Єдиний державний реєстр судових рішень
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2026 р.№ 400/11451/26м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018,
провизнання протиправним та скасування рішення від 12.08.2026 року № 143150026442; зобов`язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд:
1.Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.08.2026 №143150026442 про відмову у призначенні пенсії за віком;
2. Зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки період роботи з 18.08.1995 по 24.04.1996 та з 18.05.1997 по 16.03.2001;
3. Зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду роботи з 18.08.1995 по 24.04.1996 та з 18.05.1997 по 16.03.2001 та правової оцінки суду.
4. Стягнути на користь позивачки витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 05.08.2026 року звернулася до відповідача з метою призначення пенсії за віком, додавши усі необхідні для цього документи. Але відповідач рішенням від 12.08.2026 №143150026442 відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком, мотивуючи тим, що до страхового стажу згідно трудової книжки від 13.08.1985 серії НОМЕР_1 не враховано періоди роботи з 18.08.1995 по 24.04.1996, з 18.05.1997 по 16.03.2001 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. Стаж на території російської федерації враховується по 31.12.1991.
Ухвалою від 24.09.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому обгрунтував свою позицію тим, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією не укладено.Отже правові підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу відсутні. Страховий стаж позивача становить 29 років 06 місяці 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058.
Дослідивши докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.08.2026 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV (далі- Закон №1058).
За принципом екстериторіальної заявупозивача розглянуто Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.08.2026 №143150026442 було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж обраховано - 29 років 06 місяці 02 дні. При цьому, до страхового стажу позивача не було враховано з 18.08.1995 по 24.04.1996, з 18.05.1997 по 16.03.2001 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москві. Стаж на території російської федерації враховується по 31.12.1991.
Не погоджуючись з цим, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначені Законом України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У відповідності до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" -передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, була багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).
Відповідно до приписів ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди від 13.03.1992 було взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Згідно з ст. ст.5, 6 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Отже, Угодою від 13.03.1992 визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.
Тобто, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022, постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Отже, з 02.12.2022 набрала чинності постанова про вихід з Угоди. Тобто, до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню в даній ситуації щодо зарахування періодів роботи позивача на території російської федерації, оскільки вказана Угода була чинною у період роботи позивача. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи.
Таким чином, до 24.02.2022 на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначені у трудовій книжці періоди роботи позивача підлягають врахуванню на території України.
Також суд не вбачає фактів подання позивачем документів, які містять недостовірні відомості та/або інших зловживань з його боку. Крім того, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні, позивач не може надати будь-які інші документи, окрім наданих, для підтвердження трудової діяльності. Військова агресія російської федерації проти України, є форс-мажорною обставиною, яка не залежить ні від позивача, ні від відповідача.
Відтак, період роботи з 18.08.1995 по 24.04.1996 та з 18.05.1997 по 16.03.2001 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представник позивача просить відшкодувати судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, на підтвердження вказаної суми представник надав договір про надання професійної правничої допомоги від 19.08.2026, додаток №1 до договору про норми часу виконання робіт, платіжну інструкцію від 25.08.2026 року.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи суд вважає, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. є завищені, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 2000,00 грн.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018, ідентифікаційний код 20551088) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській областівід 12.08.2026 №143150026442 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області(вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 20551088) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи з 18.08.1995 по 24.04.1996 та з 18.05.1997 по 16.03.2001 згідно до трудової книжки від 13.08.1985 серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 05.08.2026 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,76018, ідентифікаційний код 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1064,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар
Судове рішення № 140999091, Миколаївський окружний адміністративний суд було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 400/11451/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: