Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 496/3350/25
Провадження № 1-кп/496/83/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
23.10.2026 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 72025161030000018 від 30.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України. В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки, на його думку, не містить належного та конкретного формулювання обвинувачення, повного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема точного часу, місця, способу вчинення окремих інкримінованих дій, форми вини та мотивів кримінального правопорушення. Зокрема, захисник вказує на неконкретність визначення часу виникнення умислу обвинуваченого, обставин придбання, транспортування, зберігання та збуту незаконно виготовленого пального, встановлення контакту з продавцем, використання картографічного сервісу для позначення місця здійснення протиправної діяльності, а також обсягів і вартості реалізованого пального. Крім того, захисник посилається на порушення, які, на його переконання, були допущені під час досудового розслідування, зокрема при об`єднанні та виділенні матеріалів кримінальних проваджень, повідомленні про підозру та проведенні допиту підозрюваного. Окремо зазначає, що в обвинувальному акті не визначено розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також належним чином не обґрунтовано процесуальні витрати на залучення експертів у загальному розмірі 76 406,40 грн. Захисник також звертає увагу на те, що між прокурором та обвинуваченим укладалася угода про визнання винуватості, проте, на його думку, в ній належним чином не вирішено питання щодо долі вилучених грошових коштів, зброї та інших речових доказів. Посилаючись на зазначені обставини, захисник вважає, що неконкретність викладеного обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист та перешкоджає здійсненню справедливого судового розгляду. У зв`язку із цим просить повернути обвинувальний акт прокурору для усунення порушень вимог кримінального процесуального законодавства.
Захисник та обвинувачений у підготовчому засіданні підтримали надане клопотання.
Прокурор у підготовчому засіданні заперечував проти задоволення заявленого клопотання, вважаючи клопотання не обґрунтованим, при цьому пояснив, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам КПК України.
Суд, дослідивши клопотання та вислухавши думку учасників підготовчого засідання, дійшов до наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вимоги до обвинувального акта визначені ст. 291 КПК України, відповідно до п. 5 ч. 2 якої обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, кримінальний процесуальний закон покладає на прокурора обов`язок викласти в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими за результатами досудового розслідування, та сформулювати обвинувачення, яке висувається конкретній особі.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 04.06.2026 року у справі № 371/146/23, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.
При цьому Верховний Суд розмежував процесуальне призначення повідомлення про підозру та обвинувального акта, зазначивши, що обвинувальний акт складається за результатами завершеного досудового розслідування та відображає сформоване стороною обвинувачення обвинувачення, фактичні обставини якого надалі підлягають перевірці судом.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що при вирішенні питання про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України необхідно виходити з його змісту та встановлювати, чи дозволяють наведені в ньому фактичні обставини зрозуміти сутність висунутого особі обвинувачення та забезпечити реалізацію права на захист.
При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає наявність таких недоліків, які перешкоджають призначенню судового розгляду, а не формальну незгоду сторони захисту з повнотою викладених прокурором обставин чи обсягом висунутого обвинувачення.
Судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72025161030000018 від 30.05.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, складений 30.05.2025 року детективом Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_6 та затверджений прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що він містить анкетні відомості обвинуваченого, відомості про прокурорів, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про процесуальні витрати, дату та місце його складення і затвердження.
Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 у період з початку 2025 року до 27 травня 2025 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, здійснював незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою та збут незаконно виготовленого пального на території м. Біляївка Одеського району Одеської області.
При цьому прокурором зазначено місце здійснення інкримінованої діяльності, а саме комплекс будівель автозаправної станції, розташований у м. Біляївка по вул. Зоряній, із наведенням географічних координат відповідної території.
В обвинувальному акті також викладено обставини отримання обвинуваченим у тимчасове користування нежитлових приміщень, встановлення контакту з особою, яка запропонувала придбання незаконно виготовленого пального, організації його придбання за готівкові кошти, транспортування до місця зберігання та подальшої реалізації.
Крім того, зазначено про використання обвинуваченим картографічного сервісу Google Maps для створення публічної мітки з позначенням «Автозаправка», здійснення відпуску пального невизначеному колу осіб, у тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за готівкові кошти, без належного документального оформлення.
Також обвинувальний акт містить відомості про виявлення та вилучення під час проведення обшуку 27.05.2025 року за місцем здійснення інкримінованої діяльності бензину в кількості 3 046 літрів та дизельного пального в кількості 10 368 літрів.
Таким чином, зі змісту обвинувального акта вбачається, що стороною обвинувачення визначено період, місце, спосіб та характер інкримінованих ОСОБА_5 дій, предмет кримінального правопорушення, а також наведено правову кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 204 КК України.
Доводи захисника про те, що в обвинувальному акті не зазначено точного часу виникнення умислу обвинуваченого, встановлення контакту з невстановленою особою, придбання та транспортування пального, створення публічної мітки у картографічному сервісі, а також кількості та вартості кожної окремої операції з реалізації пального, суд не вважає достатніми для повернення обвинувального акта прокурору.
Суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурор викладає в обвинувальному акті ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими за результатами досудового розслідування.
При цьому відсутність в обвинувальному акті точного календарного часу окремих дій сама собою не свідчить про порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, якщо наведені прокурором фактичні обставини в сукупності дозволяють визначити часові межі, зміст і характер інкримінованого кримінального правопорушення та забезпечити обвинуваченому можливість здійснювати захист від висунутого обвинувачення.
Використання в обвинувальному акті формулювання «на початку 2025 року, але не пізніше 27 травня 2025 року» із зазначенням про те, що більш точну дату та час у ході досудового розслідування не встановлено, саме собою не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
Питання щодо фактичного часу вчинення інкримінованих дій, обставин придбання, транспортування, зберігання та реалізації пального, його походження, кількості та вартості, а також підтвердження цих обставин належними та допустимими доказами підлягають з`ясуванню під час судового розгляду кримінального провадження.
Суд звертає увагу, що на стадії підготовчого судового провадження не наділений повноваженнями перевіряти доведеність обставин, викладених в обвинувальному акті, та оцінювати докази на їх підтвердження чи спростування, оскільки зазначені питання вирішуються під час судового розгляду справи по суті.
Щодо посилань захисника на порушення порядку об`єднання та виділення матеріалів кримінальних проваджень, повідомлення про підозру та проведення допиту підозрюваного, суд зазначає, що такі доводи стосуються законності окремих процесуальних рішень та дій, вчинених під час досудового розслідування, а не відповідності змісту обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
Саме по собі посилання сторони захисту на можливі порушення під час проведення зазначених процесуальних дій не свідчить про наявність передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підстав для повернення обвинувального акта прокурору.
Питання щодо законності процесуальних рішень, дотримання порядку проведення процесуальних дій та допустимості отриманих за їх результатами доказів підлягають вирішенню судом у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Стосовно доводів захисника про відсутність в обвинувальному акті відомостей щодо розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд зазначає, що диспозиція ч. 1 ст. 204 КК України не передбачає заподіяння майнової шкоди у певному розмірі як обов`язкової ознаки складу зазначеного кримінального правопорушення.
Отже, відсутність визначеного розміру шкоди, якщо її заподіяння не є складовою висунутого обвинувачення, сама собою не свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону та не перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
Щодо доводів захисника про неналежне зазначення в обвинувальному акті розміру витрат на залучення експертів, суд зазначає наступне.
В обвинувальному акті зазначено, що загальний розмір витрат на залучення експертів становить 76 406,40 грн, водночас наведено відомості про проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності вартістю 3 565,60 грн.
У підготовчому судовому засіданні прокурор пояснив, що розбіжність у зазначених в обвинувальному акті відомостях щодо процесуальних витрат виникла внаслідок технічної помилки, допущеної під час його складання.
Суд враховує наведені пояснення прокурора та зазначає, що вказана неточність не стосується фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, його правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, а питання щодо фактичного розміру процесуальних витрат і наявності підстав для їх стягнення підлягає вирішенню за результатами судового розгляду.
Разом із тим зазначена неточність не стосується викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, не перешкоджає обвинуваченому зрозуміти сутність висунутого йому обвинувачення та не унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду.
При цьому питання щодо фактичного розміру процесуальних витрат, їх документального підтвердження та наявності правових підстав для стягнення підлягає вирішенню судом за результатами судового розгляду відповідно до положень статей 118, 122, 124 КПК України.
За таких обставин зазначена технічна помилка не є достатньою підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Стосовно доводів захисника щодо укладеної між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості, зокрема невирішення в ній питання про долю вилученого майна та речових доказів, суд зазначає, що предметом розгляду заявленого клопотання є відповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Питання щодо відповідності угоди про визнання винуватості вимогам КПК України, наявності підстав для її затвердження або відмови в затвердженні вирішуються судом у порядку, передбаченому главою 35 КПК України.
Водночас питання про долю речових доказів та застосування спеціальної конфіскації вирішуються судом відповідно до положень ст. 100 КПК України та статей 96-1, 96-2 КК України з урахуванням встановлених обставин кримінального провадження.
Таким чином, наведені захисником зауваження щодо змісту угоди про визнання винуватості не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та не є самостійною підставою для його повернення прокурору.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, та в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
При цьому встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, перевірка їх відповідності зібраним доказам, оцінка належності та допустимості доказів, а також вирішення питання про доведеність винуватості обвинуваченого належать до завдань судового розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів передбаченими цим Кодексом засобами.
Суд зазначає, що повернення обвинувального акта прокурору не може використовуватися як спосіб усунення неповноти досудового розслідування, збирання додаткових доказів або перевірки правильності сформованої стороною обвинувачення правової позиції.
Таким чином, наведені захисником доводи переважно стосуються повноти встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності висунутого обвинувачення, законності окремих процесуальних дій та обґрунтованості процесуальних витрат, які підлягають перевірці та оцінці під час судового розгляду.
Водночас обвинувальний акт містить відомості про обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію, що дозволяє обвинуваченому зрозуміти сутність висунутого обвинувачення та реалізувати своє право на захист.
Суттєвих порушень вимог ст. 291 КПК України, які перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду та зумовлюють необхідність повернення обвинувального акта прокурору, судом не встановлено.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені захисником підстави для повернення обвинувального акта прокурору є недостатніми, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 291, 314-316,376 КПК України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141002631, Біляївський районний суд Одеської області було прийнято 26.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 496/3350/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: