Ухвала суду № 141000504, 28.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28007/26

УХВАЛА

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) питання про залишення позовної заяви без руху,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Бюро економічної безпеки України щодо встановлення ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 27 квітня 2023 року по 03 квітня 2024 року та за період з 01 липня 2024 року по 31 липня 2024 року;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України встановити ОСОБА_1 доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 27 квітня 2023 року по 03 квітня 2024 року та за період з 01 липня 2024 року по 31 липня 2024 року.

Ухвалою судді від 14.09.2026 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

22.09.2026 року до суду за вхід. №ЕС108533/26 надійшла заява на виконання ухвали судді з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 28.09.2026 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

15.10.2026 року до суду за вхід. №ЕС119213/26 від представника Бюро економічної безпеки України надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до в. о. Директора БЕБ із заявою про встановлення доплати за науковий ступінь кандидата юридичних наук 25 січня 2024 року.

Комісія з розгляду питань щодо встановлення доплати за науковий ступінь розглянула заяву на засіданні 07 березня 2024 року (протокол № 3), і наказом БЕБ від 04 квітня 2024 року № 131-к позивачу встановлено доплату за науковий ступінь у розмірі 15 відсотків посадового окладу. З наказом від 04 квітня 2024 року № 131-к позивач ознайомлений під особистий підпис 09 квітня 2024 року.

Наказом БЕБ від 29 червня 2024 року № 291-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 призначено з 01 липня 2024 року на посаду заступника керівника Територіального управління БЕБ в Одеській області у порядку просування по службі.

Після цього позивач подав рапорт про встановлення доплати за науковий ступінь. Комісія розглянула рапорт на засіданні 31 липня 2024 року (протокол № 4), і наказом БЕБ від 01 серпня 2024 року № 408-к/ДСК-ДП позивачу встановлено доплату за науковий ступінь у розмірі 15 відсотків посадового окладу.

Ці обставини позивач сам зазначає у позовній заяві, вказуючи, що наказ від 04 квітня 2024 року № 131-к видано на підставі його заяви, засвідченої копії диплома та протоколу Комісії від 07.03.2024 № 3, а наказ від 01 серпня 2024 року № 408-к/ДСК-ДП на підставі його рапорту, засвідченої копії диплома та протоколу Комісії від 31.07.2024 № 4.

Грошове забезпечення, до складу якого входить доплата за науковий ступінь, виплачувалося позивачу щомісячно. Як вбачається з розрахункових листів, доданих самим позивачем до позовної заяви, доплату за науковий ступінь нараховано йому з квітня 2024 року та з серпня 2024 року, тобто з місяця видання кожного з наказів. Отримуючи грошове забезпечення, позивач мав реальну можливість побачити, з якого саме місяця йому почали виплачувати доплату.

Таким чином, саме позивач ініціював розгляд питання про встановлення доплати, сам обрав момент звернення за її встановленням і отримав рішення за своїми зверненнями у квітні та серпні 2024 року. Про те, що доплату встановлено лише з дня видання наказу від 04 квітня 2024 року № 131-к, позивач достеменно знав щонайпізніше 09 квітня 2024 року, коли ознайомився з цим наказом під особистий підпис. Про встановлення доплати з дня видання наказу від 01 серпня 2024 року № 408-к/ДСК-ДП позивач знав або повинен був знати не пізніше серпня 2024 року, оскільки цей наказ видано за його власним рапортом, і з серпня 2024 року доплата виплачувалася у складі грошового забезпечення.

Після цього позивач проходив службу в БЕБ ще понад 15 місяців, до 07 листопада 2025 року, коли його звільнено наказом БЕБ від 07 листопада 2025 року № 225-к/ДСК-ДП. Протягом усього цього часу він не звертався ні до відповідача, ні до суду з приводу доплати за попередні періоди.

З адвокатським запитом до БЕБ позивач звернувся лише 24 липня 2026 року, а з цим позовом звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» 10 вересня 2026 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Строк звернення до суду пропущено за будь-якого з можливих способів його обчислення. Місячний строк, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, сплив у травні та вересні 2024 року.

Тримісячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України, на який посилається позивач, сплив у липні та листопаді 2024 року.

Загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, сплив у жовтні 2024 року та лютому 2025 року. Навіть якщо обчислювати будь-який із цих строків від дня звільнення позивача 07 листопада 2025 року, усі вони сплили до травня 2026 року включно.

Навіть якщо обчислювати тримісячний строк від березня 2026 року, коли, за твердженням самого позивача (сторінка 4 заяви на усунення недоліків позовної заяви), він ознайомився з наказом про звільнення, цей строк сплив у червні 2026 року. Позов подано 10 вересня 2026 року.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, а підстави, наведені ним у заяві про поновлення строку, не підтверджені та не є поважними.

Ухвалою суду від 28.10.2026 року відмовлено у задоволенні заяви про залишення без розгляду, у зв`язку з необхідністю дотримання права на усунення недоліків.

Пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, встановлених ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно - правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Строки звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України.

Приписами ч.1 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Однак, 19.07.2022 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.

Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України викладені у наступній редакції:

- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;

- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 р. у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19.01.2023 р. у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 р. у справі № 380/15245/22 та від 08.08.2024 р. у справі № 380/29686/23.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 р. у справі №990/156/23 виснувала про те, що норма ст. 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. У взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи суб`єкта приватного права. Положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над ч.5 ст.122 КАС України.

Отже, з 19.07.2022 р. строк звернення до суду з позовом про стягнення всіх сум, що належать працівникові при звільненні, становить три місяці з дня отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як зазначено у позовній заяві через бездіяльність Відповідача, позивачу за період з 27 квітня 2023 року по 03 квітня 2024 року та за період з 01 липня 2024 року по 31 липня 2024 року не встановлено доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу.

Разом з тим, 15.10.2026 року до суду за вхід. №ЕС119213/26 від представника Бюро економічної безпеки України надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, яка містить ряд доводів та доказів, які заперечують підстави поважності пропуску строку звернення до суду.

Заяв чи клопотань про поважність причин пропуску строку звернення до суду, щодо аргументів, наведених у заяві Відповідача, Позивачем не надано.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом та суд зазначає про необхідність надання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про необхідність надання строку для усунення недоліків, встановивши позивачу строк для усунення недоліків 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 256, 256, 294 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення по справі оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА