Ухвала суду № 141000218, 27.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11121/26

УХВАЛА

27 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем не виконання рішення суду по справі №420/11121/26,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просив суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2026 року, перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням індексації відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження максимальним розміром.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням індексації відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.03.2026 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 28.07.2026.

На виконання указаного вище рішення суду, 28.07.2026 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/11121/26 щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2026 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

09.10.2026 позивач звернувся до суду із даною заявою в порядку ст.383 КАС України, у якій просить суд: Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 року по справі № 420/11121/26, які виразилися у не здійсненні жодних дій щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 року по справі № 420/11121/26; Після розгляду даної скарги направити ухвалу до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для належного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 року по справі № 420/11121/26.

В обґрунтування заяви вказує, що після набрання рішення Одеського окружного адміністративного суду 25 червня 2026 року по справі № 420/11121/26 законної сили дане рішення було отримано ОСОБА_1 та 06.08.2026 направлено до виконання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідно до офіційного сайту Укрпошти вкладки трекінг поштове відправлення, заява отримана Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Також, як далі вказує заявник, оригінал виконавчого листа, виданого судом по цій справі ним було направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління ЗПВР в Одеській області Укрпоштою та отримано останнім 11.08.2026, що підтверджується доданими до заяви доказами. Однак, відповідач рішення суду не виконав. Відповідно до Витягу з офіційного електронного кабінету ОСОБА_1 Пенсійного фонду України, позивач у липні 2026 року та у серпні 2026 року отримав пенсію у розмірі 25950,00 грн та станом на 06.10.2026 на рахунок ОСОБА_1 виплачується пенсія так само у розмірі 25950,00 грн. Тобто, до теперішнього часу Головне управління судове рішення по даній справі не виконує.

Перевіривши подану позивачем заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви позивача, поданої в порядку ст. 383 КАС України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд вважає, що вказана заява подана без додержання вимог статті 383 КАС України та підлягає поверненню заявнику з огляду на таке.

Загальні вимоги до форми та змісту заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду встановлені ст. 383 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.ч. 4 та 5 ст. 383 КАС України, заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

Відтак, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.

Отже, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а та від 27.06.2019 у справі №807/220/18, аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі №200/5793/20-а).

Тобто, звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку ст. 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Аналіз ч.1 ст.383 КАС України дозволяє дійти висновку, що позивач може звернутися із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем саме на виконання такого рішення суду.

Як було зазначено вище, виконавчий лист по цій справі був виданий 28.07.2026.

Із заявою про прийняття до виконання державною виконавчою службою виконавчого листа по даній справі позивач звернувся ще у серпні 2026 року.

Однак, інформації про хід виконавчого провадження станом на теперішній час, заява позивача не містить. Доказів прийняття органом ДВС постанови про відкриття виконавчого листа до заяви заявник не надав.

Суд враховує усталену практику Верховного Суду, викладену у своїх рішеннях, за якою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказала, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 зазначила, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 383 КАС України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог частини другої статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

З огляду на викладене, подана ОСОБА_1 заява в порядку ст.383 КАС України, не відповідає вимогам п.8 ч.2 вказаної норми, адже у ній відсутні дані про відкриття виконавчого провадження та про хід виконавчого провадження, яка б свідчила, що позивач вичерпав всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Разом з цим, положеннями статті 75 Закону №1404-VIII встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії. Зокрема частиною першою наведеної норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином подана заява, за відсутності інформації про хід виконавчого провадження, в тому числі і щодо перевірки його виконання, не відповідає вимогам пунктів 7-8 частини другої статті 383 КАС України, а також частини третьої статті 383 КАС України.

Вказаний висновок суду підтримано Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 у справі № 807/220/18.

Аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а.

Слід зазначити, що у постанові від 08.11.2024 у справі №340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Відтак, оскільки подана позивачем у порядку статті 383 КАС України заява не відповідає встановленим вище вимогам, тому вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.

При цьому повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до суду у порядку, встановленому законом, після усунення недоліків у спосіб належного оформлення заяви.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 24.04.2025 у справі №340/5977/22.

На підставі викладеного, керуючись ст.241, 243, 248, 294, 295, 383 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем не виконання рішення суду по справі №420/11121/26 повернути заявнику.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА