Рішення № 141000727, 28.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12356/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі поточної індексації з урахуванням базового місяця для нарахування індексації березень 2018 року та індексації-різниці грошового забезпечення за період з 22.12.2018 по 17.02.2026 включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

2. Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному розмірі поточну індексацію з урахуванням базового місяця для нарахування індексації березень 2018 року та індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 22.12.2018 по 17.02.2026 включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

3. Визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 17.02.2026 включно, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року.

4. Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 17.02.2026 включно, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026 року на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 22.12.2018 по 17.02.2026 проходив військову службу в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», де перебував на всіх видах забезпечення, у тому числі на фінансовому. З отриманої на його запит довідки від 14.04.2026 № 1056/1335 позивачу стало відомо, що поточна індексація грошового забезпечення нараховувалась йому з урахуванням базових місяців березня 2018 року, грудня 2023 року, січня 2025 року та січня 2026 року, однак індексація-різниця відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, за весь період служби не нараховувалась, а у 2023 році індексація не виплачувалась взагалі. На думку позивача, березень 2018 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, є місяцем підвищення його доходу, сума можливої індексації в якому становила 4463,15 грн, а тому він має право на індексацію-різницю до чергового підвищення посадового окладу.

Позивач також вказує, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, посадовий оклад та оклад за військовим званням мали обчислюватися з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, натомість відповідач до 17.02.2026 застосовував прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, що підтверджується наданою відповідачем інформацією про розмір посадового окладу.

Ухвалою від 04.05.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

06.05.2026 року від представника відповідача Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що індекс споживчих цін за період з 01.03.2018 по 19.07.2019 не перевищив поріг індексації 103 відсотки, а тому позивач не має права на виплату різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось у березні 2018 року, і індексація грошового забезпечення за період з 22.12.2018 по 17.02.2026 нараховувалась та виплачувалась відповідно до чинного законодавства. Щодо перерахунку грошового забезпечення відповідач вказує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не створює підстав для такого перерахунку, оскільки згідно з пунктом 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, скасування акта Кабінету Міністрів України не поновлює дію актів, які ним були змінені, примітки до додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 мають лише інформаційний характер і були приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, а Міністерство оборони України як головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 22.12.2018 № 257 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 07 листопада 2018 року № 248 на посаду начальника продовольчої служби відділення матеріально-технічного забезпечення Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», який прибув із військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 , з 22 грудня 2018 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення.

Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 29.12.2018 № 261 позивача вважати таким, що з 29 грудня 2018 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою за 28 тарифним розрядом з посадовим окладом 5640,00 гривень на місяць, шпк «майор».

Наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) від 17.02.2026 № 49 капітана 3 рангу ОСОБА_1 , начальника відділення логістики штабу Інституту, призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 30 січня 2026 року № 42 на посаду начальника продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , вважати таким, що 17 лютого 2026 року справи та посаду здав та вибув до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби, та з 17 лютого 2026 року виключено зі списків особового складу Інституту і знято з усіх видів забезпечення.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, направленим 01.04.2026 року, в якому просив надати довідку про розмір його грошового забезпечення із зазначенням складових помісячно та базового місяця для обчислення індексації за період з 22.12.2018 по 17.02.2026, а також повідомити, який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався при визначенні розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 29.01.2020 по 17.02.2026.

Листом від 14.04.2026 року № 1056/1335 відповідач повідомив позивача, що документація Інституту за період до 2019 року здана до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у зв`язку з чим інформація про виплати, що здійснювались позивачу в період до 2019 року, відсутня. До листа додано довідку про нараховане грошове забезпечення та інформацію про розмір посадового окладу.

Згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення за період з 22.12.2018 по 17.02.2026 посадовий оклад позивача протягом усього періоду служби в Інституті становив 5640,00 грн, оклад за військовим званням становив 1200,00 грн, з листопада 2021 року 1270,00 грн, а з листопада 2022 року 1340,00 грн. Індексація грошового забезпечення нараховувалась позивачу з березня 2019 року по січень 2023 року (за період з лютого 2019 року по грудень 2022 року), у 2023 році не нараховувалась, з вересня 2024 року по січень 2025 року нараховувалась у сумі 130,20 грн та 254,35 грн, а з жовтня 2025 року по січень 2026 року у сумах 53,29 грн та 133,23 грн. Індексація-різниця у довідці не відображена.

У примітці до довідки зазначено, що індексація нараховувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078: за період з 22.12.2018 по 31.12.2022 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця для розрахунку індексації доходів; у 2023 році виплата індексації грошових доходів призупинена згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 з урахуванням грудня 2023 року як базового місяця; за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 з урахуванням січня 2025 року як базового місяця; за період з 01.01.2026 по 17.02.2026 з урахуванням січня 2026 року як базового місяця.

Згідно з інформацією про розмір посадового окладу капітана 3 рангу ОСОБА_1 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби в Інституті з 29.01.2020 по 17.02.2026 встановлено виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Відомостей про розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, коли він проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , матеріали справи не містять. Доказів того, що відповідач вирішував питання наявності у позивача права на індексацію-різницю, нараховував чи виплачував її, суду не надано.

Вважаючи дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав і інтересів з даним позовом до суду.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.

Клопотання представника позивача про прискорення розгляду справи окремого вирішення не потребує у зв`язку з ухваленням рішення у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За правилами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 22.12.2018 по 17.02.2026.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтями 4, 6 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного в пункті 1-1 цього Порядку.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Право особи на отримання «поточної» індексації виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотки (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати позивачу цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення. Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 10.04.2024 у справі № 200/564/23 та від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.01.2008, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Вказана постанова діяла до 01.03.2018, тобто до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, з урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, з якого слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Відтак, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, суб`єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у нього права на отримання суми індексації-різниці.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу військовослужбовця у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Актуальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», становив 1762 гривні.

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення. Оскільки попереднє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у січні 2008 року, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року поріг індексації перевищувався 38 разів: у 2008 році 9 разів (січень-травень, вересень-грудень); у 2009 році 5 разів (січень, лютий, березень, червень, листопад); у 2010 році 4 рази (січень, лютий, серпень, вересень); у 2011 році 3 рази (січень, березень, квітень); у 2012 та 2013 роках поріг індексації не перевищувався; у 2014 році 8 разів (березень-червень, вересень-грудень); у 2015 році 8 разів (січень-травень, вересень-листопад); у 2016 році 1 раз (квітень); у 2017 році та у січні-березні 2018 року поріг індексації не перевищувався. Таким чином, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума можливої індексації за березень 2018 року становить: 1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Розмір індексації грошового забезпечення, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), у сумі 4463,15 грн неодноразово досліджувався та встановлювався судами, що підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд відзначає, що у березні 2018 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» прибув для подальшого проходження служби і з 22.12.2018 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Як вбачається з довідки відповідача про нараховане грошове забезпечення, сам відповідач визначив березень 2018 року місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача, і нараховував йому за цим базовим місяцем поточну індексацію за період з 22.12.2018 по 31.12.2022. Тобто відповідач фактично визнає, що березень 2018 року і після прибуття позивача до Інституту залишався місяцем підвищення його доходу. Посадовий оклад позивача за час служби в Інституті протягом усього спірного періоду залишався незмінним (5640,00 грн).

Зарахування позивача до списків особового складу відповідача у зв`язку з переміщенням для подальшого проходження служби саме по собі не позбавляє його права на індексацію-різницю, оскільки відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 підставою для припинення її виплати є саме чергове підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для військовослужбовців, яких переведено до іншого місця проходження служби, обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець. Верховний Суд у постанові від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24 пов`язав припинення права на індексацію-різницю саме з підвищенням посадового окладу військовослужбовця, у тому числі у зв`язку з призначенням на іншу посаду з вищим посадовим окладом.

Водночас ні позивачем, ні відповідачем до суду не надано відомостей про розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, а відповідач у листі від 14.04.2026 № 1056/1335 повідомив, що документація за період до 2019 року здана до Одеського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Матеріали справи також не містять відомостей про розмір посадового окладу позивача за посадою, яку він обіймав у військовій частині НОМЕР_1 до призначення на посаду в Інституті.

За відсутності таких відомостей суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А), а відтак і конкретну суму належної йому індексації-різниці. Разом з тим відсутність у відповідача документів за попередній період не звільняє його від обов`язку вирішити питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю, оскільки виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не позбавлений можливості отримати необхідні відомості з архівних установ Міністерства оборони України або від військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи, відповідач питання наявності у позивача права на отримання індексації-різниці не вирішував, розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року не встановлював, індексацію-різницю не нараховував і не виплачував. Нарахування позивачу поточної індексації з базовим місяцем березень 2018 року не виключає права на індексацію-різницю, оскільки відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 до визначеної суми індексації-різниці додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Доводи відповідача про те, що індекс споживчих цін у період з 01.03.2018 по 19.07.2019 не перевищив поріг індексації 103 відсотки, суд відхиляє, оскільки вони стосуються умов нарахування поточної індексації. Право на індексацію-різницю виникає у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), коли розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалась у цьому місяці, і не залежить від перевищення порогу індексації після місяця підвищення. Сума можливої індексації у березні 2018 року (4463,15 грн) склалася внаслідок перевищення порогу індексації за період з лютого 2008 року по березень 2018 року.

Визначаючи період, за який позивач має право на індексацію-різницю, суд виходить з того, що відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як встановлено судом нижче, з 29.01.2020 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, і з урахуванням цього рішення відповідач зобов`язаний перерахувати грошове забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 19.05.2023. Перерахунок посадового окладу з прожиткового мінімуму на 01.01.2020 (2102 грн), а надалі на 01.01.2021 (2270 грн), 01.01.2022 (2481 грн) та 01.01.2023 (2684 грн) замість 1762 грн означає підвищення посадового окладу позивача з 29.01.2020 у розумінні пункту 5 Порядку № 1078, а кожне таке підвищення є підставою для зміни місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Тому з 29.01.2020 право на індексацію-різницю, визначену у березні 2018 року, припиняється.

Задоволення одночасно вимог про перерахунок посадового окладу з 29.01.2020 та вимог про виплату індексації-різниці, розрахованої за посадовим окладом, визначеним з 1762 грн, за той самий період призвело б до подвійного врахування одного й того самого чинника, оскільки індексація-різниця за своєю природою компенсує недостатність підвищення доходу в березні 2018 року і діє лише до чергового підвищення окладу.

Припинене з 29.01.2020 право на індексацію-різницю не відновлюється і в подальшому. Крім того, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону № 1282-XII. Вказаний пункт Закону є чинним та неконституційним не визнавався, а тому відповідач у 2023 році не мав обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.

Отже, у 2024, 2025 та 2026 роках обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснювалось у межах кожного з цих років з місяця, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а не з березня 2018 року, і саме так поточна індексація була нарахована позивачу відповідачем. Підстав для нарахування позивачу у вказаний період поточної індексації з урахуванням березня 2018 року як базового місяця або індексації-різниці, визначеної у березні 2018 року, немає.

Що стосується поточної індексації за період з 22.12.2018 по 31.12.2022, то, як встановлено судом, відповідач нараховував її позивачу саме з урахуванням березня 2018 року як базового місяця. Позивач не навів доводів і не надав доказів того, що поточна індексація за цей період нарахована йому в меншому, ніж належало, розмірі, а його вимоги в цій частині по суті зводяться до ненарахування індексації-різниці. Крім того, з 29.01.2020 березень 2018 року з наведених вище підстав перестав бути базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Тому підстав для висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо поточної індексації з урахуванням базового місяця березень 2018 року суд не вбачає.

Отже, позивач має право на індексацію-різницю за період з 22.12.2018 по 28.01.2020 включно, розмір якої відповідач має визначити відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу, встановивши розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А), який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення позивача у березні 2018 року та у лютому 2018 року, та порівнявши його із сумою можливої індексації у березні 2018 року (Б), яка становить 4463,15 грн. При цьому відповідач має врахувати, чи не відбулося з березня 2018 року до 22.12.2018 підвищення посадового окладу позивача, зокрема у зв`язку з призначенням його на посаду в Інституті.

Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на відсутність у матеріалах справи даних, необхідних для обчислення суми індексації-різниці, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці за період з 22.12.2018 по 28.01.2020 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію-різницю за вказаний період відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з урахуванням висновків суду.

У задоволенні вимог щодо поточної індексації з урахуванням базового місяця березень 2018 року за період з 22.12.2018 по 17.02.2026 та щодо індексації-різниці за період з 29.01.2020 по 17.02.2026 слід відмовити.

Щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, за період з 29.01.2020 по 17.02.2026.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди та допомоги.

Згідно з пунктом 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно пункту 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містили примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Відповідно до статті 6 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.

Статтею 7 вказаних законів прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено: з 01.01.2020 у розмірі 2102 грн, з 01.01.2021 у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн, з 01.01.2023 у розмірі 2684 грн, що перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» на 01.01.2018 (1762 грн).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначені частиною третьою статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Верховний Суд у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21 зазначив, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

З урахуванням положень частини 5 статті 242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов`язковими до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не відновлює дію попередньої редакції пункту 4 Постанови № 704, суд відхиляє, оскільки обов`язок обчислювати посадовий оклад з прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року випливає з пріоритету законів про Державний бюджет України на відповідний рік як актів вищої юридичної сили, а Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 № 870, на які посилається відповідач, не можуть мати переваги над законом.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038, якою примітки до додатків 1 та 14 до Постанови № 704 викладено в новій редакції з відсиланням до порядку, встановленого пунктом 4 Постанови № 704, висновків суду не спростовують, оскільки зміна приміток не усуває невідповідності пункту 4 Постанови № 704 в частині застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 законам про Державний бюджет України на відповідний рік.

Посилання відповідача на повноваження Міністерства оборони України як головного розпорядника бюджетних коштів суд також не приймає. Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, абзац перший якого викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Вказана постанова набрала чинності 20.05.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Проте постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 зазначені судові рішення скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Зі скасуванням судом касаційної інстанції судових рішень першої та апеляційної інстанцій, чинність Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023 року відновлено з дати набрання чинності цією Постановою (з 20.05.2023 року). Тому Постанова КМУ № 481 підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 20.05.2023 року.

Отже, з 20.05.2023 підстави для застосування при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, відсутні, і застосуванню підлягає розрахункова величина 1762 гривні, визначена постановою Кабінету Міністрів України № 481. Ця розрахункова величина застосовувалась і в подальшому, у тому числі у 2024, 2025 та 2026 роках, а тому вимоги позивача про перерахунок грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки, задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, у період з 29.01.2020 по 17.02.2026 посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача визначались відповідачем із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, що відповідачем не заперечується і підтверджується його інформацією про розмір посадового окладу позивача.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що незастосування для визначення грошового забезпечення позивача розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно є протиправним, а тому слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за вказаний період, у тому числі похідних від посадового окладу та окладу за військовим званням виплат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань обчислюються виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, складовими якого є посадовий оклад та оклад за військовим званням, такі види допомоги, фактично виплачені позивачу за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, також підлягають перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум.

Вимоги позивача щодо перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.02.2026 задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (65052, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 26614030) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 22.12.2018 року по 28.01.2020 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 22.12.2018 року по 28.01.2020 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Визнати протиправними дії Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року.

Зобов`язати Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, а також всіх інших належних за вказані нижче періоди додаткових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого: Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року; Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів