Ухвала суду № 141005304, 28.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4966/26

Провадження № 6/442/223/2026

УХВАЛА

28 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі № 442/4966/26 за позовом ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Заява вмотивована тим, що 21 жовтня 2026 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист у справі № 442/4966/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 80 290,06 грн та судового збору у розмірі 2 281,66 грн. У виконавчому листі зазначено, що рішення суду нібито набрало законної сили 15 вересня 2026 року. Вважає видачу вказаного виконавчого листа помилковою, а сам виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне: 30 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення у справі № 442/4966/26. 15 жовтня 2026 року (тобто у межах встановленого законом 15-денного строку) ним через систему «Електронний суд» було офіційно подано та зареєстровано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2026 та ухвалу від 30.09.2026 у справі № 442/4966/26.

Розгляд справи призначено на 28.10.2026.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, підлягають виконанню на всій території України.

Згідно зі ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Суд встановив, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2026 позов задоволено частково. Стягнутл з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1573-7342 від 09.07.2025 в розмірі 80290(вісімдесят тисяч двісті дев`яносто) гривень 06 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2286 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 66 коп. В решті позову відмовити

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2026 повернуто апелянту.

07.09.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.09.2026 залишено заяву без руху.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17.09.2026 заяву про перегляд заочного рішення повернуто заявнику.

22.09.2026 ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.09.2026 заяву прийнято до розгляду. Розгляд призначено на 30.09.2026.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.09.2026 заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, фізичними та юридичними особами на всій території України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку. Однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на справедливий суд та завершальною стадією судового захисту. Невиконання судового рішення або безпідставне зупинення його виконання суперечить принципу верховенства права та порушує гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на суд було б ілюзорним, якщо остаточне судове рішення, яке набрало законної сили, залишалося б невиконаним (рішення у справі «Hornsby v. Greece» від 19 березня 1997 року).

Відповідно до частини третьої статті 432 ЦПК України, до розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

При цьому особа, яка звертається з таким клопотанням, повинна довести існування обставин, які свідчать про реальну необхідність застосування такого заходу, зокрема наявність достатньо обґрунтованого ризику істотного порушення її прав або ускладнення чи неможливості їх поновлення у разі подальшого виконання виконавчого документа.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом, який зазначає, що зупинення виконання виконавчого документа є винятковим процесуальним заходом, застосування якого можливе лише за наявності належного обґрунтування та доказів існування обставин, які об`єктивно виправдовують тимчасове обмеження принципу обов`язковості виконання судових рішень.

Дослідивши клопотання заявника, приходжу до висновку, що наведені заявником доводи не свідчать про наявність виключних підстав для застосування заходу у вигляді зупинення виконання за виконавчим документом відповідно до ч.3 ст. 432 ЦПК України, а тому підстав для задоволення заяви про зупинення стягнення за відсутності даних про відкриття провадження в суді апеляційної інстанції не вбачається.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ Цивільного процесуального кодексу України.

У силу статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

21 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 824/2/22, провадження № 61-11769ав23 також зазначив, що підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України і зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), де вказано, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. (ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Дослідивши доводи заявника щодо підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку, що лише посилання його на подання ним апеляційної скарги на рішення суду не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в розумінні вимог ст. 432 ЦПК України.

Суду під час розгляду заяви не надано відомостей про помилковість видачі даного виконавчого листа, або про повне виконання зобов*язань, або про видачу виконавчого документа після закінчення строку для пред*явлення для виконання, або про відкликання виконавчого листа, або про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначення судового розгляду в апеляційній інстанції, або про інші обставини, які можуть бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню згідно вимог ст. 432 ЦПК України.

На підставі вищезазначеного, суд не вбачає підстав за вимогами ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому відмовляє у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 432, 260-261 ЦПК України, суд

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.Б.Нагірна