Ухвала суду № 141005030, 28.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 336/11463/24 1-кп/335/349/2026

28 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ), ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ), захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2024 за №22024080000001053, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродження м. Запоріжжя, який має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який не є особою, щодо якої згідно ст. 480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 15, п.п. 5, 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, руського уродженця м. Санкт-Петербург Російської Федерації, який має середню спеціальну освіту, одруженого, має на утриманні сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , який не є особою, щодо якої згідно ст. 480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.28, ч. 2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуваються матеріали кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2024 за №22024080000001053, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 15, п.п. 5, 6, 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.28, ч. 2 ст.111 КК України.

У судовому засіданні 28 жовтня 2026 року від прокурора надійшли клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні прокурор вказав, що необхідність продовження стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може:

-переховуватися від суду, оскільки вчинив особливо тяжкі кримінальні правопорушення державну зраду, в умовах воєнного стану та незакінчений замах на умисне вбивство на замовлення, у спосіб, небезпечний для життя багатьох осіб, був затриманий співробітниками УСБУ в Запорізькій області саме під час виконання завдання, отриманого від представника іноземної держави держави-агресора рф позивний ««Vavilon», щодо умисного вбивства - фізичної ліквідації громадянина України ОСОБА_13 , то існують обґрунтовані ризики, що останній вживатиме усіх можливих заходів та способів направлених на переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

-незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки існують ризики того, що ОСОБА_6 , з огляду на надання добровільної згоди представнику іноземної держави держави-агресора рф позивний ««Vavilon» на виконання завдання, направленого на допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, продовжить їх виконувати.

Щодо обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України прокурор зазначив:

- ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна;

-вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають останньому утримуватися у слідчому ізоляторі під вартою, оскільки стан його здоров`я перебуває на постійному медичному контролі з боку лікарів «Центр охорони здоров`я ДВКС України», які надають останньому кваліфіковану медичну допомогу. Також на виконання ухвал судів першої та другої інстанцій стан здоров`я обвинуваченого неодноразово перевірявся, тому підстав вважати що останній не може утримуватися під вартою не має;

-обвинувачений має сталі соціальні зв`язки, дружину, двох неповнолітніх дітей, водночас ніде не працював офіційно, однак вказані обставини не зупинили ОСОБА_6 вчинити особливо тяжкі злочини на шкоду інтересам держави та спроби фізичної ліквідації людини, на завдання представника іноземної держави держави-агресора РФ, за допомогою саморобного вибухового пристрою.

У судовому засіданні 28 жовтня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_14 заперечила проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою. В обґрунтування заперечень посилається на те, що обвинувачення є необґрунтованим; ризики, на які посилається прокурор, не доведені та не підтверджені належними доказами; обвинувачений ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, двох неповнолітніх дітей, мати похилого віку, на теперішній час має інвалідність ІІІ групи, раніше не судимий. Також просила у разі задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначивши її у помірному для обвинуваченого ОСОБА_6 та його сім`ї розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримавши позицію свого захисника.

У клопотанні прокурор вказав, що необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_15 може:

- переховуватися від суду, оскільки, вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення державну зраду, в умовах воєнного стану, був затриманий співробітниками УСБУ в Запорізькій області під час виконання завдання, отриманого від представника іноземної держави держави-агресора рф позивний ««Vavilon», тобто існують обґрунтовані ризики, що останній вживатиме усіх можливих заходів та способів направлених на переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки існують ризики того, що ОСОБА_7 з огляду на надання добровільної згоди представнику іноземної держави держави-агресора рф позивний ««Vavilon» на виконання завдання направленого на допомогу у проведенні підривної діяльності проти України, яке тривало протягом року, перебуваючи на більш м`якому запобіжному заході, продовжить їх виконувати.

Щодо обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу відповідно до ст. 178 КПК України прокурор зазначив:

- ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за які передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна;

- вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають останньому утримуватись у слідчому ізоляторі під вартою.

- обвинувачений до затримання офіційно не був працевлаштованій, не має на утриманні осіб похилого віку.

Захисник ОСОБА_9 у судовому засіданні 28 жовтня 2026 року просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що жодні ризики не підтверджені доказами, у обвинуваченого міцні соціальні зв`язки, є дружина та дитина. Також просила у разі задоволення клопотання прокурора застосувати альтернативний запобіжний захід, визначивши розмір застави у помірному для обвинуваченого ОСОБА_7 розмірі.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтримавши позицію захисника.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд доходить наступних висновків.

За правилами ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на наведені положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду, по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, треба зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора, судом, окрім норм КПК України, враховується практика Європейського суду з прав людини, яка сформульована зокрема у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року та свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-які зв`язки з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. Оцінити посилання захисника на недоведеність вини обвинуваченого суд на стадії судового розгляду не має можливості, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Вищезазначеними обставинами у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 є тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, п.п. 5, 6, 11 ч. 2 ст. 115 КК України) та суворість можливого покарання за кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі до 15 років або довічного позбавлення волі, також такою обставиною є підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому злочинів, а також форма вини і об`єкт посягання, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Судом враховано тяжкість злочину, який інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_7 та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такою обставиною є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, а також форма вини і об`єкт посягання, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою, на даному етапі кримінального провадження, в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме ризиків переховування від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, а тим паче в умовах повномасштабної війни, цілком можливо втекти на тимчасово окуповану територію, до країни-агресора, через неконтрольовані ділянки державного кордону через сусідні країни.

Реальним на даний момент є ризик переховування від суду обвинуваченим ОСОБА_7 , оскільки розуміючи яке покарання йому загрожує у разі доведення вини, ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, залишити територію України, що унеможливить розгляд провадження та виконання завдань кримінального провадження передбачених ст. 2 КПК України.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.

Ризик протиправного впливу на потерпілого та свідків суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений. Більш того, сам характер інкримінованого злочину та місце його вчинення (м. Запоріжжя знаходиться в безпосередній близькості до лінії зіткнення Збройних сил України та збройних формувань Російської Федерації) дають підстави вважати, що саме покази потерпілого та свідків є важливим джерелом доказування, про що відомо і стороні захисту.

Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може продовжити співпрацю із представниками держави агресора. Так, інкриміновані ОСОБА_6 злочини, вчинялись для виконання завдання, отриманого від представника іноземної держави - держави агресора РФ, використовуючи в тому числі мобільний сервіс обміну в мережі Інтернет месенджер «Telegram», а тому існує ризик продовження злочинної діяльності під час перебування обвинувачених на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченим користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів. При цьому судом враховано, що ризик щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення наразі знівельований саме утриманням обвинуваченого під вартою.

Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у державній зраді, що означає діяльність на шкоду інтересам людей і держави Україна, тому є достатні підстави обґрунтовано припускати можливість продовження надання ним допомоги державі-агресору РФ, співпраці з ворогом.

Також суд вважає доведеним ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час продовжують існувати.

У рішеннях по справах «Каучор проти Польщі» від 03.02.2009 року, та «Олександр Макаров проти Росії» від 12.03.2009 року ЄСПЛ вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою, а врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. В рішеннях у справах «Маріянчук та інші проти України» ЄСПЛ зауважив, що безпідставне тримання під вартою є виправданим лише за умови наявності суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Вищезазначені обставини, на переконання колегії суддів, є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу у триманні під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи.

При цьому суд зауважує, що відповідно до вимог ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Також, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність осіб на утриманні. Колегія суддів враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Разом із тим, судом не здобуто інформації, зокрема, щодо стану здоров`я, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.

Колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його вік, стан здоров`я. Судом не здобуто інформації про міцні соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_7 , які б переважили вищезазначені ризики та могли гарантувати бездоганну процесуальну поведінку обвинуваченого. Наявність дружини та малолітньої дитини, саме по собі не свідчать про міцні соціальні зв`язки обвинуваченого. Також судом не здобуто інформації, яка б категорично виключала можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.

Крім того, судом враховано, що на теперішній час триває стадія дослідження письмових доказів, допит свідків та потерпілого судом не проведено.

Суд, не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинувачених, враховує обґрунтованість обвинувачення у вчиненні інкримінованих їм злочинів, які є відповідно до ст. 12 КК України тяжким та особливо тяжкими злочинами, за формою вини є умисними, зокрема при доведенні вини за злочин передбачений ч. 2 ст. 111 КК України обвинуваченим загрожує покарання на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.

Доходячи до висновку про наявність ризиків, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою, суд вважає, що встановлені щодо обвинувачених ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими, з часу застосування до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу не зменшилися та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

За таких обставин, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані матеріали, суд вважає необхідним продовжити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

На переконання суду, продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченими та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, за змістом частини четвертої цієї ж статті, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України «Державна зрада», суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не вбачає підстав для визначення застави, оскільки, на думку колегії суддів, встановлені судом ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а також запобігти наявним ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 192-194, 197, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на шістдесят днів з 28 жовтня 2026 року до 26 грудня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в продовжити на шістдесят днів з 28 жовтня 2026 року до 26 грудня 2026 року включно.

Визначити строк дії ухвали до 26 грудня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у п`ятиденний строк з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3