Рішення № 141001880, 28.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15518/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців 2 дні), період проходження строкової військової служби (2 роки 2 місяці 2 дні) та стажу роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалась законом, та який надавав право бути обраним на посаду судді (1 рік 8 місяців 17 днів). Також просить зобов`язати провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з моменту отримання права на його призначення (з 22.05.2026), виходячи із розміру 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

В обґрунтування позову зазначає, що дії відповідача щодо призначення йому з 22.05.2026 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 66% суддівської винагороди є протиправними, оскільки відповідач безпідставно не зарахував до його стажу половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, період проходження строкової військової служби та стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалась законом, та який надавав право бути обраним на посаду судді. Посилається на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 14.05.2026 №906/0/15-26 підтверджений його загальний стаж роботи 35 років 4 місяці 1 день.

Відповідач відзив по справі не подав.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив таке.

Як вбачається зі змісту рішення Вищої ради правосуддя від 14.05.2026 №906/0/15-26, ОСОБА_1 на підставі указу Президента України №342/97 від 18.04.1997 призначений суддею військового суду Хмельницького гарнізону у межах п`ятирічного строку; постановою Верховної Ради України від 04.07.2000 №57-IV обраний на посаду судді військового місцевого суду Хмельницького гарнізону безстроково; указом Президента України від 23.12.2003 №1479/2003 призначений заступником голови військового суду Хмельницького гарнізону; указом Президента України від 02.12.2005 №1685/2005 переведений на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області; указом Президента України від 02.08.2006 №662/2006 призначений заступником голови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.05.2026 №906/0/15-26 був звільнений у відставку

При прийнятті рішення про звільнення у відставку Вища рада правосуддя встановила, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 35 років 4 місяці 1 день. До цього стажу входять: стаж роботи на посаді судді 29 років 27 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки 2 місяці 2 дні; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 15 днів.

Згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання №367 від 25.05.2026, та трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач навчався за денною формою в Національній юридичній академії України з 01.09.1990 по 31.05.1995. Згідно із записами трудової книжки позивач у період з 27.06.1988 по 28.05.1990 проходив військову службу в Радянській армії.

У липні 2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Листом №20837-19649/П-03/8-2200/26 від 27.07.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 22.05.2026 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII. До стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, позивачу врахований період роботи на посаді судді військового місцевого суду Хмельницького гарнізону міста Хмельницького з 16.10.1997 по 14.03.2006 тривалістю 8 років 4 місяці 30 днів, на посаді судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з 15.03.2006 по 13.08.2006 тривалістю 4 місяці 28 днів, на посаді заступника голови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з 14.08.2006 по 21.05.2026, тривалістю 19 років 8 місяців 19 днів. Також зазначено, що Законом №1402 не передбачено зарахування іншої діяльності до стажу роботи на посаді судді, відтак до стажу не зараховано період строкової військової служби з 27.06.1988 по 28.05.1990, період навчання в Національній юридичній академії України з 01.09.1990 по 27.05.1995, період роботи на посаді консультанта в Хмельницькому міському суді з 01.08.1995 по 16.10.1995 та період роботи на посаді помічника голови Хмельницького районного суду з 17.10.1995 по 15.10.1997. Стаж роботи на посаді судді становить 28 років 6 місяців 17 днів. Щомісячне довічне грошове утримання обчислене в розмірі 66% суддівської винагороди, зазначеної у довідці від 22.05.2026 №122, виданій територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно і матеріального та соціального забезпечення.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

У рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абз. 2 ст. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи, щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, згідно з якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їх рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їх незалежність та неупередженість (п. 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді, і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (п. 6.4).

Згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rec (2010)12) від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам щодо суддів «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді, як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічні висновки також висловлені у рішенні Ради суддів України «Щодо обчислення стажу роботи для виникнення права на відставку, надбавку за вислугу років та додаткову відпустку» від 13.03.2015 № 20.

Як раніше встановлено судом, рішенням Вищої ради правосуддя №906/0/15-26 від 14.05.2026 позивача звільнено з посади судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

На момент виходу позивача у відставку Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (з наступними змінами і доповненнями) є чинним.

Абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (редакція до 29.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Аналогічні положення закріплювались у ст. 135 попереднього Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон № 2453-VI) та п. 11 Перехідних положень вказаного Закону в редакції чинній до 28.03.2015, згідно з якою судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 ст. 64 Закону №2453-VI для цілей цієї статті вважається вищою юридичною освітою вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку; вважається стажем роботи у галузі права стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

До набрання чинності Законом №2453-VI спірні правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» №2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Абзацом 2 частини 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи, щодо соціального захисту суддів» в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш, як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Таким чином, передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше, як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а також часу роботи на посаді, безпосередньо пов`язаній з керівництвом та контролем за діяльністю судів у підвідомчому Міністерству юстиції України органі.

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, враховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Зважаючи на це, невключення і неврахування до відповідного стажу роботи позивача на посаді судді для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також календарного періоду проходження строкової військової служби, є протиправним.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.06.2018 по справі № 243/4458/17, від 28.11.2019 по справі № 342/119/17, від 20.04.2021 по справі № 344/5707/19, від 31.03.2021 по справі № 204/2241/17.

Отже, до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою - 2 роки 4 місяці 15 днів.

Оскільки стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді становить понад 10 років, період проходження строкової військової служби з 27.06.1988 по 28.05.1990 ( 2 роки 2 місяці 2 дні) також підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною другою ст. 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога, щодо якого визначена законом, та надає право для призначення на посаду судді.

Аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абз. 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені зміни до ст. 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.11.2018, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 05.08.2018) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їх стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

За приписами частини 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII суддею міг стати громадянин України, який має, серед іншого, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Частиною третьою ст. 127 Конституції України в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді, було визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Згідно із записами у трудовій книжці позивача після здобуття юридичної освіти та до призначення на посаду судді позивач обіймав посаду консультанта в Хмельницькому міському суді Хмельницької області з 01.08.1995 по 15.10.1995, та помічника голови суду в Хмельницькому районному суді з 16.10.1995 по 17.04.1997.

Таким чином, до стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню період роботи позивача в галузі права тривалістю 1 рік 8 місяців 17 днів.

Відповідно до частини третьої ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи наведене вище, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 22.05.2026 повинно розраховуватись виходячи з розрахунку 80% суддівської винагороди судді.

Відтак, враховуючи протиправне неврахування відповідачем зазначених періодів до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача з 22.05.2026, виходячи з 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

Оскільки відповідач жодним чином не спростував доводи позивача належними доказами і не довів правомірність своїх дій/відмови, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду проходження строкової військової служби та стажу роботи за юридичною спеціальністю тривалістю, яка вимагалась законом для призначення на посаду судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Національній юридичній академії України (2 роки 4 місяці 15 днів, згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 14.05.2026 №906/0/15-26), період проходження строкової військової служби з 27.06.1988 по 28.05.1990 (2 роки 2 місяці 2 дні) та стаж роботи за юридичною спеціальністю ( 1 рік 8 місяців 17 днів)

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 з 22.05.2026 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя І.С. Козачок