Ухвала суду № 140998987, 28.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/20149/26Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

23 вересня 2026 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в проведенні перерахунку та обчисленні ОСОБА_1 пенсії без урахування вимог ч.2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та правильного обчислення коефіцієнта заробітної плати відповідно до приписів ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД від 13.03.1992;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.01.2014 застосувавши показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні відповідно до частини другої статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та здійснивши коректний перерахунок коефіцієнтів заробітної плати заперіоди роботи згідно зі статтею 6 Угоди від 13.03.1992 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між перерахованою та фактично виплаченою пенсією за весь період з 01.01.2014 по день фактичного проведення перерахунку без обмеження будь-яким строком відповідно до статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою стосовно позовних вимог, які охоплюють період з 01.01.2014 по 18.02.2026, та докази поважності причин його пропуску.

20.10.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Позивач зазначає, що основною підставою для звернення до суду стала письмова відповідь (відмова) ГУ ПФУ від 27.08.2026 №44744-46206/K-02/8-1300/26 на його звернення від 13.08.2026. Оскільки позов було подано 18.09.2026 (тобто через 22 дні після отримання відповіді), у цій частині строк, передбачений частиною 2 статті 122 КАС України, не пропущено.

Позивач доводить, що він не був пасивним протягом попередніх років, а систематично намагався з`ясувати порядок обчислення пенсії та здобути необхідні документи (які перебували в іншій державі Республіці Узбекистан). У заяві наведено хронологію звернень та запитів із 2014 по 2026 роки (запити ПФУ у 2014 році, листування з ДП Навоїйський гірничо-металургійний комбінат у 2018 році, звернення до Пенсійного фонду України та його структурних підрозділів у 2020, 2021, 2022, 2025 та 2026 роках).

З 24.02.2022 в Україні діє воєнний стан, що суттєво ускладнювало комунікацію, отримання документів та правової допомоги. Позивач є особою похилого віку (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення йому 77 років).

Позивач наголошує, що як особа без спеціальних юридичних знань він не міг самостійно розрахувати складну формулу пенсії та виявити порушення (застосування застарілого валютного курсу на дату призначення пенсії до історичних заробітків). Про конкретний спосіб порушення та деталі розрахунку він дізнався лише з офіційної відповіді ГУ ПФУ від 27.08.2026.

Просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити його (якщо суд визнає його пропущеним). У разі відмови у поновленні строку щодо більш ранніх періодів - відкрити провадження у справі в частині вимог, заявлених у межах шестимісячного строку (зокрема щодо скасування рішення від 27.08.2026 та зобов`язання вчинити дії).

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі із встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У цьому аспекті день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

Також порівняльний аналіз словоформ дізналася і повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України Про пенсійне забезпечення та статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що перерахунок пенсії у 2014-2026 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Враховуючи означені обставини, з урахуванням визначеного вище висновку, суд констатує, що звернувшись до суду 23.09.2026, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду стосовно позовних вимог, які охоплюють період з 01.01.2014 по 18.02.2026, що, враховуючи підтвердження позивачем відсутності поважних причин пропуску строку звернення у цій частині, має наслідком наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог, які охоплюють період з 01.01.2014 по 18.02.2026.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що станом на момент постановлення цієї ухвали позивач не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, в частині позовних вимог, заявлених у період з 01.01.2014 по 18.02.2026, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 169 КАС України у цій частині.

Керуючись статями 169, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

постановив:

Поверну позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправних дій та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 18.02.2026 повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна