Рішення № 141004661, 21.10.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2144/26

Провадження № 2/309/1166/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Довжанин М.М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хустської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Рошинець Наталія Павлівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визначити додатковий строк для подачі до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рошинець Н. П. заяви про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили та встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 69 років помер його батько - ОСОБА_3 .

Після смерті батька його мати - ОСОБА_2 , прийняла у спадщину майно за заповітом від померлого чоловіка - ОСОБА_3 та отримала Свідоцтво про право на спадщину ВСА 116624 від 27.01.2005 року.

10 вересня 2008 року його мати подарувала йому житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений будинок розташований на земельній ділянці, площа якої у договорі дарування не була визначена.

ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 74 років померла його мати - ОСОБА_2 .

Після смерті матері спадкова справа не заводилася, оскільки він вважав, що всі належні їй майнові права були врегульовані шляхом укладення договору дарування житлового будинку. Він є єдиною дитиною спадкодавця, а тому був переконаний, що жодного неоформленого спадкового майна після її смерті не залишилося.

Лише у 2024 році, розпочавши процедуру оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований подарований йому житловий будинок, він виявив розбіжність щодо її площі. Зокрема, на підставі Договору дарування була розроблена технічна документація на земельну ділянку площею 0,25 га, однак фактично земельна ділянка, яка належала його батькам, мала площу 0,36 га.

29.07.2025 року ним було отримано архівний витяг № 07-04/227 з рішення № 115 виконкому Ізянської сільської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року , згідно якого його батьку - ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,36 га.

З метою з`ясування обставин виникнення такої розбіжності він звернувся за юридичною консультацією до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рошинець Н.П. та почав збирати документи, необхідні для оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,36 га.

Таким чином, лише після отримання зазначеного архівного витягу йому стало відомо про реальні площі неоформленої земельної ділянки.

Після встановлення зазначених обставин та збору необхідних документів, 20 травня 2026 року він звернувся до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рошинець Н. П. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, а саме земельної ділянки загальною площею 0,36 га (0,25 га під житлову забудову + 0,11 га саду).

Однак, нотаріусом йому було надано відповідь - повідомлення №122/01-16 про необхідність звернення до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 , як померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у встановлений законом строк спадкова справа після її смерті не заводилася.

Ухвалою Хустського районного суду від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі.

Відзив на позов відповідачем Хустською міською радою не подавався.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності /а.с.46/.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги заяви залишив на розсуд суду /а.с. 30-31/.

У судове засідання третя особа - приватний нотаріус Рошинець Н.П. не з`явилася, подала заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності, заперечень проти позову не заявила. Також згідно вказаної заяви нотаріусом повідомлено, що спадкова справа за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 не заведена /а.с.44/.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд констатує наступне.

Судом встановлено, що позивачем заявлено дві вимоги:

Визначення додаткового строку для подачі ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рошинець Н. П. заяви про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили, яка є позовною вимогою та розглядається в порядку позовного провадження, та про встановлення факту родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка розглядається в порядку окремого провадження.

Згідно ч.4 ст.188 ЦПК України: не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно постанови Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20 (провадження № 61-14225св21) вбачається, що за наявності вимоги у справі є спір про право (право на спадщину), а тому така вимога разом із вимогою про встановлення факту родинних відносин розглядаються у позовному провадженні.

За таких причин суд розглянув дані вимоги в порядку позовного провадження.

Щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 05.08.2002 року /а.с.7/.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 02.12.2008 року /а.с.8/.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 13 лютого 1956 року вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, зареєстрований в с.Іза Хустського району Закарпатської області /а.с.6/. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_6 ».

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 27.01.1968 року вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 /а.с.5/.

Частина 1 статті 293 ЦПК України передбачає, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України: суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

П.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що відповідно до ст.255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто він них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно з п.7 вказаної Постанови Пленуму: суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Судом встановлено наявність розбіжностей у написанні прізвища батьків заявника « ОСОБА_6 », зазначених у свідоцтві про народження останнього, з написанням прізвища « ОСОБА_6 » у їх свідоцтвах про смерть.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки він дійсно є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказаний факт випливає зокрема зі спільності інших складових: місця народження заявника та місця проживання, смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , спільності імені та по батькові батьків заявника, вказаних у свідоцтві про народження заявника, свідоцтві про одруження серії НОМЕР_3 та у свідоцтвах про смерть останніх, співпадінням віку батьків заявника, що вказано у свідоцтвах про одруження та у свідоцтві про смерть останніх.

Встановлення даного факту для заявника має юридичне значення, оскільки від цього факту безпосередньо породжуються юридичні наслідки, а саме від його встановлення залежить можливість оформлення спадкових прав.

Таким чином вимога про встановлення факту родинних відносин, а саме того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визначення додаткового строку для подачі ОСОБА_1 до приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_2 , суд виходить із наступного.

Як зазначено вище, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько заявника ОСОБА_3 , та ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати заявника ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 прийняла у спадщину майно за заповітом від померлого чоловіка ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину ВСА 116624 від 27.01.2005 року, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 83463303 від 02.12.2025 р. /а.с.9/.

10 вересня 2008 року ОСОБА_2 подарувала заявнику житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору дарування від 10.09.2008 року /а.с.10, 11/.

Після смерті матері заявника спадкова справа не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою із Спадкового реєстру /а.с.15/, повідомленням приватного нотаріуса Рошинець Н.П. від 20.05.2026 №122/01-16 /а.с17/ та заявою останньої, поданої до суду /а.с.44/.

Як стверджує заявник, він вважав, що жодного неоформленого спадкового майна після її смерті не залишилося. Однак у 2024 році, розпочавши процедуру оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований подарований йому житловий будинок, він виявив розбіжність щодо її площі.

Як зазначає заявник, на підставі Договору дарування була розроблена технічна документація на земельну ділянку площею 0,25 га /а.с.13-14/, однак фактично земельна ділянка, яка належала його батькам, мала площу 0,36 га, що підтверджується архівним витягом №07-04/227 від 29.07.2025 року з рішення № 115 виконкому Ізянської сільської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року /а.с.12/.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Роишенць Н.П. від 20.11.2025 №122/01-16 на усне звернення ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини і не прийняв спадщину за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 мамою ОСОБА_2 /а.с.17/.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України: спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України: передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України: право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1258 ЦК України: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За правилами статті 1270 ЦК України: для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно статті 1268 ЦК України: спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1272 ч. 3 ЦК України: за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може призначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7, роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Встановлено, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом. Суд бере до уваги твердження позивача про те, що пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини ним пропущено через незнання про площу земельної ділянки, яка належала його батькам.

Вказане свідчить про наявність поважних причини пропуску позивачем шестимісячного строку для подання вказаної заяви.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на відсутність заперечень щодо задоволення позову від відповідача, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Судові витрати слід покласти на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 2,13,77,81,259,263-265,268,293,294,315-319 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1223, 1268, 1270, 1272 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Хустської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Рошинець Наталія Павлівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , є сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці, з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Текст рішення виготовлено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.