Рішення № 140997674, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/30625/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди, -

УСТАНОВИВ:

28.09.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ігольніков Роман Олександрович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточненого позову, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо несвоєчасного закінчення виконавчого провадження № 63890088 та незняття арешту з банківських рахунків і майна ОСОБА_1 у період з 15 квітня 2022 року по 17 серпня 2026 року;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 156 000,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.12.2020 року старшим державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєлою Ольгою Миколаївною відкрито виконавче провадження № 63890088 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 22791, виданого 23.10.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" заборгованості у розмірі 83 896,60 грн. Постановами від 14.12.2020 року у межах ВП № 63890088 державним виконавцем було накладено арешт на кошти позивачки на відкритих та нововідкритих рахунках у банках, а також на все її рухоме та нерухоме майно. Постановою від 11.01.2022 року зупинено вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 року у справі № 183/9217/21. Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року у справі № 183/9217/21 позов ОСОБА_1 задоволено: виконавчий напис нотаріуса № 22791 визнано таким, що не підлягає виконанню. Зазначене рішення суду набрало законної сили 15 квітня 2022 року. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», скасування виконавчого документа є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження. Згідно з ч. 1 ст. 40 вказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається. Незважаючи на те, що правова підстава для вчинення виконавчих дій та тримання під арештом майна і коштів позивачки відпала 15 квітня 2022 року, а завірену копію судового рішення було подано до органу ДВС, відповідач протягом тривалого часу не вчиняв дій щодо закінчення провадження та зняття арештів. Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на 28.10.2026 року. Вказаною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646). Також вказаною ухвалою суду відповідача та третю особу було зобов`язано надати додаткові докази по справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

20.10.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2026 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що невідкладно після набрання законної сили рішенням Самарівського (Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.03.2022 року у справі № 183/9217/21 (дата набрання чинності - 15.04.2022 року), позивач у квітні 2022 року особисто звернулася до Самарівського ВДВС. Заява про закінчення виконавчого провадження разом із належним чином завіреною копією судового рішення була подана нарочно, особисто державному виконавцю Самарівського ВДВС Корєлій О.М. Зважаючи на обставини воєнного стану у квітні 2022 року, складну безпекову ситуацію в Дніпропетровській області на початку повномасштабного вторгнення та тривалий час, що минув (52 місяці), другий примірник заяви з відміткою про вручення у позивача об`єктивно не зберігся.

27.10.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов письмовий відзив на позов, в якому вона вважає позовні вимоги необгрунтованими та незаконними, а викладені у ньому обставини такими, що не відповідають дійсності та не знаходять свого підтвердження доказами та зазначає наступне. В провадженні Відділу перебувало виконавче провадження № 63890088 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 22791, виданого 23.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованість у розмірі 83 896,60 грн. Постановою від 14.12.2020 року державним виконавцем було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на кошти, що належать боржниці ОСОБА_1 01.06.2023 року виконавче провадження завершено у відповідності до вимог п. 9 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження». 06.08.2026 року представник ОСОБА_1 - Ігольніков Р.О. звернувся до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з майна та надав копію рішення Новомосковського міськрайонного суду № 183/9217/21 від 15.03.2022 року, яким визнано виконавчий напис №22791, виданого 23.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню. 14.08.2026 року державним виконавцем Качур О.В заяву ОСОБА_1 задоволено повністю. Знято арешт з майна та коштів боржниці. Згідно інформації з ЄСІТС рішення Новомосковського міськрайонного суду № 183/9217/21 від 15.03.2022 року, яким визнано виконавчий напис №22791, виданий 23.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню, станом на 06.08.2026 року не надсилалось. Перевіркою журналу вхідної кореспонденції встановлено, що рішення Новомосковського міськрайонного суду №183/9217/21 від 15.03.2022 року, яким визнано виконавчий напис № 22791, виданий 23.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню, станом на 06.08.2026 року не надходило. Боржниця ОСОБА_1 з заявою про закриття виконавчого провадження № 63890088 та зняття арешту з майна та коштів, у зв`язку з винесенням Новомосковським міськрайонним судом рішення № 186/9217/21 від 15.03.2022 року та іншими заявами (в тому числі і про зміну місця проживання) в період з 15.03.2022 року по 06.08.2026 року до Відділу не зверталась. Таким чином, інформація про те, що виконавчий напис нотаріуса №22791 визнано таким, що не підлягає виконанню, надійшла до Відділу лише 06.08.2026 року. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивачка не надала суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння їй моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, чому вона оцінила моральну шкоду саме на таку суму та з чого вона при цьому виходила, якими доказами це підтверджується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. У позовній заяві відсутні також аргументи, які б підтверджували взаємозв`язок між діями державного виконавця та душевними стражданнями, які нібито зазнала позивачка, і що ці душевні страждання стали наслідком винесення скасованих постанов державного виконавця в межах ВП № 63890088, а також не вказано критерії, виходячи з яких розраховується розмір моральної шкоди. Твердження позивачки, що повне блокування банківських рахунків позбавило можливості її працевлаштування, а також факт, що вона вимушена виїхати за кордон, в зв`язку з блокуванням карткових рахунків, являються надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Враховуючи відсутність будь-яких доказів, які б свідчили про винесення незаконних рішень або вчинення посадовими особами Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України незаконних дій щодо позивача, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.10.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Державної казначейської служби України надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа зазначає наступне. Відповідно до прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, а саме підпункту 1 пункту 9 визначено, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, тобто Державною казначейською службою України. Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з відсутністю будь яких взаємовідносин між позивачем та Казначейством, звертає увагу, що Державна казначейська служба України, залучена в якості третьої особи по справі, у зв`язку з тим, що орган Казначейства лише виконує виконавчі документи. Так, відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Такий Порядок установлений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. З урахуванням вищенаведеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебував виконавчий напис нотаріуса № 22791, виданий 23.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованість у розмірі 83 896,60 грн. (ВП № 63890088).

11.12.2020 року старшим державним виконавцем Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Корєлою Ольгою Миколаївною відкрито виконавче провадження № 63890088 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 22791, виданого 23.10.2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Ідея Банк" заборгованості у розмірі 83 896,60 грн.

Постановами від 14.12.2020 року у межах ВП № 63890088 державним виконавцем було накладено арешт на кошти позивачки на відкритих та нововідкритих рахунках у банках, а також на все її рухоме та нерухоме майно.

Постановою від 11.01.2022 року зупинено вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.01.2022 року у справі № 183/9217/21.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2022 року у справі № 183/9217/21 позов ОСОБА_1 задоволено: виконавчий напис нотаріуса № 22791 визнано таким, що не підлягає виконанню. Зазначене рішення суду набрало законної сили 15 квітня 2022 року.

01.06.2023 року виконавче провадження завершено у відповідності до вимог п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

06.08.2026 року представник ОСОБА_1 - Ігольніков Р.О. звернувся до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з майна та надав копію рішення Новомосковського міськрайонного суду № 183/9217/21 від 15.03.2022 року, яким визнано виконавчий напис №22791, виданого 23.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

14.08.2026 року на підставі п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Також 14.08.2026 року постановами державного виконавця знято арешт з майна та коштів боржника.

Позивач, не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо несвоєчасного закінчення виконавчого провадження № 63890088 та незняття арешту з банківських рахунків і майна ОСОБА_1 у період з 15 квітня 2022 року по 17 серпня 2026 року, звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, законодавець передбачив чіткий порядок вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Державний виконавець наділений відповідними повноваженнями, він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Вчинення державним виконавцем дій, визначених законом для виконання судового рішення, буде вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.

Приписами статті 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частина 1 ст.13 Закону № 1404-VIII встановлює, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, за умовами ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1).

Положеннями пункту 1 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Тобто, законодавець наділяє виконавця повноваженням здійснювати перевірку виконання боржниками рішень, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону. Здійснення такої перевірки є правом виконавця, реалізація якого залежить від його розсуду, а не імперативно обов`язковою дією у кожному виконавчому провадженні чи перед кожною процесуальною виконавчою дією.

Пунктами 6 та 7 ч. 3 ст.18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

В абзаці третьому ч.2 ст.56 Закону № 1404-VIII установлено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Отже, Закон № 1404-VIII установлює чіткі та стислі строки для прийняття виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника - під час відкриття виконавчого провадження або не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. За цих умов арешт майна (коштів) боржника є процесуальною дією, що має забезпечувальний характер, і вчиняється виконавцем автоматично, без попередньої перевірки стану виконання рішення боржником у розумінні п.1 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII, оскільки застосування цього заходу безпосередньо пов`язане з настанням визначеного юридичного факту (відкриття виконавчого провадження чи виявлення майна). Тобто, законодавець не пов`язує прийняття постанови про арешт майна (коштів) з проведенням перевірки виконавцем стану виконання боржником рішення, яке підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення виключно у разі закінчення виконавчого провадження, або повернення виконавчого документа до суду, який його видав.

Перелік підстав для зняття арешту з нерухомого майна чітко зазначений в частині 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Слід також враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Тобто законодавець визначив механізм отримання виконавцем актуальної інформації щодо стану виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню, в разі їх добровільного повного чи часткового виконання боржниками: оперативне інформування виконавця покладається на сторони виконавчого провадження шляхом обов`язкового повідомлення про вказані обставини.

Настання негативних наслідків для боржника через невиконання покладених на нього Законом обов`язків, зокрема щодо інформування виконавця, не можна розцінювати як результат протиправних дій (бездіяльності) виконавця щодо перевірки виконання боржником рішення під час прийняття постанови про арешт майна (коштів) боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі №580/3888/24. Так, у вказаній постанові зроблено висновок: проведення перевірки виконавцем під час здійснення виконавчого провадження виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, не має імперативного характеру, а є дискреційним повноваженням виконавця, і, відповідно, не є обов`язковою процесуальною дією в кожному випадку.

Так, позивач у своїх письмових поясненнях вказує, що вона невідкладно після набрання законної сили рішенням Самарівського (Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.03.2022 року у справі № 183/9217/21 (дата набрання чинності - 15.04.2022 року), у квітні 2022 року особисто зверталася до Самарівського ВДВС. Заява про закінчення виконавчого провадження разом із належним чином завіреною копією судового рішення була подана нарочно, особисто державному виконавцю Самарівського ВДВС Корєлій О.М.

Однак, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивач до суду не надала.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 зверталася до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області в період з 15.04.2022 року по липень 2026 року із заявою, в якій просила закінчити виконавче провадження №63890088 та до якої долучала копію рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.03.2022 року у справі №183/9217/21.

Суд звертає увагу, що згідно із частиною восьмою статті 19 Закону № 1404-VIII особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Аналіз статті 19 Закону № 1404-VIII свідчить, що обов`язки сторін виконавчого провадження- це нормативно закріплені вид та межі правової поведінки стягувача та боржника, дотримання яких є обов`язковим.

Отже, невиконання обов`язків можна характеризувати як уникнення сторонами виконавчого провадження, зокрема боржником, здійснення покладених на них законами та підзаконними актами обов`язків та зобов`язань під час примусового виконання судового рішення, що призвело чи може призвести до негативних наслідків або заподіяння шкоди.

Суд зазначає, що державний виконавець зазвичай дізнається про скасування судового рішення з заяви та доказів (копії судового рішення), які надають сторони виконавчого провадження.

У чинному законодавстві України, зокрема, Законі України «Про виконавче провадження» немає автоматичної чи загальнодержавної електронної системи, яка б миттєво та без участі сторін пересилала інформацію про скасування рішення з суду до виконавчої служби. Суд зазначає, що оперативне інформування виконавця про стан виконання та зміни у справі покладається саме на її учасників.

Інформування виконавця про стан виконання та зміни у справі відбувається через звернення боржника або стягувача, а саме зацікавлена сторона подає до відділу державної виконавчої служби офіційну заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі скасуванням рішення, долучаючи до неї копію судового ухвали чи постанови з відміткою про набрання законної.

При цьому, з матеріалів справи убачається, що лише 06.08.2026 року представник ОСОБА_1 - Ігольніков Р.О. звернувся до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з заявою про зняття арешту з майна та надав копію рішення Новомосковського міськрайонного суду № 183/9217/21 від 15.03.2022 року, яким визнано виконавчий напис №22791, виданого 23.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

14.08.2026 року на підставі п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Також 14.08.2026 року постановами державного виконавця знято арешт з майна та коштів боржника.

Отже, суд дійшов висновку, що державний виконавець під час виконання своїх обов`язків у ВП №63890088 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що суд не вбачає підстав для задоволення первісної позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, похідна позовна вимога про стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Згідно ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 241, 243-246, 255, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Самарівського відділу державної виконавчої служби у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (51206, Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 7, код ЄДРПОУ 34893684), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна