Рішення № 140998496, 27.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/12187/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТОРГ до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТОРГ звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00029630704 від 12.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення №00029650704 від 12.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення №00029660704 від 12.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення №00029680704 від 12.01.2026 року, винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач наполягав на протиправності податкових повідомлень-рішень, вказуючи на те, що за змістом Акту перевірки підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувала відсутність надання можливості провести інвентаризацію матеріальних цінностей по рахунку 281 Товари на складі представникам контролюючого органу; не проведення ТОВ ІНТЕРТОРГ інвентаризації ТМЦ по договору зберігання; не прирівняння товариством операції по договору зберігання до операції з поставки товару; не пред`явлення претензійної вимоги до зберігача. Проте, ГУ ДПС залишено поза увагою той факт, що товар, який обліковано на рахунку 281 знаходиться на зберіганні у зберігача (ФОП ОСОБА_1 ), згідно Договору відповідального зберігання № 1 від 01.12.2022, проте, зберігач порушив умови Договору та не допускає позивача до місця зберігання товару.

З огляду на вказані обставини, та враховуючи, що товариство не мало на меті продаж товару, останнє за захистом своїх прав звернулось до Шевченківського УП ГУ Нацполіції у м. Києві, яким, у свою чергу 01.02.2024 внесено запис до ЄРДР про відкриття кримінального провадження № 12024100100000513 від 01.02.2024.

Оскільки за правилами бухгалтерського та податкового обліку товариство не має права без проведення інвентаризації відображати нестачу, та з огляду на фактичну неможливість здійснити таку позивач вказує про необґрунтованість висновків Акту перевірки та, як наслідок, прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 12 травня 2026 року о 12:00 год.

Головне управління ДПС у м. Києві не погодилось з позовними вимогами, надало відзив, в якому наполягало на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вказуючи на те, що під час здійснення перевірки, шляхом співставлення даних бухгалтерського обліку із даними ЄРПН, встановлено, що ТОВ ІНТЕРТОРГ не проведено заходів в бухгалтерському обліку щодо списання вартості втрати ТМЦ та не визначено податкових зобов`язань на суму 6143450 грн., крім того ПДВ 1228690 грн., таким чином товариство на порушення п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.4 ст. 200 ПК України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ за квітень на загальну суму ПДВ 1228690 грн.

Позивач із доводами відповідача не погодився, надав відповідь на відзив, в якій вказував, що на даний час триває досудове розслідування, місцезнаходження товару не визначено, а тому обліковувати операції зі зберігання товару, як операції з поставки товару немає жодної правової підстави, при тому, що Договір зберігання є безстроковим, письмового повідомлення від Зберігача про відмову у поверненні товару не надходило, крім того, сторони не погоджували заміну операції з відповідального зберігання на операцію з поставки товару.

Отже, враховуючи, що інвентаризація проводиться для фактичного встановлення наявності активів, беручи до уваги, що ТОВ ІНТЕРТОРГ не мав, та не має на даний час доступу до місця зберігання товару, вбачається, що висновки ГУ ДПС є помилковими, тоді як облік товару здійснено правильно, відповідно в діях товариства відсутні ознаки податкового правопорушення.

12 травня 2026 року представники сторін з`явились у підготовче судове засідання, надали пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 12 травня 2026 року, у присутності сторін із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 14:00 годину 16 червня 2026 року.

16 червня 2026 року представники сторін з`явились в судове засідання.

Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення.

Протокольною ухвалою суду від 16 червня 2026 року із занесенням до протоколу судового засідання суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТОРГ код ЄДРПОУ: 32586905; місцезнаходження: 03061, Україна, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд. 3, офіс 35, було зареєстровано в якості юридичної особи з 22.07.2003 із основним видом економічної діяльності згідно КВЕД: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; інші види: 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, 38.31 Демонтаж (розбирання) машин і устатковання, 38.32 Відновлення відсортованих відходів, 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Центральна ДПІ), у тому числі, як платник ПДВ.

Згідно з бухгалтерською довідкою від 04.07.2025 ТОВ ІНТЕРТОРГ придбало у продавців (не платників ПДВ) ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , та ТОВ МЕД ОПТ товар, а саме: мед бджолиний натуральний всього у кількості 70680,00 кг., на загальну суму 5287970,00 грн.

1 грудня 2022 року між позивачем (поклажодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (зберігачем) було укладено Договір відповідального зберігання № 1, згідно з предметом якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором зберігач зобов`язується зберегти та повернути товари, які передаються за Актом приймання-передавання на зберігання поклажодавцем зберігачу, а поклажодавець зобов`язується оплатити зберігання; найменування, кількість, загальна вартість та інші необхідні ознаки стану товару, що передається на зберігання, вказуються в Акті приймання-передавання товарів на зберігання, що є невід`ємною частиною цього Договору; місце зберігання: склад зберігача: АДРЕСА_1 (п.п. 1.1-1.3 п.1).

Передача майна на збереження здійснюється на території складу зберігача за участі представників обох сторін, або за домовленістю, з участю представників зберігача (п.п. 4.1 п. 4).

Порядок оплати визначений у п. 5 Договору, п. 6 встановлена відповідальність сторін.

Дія Договору вказана у п. 8, та, відповідно до п.п. 8.2-8.3 строк зберігання становить з моменту передавання майна до моменту передачі майна від зберігача до поклажодавця; строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 8.1 та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Факт володіння ФОП ОСОБА_1 складу за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 6958862 від 26.07.2013.

Відповідно до Акту приймання-передавання товарів на зберігання за Договором № 3 від 14.09.2023, поклажодавець передав на зберігання, а зберігач прийняв такі товари, а саме мед бджолиний натуральний, всього у кількості 70680,00 кг. на загальну суму 6143450,00 грн.

Придбаний та переданий на зберігання мед було обліковано товариством на рахунку 281 Товари на складі.

19 травня 2025 року ТОВ ІНТЕРТОРГ до контролюючого органу було подану звітну податкову декларацію з ПДВ за квітень 2025 року, визначивши суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 817533 грн. із одночасним наданням Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі СЕА ПДВ (Додаток 3) в сумі 77594 грн.

Як вказує позивач, ФОП ОСОБА_1 було порушено умови виконання договору відповідального зберігання, а саме, останній не надає представнику позивача доступу до зберігаємого товару, у зв`язку із чим, для вирішення ситуації, що склалась, 31.01.2024, ТОВ ІНТЕРТОРГ звернулось до Шевченківського УП ГУ Нацполіції у м. Києві.

ГУ Нацполіції у м. Києві 01.02.2024 внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України.

Кримінальному провадженню присвоєно № 12024100100000513, що підтверджується копією витягу з ЄДР, наявної в матеріалах справи.

1 лютого 2024 року ГУ НП у м. Києві повідомило керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100000513 від 01.02.2024, з попередньо визначеною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України.

Як свідчать матеріали справи, ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ІНТЕРТОРГ з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з ПДВ за квітень 2025 року, яке становить більше 100. тис. грн., за результатами якої було складено акт перевірки від 26.08.2025 № 54456/Ж5/26-15-07-04-03/32586905.

Означеним Актом перевірки було встановлено порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п.п. г п. 198.5 ст. 198. п. 200. 1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань за квітень 2025 року на суму 1228690 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та суми податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) за квітень 2025 року на суму 333563 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за квітень 2025 року на суму 77594 грн., та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за квітень 2025 року на суму 817533 грн.; крім цього, на порушення п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 18 Порядку 1307 ТОВ ІНТЕРТОРГ не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на вартість придбаних товарів, по яким встановлено факт відсутності (використання в операціях, що не пов`язані з господарською діяльністю) на суму ПДВ 1228690 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві були прийняті ППР від 29.07.2025 №00696890704, яким зменшено розмір від`ємного значення по податку на додану вартість 817 533 грн., № 00696940704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 333 563,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафну санкцію 83 391 грн., №00696850704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 77 594,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 38 798 грн., № 00697010704, яким застосовано штрафну санкцію за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму 3400,00 гривень.

Не погодившись із зазначеними ППР, ТОВ ІНТЕРТОРГ звернулось зі скаргою до ДПС України (вх. № 3653/С/6 від 20.08.2025), та Рішенням ДПС України від 15.10.2025 № 29780/6/99-00-06-01-03-06 податкові повідомлення-рішення від 29.07.2025 №00696890704, № 00696940704, №0069685071 №00697010704, було скасовано, а скарга ТОВ ІНТЕРТОРГ задоволена

Втім, на підставі направлення від 24.11.2025 №31853/26-15-07-04-04, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві головному державному інспектору відділу перевірок ризикових операцій управління спеціального аудиту Головного управління ДПС у м. Києві, Дигалом Владиславом та наказу від 20.11.2025 №7846-п, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТОРГ (код ЄДРПОУ 32586905) із питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 15.10.2025 № 29780/6/99-05-06-01-03-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНТЕРТОРГ (код ЄДРПОУ 32586905) від 25.06.2025 № 54456/Ж5/26-15-07-04-04/32586905 з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2025 року, яке становить більше 100 тис. грн.. та визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за березень, квітень, липень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень, 2022 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень,, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 року, лютий, березень 2025 року, у податковій декларації з ПДВ від 19.05.2025 № 9141932546, за результатами якої складено Акт від 05.12.2025 № 105751/Ж5/26-15-07-04-04/32586905.

У висновках вказаного Акту зазначено про наступні порушення вимог податкового законодавства позивачем:

п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2025 року у розмірі 333 563 грн., завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2025 року у розмірі 77 594 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2025 року у розмірі 817 533 гривень.

п. 188.1. ст. 188, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, не виписано (не оформлено) та не зареєстровано податкову накладну, за ставкою оподаткування 20 % за квітень 2025 року на суму 6 143 450 гри., в тому числі ПДВ 1 228 690 гривень.

Товариство із висновками Акту не погодилось, надало свої заперечення, за результатами розгляду яких ГУ ДПС у м. Києві надало відповідь від 05.01.2026 вих.№ 90/Ж12/26-15-07-04-04-06, якою відмовило у задоволенні заперечень та залишила висновки Акту перевірки без змін.

На підставі означеного Акту, ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№00029630704 від 12.01.2026 (форма "В1"), згідно якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44 пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - зменшено суму бюджетного відшкодував податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку розмірі 77594 грн., застосовані штрафні санкції - 38798 грн.;

№00029650704 від 12.01.2026 (форма "В4"), згідно якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44 пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 817533 грн.;

№00029660704 від 12.01.2026 (форма "Р"), згідно якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44 пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість в розмірі 333563 гривень, застосовані штрафні санкції в сумі 83391 гривень (25% штрафу);

№00029680704 від 12.01.2026 (форма "ПН"), згідно якого встановлено порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу - виписано та не зареєстровано податкову накладну на загальну суму 7372 гривень, в тому числі ПДВ -1 228 690 гривень, застосовано штрафні санкції в сумі 614345 гривень (50% штрафу).

ТОВ ІНТЕРТОРГ оскаржило вказані повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте Рішенням ДПС України від 05.03.2026 № 5734/6/99-00-06-01-03-06 скаргу товариства залишено без задоволення, а повідомлення-рішення від 12.01.2026 № 00029630704, № 00029650704, № 00029660704, № 00029680704 без змін.

Оскільки досудове врегулювання спору не призвело до бажаного результату, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Реальність господарської операції полягає в тому, що наслідки у даних податкового обліку створює лише фактично здійснена господарська операція (рух активів), а не задекларована на папері.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; 83.1.7. мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Відповідно до п.п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наведені норми податкового законодавства дають підстави для висновку, що дохід, витрати, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.

Реальність (фактичне вчинення) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов`язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належним чином первинними документами.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства має бути зафіксоване у порядку, встановленому правилами податкового та бухгалтерського законодавства, підтверджуватись первинними і розрахунковими документами, якими відображено зміст операцій, порядок їх виконання, зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що в межах здійснення господарської діяльності, позивачем придбано у продавців (не платників ПДВ) ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , та ТОВ МЕД ОПТ товар, а саме: мед бджолиний натуральний всього у кількості 70680,00 кг., на загальну суму 5287970,00 грн.

Відповідно до Акту приймання-передавання товарів на зберігання за Договором № 3 від 14.09.2023, укладеного між позивачем (поклажодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (зберігачем), поклажодавець передав на зберігання, а зберігач прийняв такі товари, а саме: мед бджолиний натуральний, всього у кількості 70680,00 кг. на загальну суму 6143450,00 грн.

Придбаний та переданий на зберігання мед було обліковано товариством на рахунку 281 Товари на складі.

19 травня 2025 року ТОВ ІНТЕРТОРГ до контролюючого органу було подану звітну податкову декларацію з ПДВ за квітень 2025 року, визначивши суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 817533 грн. із одночасним наданням Заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі СЕА ПДВ (Додаток 3) в сумі 77594 грн.

ТОВ ІНТЕРТОРГ доводить, що мед, який ним придбано у кількості 70680,00 кг., на загальну суму 5287970,00 грн., на підставі Договору відповідального зберігання від 1 грудня 2022 року № 1, укладеного між ним (поклажодавцем) та ФОП ОСОБА_1 , було передано на зберігання, проте ФОП ОСОБА_1 було порушено умови виконання договору, в результаті чого останній не надає представникам товариства доступу до зберігаємого товару, у зв`язку із чим, для вирішення ситуації, що склалась, 31.01.2024, ТОВ ІНТЕРТОРГ звернувся до Шевченківського УП ГУ Нацполіції у м. Києві, яка у свою чергу відкрила кримінальне провадження за ч. 4 ст. 191 КК України та 01.02.2024 внесла до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення (№ 12024100100000513 від 01.02.2024), враховуючи, що станом на дату проведення перевірки та станом на вирішення справи судом слідчі дії тривають, але місцезнаходження товару не встановлено, відсутня можливість здійснення інвентаризації, а також немає підстав для списання такого товару.

При цьому, позиція контролюючого органу полягає у тому, що зі змісту Договору відповідального зберігання вбачається, що ТОВ ІНТЕРТОРГ (Поклажодавець) має право вимагати у ФОП ОСОБА_7 (Зберігача) повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини) попередивши Зберігача не пізніше, ніж за 2 календарних дні. У випадку виявлення пошкодження, втрати, псування майна Поклажодавець складає акт про такі факти. Зберігач на підставі цього акту зобов`язаний відшкодувати Поклажодавцю вартість пошкодженого майна протягом 5 календарних днів з моменту складання акту про пошкодження, втрату, псування майна. У випадку порушення строків повернення майна Зберігач сплачує Поклажодавцю штраф у розмірі 1% від вартості майна за кожен день затримки повернення.

Також відповідач вказує, що у разі, якщо після закінчення строку такого зберігання, визначеного договором, або після пред`явлення Товариством вимоги про повернення товарів (якщо строк зберігання у договорі не встановлений) зберігач не повертає товар поклажодавцеві, такі товари вважаються поставленими та операції з їх постачання підлягають оподаткуванню ПДВ, платник податку (поклажодавець) за такими товарами зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з п. 188.1 ст. 188 Кодексу, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Проте суд зазначає, що означений Договір таких положень не містить.

Водночас, відповідач вказує, що до перевірки не було надано документального підтвердження щодо претензійних виходів до ФОП ОСОБА_1 з вимогою повернути майно передане на зберігання або компенсувати вартість майна.

Стосовно відображення в обліку нестачі матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання, то відповідач наполягає, що в першу чергу необхідно провести інвентаризацію всіх цінностей, переданих відповідному зберігачу. Така інвентаризація має бути проведена на день встановлення факту крадіжки (зловживання). Ця вимога випливає з абз. 5 п. 7 розд. І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Мінфіну від 02 09.2014 №879.

Після оформлення інвентаризаційний опис передається до бухгалтерії для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. Розбіжності між даними щодо фактичної наявності матеріальних цінностей та обліковими даними фіксується у Звіряльній відомості.

Результати інвентаризації узагальнюються у Протоколі інвентаризаційної комісії. У ньому комісія має відобразити свої висновки з приводу виявленої нестачі та пропозиції щодо її врегулювання.

Протокол інвентаризаційної комісії у подальшому стане підставою для списання нестачі матеріальних цінностей, переданих на зберігання, з балансу поклажодавця.

ТОВ ІНТЕРТОРГ не надано пояснення (інформації) та документального підтвердження щодо відображення та проведення відповідних виправлень стосовно встановлених розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та їх фактичною наявністю (актів інвентаризації, протоколи інвентаризаційної комісії).

Станом на дату складання акта перевірки, ТОВ ІНТЕРТОРГ не надано документів, що підтверджують списання/реалізацію вказаного товару (договори, видаткові накладні, акти списання товарів тощо), у зв`язку із чим, не можливо підтвердити облік товарів, фактичну наявність товарів та їх подальше списання, тобто здійснення ТОВ ІНТЕРТОРГ реалізації товарів іншим особам, про що складено відповідний акт.

При цьому, як видно зі змісту Акту перевірки, висновки робились виключно за результатами співставлення даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості 281 Товари на складі) із даними ЄРПН, якими встановлено що ТОВ ІНТЕРТОРГ не проведено заходів в бухгалтерському обліку щодо списання вартості втрати ТМЦ (мед 2022 бджолиний натуральний) та не визначено податкових зобов`язань на суму 6 143 450 грн., крім того ПДВ 1 228 690 грн. (6 143 450 х 20% (основна ставка ПДВ).

Станом на дату складання акта перевірки ТОВ ІНТЕРТОРГ не надано пояснення та документального підтвердження щодо списання вказаного товару, а також відсутня реєстрація податкових накладних по операціям із списанням товарів, у зв`язку із їх нестачею/втратою.

В цьому контексті суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, рахунок 28 Товари призначений для узагальнення інформації про наявність та рух товарних запасів. На субрахунку 281 Товари на складі ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо. На субрахунках 281 284 за дебетом відображається збільшення товарів та їх вартості, а за кредитом їх зменшення.

Отже, зміст субрахунку 281 полягає в систематизації бухгалтерської інформації про рух та облікову наявність товарних запасів за місцями їх зберігання. При цьому нормативне визначення субрахунку 281 не встановлює вимоги про перебування товару виключно у приміщенні, яке належить самому підприємству, або про можливість безпосереднього фізичного доступу підприємства до кожної одиниці товару на будь-яку дату.

Вирішуючи питання про правомірність відображення відповідних товарно-матеріальних цінностей у складі запасів підприємства, необхідно виходити не лише із місця їх фізичного знаходження, а й із критеріїв визнання запасів активом.

Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Пунктом 6 цього Положення до запасів віднесено, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, придбаних (отриманих) та утримуваних підприємством з метою подальшого продажу.

Таким чином, визначальними для бухгалтерського визнання товару як запасу є наявність у підприємства відповідного активу, його економічна природа, можливість отримання від нього економічних вигод та достовірність його оцінки, а не сама по собі можливість фізичного огляду такого активу на конкретну дату.

Відсутність у позивача безпосереднього фізичного доступу до товару, переданого на зберігання іншій юридичній особі, не означає автоматичного припинення права позивача на відповідний актив та не свідчить сама по собі про його вибуття з бухгалтерського обліку.

Як вже було зазначено вище, Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів встановлено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 абз. 6 п. 7 розділу І якого передбачено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.

Абзацами 1, 4, 5 пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до п. 7 розділу II Положення № 879 наявність активів при інвентаризації встановлюється шляхом обов`язкового підрахунку, зважування, обміру. Переважування, обмір, підрахунок проводяться у порядку розміщення активів у приміщенні, де вони зберігаються.

Відповідно до п. 16 розділу II Положення № 879 в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою.

На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Акти інвентаризації заповнюються з урахуванням об`єктів інвентаризації, при цьому мають бути забезпечені їх ідентифікація та співставлення з даними бухгалтерського обліку.

Згідно п. 18 розділу II Положення № 879 інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.

Зміст Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, також свідчить про те, що нормативне регулювання прямо допускає перебування запасів підприємства поза його приміщеннями. Так, пунктом 10 розділу ІІ цього Положення передбачено складання окремих інвентаризаційних описів щодо активів, які перебувають на складах інших підприємств, зокрема на відповідальному зберіганні, на комісії або в переробці. При цьому пункт 4.3 розділу ІІІ передбачає перевірку обґрунтованості сум, відображених на рахунках бухгалтерського обліку щодо запасів, які перебувають на складах інших підприємств.

Отже, саме законодавство про інвентаризацію передбачає ситуацію, коли актив обліковується підприємством, але фізично перебуває у іншого суб`єкта. Така обставина не виключає можливості його бухгалтерського обліку як активу підприємства та не створює презумпції його відсутності.

Більше того, порядок проведення інвентаризації виходить із необхідності встановлення фактичної наявності активів шляхом їх підрахунку, зважування або обміру. Таким чином, результати інвентаризації є засобом перевірки відповідності фактичної наявності активів даним бухгалтерського обліку, а не навпаки: саме по собі існування бухгалтерського запису на субрахунку 281 не може бути ототожнене з результатом фізичного огляду активу, але й відсутність можливості провести такий огляд не є встановленням нестачі.

У цьому контексті необхідно розрізняти: відсутність фактичної наявності товару, встановлену належними доказами; неможливість перевірити його фактичну наявність у конкретний момент; та факт перебування товару на зберіганні в іншої особи.

Зазначені обставини не є тотожними за своїм змістом та правовими наслідками.

За таких обставин відсутність результатів фізичного огляду або інвентаризації не може без додаткового доказування бути прирівняно до встановлення факту відсутності товару.

Особливої уваги потребує й те, що Положення №879 покладає на підприємство обов`язок забезпечувати проведення інвентаризації та визначає її метою перевірку і документальне підтвердження наявності, стану, відповідності критеріям визнання та оцінки активів. При цьому щодо активів, що перебувають на складах інших підприємств, законодавство передбачає окремий порядок їх інвентаризаційного оформлення.

Отже, якщо підприємство документально підтверджує придбання товару, його оприбуткування, передачу конкретному зберігачу, місцезнаходження такого товару та вжиття заходів для перевірки його фактичної наявності, а проведення огляду неможливе через недопуск зберігачем, сама по собі така обставина не свідчить про неправомірність відображення товару на субрахунку 281.

Суд враховує відсутність доказу направлення вимоги про повернення товару ФОП ОСОБА_1 , проте не може залишити поза увагою, що, для відновлення свого права спокійного володіння товаром, позивач звернувся до ГУ Нацполіції, що повністю підтверджується наявними матеріалами справи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

В статті 1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні наведено визначення наступних термінів:

бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.3 Положення № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що ГУ Нацполіції у м. Києві 01.02.2024 внесено до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення ФОП ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України. Кримінальному провадженню присвоєно № 12024100100000513, що підтверджується копією витягу з ЄДР, наявної в матеріалах справи.

Перебування ТМЦ у місцях зберігання підтверджується наданим: Актом приймання-передачі товарів за Договором № 3.

Щодо твердження ГУ ДПС про не надання можливості провести інвентаризацію матеріальних цінностей по рахунку 281 Товари на складі представникам контролюючого органу суд зазначає, що підпунктом 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Відповідно до п.п. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Як вже зазначалось вище, абзацами 1 та 4 пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

З аналізу наведених норм вбачається, що вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, однак проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що такий платник податків зобов`язаний направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників контролюючого органу (така присутність у відповідності до пункту 1 розділу II Положення № 879 є правом, а не обов`язком).

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 640/19859/21, від 28.02.2023 у справі № 520/11549/21, від 23.07.2020 у справі № 640/5215/19, від 06.02.2020 у справі № 807/1556/17.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що жоден нормативно-правовий акт не визначає дійсність (недійсність) результатів інвентаризації в залежності від того, чи були присутні при проведені інвентаризації посадові особи контролюючого органу.

Крім цього, контролюючий орган посилаючись на кримінальне провадження № 12024100100000513 вказує, що суму ТМЦ, доступ до яких втрачено слід або списати, або обліковувати, як поставку товару та обліковувати операції на загальних підставах, визначаючи обсяг ПДВ.

Підпунктом г пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно абз. 10 п. 198.5 ст. 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За змістом наведених норм платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.09.2022 у справі № 1.380.2019.004529 та від 06.02.2020 у справі № 807/1556/17, згідно яких проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Також, у постанові від 26.09.2023 у справі № 640/19859/21 Верховний Суд дійшов висновку, що у розумінні пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку є проведення під час податкової перевірки інвентаризації товарів та складання відповідного акту, яким зафіксовано, зокрема факт такої нестачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 73 КАС України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Статтею 23 Кримінально процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що суд досліджує докази безпосередньо, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Відповідно до ст. 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З аналізу наведених норм чітко вбачається, що всі відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути доказами в кримінальному проваджені.

Таким чином, до винесення вироку в кримінальному провадженні № 12024100100000513 від 01.02.2024 матеріали такого кримінального провадження не можуть вважатись належними доказами в адміністративній справі, оскільки саме при розгляді кримінального провадження в суді суд робить висновок про допустимість/недопустимість та врахування/неврахування зібраних доказів у встановленому КПК України порядку (статті 86-87 КПК України).

При застосуванні вказаних норм суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03.10.2023 у справі № 280/3836/22, згідно яких до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 1.380.2019.006636, від 24.01.2022 у справі № 620/3138/19, від 26.03.2020 по справі № 826/9967/16, від 06.08.2019 у справі № 520/8681/18.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2023 у справі № 640/7791/19 дійшов висновку, що відповідно до винесення вироку в рамках кримінального провадження матеріали, зібрані в рамках кримінальних проваджень, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 16.01.2024 у справі № 815/749/17, сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не може бути доказом наявності податкового правопорушення та підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам, зібраним у кримінальному провадженні, до прийняття судового рішення (вироку) у кримінальних провадженнях.

Отже, у даній адміністративній справі спірним питанням є правомірність обліку товарів на рахунку 281 при тому, що доступ до таких є втраченим, та обґрунтованість висновків ГУ ДПС щодо необхідності здійснення списання такого товару.

Так, суд зазначає, що бухгалтерський запис на субрахунку 281 не є абсолютним та самодостатнім доказом фактичної наявності товару. Його доказове значення має оцінюватися у сукупності з первинними документами, договорами, актами приймання-передачі, складськими документами, листуванням із зберігачем, документами щодо проведення або неможливості проведення інвентаризації та іншими доказами, які дають можливість простежити походження, рух та місцезнаходження товару.

Відтак висновок контролюючого органу про фактичну відсутність товару не може ґрунтуватися виключно на тому, що на дату перевірки позивач не мав можливості фізично пред`явити відповідні товарно-матеріальні цінності, якщо матеріалами справи не доведено їх фактичну втрату, знищення, реалізацію, списання або інше вибуття з активів підприємства.

З огляду на наведене, саме по собі відображення товару на субрахунку 281 Товари на складі за відсутності фізичного доступу до нього на конкретну дату не є достатньою підставою для висновку про неправильність бухгалтерського обліку такого товару або його фактичну відсутність. Для формування протилежного висновку контролюючий орган повинен довести відповідну обставину належними та допустимими доказами, а не виходити лише з припущення, сформованого через неможливість проведення безпосереднього огляду.

Враховуючи наведені обставини, а також висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що матеріали кримінального провадження № 12024100100000513 від 01.02.2024 не є належними доказами саме втрати товариством ТМЦ (меду) у результаті крадіжки, у даній адміністративній справі, тому відповідно до ч. 4 ст. 73 КАС України суд не бере до розгляду такі докази саме, як доказ втрати ТМЦ.

Тому суд переконаний, що у даному випадку порушення кримінального провадження не породжувало одночасного здійснення списання ТМЦ позивачем, оскільки до Вироку у справі такі діє, безумовно, є передчасними.

Крім цього, відповідно змісту Акту перевірки підставою для висновків порушення позивачем вимог податкового законодавства слугувало виключно співставлення даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості 281 Товари на складі) із даними ЄРПН.

Із цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, а інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач як на підставу нереальності спірних господарських операцій не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального закону (аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 808/2120/18).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.07.2023 у справі № 826/4125/17, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, сформульоване в акті перевірки твердження контролюючого органу про безумовний обов`язок коригування показників податкового обліку, шляхом списання сум втрачених ТМЦ є передчасним, тому й висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, п.п. 201.1, 200.4, 201.7, 201.10 статті 200 ПК України в такому контексті є передчасними.

За таких обставин, враховуючи відсутність підстав для збільшення зобов`язання податку на додану вартість за квітень 2025 року на загальну суму ПДВ 1 228 690 гривень, вбачається й відсутність обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної, відповідно висновок ГУ ДПС і в цій частині є помилковим.

Аналогічно є помилковим висновок ГУ ДПС і про заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 декларації) за квітень 2025 року на суму 333 563 грн., що на думку останнього призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) за квітень 2025 року на суму 77 594 грн. та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за квітень 2025 року на суму 817 533 гривень.

За таких обставин суд визнає прийняті податкові повідомлення-рішення №00029630704 від 12.01.2026 (форма "В1"), згідно якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 77594 грн., застосовані штрафні санкції - 38798 грн.;

№00029650704 від 12.01.2026 (форма "В4"), згідно якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - зменшено розмір від`ємного значення с податку на додану вартість в сумі 817533 грн.;

№00029660704 від 12.01.2026 (форма "Р"), згідно якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України - збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість в розмірі 333563 гривень, застосовані штрафні санкції в сумі 83391 гривень (25% штрафу);

№00029680704 від 12.01.2026 (форма "ПН"), згідно якого встановлено порушення пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу - виписано та не зареєстровано податкову накладну на загальну суму 7372 гривень, в тому числі ПДВ -1 228 690 гривень, застосовано штрафні санкції в сумі 614345 гривень (50% штрафу) необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, як протиправні.

З урахуванням викладеного, суд висновує про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 29478,36 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 16.03.2026 № 219 на суму 29478,36 грн грн.

Оскільки позов задоволено повністю на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору у повному обсязі в розмірі 29478,36 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТОРГ до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00029630704 від 12.01.2026 року, податкове повідомлення рішення №00029650704 від 12.01.2026 року, податкове повідомлення рішення №00029660704 від 12.01.2026 року, податкове повідомлення-рішення №00029680704 від 12.01.2026 року, винесені Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРТОРГ (код ЄДРПОУ: 32586905; місцезнаходження: 03061, Україна, м. Київ, вул. Пост-Волинська, буд. 3, офіс 35) судовий збір у розмірі 29478 (двадцять дев`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 36 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 жовтня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.