Постанова № 14099947, 03.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 року о 17-40 годині, Справа № 2а-8774/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

при секретарі Васильченко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області,

треті особи: голова Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області Кутіков Сергій Миколайович, Уманський Володимир Григорович,

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку й моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області на свою користь 72467,08 гривень заборгованості по заробітній платі за період з 21.06.2008 по 14.03.2010; 30008,40 гривень за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.06.2010 по 02.03.2011; 13070,97 гривень компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати; 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а також 2000 гривень на відшкодування витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, зазначивши, що в результаті протиправних дій посадових осіб Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області відповідачем позивачу всупереч чинному законодавству не виплачується заробітна плата. З урахуванням тривалої невиплати заробітної плати просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.06.2010 по 02.03.2011 та моральну шкоду, яка виникла в результаті протиправних дій з боку відповідача.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених в запереченнях від 19.01.2011 №01-07/16/493 та доповненнях до заперечень №01-07/26/375 від 02.03.2011 та просить у задоволенні позову відмовити. Зокрема, зазначив, що після надходження ухвали Вищого адміністративного суду від 26.10.2010 головою Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області було прийняте відповідне розпорядження щодо поновлення на роботі позивача та здійснення йому відповідних перерахунків та виплат. 18.06.2010 позивача було звільнено із займаної посади, відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Для кінцевого розрахунку з позивачем при звільненні у кошторисі Якимівської районної державної адміністрації за 2010 рік були передбачені кошти у розмірі 80000 гривень. Про даний факт було відомо позивачу, проте із заявою про виплату заборгованості він до відповідача не звертався. На думку відповідача, така позиція позивача обумовлена тим, що позивач навмисно витримав термін для подання позовної заяви до суду для стягнення більшої суми на свою користь. Кошти, які були передбачені для виплати позивачу, були повернуті до Державного бюджету України в кінці 2010 року, відповідно до реєстру №871 від 13.12.2010, оскільки Якимівська районна державна адміністрація є бюджетною установою та у своїй діяльності керується засадами Бюджетного кодексу України, а саме ст.ст. 23, 51 та Закону України по Державний бюджет України на відповідний рік. Так, приписами бюджетного законодавства встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобовязання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами на відповідний рік. Оскільки відповідних призначень зроблено не було, на сьогоднішній день відповідач має право виплатити заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 тільки за рішенням суду та постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнав частково лише в частині стягнення заробітної плати - 72467,08 гривень заборгованості по заробітній платі за період з 21.06.2008 по 14.03.2010. Вподальшому просить розглядати справу без їх участі.

Третя особа Уманський В.Г. проти адміністративного позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.84) №б/н та просив у задоволенні позову відмовити, справу розглядати без їхньої участі. Зокрема, зазначив, що при надходженні ухвали Вищого адміністративного суду від 26.10.2010 ним як головою Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області було прийняте відповідне розпорядження щодо поновлення на роботі позивача та здійснення йому відповідних перерахунків та виплат. 18.06.2010 позивача було звільнено із займаної посади відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Завдання щодо кінцевого розрахунку з позивачем при звільненні було надано начальнику відділу фінансово-господарського забезпечення відповідача Кальченко Т.В. Проте, зазначене завдання виконано не було. З урахуванням викладеного, третя особа Уманський В.Г. вважає, що не може бути стороною по даній справі.

Третя особа - голова Якимівської районної державної адміністрації Кутіков С.М. до суду неодноразово не зявляється з неповажних причин, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.03.2005 розпорядженням голови Якимівської РДА № 142 від 21.03.2005 ОСОБА_1 було призначено на посаду першого заступника голови Якимівської районної державної адміністрації, цим же розпорядженням йому було присвоєно 9-й ранг державного службовця.

Розпорядженням голови Якимівської РДА № 83-к від 17.12.2007 до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за недбале виконання службових обовязків на підставі ст. ст.6, 41 Закону «Про місцеві державні адміністрації» та протоколу наради при голові райдержадміністрації від 07.12.2007.

Розпорядженням голови Якимівської РДА № 10-к від 08.02.2008 «Про оголошення догани ОСОБА_1В.» до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення, викладені в поданні прокурора Якимівського району від 13.11.2007 № 15/3350 «Про усунення порушень вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та за невиконання в установлений термін п. 2 вимог прокурора Якимівського району.

Розпорядженням голови Якимівської РДА № 14-к від 21.02.2008 до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за неналежне виконання службових обовязків.

Розпорядженням тимчасово виконуючого обовязки голови Запорізької обласної державної адміністрації № 41-к від 27.03.2008, розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області № 14-к від 21.02.2008 «Про звільнення ОСОБА_1В.» було скасоване.

Згідно розпорядження голови Якимівської РДА № 28-к від 01.04.2008 «Про розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації від 27.03.2008 № 41-к» було здійснено відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1, а відділу фінансово-господарського забезпечення апарату райдержадміністрації наказано виплатити йому заробітну плату з 22.02.2008 по 01.04.2008.

Розпорядженням голови Якимівської РДА № 36-к від 24.04.2008 ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обовязків.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.06.2008 адміністративний позов ОСОБА_1 до голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області Уманського В.Г., Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання розпоряджень голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області № 83-к від 17.12.2007, № 10-к від 08.02.2008, № 36-к від 24.04.2008 протиправними та їх скасування, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу був задоволений повністю.

Зазначеною постановою були визнані протиправними та скасовані розпорядження №83-к від 17.12.2007 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1В.», №10-к від 08.02.2008 «Про оголошення догани ОСОБА_1В.»; №36-к від 24.04.2008 «Про звільнення ОСОБА_1В.».

ОСОБА_1 було поновлено на посаді першого заступника голови Якимівської РДА Запорізької області та стягнуто з Якимівської РДА заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 24.04.2008 по день поновлення на роботі 9098,34 гривень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 апеляційна скарга Якимівської РДА була задоволена частково, постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.06.2008 скасована в частині визнання протиправним і скасуванні розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації № 36-к від 24.04.2008 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в задоволенні даних позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.01.2010 касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена. Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2009 була скасована, а постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.06.2008 залишена в силі.

Таким чином, відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини щодо прийняття на публічну службу, її проходження відносно ОСОБА_1 доказуванню не підлягають, оскільки зазначені обставини встановлені постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.06.2008 по справі №2-а-193 за 2008 рік, яка набрала законної сили.

26.02.2010 позивач звернувся з заявою на імя голови Якимівської РДА Уманського В.Г. про добровільне виконання постанови Мелітопольського міськрайонного суду від 20.06.2008. Ця заява була вручена відповідальній особі 02.03.2010. Розпорядженням голови Якимівської РДА № 8-К від 02.03.2010 позивача було поновлено на роботі.

Розпорядженням в.о. голови Якимівської РДА № 16-К від 14.04.2010 «Про внесення доповнень до розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.03.2010 № 8-к» п.п. 1,4 вищевказаного розпорядження були викладені у новій редакції, згідно якої позивача було поновлено на роботі з 15.03.2010, а відділу фінансово-господарського забезпечення необхідно було здійснити виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.04.2008 по 14.03.2010.

Судом встановлено, що 18.06.2010 ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови Якимівської РДА у звязку із закінченням повноважень голови райдержадміністрації, відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Зі змісту ст. 116 КЗпП України вбачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.

Але в порушення вимог ст. 116 КЗпП України, у день звільнення позивачу не були виплачені всі суми, що належали до сплати, що підтверджується довідкою Якимівської РДА про фактично нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за період з квітня 2008 року по червень 2010 року.

20.07.2010 ОСОБА_1 звернувся з заявою імя голови голови Якимівської РДА Кутікова С.М. про видачу довідки про заборгованість по заробітній платі на день його звільнення, тобто на 18 червня 2010 року. 05.08.2010 головою Якимівської РДА Кутіковим С.М. було надано відповідь, що заборгованості, станом на 18.06.2010, немає.

Вважаючи, що його права порушені, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України, публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, повязані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Згідно зі ст.ст.9, 30 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та КЗпП України.

Працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору (частина перша ст.21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР), заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановленому у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до положень ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться працівникам відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок виплати такої компенсації безпосередньо регламентується Законом України від 19.10.2000 № 2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 159 (159-2001-п) від 21 лютого 2001 року. Відповідно до названих Закону та Порядку, виплата громадянам суми компенсації повинна провадитися у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст. 233 КЗпП України).

Судом встановлено, що спору між сторонами щодо розміру заборгованості по заробітній платі та строку її виникнення немає: 72467,08 гривень з 21.06.2008 по 14.03.2010 (після винесення постанови Мелітопольским міськрайсудом Запорізької області від 20.06.2008 й до фактичного виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі). Заборгованість по заробітній платі складає 20 місяців 14 робочих днів.

Згідно постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.06.2008, заробітна плата позивача за один робочий день складала 159,62 гривень, середньомісячна зарплата 3511,62 гривень.

Загальна сума заробітної плати за 20 місяців складає 70232,4 гривень:

3511,62 х 20 міс. = 70232,4 гривень.

З 21 червня до 30 червня 2008 року - 5 робочих днів, з 1 по 14 березня 2010 року включно у позивача було 9 робочих днів. Заробітна плата за вказані 14 робочих днів склала 2234,68 гривень. (159,62 х 14 дн.).

Відповідно до розрахунку, який міститься в матеріалах справи, сума компенсації втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати за період з 21.06.2008. по 14.03.2010 складає 12925,75 гривень. Цей розрахунок є вірним, на думку суду, а тому саме в цьому розмірі підлягає стягненню.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 гривень задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом позивачеві шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 25.05.2001 «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У позовній заяві позивач зазначив, що на протязі тривалого часу з вини відповідача він втратив нормальні життєві зв'язки, після поновлення на роботі більше року не працював і вимушений був знаходитися на утриманні своїх батьків похилого віку, а також позичати гроші у знайомих, щоб забезпечити нормальне життя собі та своїй сімї, що принижувало його честь та гідність та впливало на стосунки з оточуючими. Також позивач зазначив, що йому доводиться докладати багато зусиль для організації свого життя в цей період.

Проте позивачем не надано доказів, що моральна шкода спричинена йому у звязку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, не надано розрахунку розміру моральної шкоди та обґрунтування цього розміру.

Посилання відповідача на приниження його честі та гідності у звязку із відсутністю коштів для забезпечення себе та своєї сім'ї є необґрунтованим, оскільки із матеріалів справи вбачається, що 22.07.2010, тобто через 1 місяць та 4 дні після звільнення позивачеві було розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування на випадок безробіття».

Крім того, судом встановлено, що розмір допомоги по безробіттю, яку отримує позивач, перевищує як прожитковий мінімум на одну особу, так і мінімальну заробітну плату, встановлені законом (ст.ст. 52, 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»). Згідно довідки про доходи №080311109 від 03.03.2011, виданої Мелітопольським міським центром зайнятості, ОСОБА_1 було нараховано допомоги по безробіттю в розмірі 13472,68 гривень за період з 22.07.2010 по 31.01.2011, в тому числі за липень 2010 в розмірі 768,20 гривень, за серпень 2010 року 2335,55 гривень, за вересень 2010 року 2159,35 гривень, за жовтень 2010 року 2237,39 гривень, за листопад 2010 року 1984,69 гривень, за грудень 2010 року 2050,23 гривень, за січень 2011 року 1937,27 гривень.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено моральну шкоду. Крім того, факт його поновлення на роботі є видом сатисфакції - задоволенням моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення 30008,4 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 19.06.2010 по 02.03.2011 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.03.2011 були залишені без розгляду у звязку із пропущенням тримісячного строку звернення до суду, оскільки виплата розрахунку при звільненні регламентована ст. 116 КЗпП України та на неї не поширюються приписи трудового законодавства про оплату праці, передбачені ч.2 ст.233 КЗпП України, відповідно до яких працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 87 КАС України, до судових витрат відносяться витрати на правову допомогу.

Статтею 90 КАС України визначено, що витрати, повязані з оплатою послуг адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем сплачено за надання правової допомоги адвокатом по цій справі 2000 гривень, що підтверджується копією квитанції до прибуткового ордеру № 19 від 29.11.2010.

Виходячи із вищезазначених норм чинного законодавства та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривень - відповідно до кількості задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 17,158-167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (МФО 813015 ГУ ДКУ у Запорізькій області ЄДРПОУ 02140834, рахунок 35214001000528 за бюджетною програмою КПКВК 7781010 «Здійснення виконавчої влади у Запорізькій області») на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 72467 (сімдесяти пяти тисяч чотириста шістдесяти семи) гривень 08 копійок за період з 21.06.2008 по 14.03.2010.

Стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 12925 (дванадцяти тисяч девятсот двадцяти пяти ) гривень 75 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 09.03.2011.

Суддя О.В. Матяш