Рішення № 140998948, 28.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/14545/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; код ЄДРПОУ 13967927) з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо не зарахування стажу, ОСОБА_1 при призначені пенсії за віком протиправними при винесенні рішення № 133850019355 від 30.06.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 26.01.1987 по 15.06.1987, навчання на курсах водіїв, з 17.05.2008 по 31.08.2008 робота у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», з 01.09.2008 по 14.11.2009 робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія -2», з 03.03.2010 по 22.04.2010 робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія-2», з 23.04.2010 року по 14.02.2011 року робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія-2», з 11.04.2011 по 17.10.2012 робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія-2», з 18.10.2012 по 10.06.2013 робота у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», з 03.10.2013 року по 14.12.2016 робота у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 16 08.1984;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію по віку з 22.03.2026 з врахування відповідного стажу.

Ухвалою суду від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки, подано виправлену позовну заяву, в якій відповідачами визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; код ЄДРПОУ 13967927) та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №133850019355 від 18.06.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №133850019355 від 30.06.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди його роботи з 26.01.1987 по 15.06.1987, навчання на курсах водіїв, з 17.05.2008 по 31.08.2008 робота у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», з 01.09.2008 по 14.11.2009 робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія -2», з 03.03.2010 по 22.04.2010 робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія-2», з 23.04.2010 року по 14.02.2011 року робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія-2», з 11.04.2011 по 17.10.2012 робота у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варйоганська транспортна компанія-2», з 18.10.2012 по 10.06.2013 робота у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС», з 03.10.2013 року по 14.12.2016 робота у ВАТ «Білоруське УПНП і КРС» на підставі записів трудової книжки НОМЕР_2 , дата заповнення 16 08.1984 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 18.06.2026 №133850019355 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю 33 роки. До страхового стажу не зараховано період навчання на курсах водіїв з 26.01.1987 по 15.06.1987, а також періоди роботи на території російської федерації. Після повторного звернення рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 30.06.2026 №133850019355 позивачу повторно відмовлено у призначенні пенсії з аналогічних підстав. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки навчання на курсах водіїв підтверджується записом у трудовій книжці та екзаменаційною карткою водія, а періоди роботи на території російської федерації належним чином оформленими записами у трудовій книжці, які не містять виправлень, неточностей чи інших дефектів. Наголошує, що припинення російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не може бути підставою для незарахування стажу, набутого в період дії цієї Угоди. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

14.09.2026 за вх.№24330 від представника ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник зазначив, що рішення від 30.06.2026 №133850019355 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком прийнято правомірно у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 33 роки. Щодо періодів роботи на території російської федерації відповідач зазначив, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а для України дія цієї Угоди припинилася 19.06.2023. На думку відповідача, за чинного правового регулювання при призначенні пенсії стаж, набутий на території російської федерації, може бути врахований лише по 31.12.1991, у зв`язку з чим заявлені позивачем періоди роботи після цієї дати не підлягають зарахуванню. Щодо навчання на курсах водіїв з 26.01.1987 по 15.06.1987 представник відповідача вказала, що надане позивачем свідоцтво не містить відомостей про денну форму навчання, здобуту спеціальність, присвоєння розряду, класу чи категорії, а тому відсутні підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу. З огляду на наведене просить у задоволенні позову відмовити.

13.10.2026 за вх.№92172 від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача від 11.06.2026 рішенням від 18.06.2026 №133850019355 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж позивача становить 31 рік 3 місяці 21 день замість необхідних 33 років. До страхового стажу не зараховано період навчання на курсах водіїв з 26.01.1987 по 15.06.1987 через відсутність відомостей про завершення навчання та присвоєння кваліфікації, а також періоди роботи на території Російської Федерації. Щодо останніх відповідач посилається на припинення з 19.06.2023 дії для України Угоди від 13.03.1992 про гарантії прав громадян держав учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, у зв`язку з чим вважає відсутніми правові підстави для зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача. Наголошує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

11.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наслідками розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №133850019355від 18.06.2026, яким відмовлено в призначенні пенсії.

Відповідно до вказаного рішення, вік заявника 60 років 2 місяці, страховий стаж заявника становить 31 рік 3 місяці 21 день.

Рішення мотивоване тим, що за результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання на курсах водіїв з 26.01.1987 по 15.06.1987 згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_2 від 16.08.1984, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.

24.06.2026 позивач звернувся повторно із заявою про призначення пенсії за віком, надавши такі документи: паспорт, код, трудову книжку, диплом, військовий квиток, свідоцтво про навчання.

За наслідками розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення №133850019355 від 30.06.2026, яким відмовлено в призначенні пенсії.

Відповідно до вказаного рішення, загальний страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 31 рік 03 місяці 21 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

До загального страхового стажу, згідно свідоцтва №661399 від 12.06.1987 не зараховано період навчання з 26.01.1987 по 11.06.1987, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації. Також не зараховано періоди роботи в Росії з 17.05.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 14.11.2009, з 03.03.2010 по 22.04.2010, з 23.04.2010 по 14.02.2011, з 11.04.2011 по 17.10.2012, з 18.10.2012 по 10.06.2013, з 03.10.2013 по 14.12.2016, оскільки громадянам, які працювали на території російської федерації стаж можливо зарахувати тільки по 31.12.1991.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Згідно статті 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV cтраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку.

Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу відмови пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів з 17.05.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 14.11.2009, з 03.03.2010 по 22.04.2010, з 23.04.2010 по 14.02.2011, з 11.04.2011 по 17.10.2012, з 18.10.2012 по 10.06.2013, з 03.10.2013 по 14.12.2016 на території російської федерації.

Зазначені періоди роботи позивача не зараховані до страхового стажу, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, суд зазначає таке.

Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення набрала чинності 13 березня 1992 року. Згідно з ст. 13 цієї Угоди кожний її учасник може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію, тоді дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 передбачено вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року (п. 1 цієї постанови). У зв`язку із чим, Міністерству закордонних справ доручено в установленому порядку повідомити депозитарій про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови (п. 2 цієї постанови).

Вищевказана постанова від 29 листопада 2022 року №1328 набрала чинності 02 грудня 2022 року після її опублікування в Урядовому кур`єрі від 02.12.2022 за №256.

Отже навіть з урахуванням того, що Міністерство закордонних справ повідомило депозитарій про вихід з Угоди від 13 березня 1992 року в день набрання чинності постановою від 29 листопада 2022 року №1328 (02 грудня 2022 року) і він отримав таке повідомлення, то вона припиняє свою дію після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення, тобто - 02 червня 2023 року. Коли, позивач звернувся до відповідачів з метою реалізації своїх пенсійних прав первинно 06 травня 2023 року (тобто, заяву про призначення пенсії подано у період дії Угоди від 13 березня 1992 року). Суд зауважує, що інші умови відмови відображені у обох рішеннях однакові та вже визнані вище судом формальними.

Крім того, суд враховує, що спірні правовідносини, також, регулюються положеннями чинної Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 та Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993.

Положення Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, які згадуються в оскаржуваному рішенні, не застосовуються до пенсійних правовідносин, адже вони регулюються вищенаведеними угодами, які є спеціальними до таких відносин. Крім цього, зупинення дії згаданої Конвенції та Протоколу до неї відбудеться 29.12.2023 (кожна Договірна Сторона може вийти з цієї Конвенції, направивши письмове повідомлення про це депозитарію за 12 місяців до закінчення поточного п`ятирічного терміну її дії).

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У ст. 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування йдеться про те, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1). Згідно з ч. 2 ст. 4 цього Закону якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Разом з тим, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13, п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280).

Угода про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 встановлює те, що кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно (ст. 4).

У ст. 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993) вказано те, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Документи, видані з метою реалізації цієї Угоди на території однієї Сторони за встановленою формою, або їх копії, засвідчені в установленому порядку, приймаються на території іншої Сторони без легалізації (ст. 11 Угоди).

При цьому, згідно з ст. 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (ст. 5). Згідно з ч. 2 ст. 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди), а Держави-учасниці Співдружності, у свою чергу, беруть на себе зобов`язання вживати необхідних заходів до встановлення обставин, що мають вирішальне значення для визначення права на пенсію (ст. 10 Угоди).

Отже і стаж роботи за вказаний період має бути зарахований позивачу.

Відтак суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 17.05.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 14.11.2009, з 03.03.2010 по 22.04.2010, з 23.04.2010 по 14.02.2011, з 11.04.2011 по 17.10.2012, з 18.10.2012 по 10.06.2013, з 03.10.2013 по 14.12.2016 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22, від 30 жовтня 2025 року у справі №300/6020/23.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання на курсах водіїв з 26.01.1987 по 15.06.1987 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту» заклад професійної (професійно-технічної) освіти це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 цього Закону визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

Статтями 15, 16 цього ж Закону передбачено, що випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійної (професійно-технічної) освіти певного рівня акредитації, може присвоюватися освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».

Випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який здобув повну загальну середню освіту, видається відповідний документ про освіту встановленого зразка.

Особі, яка опанувала курс професійного (професійно-технічного) навчання і успішно пройшла кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Випускнику вищого професійного училища та центру професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно кваліфікацію «молодший спеціаліст», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суд враховує, що на момент проходження позивачем курсів водіїв у 1987 році діяв Закон Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 №2778-VIII.

Статтею 42 Закону Української РСР «Про народну освіту» в редакції, чинній у період навчання позивача, було передбачено, що професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу. До професійно-технічних навчальних закладів (училищ, професійних шкіл) приймалися громадяни СРСР, які закінчили восьмирічну або середню загальноосвітню школу.

Згідно зі статтею 47 зазначеного Закону для молоді, яка вступала на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, які працювали в народному господарстві та бажали здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організовувалися вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.

Відповідно до статті 48 цього Закону особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоювалася відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видавався атестат встановленого зразка. Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видавався диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти.

Особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві та успішно склали кваліфікаційний іспит, видавалося свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас або категорію.

Крім того, відповідно до Типового положення про міжшкільні навчально-виробничі комбінати трудового навчання та професійної орієнтації учнів, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.08.1974 №662, основними завданнями міжшкільних навчально-виробничих комбінатів було ознайомлення учнів із трудовими процесами та здійснення професійної орієнтації учнів.

Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що законодавством передбачено можливість зарахування до страхового стажу періодів навчання, зокрема на курсах підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, за умови підтвердження характеру такого навчання та його тривалості належними документами.

При цьому для вирішення питання про зарахування відповідного періоду до страхового стажу необхідно встановити, чи було навчання спрямоване на здобуття професії, спеціальності або кваліфікації, чи проходило воно у відповідному навчальному закладі та чи підтверджено його проходження документами, передбаченими законодавством.

Як встановив суд, на підтвердження проходження навчання на курсах водіїв позивачем надано свідоцтво №661399 від 11.06.1987, видане Дрогобицькою автомобільною школою Міністерства автомобільного транспорту УРСР, у якому зазначено період навчання з 26.01.1987 до 11.06.1987.

Водночас суд встановив, що зазначене свідоцтво не містить відомостей про форму навчання позивача, здобуту ним професію чи спеціальність, а також про присвоєння йому відповідної кваліфікації, розряду, класу або категорії.

Суд звертає увагу, що сам факт проходження курсів водіїв не є безумовною підставою для зарахування відповідного періоду до страхового стажу. Для цього необхідно підтвердити, що такі курси належали до передбачених законодавством форм професійної підготовки, підвищення кваліфікації або перекваліфікації кадрів.

Разом із тим із наданого позивачем свідоцтва №661399 від 11.06.1987 неможливо встановити, що навчання здійснювалося за денною формою та було пов`язане зі здобуттям позивачем професійної кваліфікації водія відповідної категорії.

Інших належних доказів, зокрема архівних довідок, документів про форму навчання, присвоєння професійної кваліфікації або завершення відповідної програми професійної підготовки, які б усували зазначені недоліки, суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надане позивачем свідоцтво №661399 від 11.06.1987 не підтверджує сукупності обставин, необхідних для зарахування періоду проходження курсів водіїв до страхового стажу відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 8 Порядку №637.

Відтак суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для зарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання на курсах водіїв з 26.01.1987 по 15.06.1987, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Позивач вправі зібрати докази у підтвердження проходження навчання за денною формою навчання і надати такі докази до Пенсійного фонду.

При цьому, оскільки відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 17.05.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 14.11.2009, з 03.03.2010 по 22.04.2010, з 23.04.2010 по 14.02.2011, з 11.04.2011 по 17.10.2012, з 18.10.2012 по 10.06.2013, з 03.10.2013 по 14.12.2016, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 30.06.2026 № 133850019355 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №133850019355 від 18.06.2026 підлягають скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Крім того, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Із вказаного слідує, що після реєстрації 24.06.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області заяви позивача про призначення пенсії, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (як просить позивач у позовній заяві).

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, серед яких не врахування органом ПФУ документів, які надані позивачем до суду, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 24.06.2026 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом, зарахувавши при цьому до його страхового стажу періоди роботи з 17.05.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 14.11.2009, з 03.03.2010 по 22.04.2010, з 23.04.2010 по 14.02.2011, з 11.04.2011 по 17.10.2012, з 18.10.2012 по 10.06.2013, з 03.10.2013 по 14.12.2016 на території російської федерації.

При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, і на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде саме зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути його заяву з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34; код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул. Канатна,83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №133850019355 від 18.06.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №133850019355 від 30.06.2026 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 стажу періоди роботи з 17.05.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2008 по 14.11.2009, з 03.03.2010 по 22.04.2010, з 23.04.2010 по 14.02.2011, з 11.04.2011 по 17.10.2012, з 18.10.2012 по 10.06.2013, з 03.10.2013 по 14.12.2016 на території російської федерації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 1331,20 гривень сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 1331,20 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна