Ухвала суду № 140998969, 28.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

28 жовтня 2026 рокусправа №380/19024/26Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу з 13.02.2026 з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно до рішення суду у справі №380/5791/25;

- зобов`язати відповідача виплачувати позивачу пенсію, починаючи з 13.02.2026, без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №380/5791/25.

Посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ). Зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №380/5791/25, яке набрало законної сили 13.02.2026, відповідач провів перерахунок пенсії, однак виплату перерахованої пенсії у нарахованому розмірі не здійснює, застосовуючи обмеження, пов`язані з бюджетними асигнуваннями. Вважає, що між сторонами виникли нові спірні правовідносини, які не охоплюються рішенням у справі №380/5791/25, оскільки в тій справі вирішувалось питання перерахунку пенсії на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, а в цій справі предметом спору є виплата пенсії з урахуванням обмежень бюджетних асигнувань, у тому числі після визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Вказує, що у справі №380/5791/25 суд не надавав оцінки застосуванню відповідачем актів Кабінету Міністрів України, які регулюють порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. На обґрунтування права на звернення з новим позовом посилається на постанову Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №340/7985/25 та практику Європейського суду з прав людини щодо доступу до суду. По суті спору стверджує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати порядок виконання судових рішень, а постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 визнано протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026. Вважає, що запровадження воєнного стану не є підставою для обмеження його конституційних прав на соціальний та судовий захист. Просить позов задовольнити.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову. Зазначає, що на виконання рішення суду у справі №380/5791/25 проведено перерахунок пенсії позивача. Загальна доплата за період з лютого 2022 року по березень 2026 року становить 53783,92 грн, з яких доплата за період з 01.02.2022 по 12.02.2026 становить 51140,89 грн (відкладена заборгованість), а за період з 13.02.2026 по 31.03.2026 2643,03 грн (поточна заборгованість). За період з 01.04.2026 по 30.09.2026 щомісячна доплата становить 1832,35 грн (поточна заборгованість). Нараховані суми обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Вказує, що відповідно до ст.23 Бюджетного кодексу України платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, а механізм фінансування видатків на виплату пенсій, перерахованих за рішеннями суду, визначено п.14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». До 08.06.2026 виплата таких сум здійснювалась відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, а з 28.08.2026 з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157. Стверджує, що позивач фактично оскаржує спосіб виконання судового рішення, яке набрало законної сили та перебуває на стадії виконання, а такі питання вирішуються в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 14.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №380/5791/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2026, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії на підставі довідок Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань №5к/вих/4.2/10650 від 18.10.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.02.2022 та 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідок Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань №5к/вих/4.2/10650 від 18.10.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та №5к/вих/4.2/10650 від 18.10.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум. Рішення набрало законної сили 13.02.2026.

На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача. Нараховані за результатами перерахунку суми доплати відповідач обліковує в підсистемі «Реєстр судових рішень» та виплачує частинами в межах виділених бюджетних асигнувань.

17.06.2026 представник позивача звернулась до відповідача із заявою, в якій просила виплачувати позивачу пенсію на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №380/5791/25 з 13.02.2026 без застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, та надати інформацію щодо виплачених на виконання рішення суду сум помісячно, починаючи з лютого 2026 року.

Листом від 09.07.2026 №37188-38950/А-05/8-1300/26 відповідач повідомив, що на підставі п.6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, додатковими відомостями проведено виплату позивачу поточної заборгованості на підставі рішення суду від 16.04.2025 у справі №380/5791/25: у квітні 2026 року 810,68 грн, у травні 2026 року 780,00 грн, у червні 2026 року 936,00 грн. Також відповідач зазначив, що виплата коштів, нарахованих на виконання рішень суду, буде здійснюватись в межах бюджетних асигнувань, після виділення їх на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів.

Не погодившись із діями відповідача щодо виплати перерахованої на виконання рішення суду у справі №380/5791/25 пенсії з урахуванням обмежень бюджетних асигнувань, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про можливість розгляду цієї справи в порядку позовного провадження, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання про належний спосіб судового захисту у спорах щодо застосування органами Пенсійного фонду України постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час виконання судових рішень вирішено Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26.

У цій постанові Верховний Суд зазначив: «Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.» (п.38).

«Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.» (п.40).

«Сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.» (п.45).

«Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1- 382-3, 383 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.» (п.48).

«При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.» (п.50).

«Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.» (п.51).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду у справі №380/5791/25 на відповідача покладено обов`язок провести не лише перерахунок, а й виплату пенсії позивачу на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 та 01.01.2023. Позовні вимоги у цій справі стосуються дій відповідача щодо виплати пенсії з 13.02.2026, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №380/5791/25, а зобов`язальна вимога сформульована як виплата пенсії «на виконання рішення суду у справі №380/5791/25». Суми, які позивач вважає невиплаченими, є сумами, нарахованими відповідачем за результатами перерахунку, проведеного на виконання цього рішення.

Отже, порушення своїх прав позивач пов`язує саме з тим, що відповідач не в повному обсязі виконує покладений на нього судовим рішенням обов`язок щодо виплати перерахованої пенсії. Застосування відповідачем під час такої виплати постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, п.14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» чи Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046, є способом реалізації обов`язку, вже встановленого судовим рішенням. Нових самостійних правовідносин щодо іншого предмета, не охопленого рішенням у справі №380/5791/25, такі дії не утворюють.

Необґрунтованими є доводи позивача про те, що предмет цього спору відрізняється від предмета спору у справі №380/5791/25, оскільки в тій справі вирішувалось лише питання перерахунку пенсії. Як зазначено вище, резолютивна частина рішення у справі №380/5791/25 зобов`язує відповідача провести і перерахунок, і виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум. Те, що суд у справі №380/5791/25 не надавав оцінки нормативним актам, якими відповідач керується під час виплати нарахованих сум, не змінює характеру спірних правовідносин, адже за висновком Верховного Суду визначальним є функціональний зв`язок дій відповідача з виконанням судового рішення, а не нормативний акт, який він застосував.

Не спростовує цього висновку і посилання позивача на визнання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 протиправною та нечинною. Обставина, що після 08.06.2026 відповідач обґрунтовує обмеження виплати іншими нормативними актами, свідчить лише про зміну нормативного регулювання, яке відповідач застосовує під час виконання того самого судового рішення. Питання про те, чи могли такі акти бути застосовані до виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення у справі №380/5791/25, є питанням правомірності дій відповідача на виконання рішення суду, яке вирішується в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №340/7985/25. У постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 Верховний Суд у складі судової палати зазначив: «З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, сформульованого Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.» (п.58).

Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до суду суд вважає безпідставними. Закриття провадження у цій справі не позбавляє позивача судового захисту, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України надає йому право оскаржити дії відповідача, вчинені на виконання рішення у справі №380/5791/25, шляхом подання заяви до суду першої інстанції в порядку ст.383 цього Кодексу. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 29.09.2026 у справі №260/8359/25.

Інші доводи позивача щодо відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок виконання судових рішень та неможливості обмеження права на соціальний захист в умовах воєнного стану, а також доводи відповідача щодо бюджетного законодавства та правомірності виплати нарахованих сум у межах бюджетних асигнувань стосуються правомірності дій відповідача на виконання рішення суду у справі №380/5791/25. Оцінка таких доводів можлива під час розгляду заяви позивача, поданої в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача стосуються виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №380/5791/25 і не підлягають розгляду як самостійний адміністративний позов. Тому провадження у справі належить закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до Львівського окружного адміністративного суду як до суду першої інстанції у справі №380/5791/25 із заявою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.238, 239, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяЛанкевич Андрій Зіновійович