Ухвала суду № 141004970, 28.10.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 28.10.2026

Справа № 334/9016/26

Провадження № 2-ваі/334/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєв М.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Запоріжжя звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДПП про скасування постанови ДПП від 08.09.2026 року.

26.10.2026 від позивача надійшла заява про відвід судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Фетісова М.В. від розгляду справи.

Заяву обґрунтовує тим, що підставою для відводу судді є передбачена пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України сукупність обставин, які викликають об`єктивно обґрунтований сумнів у його неупередженості. Зокрема, в ухвалах від 21.10.2026 суддя зазначив, що позивач не повідомив причин неявки, хоча 20.10.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач завчасно подав заяву про неможливість прибути через тимчасову непрацездатність із відповідним підтвердженням. Крім того, суддя задовольнив заявлене в засіданні клопотання відповідача про витребування доказів, не забезпечивши позивачу можливості подати заперечення та не навівши в ухвалі оцінки конкретних доказів неможливості самостійного отримання відповідачем відповідних документів. Таке неоднакове ставлення до процесуальних звернень сторін оцінюється також у контексті того, що суддя вже відхилив аналогічні конституційні доводи позивача в рішенні від 16.10.2025 у справі № 334/6839/24, застосування законодавчих положень у якій стало підставою власної конституційної скарги ОСОБА_1 , однак у нинішньому провадженні обґрунтував відмову в зупиненні переважно посиланням на тривалість іншої конституційної справи. Крім того, суддя вже висловився щодо таких доводів, що й стали підставою для конституційного провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, заявлений позивачем ОСОБА_1 відвід судді було визнано необґрунтованим.

Заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі № 334/9016/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, передати до канцелярії Дніпровського районного суду міста Запоріжжя для визначення судді для її розгляду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

У результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Добрєва М.В. для розгляду заяви про відвід судді.

Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання у справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про відвід судді Фетісова М.В. та дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

В обґрунтуванні заяви про відвід судді заявник зазначив, що підставою для відводу судді є передбачена пунктом 4 частини першої статті 36 КАС України сукупність обставин, які викликають об`єктивно обґрунтований сумнів у його неупередженості. Зокрема, в ухвалах від 21.10.2026 суддя зазначив, що позивач не повідомив причин неявки, хоча 20.10.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач завчасно подав заяву про неможливість прибути через тимчасову непрацездатність із відповідним підтвердженням. Крім того, суддя задовольнив заявлене в засіданні клопотання відповідача про витребування доказів, не забезпечивши позивачу можливості подати заперечення та не навівши в ухвалі оцінки конкретних доказів неможливості самостійного отримання відповідачем відповідних документів. Таке неоднакове ставлення до процесуальних звернень сторін оцінюється також у контексті того, що суддя вже відхилив аналогічні конституційні доводи позивача в рішенні від 16.10.2025 у справі № 334/6839/24, застосування законодавчих положень у якій стало підставою власної конституційної скарги ОСОБА_1 , однак у нинішньому провадженні обґрунтував відмову в зупиненні переважно посиланням на тривалість іншої конституційної справи. Крім того, суддя вже висловився щодо таких доводів, що й стали підставою для конституційного провадження.

У зв`язку з чим, позивач має безпідставні сумніви щодо неупередженості (об`єктивності) судді Фетісова М.В. в цій адміністративній справі.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу). Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи. Норми, які регулюють порядок відводу (самовідводу) в адміністративному процесі визначені у статті 36 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 36 КАС України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Також, до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина третя статті 36 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 37 КАС України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною першою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина друга статті 39 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів із дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною четвертою статті 39 КАС України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1 - 3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

У заяві про відвід судді заявник ставить під сумнів неупередженість та об`єктивність судді Фетісова М.В., що на думку заявника, порушує його право на розгляд справи № 334/9016/26 незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Зміст наведених у статті 126 Конституції України гарантій незалежності суддів розкрито у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 19-рп/2004, відповідно до якого незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які під час здійснення правосуддя підкоряються лише закону.

Згідно з статтею 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань (прямих чи непрямих) з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді - як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-ІV) встановлено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі "Білуха проти України" ("Belukha v. Ukraine", заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення від 09.11.2006 дійшов висновку, що наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. При цьому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення у справі "Білуха проти України"). Відносно об`єктивного критерію Суд зазначив, що під час вирішення питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України", пункт 44 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення у справі "Мікалефф проти Мальти").

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не виключно, чи йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Разом із цим, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто неодмінно мають бути зазначені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та від 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).

Зазначені заявниками аргументи містять припущення, що з імперативних приписів частини першої статті 36 КАС України не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу судді.

Підсумовуючи зазначене, перевіривши доводи та аргументи, які зазначені заявником на обґрунтування заяви про відвід судді Фетісова М.В., суд дійшов висновку, що вони не містять обґрунтованих посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь судді Фетісова М.В. у розгляді цієї справи, а тому відсутні визначені законодавством підстави для відводу судді.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про відвід судді Фетісова М.В. в адміністративній справі № 334/9016/26 не підлягає задоволенню через необґрунтованість наведених у ній доводів.

Керуючись статтями 36-40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Фетісова М.В. в адміністративній справі № 334/9016/26.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя: Добрєв М. В.