Рішення № 141000049, 28.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/742/169/26

Єдиний унікальний № 742/4972/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судового засідання Риндя Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Перша Прилуцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документа, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст заявлених вимог та заперечень сторін.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності йому правовстановлюючого документа - договору дарування від 25 вересня 1996 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-2560.

Заяву мотивує тим, що відповідно до паспорта громадянина України його прізвище зазначено як « ОСОБА_3 », він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

25 вересня 1996 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 3-2560. Зазначений договір посвідчує право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Однак у тексті договору дарування прізвище обдарованого зазначено як « ОСОБА_7 », тоді як у паспорті заявника воно зазначене як « ОСОБА_3 », у зв`язку з чим виникли розбіжності в написанні його прізвища у правовстановлюючому документі та документі, що посвідчує особу.

Заявник зазначає, що неправильне написання його прізвища в договорі дарування є наслідком помилки, допущеної під час перекладу з російської на українську мову при оформленні договору. Через зазначені розбіжності він не має можливості належним чином реалізувати свої права власника квартири.

На підтвердження належності йому договору дарування заявник посилається на паспорт громадянина України, картку платника податків, інші документи, що посвідчують його особу, довідку КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03 березня 2025 року, згідно з якою право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25 вересня 1996 року, а також записи в домовій книзі щодо реєстрації заявника за відповідною адресою.

У зв`язку з неможливістю виправити допущену помилку в позасудовому порядку заявник просить суд встановити факт, що договір дарування від 25 вересня 1996 року, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою та зареєстрований у реєстрі за № 3-2560, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 11 год. 00 хв. 12 жовтня 2026 року.

ІІІ. Позиції сторін, викладені у судовому засіданні під час вступної промови.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Ярошевич Ігор Олегович не з`явилися, однак представник заявника подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, у якій заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Першої Прилуцької державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно з паспортом громадянина України, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має прізвище « ОСОБА_3 »(а.с.10-11).

Відповідно до договору дарування від 25 вересня 1996 року, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідченого державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-2560, прізвище обдарованого зазначено як « ОСОБА_7 »(а.с.8-а.с.9).

Згідно з довідкою КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03 березня 2025 року № 324, станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25 вересня 1996 року, посвідченого Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 3-2560(а.с.18).

Відповідно до записів у домовій книзі щодо квартири АДРЕСА_1 , заявник ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою, при цьому зазначені дата його народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 та паспортні дані, які відповідають документам заявника(а.с.19).

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та посвідченням водія серії НОМЕР_2 , прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_3 »(а.с.16 - а.с.17).

V.Норми права, які підлягають застосуванню, оцінка доказів та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

За змістом частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вказано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Таким чином, з аналізу наведених норм права вбачається, що в порядку окремого провадження суд може встановити факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, за умови, що законом не передбачено іншого порядку його встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити відповідний документ, а встановлення такого факту не пов`язується з вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності йому правовстановлюючого документа - договору дарування від 25 вересня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 3-2560.

Із досліджених судом письмових доказів убачається, що в договорі дарування від 25 вересня 1996 року прізвище обдарованого зазначено як « ОСОБА_7 », тоді як у паспорті громадянина України та інших документах заявника його прізвище зазначено як « ОСОБА_3 ». Отже, між написанням прізвища в правовстановлюючому документі та документах, що посвідчують особу заявника, наявна розбіжність.

Зазначеним договором дарування оформлено право власності на квартиру АДРЕСА_1 . При цьому відмінність у написанні прізвища сама по собі не свідчить про те, що договір було укладено з іншою особою, а тому суд оцінює цю обставину в сукупності з іншими дослідженими доказами, які дають змогу встановити належність документа заявникові.

Згідно з довідкою комунального підприємства «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03 березня 2025 року № 324, станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі саме договору дарування від 25 вересня 1996 року, посвідченого Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 3-2560.

Наведені відомості мають істотне значення для вирішення справи, оскільки пов`язують спірний правовстановлюючий документ із заявником та підтверджують, що право власності на зазначену квартиру було зареєстровано за особою з його ім`ям, по батькові та правильним написанням прізвища - ОСОБА_1 . При цьому підставою реєстрації права власності зазначено той самий договір дарування, у якому прізвище обдарованого записано як « ОСОБА_7 ».

Крім того, відповідно до записів у домовій книзі, заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Зазначені в домовій книзі відомості про дату народження та паспортні дані узгоджуються з даними заявника, що додатково підтверджує його зв`язок із відповідним нерухомим майном.

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та посвідченням водія серії НОМЕР_2 , прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_3 ». Ці документи разом із паспортом громадянина України та карткою платника податків підтверджують використання заявником прізвища « ОСОБА_3 » в офіційних документах. У сукупності з відомостями договору дарування та довідки про реєстрацію права власності це дає підстави вважати, що розбіжність у написанні прізвища не стосується особи обдарованого, а полягає у відмінності написання його прізвища в документах.

Як убачається зі змісту заяви, заявник пов`язує виникнення зазначеної розбіжності з помилкою, допущеною під час перекладу прізвища з російської на українську мову при оформленні договору дарування. Водночас усунення такої розбіжності в позасудовому порядку є неможливим, у зв`язку з чим заявник змушений звернутися до суду для встановлення юридичного факту, від якого залежить можливість належного оформлення та реалізації його майнових прав.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд бере до уваги, що відомості про особу обдарованого в договорі дарування, дані про власника квартири, зазначені в довідці КП «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації», записи в домовій книзі та дані документів, що посвідчують особу заявника, узгоджуються за основними ідентифікаційними ознаками. Зокрема, збігаються ім`я та по батькові, а відмінність стосується написання прізвища - « ОСОБА_7 » замість « ОСОБА_3 ». Інших обставин, які б свідчили про належність договору дарування іншій особі, з наданих заявником документів не вбачається.

Суд також ураховує, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа має для заявника юридичне значення, оскільки дає змогу усунути розбіжність між договором дарування та документами, що посвідчують його особу, і належним чином реалізовувати права щодо квартири, право власності на яку зареєстровано на підставі цього договору.

Таким чином, досліджені судом письмові докази в їх сукупності підтверджують, що договір дарування від 25 вересня 1996 року, посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 3-2560, у якому прізвище обдарованого зазначено як « ОСОБА_7 », належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За таких обставин суд доходить висновку, що заява є обґрунтованою, а надані докази достатніми для встановлення факту належності заявникові зазначеного правовстановлюючого документа. Відтак заявлені вимоги підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись п.6 ч.1 ст.315,319,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника - ОСОБА_2 , заінтересована особа: Перша Прилуцька державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документа задовольнити.

Встановити факт, що договір дарування від 25 вересня 1996 року, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори та зареєстрований у реєстрі за № 3-2560, у якому прізвище обдарованого зазначено як « ОСОБА_7 », належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО