водночас за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може самостійно змінити договір або визнати його умову недійсною та на цій підставі зменшити розмір процентів без відповідної вимоги споживача.

Застосовуючи зазначений правовий висновок, суд враховує, що умови спірного договору щодо розміру та порядку нарахування процентів є визначеними й однозначними, а погоджена сторонами денна процентна ставка, як установлено судом, відповідала законодавчому обмеженню, чинному на дату укладення договору.

Відповідач не заявив вимог про зміну або визнання недійсними відповідних умов договору, а його заперечення фактично зводяться до незгоди із загальною сумою нарахованих процентів через її співвідношення з розміром отриманого кредиту.

Однак сама по собі така обставина не є достатньою підставою для зменшення погодженої сторонами плати за користування кредитом. Проценти нараховані за користування кредитними коштами протягом установленого договором строку та не є штрафною санкцією за порушення зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що аргументи відповідача про несправедливість нарахованих процентів та необхідність їх обчислення за обліковою ставкою Національного банку України не спростовують обґрунтованості заявленої позивачем вимоги про стягнення 34 327,44 грн процентів за користування кредитом.

Заперечуючи проти стягнення комісії в розмірі 805 грн, сторона відповідача зазначає, що кредитний договір не містить конкретного переліку послуг, за які вона встановлена, їх обсягу, строків та результатів надання. На переконання сторони відповідача, кредитодавець не довів фактичного надання будь-якої окремої послуги, за яку позичальник повинен сплатити комісію, а тому відповідна умова договору є несправедливою та нікчемною.

Суд не погоджується з такими аргументами сторони відповідача.

Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення до загальних витрат споживача комісії за надання кредиту. Водночас сама можливість встановлення такої комісії не означає безумовної правомірності її стягнення. Для вирішення спору суд має оцінити характер відповідного платежу, його призначення та зміст погоджених сторонами умов договору.

Як убачається з Кредитного договору сторони погодили одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 11,5% від суми кредиту, що становить 805 грн.

Зазначена комісія визначена безпосередньо в договорі, має фіксований розмір та пов`язана з наданням позичальнику кредитних коштів. Вона не є періодичною платою за обслуговування кредитної заборгованості та не залежить від тривалості користування кредитом.

При оцінці правомірності цієї умови суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.09.2024 у справі №331/2974/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання правомірності одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту, виходив із того, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення кредитодавцем комісій, пов`язаних із наданням кредиту. При цьому сам факт установлення такої комісії не свідчить про нікчемність відповідної умови договору.

Суд вважає, що наведений правовий висновок підлягає врахуванню і в спірних правовідносинах, оскільки предметом оцінки є саме одноразова комісія за надання кредиту, а не плата за його подальше обслуговування.

Посилання відповідача на відсутність у договорі переліку додаткових послуг не спростовує правомірності комісії, оскільки її встановлено за надання кредиту, а не за здійснення окремих дій із поточного обслуговування кредитної заборгованості.

Крім того, розмір комісії був визначений сторонами під час укладення договору та включений до загальних витрат за кредитом. Отже, позичальник мав можливість установити її розмір і врахувати відповідні витрати при прийнятті рішення про отримання кредиту.

Судом установлено, що кредитодавець виконав свій обов`язок із надання кредитних коштів у сумі 7 000 грн, тоді як відповідач погоджену договором комісію в розмірі 805 грн не сплатив.

За таких обставин суд доходить висновку, що встановлення одноразової комісії за надання кредиту відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування», а аргументи відповідача про нікчемність відповідної умови договору є необґрунтованими.

Відтак вимога позивача про стягнення 805 грн комісії за надання кредиту підлягає задоволенню.

Водночас суд звертає увагу на те, що до загальної суми заборгованості включено штраф у розмірі 5 600,00 грн, нарахований за порушення відповідачем грошового зобов`язання за Кредитним договором.

З огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ОСОБА_1 як позичальник звільнений від обов`язку сплати на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» штрафу за прострочення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, оскільки прострочення, за яке нараховано зазначений штраф, мало місце в період дії воєнного стану.

Таким чином, суд погоджується з аргументами представника відповідача щодо неправомірності стягнення зазначеного штрафу, оскільки вони ґрунтуються на положеннях законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За наведених обставин вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 5 600,00 грн задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить переконання, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 42 132,44 грн.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Судовий збір.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 350,10 грн (42 132,44 х 100% : 47 732,44 = 88,27%; 2 662,40 : 100% х 88,27% = 2 350,10).

Витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору та порядок його виконання (додатки 2 до позову у системі «Електронний суд» - аркуш 58), актом №Д/19683 від 09.03.2026 та детальним описом наданих послуг до Акту, які містять інформацію про перелік наданих правових послуг, їхню тривалість та вартість (додатки 2 до позову у системі «Електронний суд» - аркуші 60, 61).

Сторона відповідача заперечуючи проти стягнення 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу посилається на необхідність оцінки їх співмірності зі складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних адвокатом робіт. Крім того, зазначає, що позивач не надав доказів фактичної оплати правничої допомоги, а долучені договір, заявка, акт приймання-передачі виконаних робіт та рахунок-фактура не підтверджують перерахування відповідних коштів.

При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.

Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Також, суд зважає на положення пункту пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд відхиляє аргументи сторони відповідача щодо відсутності доказів фактичної оплати позивачем послуг адвоката, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами незалежно від того, чи були вони фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 та від 22.11.2023 у справі №756/2051/16-ц. Відтак сама по собі відсутність платіжних документів не є підставою для відмови у відшкодуванні зазначених витрат.

Оцінивши аргументи сторони позивача, суд зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, з огляду на: зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не складність справи, усталеність судової практики при розгляді справ цієї категорії, ціну позову, не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною.

Суд зауважує, що дана справа не є складною за характером спірних правовідносин та обсягом доказів, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором та не потребувала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Позовна заява у справі є типовою, ґрунтується на стандартних розрахунках заборгованості та письмових доказах, а правова позиція у подібній категорії спорів є сталою та не вимагала значного аналізу судової практики чи законодавства.

Крім того, частина зазначених послуг фактично охоплюється одна одною та є складовими підготовки позовної заяви, зокрема консультація клієнта, погодження правової позиції та ознайомлення з матеріалами справи. Подання позовної заяви до суду також не потребувало значних затрат часу та зусиль, оскільки здійснювалося у стандартний спосіб засобами системи «Електронний суд».

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу у цій справі суму у розмірі 5 000,00 грн, яка в силу положень частини 2 статті 141 ЦПК України покладається на відповідача.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України та того, що позов задоволено частково, відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 413,50 грн (5 000 : 100% х 88,27%).

На підставі статей 11, 526, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1056-1, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1/28, ідентифікаційний код юридичної особи 35234236) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 5363693 від 25.04.2024 у сумі 42 132 (сорок дві тисячі сто тридцять дві) грн 44 коп, з якої: 7 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 34 327,44 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків, 805 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 2 350,10 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 413,50 грн, а всього 6 763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення - 28 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів