Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
28 жовтня 2026 р.№ 400/12327/23м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді головуючого Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,проСт. 378 зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в нарахуванні з 01.07.2023 р. доплати до пенсії ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок з 01.07.2023 р. щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення 20.12.2023 видано виконавчі листи.
08.10.2026 р. від позивача надійшла заява в порядку ст. 378 КАС України, у якій позивач просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 400/12327/23 в частині виплати ОСОБА_1 нарахованої на виконання цього рішення щомісячної доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 у сумі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).
Окрім того представник позивача просить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї заяви в сумі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Відповідач проти задоволення заяви про зміну способу виконання заперечив, просив в відмовити у її задоволенні. В письмових запереченнях вказав, дослівне тлумачення ст. 378 КАС України, дає підстави для висновку, що встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснено виключно за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Також відповідач зауважив, що задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління суми доплати за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 у сумі 12000,00 грн на користь Позивача фактично призведе до подвійного стягнення з Головного управління нарахованої суми пенсії, оскільки, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 400/2327/23, зазначена сума обліковується в межах пенсійної справи Позивача для здійснення в подальшому її виплати.
Ухвалою від 23.10.2026 призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 28.10.2025 о 09:30.
Суд розглянув заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024 року, внесені зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема, в частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин 1-3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024 року), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 року ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: «невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили. Законодавцем прямо визначено, що зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».
З матеріалів справи вбачається, що рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 р. по справі № 400/12327/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виконало лише в частині здійснення перерахунку пенсії На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням проведено перерахунок пенсії Позивача відповідно до покладених судом зобов`язань та нараховано доплату з урахуванням фактично виплачених коштів за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 у сумі 12000,00 грн., яка обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Натомість відповідач не виконує рішення суду в частині виплати перерахованої суми вже більше року.
Нова редакції ч.3 ст.378 КАС України, передбачає зміну способу виконання, з урахуванням дотримання декількох вимог: 1) рішення суду стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг; 2) рішення суду не виконується більше двох місяців з моменту набрання законної сили; 3) спосіб виконання замінюються на стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат; 4) з урахуванням вимог ч.1, ч.2 ст.378 КАС України необхідна заява сторони у справі.
У цьому випадку, всі зазначені обставини наявні, оскільки позивачем подано заяву про заміну способу виконання судового рішення, яке стосується одержання пенсійних виплат, не виконується більше двох місяців, та позивач просить замінити спосіб виконання на стягнення відповідних виплати.
Враховуючи імперативність абзацу другого ч.3 ст.378 КАС України, суд не знаходить підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про заміну способу виконання рішення на його користь, яке відповідачем не виконано протягом двох місяців на стягнення відповідних коштів.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, стягнення коштів може відбутись лише за рахунок коштів Державного бюджету України, які перераховуються до Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, з огляду на положення ч.3 ст.378 КАС України, де встановлено, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, суд дійшов висновку про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення по даній справі.
Щодо питання правничої допомоги
Як убачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі стосовно процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, надавалася позивачу адвокатом Вербою А.П.
Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 02.10.2026 укладеного між позивачем та адвокатом Вербою А.П.; ордер Серії АЕ №1555644 від 07.10.2026 р. на ім`я Верби А.П., рахунок на квитанцію №39 від 08.10.2026 на суму 3000,00 грн; платіжна інструкція №ХЗКХ-7СЕ8-Р68Т-7МН4 від 08.10.2026, акт приймання - передачі наданих послуг від 08.10.2026.
Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом договору є надання адвокатом професійної правничої допомоги щодо зміни способу і порядку виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 400/12327/23.
Пунктом 3.1 Договору за правничу допомогу Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованому розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок, без ПДВ.
Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг (детальний опис виконаних робіт) від 08.10.2026 №1 до договору про правничу допомогу встановлено наступні види наданих послуг:
- Надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань щодо підстав, порядку, перспектив і ризиків зміни способу і порядку виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 400/12327/23 шляхом стягнення нарахованої суми (кількість витраченого часу 0,5 год)
- Аналіз рішення від 14.11.2023 (резолютивної та мотивувальної частин), постанов про відкриття та закінчення виконавчого провадження № 73764620, відповіді ГУ ДКСУ у Миколаївській області на адвокатський запит № 138 з додатками, відомостей Реєстру судових рішень ПФУ; оцінка доводів, які може навести боржник (кількість витраченого часу 1,5 год)
- Пошук і аналіз норм КАС України (стаття 378 у редакції Закону № 4094 - IX), Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і судової практики Верховного Суду та апеляційних адміністративних судів щодо зміни способу виконання рішень у пенсійних справах, вироблення правової позиції (кількість витраченого часу 1,5 год)
- Підготовка та подання до Миколаївського окружного адміністративного суду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення з додатками (кількість витраченого часу 2,5)
Таким чином, загальна кількість годин становить 6, загальна вартість правничої допомоги 3000,00 грн, яка сплачена ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією №ХЗКХ-7СЕ8-Р68Т-7МН4 від 08.10.2026.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
З огляду на п.п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
З огляду на п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
У розумінні п.12 ч.1 ст.4 КАС України судове рішенням є - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Із аналізу зазначених норм встановлено, що питання розподілу судових витрат вирішується судом, який закінчив розгляд справи по суті та ухвалив судове рішення.
Суд зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні зміни способу і порядку виконання судового рішення за ст. 378 КАС України.
Така правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.10.2020 у справі №520/928/19 (провадження №К/9901/6985/20).
З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно за клопотанням іншої сторони, у разі, якщо на її думку, не дотримано вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт.
Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, п.80 рішення від 12.10.2006 р. у справі Двойних проти України, п.88 рішення від 30.03.2004 р. у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі East/West Aliance Limited проти України), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Верховний Суд у постановах від 22.12.2020 по справі №520/8489/19, від 07.05.2020 по справі №320/3271/19, від 10.03.2020 по справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним, а відтак підлягає зменшенню.
Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, беручи до уваги, що в даному випадку, правнича допомога стосувалася зміни способу і порядку виконання судового рішення за ст. 378 КАС України, і вирішуване питання не є складним і затратним за часом, зазначення в акті виконаних робіт питань, які стосуються укладення договірних відносин між сторонами, а саме підготовка, формування, оформлення та узгодження договору про правничу допомогу та умов договору з правового супроводу клієнта, враховуючи критерії співмірності, розгляд заяви в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі № 400/12327/23 задовольнити.
2. Змінити спосіб і порядок виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 по справі №400/12327/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану доплату за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 у сумі 12000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).
3. Заяву представника позивача, адвоката Верби Андрія, про відшкодування (компенсацію) судових витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 3000,00 грн за подану заяву про встановлення судового контролю - задовольнити частково.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Наталія Вікторівна Лісовська
Судове рішення № 140999207, Миколаївський окружний адміністративний суд було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 400/12327/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: