Рішення № 140997596, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 640/6494/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Схід Лайн в особі представника адвоката Авдєєнко Віталія Вікторовича до Київської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Схід Лайн в особі представника адвоката Авдєєнко Віталія Вікторовича до Київської митниці Держмитслужби, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000081501 від 04.02.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Київською митницею Держмитслужби протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення №00000081501 від 04.02.2022, яким до ТОВ Схід Лайн застосовано штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн за несвоєчасне подання митної декларації. Представник позивача зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став акт про неподання митної декларації у визначений законодавством строк, який, на думку позивача, складений з порушенням установленої процедури та не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727. Крім того, позивач вважає, що зазначений акт складено без проведення належної документальної перевірки у порядку, передбаченому Митним кодексом України. Також представник позивача вказав, що відповідач безпідставно застосував до ТОВ Схід Лайн штрафні санкції на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, оскільки наведена норма передбачає відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, тоді як спірні правовідносини стосуються несвоєчасного подання митної декларації. На переконання позивача, положення пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України щодо прирівняння митних декларацій до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань не може бути застосоване як правова підстава для притягнення до відповідальності за порушення строків подання митної декларації. З огляду на викладене представник позивача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем без належних правових та фактичних підстав, необґрунтовано та з порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, у зв`язку з чим просить суд визнати його протиправним та скасувати.

14.04.2022 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від Київської митниці Держмитслужби до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00000081501 від 04.02.2022 прийнято правомірно та обґрунтовано, оскільки позивачем порушено встановлений частиною першою статті 263 Митного кодексу України строк подання митної декларації. Вказане порушення, на думку відповідача, підтверджується актом про неподання митної декларації у визначені законодавством строки від 27.01.2022 №UA100180/2022/5. Відповідач послався на положення статті 46 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, зазначивши, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань, а їх неподання або несвоєчасне подання є підставою для застосування штрафних санкцій. При цьому відповідач заперечив доводи позивача щодо необхідності проведення документальної перевірки для встановлення факту порушення строку подання митної декларації, зазначивши, що такий факт було встановлено на підставі відомостей, наявних в інформаційних ресурсах митного органу, зокрема програмно-інформаційному комплексі Інспектор-2006, а також даних залізничної накладної №30020237 та митної декларації від 05.01.2022 №UA805190/2022/000312. На переконання відповідача, встановлення факту несвоєчасного подання митної декларації не потребує проведення документальної перевірки, а тому складення акта від 27.01.2022 №UA100180/2022/5 та прийняття на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідає вимогам Митного кодексу України та Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204. У зв`язку з цим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від представника ТОВ Схід Лайн до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00000081501 від 04.02.2022. Представник позивача наголосив, що положення підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 та пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України не передбачають застосування штрафних санкцій за порушення строків подання митної декларації, а тому посилання відповідача на зазначені норми як на правову підставу для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним. Крім того, представник позивача зазначив, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України лише для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань, що, на його думку, не створює правових підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу. Також представник позивача вказав на недотримання відповідачем порядку документування встановленого порушення, оскільки акт про неподання митної декларації складено без проведення документальної перевірки позивача та без дотримання вимог Митного кодексу України і Порядку №727 щодо оформлення результатів таких перевірок. На переконання позивача, зазначений акт не може бути належною правовою та доказовою підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Посилаючись на частину другу статті 19 Конституції України, представник позивача зазначив, що відповідач, застосувавши не передбачений законом спосіб реалізації владних повноважень, допустив розширене тлумачення власної компетенції. У зв`язку з цим представник позивача просив врахувати наведені заперечення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Слід зазначити, що Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ (далі Закон № 3863-ІХ) пункт 2розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.

Так, приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок № 399).

Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

07.02.2025 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Запропонувати сторонам у разі зміни фактичних обставин у даній справі, позицій щодо позову, вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 10 (десяти) днів з отримання цієї ухвали шляхом направлення додаткових пояснень в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (особистий кабінет в системі Електронний суд) з використання власного (уповноваженої особи) електронного підпису або в електронній формі. Запропоновано представнику позивача протягом 10 (десяти) календарних днів підтвердити повноваження на представлення інтересів позивача в Луганському окружному адміністративному суді. Запропоновано: позивачу подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) відповідачу копії відповіді на відзив та доданих до неї документів; відповідачу подати до суду заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив та доданих до неї документів разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії заперечення та доданих до них документів. Роз`яснено учасникам справи, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив (стаття 163 КАС України), відповідачі заперечення (стаття 164 КАС України) протягом п`ятиденного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача з моменту отримання відзиву на позов, для відповідачів з моменту отримання відповіді на відзив. Попереджено сторін, що відповідно до частини дев`ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

10.02.2025 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду допущено заміну первісного відповідача по справі Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 40720198) її правонаступником - Київська митниця Державної митної служби України (місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Листом від 15.06.2026 року за №640/6494/22/2352/2026 Про направлення справи за підсудністю, Луганський окружний адміністративний суд на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 направив на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №640/6494/22.

Так, рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

14.09.2026 року справа №640/6494/22 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято справу №640/6494/22 до провадження. Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №640/6494/22. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Київської митниці: засвідчені копії усіх письмових доказів, які слугували підставою задля прийняття податкового повідомлення-рішення №00000081501 від 04.02.2022 року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20.10.2026 року. Судом попереджено Київську митницю про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

19.10.2026 року від Київської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Лайн» та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2022 року №00000081501 прийнято Київською митницею правомірно, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством України, у зв`язку з установленим фактом порушення позивачем строку подання митної декларації. Представник відповідача наголошує, що доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують установленого митним органом порушення вимог митного законодавства. Зокрема, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про порушення Київською митницею положень статей 345-354 Митного кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727. На переконання відповідача, складення акта про неподання митної декларації у визначений законодавством строк не є тотожним проведенню документальної перевірки платника податків, а тому посилання позивача на недотримання процедури проведення та оформлення результатів такої перевірки не свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення. Також у відзиві відповідач зазначає, що відповідно до частини першої статті 263 Митного кодексу України митна декларація подається митному органу протягом 10 робочих днів з дати доставлення товарів до відповідного митного органу. За твердженням Київської митниці, товар було доставлено до митного органу 10.01.2022 року, однак у встановлений законодавством строк, а саме до 21.01.2022 року, позивачем митну декларацію для здійснення митного оформлення товарів не подано. Вказані обставини, як зазначає відповідач, підтверджуються залізничною накладною №30020237, митною декларацією від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312, відомостями автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006», а також актом про неподання митної декларації у визначені законодавством строки від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5. Представник відповідача вказує, що зазначений акт складено за формою, затвердженою розпорядженням митного органу від 28.11.2016 року №31/01-р, на підставі інформації, яка містилася в електронних інформаційних ресурсах митного органу. Крім того, відповідач посилається на положення пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, яким передбачено відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, зокрема застосування штрафу в розмірі 1020 грн за повторне протягом року порушення відповідного обов`язку платником податків, до якого раніше застосовувався штраф за аналогічне порушення. На переконання Київської митниці, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, оскільки оформлене за формою «ПС», яка застосовується у випадках накладення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Відповідач також зазначає, що положення статей 31 та 33 Митного кодексу України передбачають використання інформаційних технологій та інформаційних ресурсів митних органів під час здійснення митного контролю. Відтак встановлення факту порушення строку подання митної декларації на підставі відомостей автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006», на думку відповідача, є належним способом фіксації відповідного порушення. Окремо представник відповідача звертає увагу суду на існування судових рішень в інших адміністративних справах за позовами ТОВ «Схід Лайн» до Київської митниці щодо оскарження аналогічних податкових повідомлень-рішень, зокрема у справах №640/6485/22, №640/6487/22, №640/6488/22, №640/6489/22, №640/6490/22, №640/6491/22, №640/6492/22, №640/6493/22, №640/6495/22 та інших, які, за твердженням відповідача, були вирішені на користь митного органу. З огляду на викладене, представник Київської митниці вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2022 року №00000081501 є законним та обґрунтованим, а наведені позивачем доводи не спростовують правомірності його прийняття, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Лайн» (код ЄДРПОУ 43615262), є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність, пов`язану, зокрема, з декларуванням товарів та виконанням митних формальностей під час переміщення товарів через митний кордон України.

Предметом спору в цій адміністративній справі є правомірність прийняття Київською митницею податкового повідомлення-рішення від 04.02.2022 року №00000081501, яким до ТОВ «Схід Лайн» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн за порушення встановленого законодавством строку подання митної декларації.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Схід Лайн» виступало експедитором під час переміщення через митний кордон України товару, а саме курток чоловічих із синтетичної тканини, у кількості 286 штук, загальною вагою брутто 17 440 кг та вагою нетто 15 700 кг.

Відповідно до наявної в матеріалах справи митної декларації від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312 товар переміщувався у митному режимі транзиту. Країною відправлення товару зазначено Китай, країною призначення - Україну.

Згідно з відомостями митної декларації від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312 відправником товару зазначено компанію, зареєстровану в Китайській Народній Республіці, одержувачем - ТОВ «Смартагент», а особою, відповідальною за фінансове врегулювання, - ТОВ «Схід Лайн».

У графі 22 зазначеної митної декларації визначено загальну фактурну вартість товару в розмірі 92 850 доларів США, а у графі 12 - загальну митну вартість товару в розмірі 2 534 582,16 грн.

Переміщення товару здійснювалося залізничним транспортом, що підтверджується залізничною накладною №30020237 від 05.01.2022 року, відомості про яку відображені у митній декларації та акті митного органу.

Згідно з інформацією, наведеною Київською митницею у відзиві на позовну заяву, товар за вказаними товаросупровідними документами доставлено до митного органу 10.01.2022 року.

Відповідно до частини першої статті 263 Митного кодексу України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

За результатами перевірки відомостей щодо переміщення зазначеного товару посадовими особами Київської митниці встановлено, що митну декларацію для здійснення митного оформлення товару у визначений законодавством строк, який митним органом обчислено до 21.01.2022 року, подано не було.

У зв`язку із зазначеними обставинами 27.01.2022 року державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Ліски» Київської митниці Ярошенком Віталієм Вікторовичем складено акт №UA100180/2022/5 про неподання митної декларації у визначені законодавством строки.

У вказаному акті зазначено, що ТОВ «Схід Лайн» (код ЄДРПОУ 43615262), яке виступало експедитором, допустило порушення вимог частини першої статті 263 Митного кодексу України, що полягало у неподанні митної декларації у встановлений законодавством строк.

В акті від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5 зазначено такі відомості:

документ умовного завершення переміщення товару - митна декларація від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312;

дата, до якої необхідно було подати митну декларацію, - 21.01.2022 року;

залізнична накладна - №30020237 від 05.01.2022 року;

експедитор - ТОВ «Схід Лайн», код ЄДРПОУ 43615262;

одержувач товару - ТОВ «Смартагент», код ЄДРПОУ 42876422.

Зазначений акт підписаний державним інспектором митного поста «Ліски» В.В. Ярошенком та заступником начальника митного поста «Ліски» - начальником відділу митного оформлення №1 М. Борисовим.

З матеріалів справи також убачається, що форма акта про неподання митної декларації у визначені законодавством строки була затверджена розпорядженням Київської міської митниці ДФС від 28.11.2016 року №31/01-р «Щодо складання актів про неподання митної декларації у встановлені законодавством строки та надіслання податкових повідомлень-рішень».

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного розпорядження начальників митних постів зобов`язано у випадках встановлення порушення суб`єктом господарювання строків подання митної декларації, передбачених статтями 260, 263 Митного кодексу України, складати відповідний акт про неподання митної декларації у визначені законодавством строки.

Пунктом 1.2 цього розпорядження передбачено передання одного примірника такого акта до Управління адміністрування митних платежів для подальшого направлення податкових повідомлень-рішень.

Отже, акт від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5 був складений митним органом як документ, у якому зафіксовано встановлений посадовими особами митниці факт неподання митної декларації у визначений законодавством строк.

Надалі на підставі зазначеного акта Київською митницею 04.02.2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000081501, яким до ТОВ «Схід Лайн» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для застосування штрафних санкцій визначено порушення позивачем строку подання митної декларації, встановленого частиною першою статті 263 Митного кодексу України.

Судом також встановлено, що під час оформлення зазначених матеріалів посадові особи митного органу використовували відомості автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006», а також інформацію, відображену в митній декларації від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312 та залізничній накладній №30020237.

Водночас із наданих документів убачається, що митна декларація від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312 стосувалася транзитного переміщення товару, тоді як зафіксоване митним органом порушення полягало у неподанні у встановлений строк митної декларації для подальшого митного оформлення товару після його доставлення до митного органу призначення.

Таким чином, зазначені митні декларації та товаросупровідні документи мають значення для встановлення обставин переміщення товару, визначення моменту його доставлення до митного органу та перевірки правильності обчислення строку, передбаченого частиною першою статті 263 Митного кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що позивач заперечує правомірність застосування до нього штрафних санкцій саме на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, посилаючись на відмінність правового регулювання подання податкових та митних декларацій.

Зі свого боку відповідач обґрунтовує застосування зазначеної норми положеннями пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, відповідно до яких митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Отже, спір між сторонами виник не лише щодо належності процедури документального оформлення встановленого митним органом порушення, а й щодо наявності передбачених законом підстав для застосування до позивача відповідальності, визначеної пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийняте за відсутності належних правових і фактичних підстав, з порушенням установленого законодавством порядку фіксації відповідного правопорушення, а також із неправильним застосуванням положень пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, перевіряючи правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, суд повинен установити не лише формальну наявність у відповідного органу повноважень на прийняття такого рішення, але й дотримання встановлених законодавством умов їх реалізації, належність правової кваліфікації встановлених обставин, достатність доказів вчинення відповідного правопорушення та обґрунтованість застосованого заходу відповідальності.

Предметом розгляду у цій адміністративній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення Київської митниці від 04.02.2022 року №00000081501, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Лайн» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1020 грн за порушення строку подання митної декларації.

Судом встановлено, що 27.01.2022 року державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Ліски» Київської митниці Ярошенком Віталієм Вікторовичем складено акт №UA100180/2022/5 про неподання митної декларації у визначені законодавством строки.

В акті зазначено, що експедитором товару є ТОВ «Схід Лайн», код ЄДРПОУ 43615262, а одержувачем - ТОВ «Смартагент», код ЄДРПОУ 42876422.

Як документ митного контролю, що підтверджує переміщення товару, митним органом зазначено митну декларацію від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312.

Також в акті наведено реквізити залізничної накладної №30020237 від 05.01.2022 року.

Митний орган дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги частини першої статті 263 Митного кодексу України, оскільки митну декларацію необхідно було подати до 21.01.2022 року.

На підставі зазначеного акта Київською митницею 04.02.2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000081501, яким до ТОВ «Схід Лайн» застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для його прийняття визначено акт від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5, а порушеними нормами законодавства зазначено підпункти 54.3.1, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та абзац другий пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду, посилаючись на відсутність належних правових та фактичних підстав для застосування штрафних санкцій, порушення встановленої процедури визначення грошового зобов`язання та неправильне застосування положень податкового законодавства.

Натомість відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що факт порушення строку подання митної декларації встановлено на підставі інформації автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006», а відповідний акт є достатньою підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір, суд виходить із необхідності окремої оцінки правового статусу позивача, фактичних обставин митного декларування, умов застосування фінансової відповідальності та дотримання контролюючим органом установленої законом процедури.

Щодо правового регулювання митного декларування та визначення особи, відповідальної за подання митної декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

За приписами частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 263 Митного кодексу України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Таким чином, наведена норма встановлює строк подання митної декларації, однак сама по собі не визначає конкретної особи, на яку за будь-яких обставин покладається відповідний обов`язок, та не встановлює фінансової відповідальності в розмірі 1020 грн.

Для правильного застосування зазначеної норми необхідно встановити, хто саме відповідно до митного законодавства та документів, що супроводжують переміщення товару, був зобов`язаний здійснити відповідне митне декларування.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України декларантами мають право виступати особи, визначені зазначеною нормою, зокрема підприємства, яким належать товари, або уповноважені ними особи.

Статтею 266 Митного кодексу України визначено обов`язки, права та відповідальність декларанта.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що відповідальність за порушення обов`язку щодо митного декларування повинна покладатися на особу, яка відповідно до закону та обставин конкретного переміщення товару була зобов`язана здійснити таке декларування.

Самого лише факту участі особи у транспортуванні, експедируванні або організації переміщення товару недостатньо для висновку про наявність у неї обов`язку подати відповідну митну декларацію.

Судом установлено, що в акті від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5 позивача визначено експедитором, тоді як одержувачем товару зазначено іншу юридичну особу - ТОВ «Смартагент».

Зі змісту митної декларації від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312 убачається, що у графі 8 зазначено одержувача товару, у графі 14 - ТОВ «Схід Лайн», а у графі 50 - ПАТ «Українська залізниця».

Наведені відомості підтверджують участь позивача у відповідних митних правовідносинах, проте потребують оцінки з урахуванням характеру митного режиму та конкретного обов`язку, невиконання якого покладено в основу оскаржуваного рішення.

При цьому суд зазначає, що митна декларація від 05.01.2022 року №UA805190/2022/000312 оформлена в межах відповідного переміщення товару, тоді як актом від 27.01.2022 року зафіксовано неподання декларації після доставлення товару до митного органу призначення.

Отже, відповідач повинен був установити, на підставі яких саме положень законодавства та документів обов`язок подання такої декларації покладався на ТОВ «Схід Лайн».

Водночас із дослідженого акта від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5 не вбачається, що митним органом наведено належне обґрунтування правових підстав покладення саме на позивача обов`язку щодо подальшого митного декларування товару.

Саме по собі зазначення позивача як експедитора не усуває необхідності встановлення його правового статусу як суб`єкта конкретного обов`язку, за невиконання якого застосовано штрафні санкції.

Отже, відповідачем не забезпечено належного обґрунтування однієї з істотних обставин, необхідних для притягнення позивача до фінансової відповідальності, а саме наявності у нього відповідного обов`язку щодо подання митної декларації.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансової відповідальності відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, або документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Цією ж нормою встановлено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Таким чином, законодавець визначив правові умови прирівняння митної декларації до податкової декларації, пов`язавши таке прирівняння з нарахуванням та/або сплатою податкових зобов`язань.

Водночас наведене положення не означає, що будь-яке порушення порядку митного декларування незалежно від його характеру, суб`єкта та правових наслідків автоматично утворює склад податкового правопорушення, передбаченого пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, неподання або несвоєчасне подання платником податків чи іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки і збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавець передбачив два самостійні розміри фінансової відповідальності, застосування яких залежить від установлених фактичних обставин.

Зокрема, для застосування штрафу в розмірі 340 грн необхідно встановити факт неподання або несвоєчасного подання відповідної декларації особою, на яку покладено обов`язок її подання.

Натомість застосування штрафу в розмірі 1020 грн передбачає наявність додаткової кваліфікуючої ознаки - попереднього застосування до платника податків протягом року штрафу за аналогічне порушення.

Таким чином, правомірність застосування підвищеного розміру штрафу не може обґрунтовуватися виключно фактом неподання або несвоєчасного подання митної декларації.

Для застосування абзацу другого пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України контролюючий орган повинен установити та підтвердити належними доказами наявність передбаченої законом повторності правопорушення.

При цьому суд звертає увагу, що відповідальність за порушення вимог податкового законодавства має застосовуватися з дотриманням принципу правової визначеності, який передбачає можливість особи передбачити правові наслідки своєї поведінки та виключає довільне розширення підстав фінансової відповідальності.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 23.05.2022 року у справі №810/3116/18 Верховний Суд розглянув питання застосування фінансової відповідальності, передбаченої пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за неподання податкових декларацій.

Верховний Суд виходив із того, що застосування відповідальності за неподання декларації безпосередньо пов`язане з наявністю у відповідної особи передбаченого законом обов`язку щодо її подання.

При цьому у зазначеній справі Верховний Суд встановив наявність у платника податків обов`язку щодо подання відповідних декларацій та дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкцій у зв`язку з невиконанням такого обов`язку.

Отже, наведена правова позиція свідчить, що визначальне значення для застосування пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України має встановлення наявності передбаченого законом обов`язку щодо подання декларації конкретною особою та факту його невиконання.

Водночас суд ураховує, що зазначена постанова стосується податкового декларування доходів фізичної особи, а тому її висновки застосовуються до спірних правовідносин у частині загальних умов виникнення відповідальності за неподання декларації.

Крім того, у постанові від 02.05.2023 року у справі №816/420/17 Верховний Суд розглянув спір щодо правомірності застосування митним органом штрафних санкцій відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за порушення строків подання додаткових митних декларацій.

У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України є саме неподання або несвоєчасне подання відповідних декларацій.

Верховний Суд урахував, що подання митних декларацій у встановлені законом строки не може прирівнюватися до їх неподання лише з тієї підстави, що митний орган не погоджується із зазначеними декларантом відомостями.

Водночас у цій постанові Верховний Суд погодився з необхідністю окремої оцінки випадку фактичного несвоєчасного подання додаткової митної декларації та правомірності застосування за таке порушення відповідної фінансової санкції.

Отже, зазначений правовий висновок не виключає можливості застосування пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України до правовідносин митного декларування.

Разом із тим він підтверджує необхідність установлення конкретного порушення, яке охоплюється диспозицією зазначеної норми, та перевірки фактичних обставин, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Суд ураховує, що у справі №816/420/17 предметом розгляду було несвоєчасне подання додаткових митних декларацій, тоді як у цій справі митний орган посилається на неподання декларації після доставлення товару до митного органу призначення.

Наведена відмінність фактичних обставин не перешкоджає врахуванню загального підходу Верховного Суду щодо необхідності встановлення фактичного складу правопорушення та правомірності застосування конкретного розміру фінансової відповідальності.

При цьому суд наголошує, що правові висновки Верховного Суду не можуть тлумачитися як такі, що звільняють контролюючий орган від обов`язку доказування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Щодо доведеності повторності правопорушення та обґрунтованості застосування штрафу в розмірі 1020 грн суд зазначає наступне.

Як установлено судом, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2022 року №00000081501 до ТОВ «Схід Лайн» застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн.

Отже, відповідачем фактично застосовано підвищений розмір фінансової відповідальності, передбачений абзацом другим пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Водночас зі змісту акта від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5 убачається, що в ньому наведено обставини переміщення товару, реквізити митної декларації, залізничної накладної та визначено дату, до якої, на переконання митного органу, необхідно було подати митну декларацію.

Разом із тим зазначений акт не містить відомостей про попереднє застосування до ТОВ «Схід Лайн» штрафу за аналогічне порушення протягом року.

Зокрема, в акті відсутні реквізити попереднього податкового повідомлення-рішення, дата його прийняття, розмір застосованої фінансової санкції та відомості, які дозволяли б установити наявність повторності правопорушення.

Не наведено відповідного обґрунтування і в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Суд зазначає, що саме лише посилання на абзац другий пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України не є достатнім для висновку про наявність передбаченої цією нормою повторності правопорушення.

Контролюючий орган повинен не лише зазначити відповідну норму закону, але й установити та підтвердити фактичні обставини, які зумовлюють можливість її застосування.

При цьому факт складення акта про неподання митної декларації не підтверджує наявності попереднього застосування до платника податків штрафу за аналогічне порушення.

Так само наявність інших спорів між позивачем та митним органом не може автоматично свідчити про наявність повторності у розумінні абзацу другого пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Відповідач повинен довести, що до позивача протягом визначеного законом періоду вже було застосовано штраф саме за відповідне порушення.

Натомість досліджені судом матеріали справи не містять належних доказів зазначеної обставини.

У відзиві на позовну заяву відповідач також не навів конкретних реквізитів попереднього рішення про застосування штрафу до ТОВ «Схід Лайн» за аналогічне порушення протягом року.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності кваліфікуючої ознаки повторності, необхідної для застосування штрафу в розмірі 1020 грн.

Суд наголошує, що встановлення факту порушення строку подання митної декларації саме по собі не є достатньою підставою для застосування підвищеного розміру штрафу.

Відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення розміру фінансової відповідальності не відповідає вимогам обґрунтованості та законності.

Щодо доводів позивача про порушення процедури встановлення правопорушення та прийняття податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) відповідних показників та інших зобов`язань у випадках, установлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення у випадках, передбачених законодавством.

Порядок направлення контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204.

Відповідно до статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка є однією з форм митного контролю, що здійснюється митними органами в межах визначених законодавством повноважень.

Зі змісту статей 345-354 Митного кодексу України вбачається, що проведення документальних перевірок передбачає дотримання визначеного законом порядку їх призначення, проведення та оформлення результатів.

Водночас суд ураховує, що митне законодавство передбачає різні форми митного контролю, а тому не кожне встановлення факту порушення митних правил обов`язково потребує проведення документальної перевірки.

Отже, сама по собі відсутність документальної перевірки не може автоматично свідчити про протиправність будь-якого рішення митного органу.

Разом із тим контролюючий орган повинен довести, що застосований ним спосіб встановлення правопорушення відповідав вимогам законодавства та дозволяв належним чином установити всі обставини, необхідні для застосування конкретної фінансової санкції.

У цій справі відповідач посилається на відомості автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор-2006», акт від 27.01.2022 року №UA100180/2022/5 та положення Порядку №1204.

Суд зазначає, що відомості інформаційних систем митного органу можуть використовуватися як докази відповідних обставин митного оформлення та переміщення товарів.

Водночас такі відомості повинні оцінюватися з урахуванням їх змісту, належності до предмета доказування та достатності для підтвердження конкретного правопорушення.

Зокрема, відомості автоматизованої системи митного оформлення щодо відсутності поданої декларації не можуть самі по собі підтверджувати факт попереднього застосування до позивача штрафу за аналогічне порушення протягом року.

Так само зазначені відомості не усувають необхідності встановлення особи, на яку покладено обов`язок щодо подання відповідної митної декларації.

Суд звертає увагу, що відповідачем не доведено, яким чином на підставі акта про неподання митної декларації встановлено всі юридично значущі обставини, необхідні для застосування штрафу в розмірі 1020 грн.

Відтак доводи відповідача про достатність зазначеного акта для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування правомірності застосованої фінансової санкції.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме Київська митниця повинна довести наявність усіх фактичних і правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.02.2022 року №00000081501.

Суд зазначає, що зазначений обов`язок охоплює не лише підтвердження факту неподання або несвоєчасного подання митної декларації, але й установлення належного суб`єкта відповідальності, застосовності відповідної норми Податкового кодексу України та правомірності визначеного розміру штрафу.

Натомість матеріали справи не містять достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність усіх зазначених обставин.

Суд ураховує, що митним органом зафіксовано неподання митної декларації станом на 27.01.2022 року.

Водночас навіть за умови підтвердження зазначеної обставини вона не є достатньою для висновку про правомірність застосування до позивача штрафу в розмірі 1020 грн.

Оскільки відповідачем не доведено наявності повторності правопорушення, а також належним чином не обґрунтовано покладення відповідного обов`язку саме на позивача, суд доходить висновку про недоведеність правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому суд не може підміняти контролюючий орган та самостійно встановлювати замість нього фактичні підстави для застосування фінансової відповідальності.

Так само суд не вправі виходити з припущення про наявність попереднього застосування штрафу лише з огляду на визначений митним органом розмір фінансової санкції.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який породжує для платника податків визначені законодавством правові наслідки, зокрема обов`язок сплати відповідної суми штрафних санкцій.

У цій справі позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення від 04.02.2022 року №00000081501 у повному обсязі.

Установлені судом обставини свідчать, що відповідачем не доведено правомірності застосування до позивача фінансової відповідальності на підставі абзацу другого пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідачем не наведено достатнього обґрунтування того, що саме ТОВ «Схід Лайн» було зобов`язане подати відповідну митну декларацію та є належним суб`єктом фінансової відповідальності за її неподання.

За таких обставин порушення, допущені під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, стосуються не лише арифметичного визначення розміру штрафу, а й належності фактичних та правових підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2022 року №00000081501 у повному обсязі.

Проаналізувавши положення Митного кодексу України, Податкового кодексу України, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.05.2022 року у справі №810/3116/18 та від 02.05.2023 року у справі №816/420/17, суд доходить висновку, що застосування штрафних санкцій за неподання або несвоєчасне подання митної декларації потребує встановлення всіх передбачених законодавством умов відповідальності.

Зокрема, контролюючий орган повинен довести наявність у відповідної особи обов`язку щодо подання декларації, факт невиконання такого обов`язку, правову підставу застосування відповідної фінансової санкції та обставини, які впливають на її розмір.

У цій справі відповідачем не доведено наявності всіх передбачених пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України підстав для застосування до ТОВ «Схід Лайн» штрафних санкцій у розмірі 1020 грн.

Зокрема, матеріали справи не містять належних доказів попереднього застосування до позивача протягом року штрафу за аналогічне порушення, що є обов`язковою умовою застосування підвищеного розміру фінансової відповідальності.

Крім того, відповідачем не забезпечено належного обґрунтування правових підстав покладення саме на позивача обов`язку щодо подання відповідної митної декларації після доставлення товару до митного органу призначення.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без належного встановлення всіх обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про притягнення позивача до фінансової відповідальності.

Відтак податкове повідомлення-рішення Київської митниці від 04.02.2022 року №00000081501 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у сумі 2481 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2481 грн. підлягає стягненню з Київської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Схід Лайн в особі представника адвоката Авдєєнко Віталія Вікторовича до Київської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000081501 від 04.02.2022 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Схід Лайн (код ЄДРПОУ 43615262, 65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник