Рішення № 140998995, 28.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/16987/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивач просить:

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 зниженого коефіцієнта 1,024, передбаченого підпунктом 6 пункту 2 постанови КМУ №236 від 25.02.2026.

- Визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта 1,121 встановленого пунктом 1 постанови КМУ №236.

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.03.2026 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 42 Закону №1058-IV із застосуванням коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії без застосування зниженого коефіцієнта 1,024.

-Зобов`язати відповідача виплатити недоотримані суми пенсій з 01.03.2026 з урахуванням раніше виплачених сум.

-Зобов`язати відповідача надати повний поетапний розрахунок пенсії станом на 28.02.2026 та з 01.03.2026 із зазначенням базового показника середньої заробітної плати, усіх застосованих коефіцієнтів, правових підстав їх застосування, розміру пенсії до та після індексації та суми недоотриманої пенсії за кожен місяць.

-Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання належної відповіді на скаргу від 15.06.2026 №ВЕБ-28000-Ф-С-26-360228 у встановлений законом строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Під час проведення з 01.03.2026 перерахунку (індексації) пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 відповідач до показника середньої заробітної плати протиправно застосував знижений коефіцієнт 1,024 замість належного коефіцієнта збільшення у розмірі 1,121, встановленого пунктом 1 зазначеної постанови. Позивач переконана, що застосування підзаконного нормативного акта у спосіб, що звужує гарантовані законом права на належну щорічну індексацію пенсійних виплат та суперечить нормам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV і статтям 8, 19, 22 Конституції України, є незаконним. Крім того, позивач посилається на протиправну бездіяльність пенсійного органу щодо невирішення її скарги у встановлений законом строк. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

21.08.2026 на адресу суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали (вх.№74694).

Ухвалою від 24.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву (вх.№14505ел від 07.09.2026) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначає, що індексація пенсії позивача проведена на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, яка встановлює особливості перерахунку пенсій, призначених у 2025 році із застосуванням показника заробітної плати за 2022-2024 роки, саме із застосуванням коефіцієнта 1,024 з метою зменшення диспропорцій. На думку відповідача, пенсійний орган діяв суворо в межах повноважень та відповідно до чинних підзаконних актів, виданих Кабінетом Міністрів України у межах його дискреційних повноважень щодо регулювання порядку індексації згідно зі статтею 42 Закону № 1058-IV. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№83401 від 18.09.2026) та додаткові докази (вх.№80467 від 10.09.2026) у яких критично оцінює доводи відповідача наведені у відзиві. Підтримує позовні вимоги і просить їх задовольнити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.01.2025 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Пенсія позивачу первинно призначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення (2022-2024 роки), у розмірі 15 057,09 грн, та за наслідками проведеної оптимізації розмір пенсії позивача перераховувався органами Пенсійного фонду України.

З 01.03.2026 відповідачем проведено масовий перерахунок пенсії позивача.

Під час зазначеного перерахунку до базового показника середньої заробітної плати 15 057,09 грн відповідач застосував коефіцієнт збільшення 1,024, в результаті чого показник середнього заробітку для обчислення пенсії склав 15 418,46 грн, а розмір пенсії за віком 12 769,75 грн (загальний розмір виплати з урахуванням понаднормового стажу 13 076,68 грн).

15.06.2026 позивач подала через вебпортал Пенсійного фонду України скаргу № ВЕБ-28000-Ф-С-26-360228 щодо незаконності застосування зниженого коефіцієнта. Відповідь на зазначену скаргу було надано лише 02.09.2026 за вихідним номером 82307-101874/Б-03/8-2800/26, у якій факт застосування коефіцієнта 1,024 визнано та вибаченося за допущену затримку у наданні відповіді.

Не погодившись із застосуванням коефіцієнта 1,024 замість передбаченого загального показника індексації 1,121 та посилаючись на порушення встановлених строків розгляду її звернень, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення застрахованих осіб, є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Порядок та умови індексації пенсійних виплат врегульовано частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, відповідно до якої для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що законодавець чітко визначив мету щорічного перерахунку раніше призначених пенсій з 1 березня забезпечення їх індексації, тобто нівелювання інфляційних процесів та підвищення купівельної спроможності соціальних виплат.

При цьому законодавчий механізм встановлює обов`язкову прив`язку коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати до економічних показників держави (інфляції та росту зарплати), а повноваження Уряду щодо регулювання порядку та розміру такого збільшення обмежені прямою вказівкою закону про врахування мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Законом не передбачено права органу виконавчої влади диференціювати гарантований коефіцієнт збільшення за роками виходу на пенсію або зменшувати розрахований єдиний індекс для окремих категорій громадян у бік погіршення.

Правові засади індексації як державного механізму підтримки доходів громадян передбачені також Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» встановлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.

Тобто саме коефіцієнт 1,121 розрахований Урядом на виконання вимог абзацу другого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV як показник індексації для пенсійного забезпечення на 2026 рік.

Разом із тим підпунктом 6 пункту 2 зазначеної Постанови № 236 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2025 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) на інший коефіцієнт, зокрема для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника заробітної плати за 2025 рік, 1,024.

Суд наголошує, що нормотворчі повноваження Кабінету Міністрів України мають підзаконний характер.

Відповідно до частини третьої статті 113 та частини першої статті 117 Конституції України Уряд у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України видаються в межах компетенції, на основі та на виконання законів.

Постанова Кабінету Міністрів України не може встановлювати правові норми, які звужують зміст, суперечать або виходять за межі правового регулювання, визначеного базовим законом.

У разі колізії норм закону та підзаконного нормативно-правового акта діє принцип пріоритету закону.

Згідно з частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Звуження розміру індексації через закріплення підпунктом 6 пункту 2 Постанови № 236 пониженого коефіцієнта 1,024 замість належного мінімального економічно розрахованого коефіцієнта 1,121 суперечить приписам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, яка передбачає проведення індексації на єдиних для всіх пенсіонерів законодавчих засадах і гарантує збереження мінімального розміру підвищення для всіх раніше призначених виплат.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню акт вищої юридичної сили частина друга статті 42 Закону № 1058-IV у системному взаємозв`язку з пунктом 1 Постанови № 236.

За таких умов дії відповідача щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 зниженого коефіцієнта 1,024 та непроведення індексації із застосуванням обов`язкового коефіцієнта 1,121 є протиправними, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання пенсійного органу здійснити відповідний перерахунок пенсії з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта 1,121 до показника середньої зарплати, з якого обчислено пенсію, та виплатити різницю між фактично виплаченими та належними сумами.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати повний поетапний розрахунок пенсії станом на 28.02.2026 та з 01.03.2026 суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів здійснюється у спосіб, визначений законом або судом, який є ефективним і повністю поновлює порушене право особи.

Вимоги про зобов`язання надати детальний письмовий розрахунок нарахування пенсії мають технічний, інформаційний характер та перебувають у площині виконання судового рішення уповноваженим органом, оскільки здійснення перерахунку пенсії на підставі судового акта само по собі зумовлює складання відповідного розрахункового документа пенсійної справи.

Суд захищає порушене матеріальне право шляхом зобов`язання органу провести перерахунок та виплатити належні кошти, а тому окрема судова зобов`язувальна вимога про складання і видачу відповідного розрахунку є передчасною та надмірною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Оцінюючи вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання належної відповіді на її скаргу у встановлений строк, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» гарантовано право громадян на звернення до органів державної влади, зокрема зі скаргами про порушення прав і законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 вказаного Закону органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про наслідки перевірки і суть прийнятого рішення.

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Загальний строк вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як підтверджується матеріалами справи, скарга позивача була надіслана 15.06.2026 через вебпортал Пенсійного фонду України під реєстраційним номером ВЕБ-28000-Ф-С-26-360228.

Відповідь на зазначене звернення була надана листом від 02.09.2026 № 82307-101874/Б-03/8-2800/26, тобто з грубим перевищенням визначеного статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» місячного строку.

За таких обставин бездіяльність відповідача щодо порушення строків надання відповіді є протиправною, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем правомірність своїх дій належними та допустимими доказами не доведена.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку пенсійний орган не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії- задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,024 відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

3.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,121, встановленого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році».

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з виплатою недоотриманих сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

5.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненадання відповіді у встановлений законом строк на звернення (скаргу) ОСОБА_1 від 15 червня 2026 року № ВЕБ-28000-Ф-С-26-360228.

6.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 2662 ( дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна