Рішення № 141004829, 13.10.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7347/24

Провадження № 2/333/105/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Михайлової А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Єрмоленко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальна установа «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради, про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2024 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.10.2016 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 (у шлюбі ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 , про що 07.10.2016 року було складено актовий запис №955.

06.03.2024 року Броварським міськрайонним судом Київської області винесено заочне рішення у справі № 361/4672/23 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . Рішення суду набрало законної сили 06.04.2024 року.

Під час перебування у шлюбі було придбано за 44 453,00 грн. житловий будинок (житловою площею 17,7 кв.м., загальною площею 53,2 кв.м.), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 2323081800:10:007:0137 (договір купівлі-продажу зареєстрований за №4262 від 01.11.2018 приватним нотаріусом Сєдовим В.В.).

Згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.06.2024 Б-463/0-0.222-745/6-24 нормативну грошову оцінку зазначеної земельної 2 ділянки встановити неможливо.

Зазначений житловий будинок, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143704484 від 01.11.2018 року, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Окрім спільної сумісної власності, колишнє подружжя ОСОБА_3 має спільні боргові зобов`язання за кредитним договором. Так, під час шлюбу 12.05.2021 року між ОСОБА_6 та Комунальною установою «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради в інтересах сім`ї укладено кредитний договір №11143 на суму 150 000,00 грн. терміном на 10 років для реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживало колишнє подружжя ОСОБА_3 .

Також, 12.05.2021 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №11143 від 12.05.2021 року між ОСОБА_2 та Комунальною установою «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради було підписано Договір іпотеки, де предметом іпотеки визначили нерухоме майно: житловий будинок з усіма будівлями та господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м., на земельній ділянці площею 0,1500 гектара, кадастровий номер земельної ділянки: 2323081800:10:007:0137. Заставну вартість предмета іпотеки згідно вказаного договору оцінили в сумі 150 000,00 грн..

05.10.2023 року, у відповідь на звернення Позивачки, Комунальна установа «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради повідомила про зупинення сплати грошового зобов`язання та надала довідку про загальну суму заборгованості станом на 05.10.2023 року за кредитним договором №11143 від 21.05.2021 року, відповідно до якої загальна сума заборгованості становить: 139 929,54 грн., з яких тіло кредиту - 133 082,19 грн., відсотки за користування кредитом - 6487,35 грн.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_1 у колишнього подружжя ОСОБА_3 народився син ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

01.08.2023 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя у справі 33677/23 винесено судовий наказ, яким призначено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_7 , щомісяця, у розмірі частини від заробітку боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Наразі Позивачка, має статус вимушено переміщеної особи, знаходиться на обліку в Центрі Зайнятості та до 22.06.2024 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Аліменти на утримання неповнолітньої дитини Відповідач сплачує із порушенням строків, згідно довідки Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 11.04.2024 року має заборгованість зі сплати аліментів 8158,50 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не виконує належним чином обов`язки батька з утримання та виховання неповнолітньої дитини, малолітня дитина проживає разом з матір`ю - Позивачкою, вимушене переміщення родини через військове вторгнення російської федерації в Україну в інше місто створюють необхідність додаткових матеріальних витрат, пов`язаних з влаштуванням побуту та відновлення втрачених речей в зв`язку із вимушеним переїздом. До розірвання шлюбу відповідач приховував реальні доходи та не повідомляв про місце роботи закордоном, не підтримував сім`ю матеріально та самоусунувся від виконання обов`язків батька та чоловіка, що й стало однією з підстав для розірвання шлюбу. Враховуючи перелічені обставини та те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує аліменти, їх розмір не є достатнім для повноцінного забезпечення фізичного та духовного розвитку малолітньої дитини, а також його лікування, ці обставини мають істотне значення під час вирішення питання про розподіл спільного сумісного майна подружжя згідно статті 71 СК України. Отже, враховуючи викладене, існують обставини, що мають істотне значення для відступлення від рівності часток подружжя при його поділі відповідно до статті 70 СК України.

Зважаючи на те, що питання поділу спільного майна подружжя іншим чином аніж у судовому порядку вирішити неможливо, позивач змушена звернутись до суду з цим позовом.

Так, у позовній заяві позивач просить:

- визнати житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2323081800:10:007:0137, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 );

- виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частини із спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на частини земельної ділянки площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2323081800:10:007:0137, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати заборгованість за кредитним договором №11143 від 12 травня 2021 року в розмірі 139 929,54 грн. спільним майновим зобов`язанням ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та поділити його;

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн..

Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

21 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог частково.

Зокрема зазначив, що відповідач не заперечує той факт, що спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний сторонами під час шлюбу за спільні кошти та в інтересах родини. Таким чином, спірний будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, що не оспорюється відповідачем.

Отже, відповідач не заперечує проти визнання будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю колишнього подружжя, однак у рівних частинах по 1/2 частини будинку кожному.

Відповідач стверджує, що не оскаржував судовий наказ Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.08.2023 року у справі № 33677/23, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_7 , щомісяця, у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходів) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 07.06.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, оскільки визнає та усвідомлює в повній мірі право дитини на отримання аліментів та виконує такі вимоги. Одразу дізнавшись від органів ДВС про наявність виконавчого провадження в травні 2024 року, погасив всю нараховану заборгованість та стабілізував виплату аліментів. Відповідно до довідки ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м.Одеса) від 18.10.2024 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, крім того, наявна переплата в сумі 3302,75 грн.. Доказів недостатності цієї суми аліментів або звернення ОСОБА_1 до суду з вимогами щодо збільшення розміру аліментів, позивач не надала, хоча має право звертатися з таким позовом у будь-який час.

Також зазначає, що збільшення частки ОСОБА_1 у нерухомому майні, із 1/2 частини на , не покращить рівень матеріального забезпечення малолітнього сина сторін, який в свою чергу має право на користування житловими приміщеннями, що належать обом із батьків, при цьому відповідач не заперечує проти права сина користуватися будинком та повністю визнає це право.

Оскільки відсутні обставини, що мають істотне значення, які б давали підстави для відступу від принципу рівності часток сторін при поділі спільної сумісної власності, вважає, що спірний будинок, який є об`єктом спільної сумісної власності сторін, підлягає поділу між сторонами по 1/2 частині кожному, проти відступу від рівності часток сторін при поділі майна та виділення у власність позивача будинку відповідач категорично заперечує.

Крім цього, заперечує щодо визнання земельної ділянки площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 2323081800:10:007:0137, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - спільною сумісною власністю та будь-якого поділу.

Згідно рішення від 14.12.2018 року №18 Новенської сільської ради Запорізької області Мелітопольського району, відповідачу ОСОБА_2 у приватну власність було виділено вказану земельну ділянку, а 29.01.2019 року за відповідачем було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2323081800:10:007:0137, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1755729023230, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП від 14.10.2024 року.

Отже, земельна ділянка була набута ОСОБА_2 хоча за час шлюбу, однак була одержана із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації (ст. 122 ЗК України), тому є особистою приватною власністю відповідача та не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відтак, не може бути й предметом поділу майна подружжя.

Відповідач визнає той факт, що кредитний договір №11143 від 12.05.2021 року укладався позивачем в інтересах сім`ї, а саме для реконструкції спільного будинку, однак просить врахувати, що при укладенні договору саме відповідач виступив майновим поручителем, що підтверджується укладеним та наявним у матеріалах справи договором іпотеки від 12.05.2021 року.

Вважає, що вимога про визнання кредитного зобов`язання спільним боргом подружжя є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, тому що позивач ставить вимогу саме про визнання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, спільними. Спільною сумісною власністю є не сама заборгованість подружжя, оскільки борг взагалі не може бути власністю, а гроші, отримані в борг. Сам же борг, вірніше зобов`язання за ним, враховуються при поділі згаданих грошей або майна, а позивач не подала доказів погашення боргу за рахунок власних коштів.

Стосовно понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн., відповідач зазначає, що цей розмір не підтверджується належними та допустимими доказами, відповідно до 141 ЦПК України.

Враховуючи наведене, відповідач просить:

- поновити відповідачу ОСОБА_2 строк на подання відзиву по справі та врахувати надані пояснення при розгляді справи;

- задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити в приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частини житлового будинку;

- в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити;

- судові витрати покласти на сторони в наступному порядку: розподілити сплачений ОСОБА_1 судовий збір пропорційно задоволеним вимогам позивача, відмовити повністю у задоволенні стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правовому допомогу в розмірі 20 000,00 грн..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача відзив на позовну заяву підтримав у повному обсязі, просив позовну вимоги задовольнити частково.

Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року залучено до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи Комунальну установу «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради.

У судовому засіданні представник третьої особи надала пояснення по справі відносно позовної вимоги щодо визнання заборгованості за кредитним договором спільним майновим зобов`язанням колишнього подружжя, просила відмовити у задоволенні.

07 серпня 2025 року представник третьої особи надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вирішення питання про визнання у судовому порядку заборгованості за кредитним договором, як спільне майнове зобов`язання за позивачем та відповідачем, є зайвим та необґрунтованим і може зашкодити інтересам Фонду.

Так, 12 травня 2021 року між Фондом та ОСОБА_8 (Позичальник) був укладений кредитний договір №11143 на реконструкцію житлового будинку АДРЕСА_1 на суму 150 000,00 тис. грн. терміном на 10 років.

Також, у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 травня 2021 року був укладений договір іпотеки № 659, де Іпотекодавцем є ОСОБА_2 (Майновий поручитель), а предметом заставного майна є, житловий будинок на реконструкцію якого брався кредит.

Кредитним договором встановлено (пункт 5.4.), що у разі невиконання Позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та інших платежів згідно з умовами цього договору, Фонд має право звернути стягнення на заставлене майно на суму невиконаних боргових зобов`язань.

Договором іпотеки встановлено (пунктами 3.1.4, 3.1.5 та 5.1.), що у разі порушення основного зобов`язання Фонд має право вимагати від Іпотекодавця (Майнового поручителя) усунути порушення за кредитним договором, і у разі невиконання цієї вимоги здійснити стягнення на заставне майно.

Відповідач є майновим поручителем Позивача, за її згодою. Спору з цього питання між сторонами немає.

Кредитний договір і договір іпотеки вже створюють спільні боргові зобов`язання для обох сторін і визнання зобов`язання як спільного не потребує ухвалення судового рішення. Рішення суду з цього питання може вплинути на права Фонду і обов`язки сторін по справі, у питанні стягнення у судовому порядку у подальшому заборгованості по кредитному договору у повному обсязі, при його неповерненні, оскільки вже буде рішення з тим самим предметом з тих самих підстав.

Враховуючи викладене, представник третьої особи просить відмовити повністю у задоволенні вимоги про визнання заборгованості за кредитним договором №11143 від 12.05.2021 року спільним майновим зобов`язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та поділу боргу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по справі, проаналізувавши надані суду докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено в цій статті.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасно майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина 1 статті 355 ЦК України).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Спільне сумісне майно подружжя, яке набуте за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку та/або доходу (стаття 60 СК України). При цьому дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина 3 статті 370 ЦК України).

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина 2 статті 183 ЦК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).

Судом встановлено, що 07 жовтня 2016 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 07.10.2016 року, актовий запис № 955.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Мелітопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

06 березня 2024 року заочним рішенням Броварським міськрайонним судом Київської області по справі № 361/4672/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано та відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

Під час перебування у шлюбі було придбано за 44 453,00 грн. житловий будинок (житловою площею 17,7 кв.м., загальною площею 53,2 кв.м.), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 2323081800:10:007:0137 (договір купівлі-продажу зареєстрований за №4262 від 01.11.2018 приватним нотаріусом Сєдовим В.В.).

Згідно відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.06.2024 Б-463/0-0.222-745/6-24 нормативну грошову оцінку зазначеної земельної 2 ділянки встановити неможливо.

Зазначений житловий будинок, відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143704484 від 01.11.2018 року, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Окрім спільної сумісної власності, колишнє подружжя ОСОБА_3 має спільні боргові зобов`язання за кредитним договором. Так, під час шлюбу 12.05.2021 року між ОСОБА_6 та Комунальною установою «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради в інтересах сім`ї укладено кредитний договір №11143 на суму 150 000,00 грн. терміном на 10 років для реконструкції житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживала колишнє подружжя ОСОБА_3 .

Також, 12.05.2021 року з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №11143 від 12.05.2021 року між ОСОБА_2 та Комунальною установою «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради було підписано Договір іпотеки, де предметом іпотеки визначили нерухоме майно: житловий будинок з усіма будівлями та господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 17,7 кв.м., на земельній ділянці площею 0,1500 гектара, кадастровий номер земельної ділянки: 2323081800:10:007:0137. Заставну вартість предмета іпотеки згідно вказаного договору оцінили в сумі 150 000,00 грн..

05.10.2023 року, у відповідь на звернення Позивачки, Комунальна установа «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради повідомила про зупинення сплати грошового зобов`язання та надала довідку про загальну суму заборгованості станом на 05.10.2023 року за кредитним договором №11143 від 21.05.2021 року, відповідно до якої загальна сума заборгованості становить: 139 929,54 грн., з яких тіло кредиту - 133 082,19 грн., відсотки за користування кредитом - 6487,35 грн..

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати в судовому порядку поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на того з подружжя, який її спростовує.

Так й у постанові від 21 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 372/504/17 сформулювала висновок щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, яка може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її заперечує.

Отже, об`єкт нерухомого майна належать до спільного майна подружжя. Встановлення належності спірного майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя є обставиною, яка потребує встановлення для вирішення заявленого спору, виходячи з його підстав та не є самостійною вимогою та способом захисту, який потребує вирішення та вказівки у резолютивній частині судового рішення. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 726/1388/16.

Відповідач в своїх заявах по суті спору (відзив на позовну заяву) не заперечував проти визнання будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Пленуму Верховного Суду України в п. 30 постанови від 21.07.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК України).

Судом не встановлено обставин, що мають істотне значення, які б давали підстави для відступу від принципу рівності часток сторін при поділі спільної сумісної власності, тому суд приходить до висновку, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає поділу між сторонами по частині кожному.

Відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України (ч. 1 ст. 57 СК України).

Так, позивач заявила виключно вимогу про поділ земельної ділянки як об`єкта спільної сумісної власності подружжя на підставі положень СК України, тому суд приходить до висновку, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідача в силу вимог ст. 57 СК України та не спільною сумісною власністю подружжя.

Окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

При поділі спільної сумісної власності зобов`язання між подружжям не розподіляються, а враховуються, а відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя.

При цьому суд наголошує, що перебування у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики само по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором, обов`язків визначених кредитним договором щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведеність укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошей в інтересах сім`ї.

Суд повинен дослідити та з`ясувати чи були отримані грошові кошти витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.06.23 № 712/13196/21, від 15 червня 2022 року у справі № 569/7165/19 (провадження № 61-3152св22), від 15.12.21 справа № 205/4616/15, від 28 серпня 2019 року № 638/20603/16, від 03 травня 2018 року № 639/7335/15 та постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року в справі № 6-55цс13.

Сам по собі укладений правочин не підтверджує тих обставин та не свідчить, що кошти, одержані на його виконання, були реально витрачені на придбання майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя або в інших інтересах сім`ї.

Так, Верховний Суд у постанові від 4.04.2018 у справі № 1316/3987/12-ц зазначив, що суди не дослідили, у чиїх інтересах укладені договори позики та які докази свідчать, що саме вказані кошти були витрачені на придбання спірних квартир. Отже, сам борговий документ не доводить того факту, що гроші, які були за ним отримані, витрачено на придбання спільного майна, у результаті чого може виникнути спільний обов`язок щодо їх повернення.

Судом встановлено, що кредитний договір і договір іпотеки вже створюють спільні боргові зобов`язання для обох сторін, тому суд приходить до висновку, що заборгованість за кредитним договором №11143 від 12 травня 2021 в розмірі 139 929,54 грн. спільним майновим зобов`язанням подружжя та поділити його порівну між сторонами.

Крім того, позивачем була заявлена вимога на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн..

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

В обґрунтування витрат на правничу допомогу, належним чином оформлених платіжних документів про оплату послуг адвоката позивачем не надано.

Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали заяви не містять. Надані представником позивача ордер на надання правничої допомоги та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не є належним доказом таких витрат.

Суд, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, беручи до увагу заперечення представника відповідача, вважає, що підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу не має.

Керуючись ст.ст. 355-372 ЦК України, ст.ст. 60-74 СК України, ст.ст.81, 258-259, 264-268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Комунальна установа «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради, про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати житловий будинок (житлова площа 17,7 кв.м., загальна площа 53,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виділити ОСОБА_1 частини із спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на частину житлового будинку (житлова площа 17,7 кв.м., загальна площа 53,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_2 по частини із спільної сумісної власності подружжя, визнавши за нею право власності на частину житлового будинку, (житлова площа 17,7 кв.м., загальна площа 53,2 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати заборгованість за кредитним договором №11143 від 12 травня 2021 року в загальному розмірі 139 929,54 грн. спільним майновим зобов`язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та поділити його порівну.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Комунальна установа «Обласний Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Запорізької обласної ради, ЄДРПОУ 25488480, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 13.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Михайлова