Рішення № 140997589, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/30291/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

23.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення сформоване ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407- UA12080090010010311;

- зобов`язати юридичну особу Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 44118658, адреса: вул. Сімферопольська, 17 м. Дніпро, 49005, внести зміни в інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код КДБ 18010300).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407-UA12080090010010311, яким їй визначено грошове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік у розмірі 35112,00 грн. Позивач зазначає, що є власником об`єкта нежитлової нерухомості - будівлі їдальні загальною площею 292,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . На переконання позивача, контролюючим органом неправомірно здійснено розрахунок податкового зобов`язання із застосуванням ставки податку в розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2025 року, за 1 кв. м площі об`єкта нерухомості. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівля їдальні належить до об`єктів нерухомості за кодом 1230.4, для яких рішенням Покровської міської ради Дніпропетровської області від 29.03.2019 року №12 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» передбачено ставки податку залежно від зональності розташування об`єкта, зокрема 1,17 відсотка для першої зони, 0,936 відсотка для другої зони та 0,468 відсотка для третьої зони. Водночас відповідачем під час визначення податкового зобов`язання застосовано ставку 1,5 відсотка, передбачену рішенням Покровської міської ради Дніпропетровської області від 30.06.2021 року №3, що, на думку позивача, суперечить рішенню міської ради від 29.03.2019 року №12. При цьому позивач посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22, якою переглянуто рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року щодо правомірності рішення Покровської міської ради від 29.03.2019 року №12. На переконання позивача, зазначене судове рішення підтверджує необхідність застосування ставок податку, встановлених рішенням міської ради від 29.03.2019 року №12, а неврахування відповідачем відповідних обставин свідчить про порушення принципу обов`язковості судових рішень. Крім того, позивач стверджує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить належного визначення класифікаційного коду об`єкта нерухомості відповідно до ДК 018-2000, що, на її думку, унеможливлює перевірку правильності застосованої ставки податку та обґрунтованості здійсненого контролюючим органом розрахунку. Позивач також звертає увагу на недоліки розрахунку податку, зокрема зазначення періоду володіння об`єктом нерухомості до 31.12.2999 року, вважаючи такі відомості свідченням неналежного оформлення розрахункових документів. Окремо позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення містить реквізити бюджетного рахунку UA248999980314080512000004567, правомірність використання якого вона ставить під сумнів у зв`язку з обставинами створення, реорганізації та функціонування Фінансового управління Покровської міської ради Дніпропетровської області. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на листи органів Державної казначейської служби України, відповідно до яких Покровська міська рада Дніпропетровської області з кодом ЄДРПОУ 34081234 не перебуває на казначейському обслуговуванні та відсутня у відповідній мережі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. На думку позивача, зазначені обставини ставлять під сумнів законність визначення бюджетного рахунку для сплати нарахованого податкового зобов`язання. Також позивач посилається на документи щодо історії створення фінансового органу міської ради, розпорядження міського голови від 27.07.2000 року №150/1-р та рішення Покровської міської ради від 31.05.2016 року №3, стверджуючи про порушення законодавства під час створення та перейменування відповідного фінансового управління. Крім того, позивач зазначає, що 28.08.2026 року звернулася до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року. За результатами розгляду скарги ДПС України листом від 15.09.2026 року №25295/6/99-00-06-01-02-06 повідомила про залишення скарги без розгляду у відповідній частині, а оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - без змін. Позивач вважає, що контролюючим органом не забезпечено належного та об`єктивного розгляду її доводів щодо неправомірності визначеного податкового зобов`язання. Посилаючись на положення статей 19, 55, 129-1, 142, 143 Конституції України, статті 266 Податкового кодексу України, положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також принципи верховенства права, правової визначеності та обов`язковості судових рішень, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без належних правових підстав, із порушенням установленого законодавством порядку визначення податкового зобов`язання. З огляду на викладене, позивач вважає податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407-UA12080090010010311 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 24.09.2026 року передана судді Пруднику С.В.

28.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх документів та доказів, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407- UA12080090010010311. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 27.10.2026 року. Судом попереджено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

12.10.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407-UA12080090010010311 прийнято контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, а визначена позивачу сума податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік у розмірі 35112,00 грн є правомірною та обґрунтованою. Відповідач вказує, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших державних реєстрів ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Нікопольська ДПІ) як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Згідно з відомостями зазначених реєстрів позивачу на праві приватної власності належить будівля їдальні загальною площею 292,6 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано 13.12.2024 року, розмір частки у праві власності становить 1. Посилаючись на положення підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що контролюючим органом в автоматизованому режимі сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2026 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за 2025 рік у розмірі 35 112 грн. При цьому розрахунок податкового зобов`язання здійснено виходячи із загальної площі об`єкта нерухомості 292,6 кв. м, періоду володіння протягом 12 місяців, мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2025 року в розмірі 8000 грн та ставки податку 1,5 відсотка від мінімальної заробітної плати за 1 кв. м бази оподаткування, що становить 120 грн за 1 кв. м. Таким чином, сума податку визначена за формулою: 292,6 кв. м Ч 120 грн = 35 112 грн. Відповідач наголошує, що відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, зокрема нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка, а відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 цієї статті базою оподаткування є загальна площа такого об`єкта. Водночас підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності. Стосовно застосованої ставки податку відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості встановлюються рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування залежно від місця розташування та типу об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. м бази оподаткування. Відповідач вказує, що рішенням Покровської міської ради Дніпропетровської області від 30.06.2021 року №3 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» для відповідної категорії нежитлової нерухомості встановлено ставку податку в розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати. Саме зазначене рішення органу місцевого самоврядування, на переконання відповідача, підлягало застосуванню під час визначення податкових зобов`язань позивача за 2025 рік. Щодо посилань позивача на рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області від 29.03.2019 року №12 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» відповідач зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22 задоволено апеляційну скаргу Покровської міської ради та скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року в частині визнання протиправним та нечинним рішення міської ради від 29.03.2019 року №12. Разом із тим відповідач наголошує, що рішення Покровської міської ради від 29.03.2019 року №12 набрало чинності 01.01.2020 року та припинило свою дію з 01.01.2022 року у зв`язку з прийняттям рішення Покровської міської ради від 30.06.2021 року №3. Таким чином, на переконання відповідача, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22 не спростовує правомірності застосування контролюючим органом під час нарахування податку за 2025 рік ставок, установлених рішенням Покровської міської ради від 30.06.2021 року №3. Крім того, відповідач зазначає, що наведені позивачем у позовній заяві посилання на судові рішення у справах №380/15596/22 та №380/15596/26 не підтверджуються відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки відповідні судові рішення за зазначеними номерами відповідачем не виявлено. Щодо доводів позивача про неправомірність зазначення в податковому повідомленні-рішенні бюджетного рахунку для сплати податкового зобов`язання відповідач вказує, що в оскаржуваному рішенні зазначено рахунок UA248999980314080512000004567, код класифікації доходів бюджету 18010300, найменування банку отримувача - Казначейство України, найменування отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області. На думку відповідача, зазначені реквізити відповідають порядку зарахування податкових платежів до відповідного бюджету, а твердження позивача щодо належності бюджетного рахунку так званому «кол-центру» є необґрунтованими та не підтверджують протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також відповідач посилається на положення пунктів 266.9 та 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до яких податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується за місцем розташування об`єкта оподаткування та зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України, а фізичні особи сплачують податкове зобов`язання протягом 60 календарних днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було направлено позивачу до електронного кабінету, на підтвердження чого до відзиву долучено відповідні докази надсилання. Підсумовуючи викладене, відповідач наголошує, що контролюючим органом правильно визначено об`єкт та базу оподаткування, застосовано чинну на відповідний податковий період ставку податку, встановлену рішенням органу місцевого самоврядування, та здійснено розрахунок податкового зобов`язання відповідно до вимог Податкового кодексу України. На переконання відповідача, наведені позивачем обставини не спростовують правомірності визначення податкового зобов`язання та не свідчать про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства. З огляду на викладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року - правомірним, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

14.10.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування своєї позиції позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області не доведено правомірності визначення їй податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік у розмірі 35 112 грн, а також не надано належної правової оцінки обставинам, на які вона посилалася у позовній заяві. Зокрема, позивач повторно наголошує на неправомірності, на її переконання, використання бюджетного рахунку UA248999980314080512000004567, зазначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, посилаючись на обставини створення та функціонування Фінансового управління Покровської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02312399). Позивач стверджує, що зазначене фінансове управління набуло статусу органу місцевого самоврядування з порушенням вимог Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки, на її думку, законодавством не передбачено повноважень міської ради щодо створення нових представницьких органів місцевого самоврядування. На підтвердження наведених доводів позивач посилається на положення статей 142, 143 Конституції України, статей 5, 16, 26, 42, 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також на документи, долучені до позовної заяви. Крім того, позивач звертає увагу на листи Управління Державної казначейської служби України у м. Покрові Дніпропетровської області від 17.01.2018 року №01-05/034 та від 15.07.2024 року №02-05-10/378, відповідно до яких Покровська міська рада Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 34081234) не перебуває на казначейському обслуговуванні та відсутня у мережі розпорядників і одержувачів коштів місцевого бюджету. Також позивач посилається на лист Виконавчого комітету Покровської міської ради від 25.09.2023 року №36.03-18-2023, в якому повідомлено про відсутність у Покровській міській раді з кодом ЄДРПОУ 34081234 штатного розпису та працівників, які працюють на постійній основі. На переконання позивача, зазначені обставини свідчать про порушення встановленого законодавством порядку організації фінансової діяльності органів місцевого самоврядування та ставлять під сумнів правомірність зарахування податкових платежів на відповідні бюджетні рахунки. Окремо позивач посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2025 року у справі №380/2975/25, якою вирішувався спір щодо надання Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області інформації про бюджетний рахунок. Позивач зазначає, що на виконання вказаного судового рішення Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області надано відповідь №04-11-11/17303, відповідно до якої рахунок НОМЕР_2 відкрито на ім`я Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області для зарахування платежів до бюджету Покровської міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010200. При цьому позивач звертає увагу на зазначену у відповіді Казначейства інформацію про те, що власником коштів, які обліковуються на відповідному рахунку, є Покровська міська територіальна громада, а надходження до бюджету акумулюються та перераховуються на рахунок, відкритий на ім`я Фінансового управління Покровської міської ради. На думку позивача, наведені обставини підтверджують її сумніви щодо правомірності функціонування відповідного фінансового управління та порядку використання бюджетних коштів. Крім того, позивач висловлює припущення щодо можливих зловживань посадових осіб органів місцевого самоврядування та контролюючих органів, посилаючись на публікації у засобах масової інформації, долучені до матеріалів позовної заяви. Щодо порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення позивач зазначає, що 28.08.2026 року нею було направлено до ДПС України скаргу однакового змісту в електронному та паперовому вигляді. Водночас, за твердженням позивача, ДПС України фактично не розглянула її скаргу по суті, залишивши її без розгляду з мотивів повторного звернення з одного й того самого питання. Посилаючись на положення пунктів 56.1, 56.4, 56.8, 56.9, 56.18 та 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, позивач вважає, що за відсутності належного та своєчасного розгляду скарги остання повинна вважатися повністю задоволеною на її користь. Також позивач наголошує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. Стосовно доводів відповідача щодо застосування рішення Покровської міської ради від 30.06.2021 року №3 позивач повторно посилається на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та нечинним рішення Покровської міської ради від 29.03.2019 року №12 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Позивач не погоджується з твердженням відповідача про неможливість перевірки відповідного судового рішення, зазначаючи, що його копію долучено до позовної заяви, а текст оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за реєстраційним номером 127375401. На переконання позивача, неврахування відповідачем зазначеного судового рішення свідчить про порушення принципу обов`язковості судових рішень та вимог чинного законодавства. Крім того, позивач ставить під сумнів належність підтвердження повноважень представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, яким подано відзив на позовну заяву. Підсумовуючи викладене, позивач вважає, що доводи відповідача не спростовують обставин, наведених у позовній заяві, та не підтверджують правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. У зв`язку з викладеним позивач просить суд долучити відповідь на відзив до матеріалів справи, прийняти додаткові докази, зокрема судові рішення у справах №380/2975/25 та №380/15916/22, лист Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, апеляційну скаргу Покровської міської ради, а також задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16.10.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив, що відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених законодавством, або внести відповідні зміни до податкової звітності. При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошовим зобов`язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію у випадках, визначених податковим законодавством. Відповідач звертає увагу на положення пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, згідно з якими рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Водночас абзацом другим пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що обов`язок доведення правомірності нарахування або прийняття іншого рішення контролюючим органом під час судового оскарження визначається процесуальним законом. Посилаючись на положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідач зазначає, що платник податків має право оскаржити податкове повідомлення-рішення в судовому порядку з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. При цьому у разі звернення платника податків до суду з позовом про визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу відповідне грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Крім того, відповідач посилається на положення підрозділу 4 розділу V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5, яким урегульовано порядок відображення в інформаційних системах контролюючих органів результатів адміністративного та судового оскарження податкових повідомлень-рішень, зокрема внесення відповідних змін до інтегрованих карток платників податків. З урахуванням наведених положень законодавства відповідач повідомляє, що податковий борг у розмірі 35 112 грн, визначений податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2026 року №00566262-2415-0407-UA12080090010010311, виключено з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на період судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. На підтвердження зазначених обставин відповідачем долучено до додаткових пояснень інтегровану картку платника податків ОСОБА_1 , а також документи щодо повноважень представника контролюючого органу та докази направлення додаткових пояснень позивачу. Таким чином, відповідач зазначає, що у зв`язку із судовим оскарженням податкового повідомлення-рішення відповідне грошове зобов`язання набуло статусу неузгодженого, у зв`язку з чим контролюючим органом здійснено відповідне коригування відомостей інтегрованої картки платника податків. З огляду на викладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить суд прийняти додаткові пояснення до розгляду та врахувати їх під час ухвалення рішення у справі №160/30291/26.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Нікопольська державна податкова інспекція) як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на праві приватної власності належить об`єкт нежитлової нерухомості - будівля їдальні загальною площею 292,6 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право приватної власності позивача на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано 13.12.2024 року. Розмір частки позивача у праві власності становить 1, тобто позивач є одноосібним власником вказаного нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2021 року Покровською міською радою Дніпропетровської області на дев`ятій сесії восьмого скликання прийнято рішення №3 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким визначено ставки відповідного місцевого податку залежно від типу об`єкта нерухомості та місця його розташування.

Зазначеним рішенням, зокрема, передбачено ставку податку для будівель за класифікаційним кодом 1230.4 «Їдальні, кафе, закусочні тощо» для фізичних осіб у першій зоні в розмірі 1,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. м бази оподаткування.

За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, контролюючим органом здійснено нарахування ОСОБА_3 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік щодо належної їй будівлі їдальні загальною площею 292,6 кв. м.

Під час розрахунку податкового зобов`язання контролюючим органом використано такі показники: загальна площа об`єкта нерухомості - 292,6 кв. м; частка власності - 1; період володіння у 2025 році - 12 місяців; мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2025 року - 8000 грн; ставка податку - 1,5 відсотка; розмір податку за 1 кв. м - 120 грн.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік становить 35 112 грн (292,6 кв. м Ч 120 грн).

За результатами проведеного розрахунку Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 30.06.2026 року сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0566262-2415-0407-UA12080090010010311, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2025 рік у розмірі 35 112 грн.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено код класифікації доходів бюджету 18010300, бюджетний рахунок UA248999980314080512000004567, найменування отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, банк отримувача - Казначейство України.

Відповідно до долученої відповідачем квитанції про доставку податкового повідомлення-рішення зазначений документ 08.07.2026 року о 09:09:28 доставлено до електронного кабінету платника податків ОСОБА_1 . При цьому позивач у поданих до суду процесуальних документах зазначає про відсутність у неї електронного кабінету.

28.08.2026 року ОСОБА_2 звернулася до Державної податкової служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407-UA12080090010010311, в якій просила скасувати зазначене рішення як таке, що, на її переконання, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

За результатами розгляду звернень позивача Державною податковою службою України прийнято рішення від 15.09.2026 року №25295/6/99-00-06-01-02-06, яким скаргу позивача, зареєстровану за вхідним №7448/С/6 від 28.08.2026 року, залишено без розгляду в частині оскарження податкового повідомлення-рішення у зв`язку з надходженням раніше скарги з того самого питання за вхідним №7436/С/6 від 28.08.2026 року. Водночас оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а вимоги позивача щодо його скасування - без задоволення.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач обґрунтовує свої заперечення щодо визначеного податкового зобов`язання постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22, яка стосується правомірності рішення Покровської міської ради Дніпропетровської області від 29.03.2019 року №12 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи листи органів Державної казначейської служби України від 17.01.2018 року №01-05/034, від 15.07.2024 року №02-05-10/378, документи Покровської міської ради щодо створення та функціонування її фінансового управління, а також судові рішення у справах №380/15916/22 та №380/2975/25, на які вона посилається на підтвердження доводів про неправомірність визначення податкового зобов`язання та використання бюджетних рахунків.

У ході судового розгляду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що нарахування податку за 2025 рік здійснено на підставі рішення Покровської міської ради від 30.06.2021 року №3, яке, за позицією контролюючого органу, є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407-UA12080090010010311 таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, зокрема в частині застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначення суми податкового зобов`язання за 2025 рік та зазначення бюджетного рахунку для його сплати, а також посилаючись на неналежне врахування контролюючим органом судових рішень щодо правомірності нормативно-правових актів Покровської міської ради Дніпропетровської області, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Згідно зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені статтею 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.

Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, визначальними обставинами для встановлення наявності в особи статусу платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є належність їй на праві власності відповідного об`єкта нерухомості та віднесення такого об`єкта до об`єктів оподаткування згідно з вимогами податкового законодавства.

При цьому обчислення податкового зобов`язання щодо об`єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, покладається законодавцем на контролюючий орган.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 13.12.2024 року є власником будівлі їдальні загальною площею 292,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частка позивача у праві власності на вказаний об`єкт нерухомості становить 1.

Доказів припинення права власності позивача на зазначений об`єкт нерухомості протягом 2025 року матеріали справи не містять.

Таким чином, упродовж 2025 року позивач була власником об`єкта нежитлової нерухомості загальною площею 292,6 кв. м, у зв`язку з чим відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України належала до кола платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Водночас наявність у позивача статусу платника відповідного податку не звільняє контролюючий орган від обов`язку визначити податкове зобов`язання відповідно до ставок, установлених чинним нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, з урахуванням характеристик об`єкта нерухомості та передбачених законодавством податкових пільг.

Щодо правомірності застосування ставки податку та визначення податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. м бази оподаткування.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Аналіз наведених положень податкового законодавства свідчить, що визначення конкретних ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить до повноважень відповідних органів місцевого самоврядування, які реалізуються шляхом прийняття нормативно-правових актів у межах установлених ПК України граничних ставок.

При цьому контролюючий орган під час обчислення податкового зобов`язання фізичної особи зобов`язаний застосовувати ставку, визначену відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, яке підлягає застосуванню у відповідному податковому періоді.

Судом встановлено, що Покровською міською радою Дніпропетровської області 30.06.2021 року прийнято рішення №3 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до вказаного рішення ставка податку на нежитлові будівлі та нежитлові приміщення становить 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, за 1 кв. м бази оподаткування.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2025 року встановлено у місячному розмірі 8000 грн.

Таким чином, 1,5 відсотка від установленого розміру мінімальної заробітної плати становить 120 грн за 1 кв. м.

Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом на підставі відомостей інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік.

Під час здійснення розрахунку відповідачем враховано загальну площу об`єкта нерухомості 292,6 кв. м, частку власності позивача 1, період перебування об`єкта у власності протягом 12 місяців та ставку податку 120 грн за 1 кв. м.

За результатами такого розрахунку визначено суму податкового зобов`язання в розмірі 35 112 грн.

Перевіривши наведений розрахунок, суд зазначає, що добуток загальної площі об`єкта нерухомості 292,6 кв. м та ставки податку 120 грн за 1 кв. м становить 35 112 грн.

Отже, арифметичний розрахунок суми податку здійснено правильно.

Разом із тим суд враховує, що правильність арифметичного розрахунку сама по собі не є безумовним підтвердженням правомірності визначення податкового зобов`язання, оскільки відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставка податку може залежати від типу та місця розташування об`єкта нерухомості.

У цьому контексті суд виходить із того, що застосування ставки податку повинно здійснюватися відповідно до класифікації конкретного об`єкта нерухомості та положень нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування.

При цьому відмінність у найменуванні об`єкта нерухомості як будівлі їдальні та його віднесення у податкових документах до торговельних будівель не може розглядатися як самостійна та безумовна підстава для скасування податкового повідомлення-рішення без встановлення того, чи вплинула така відмінність на застосовану ставку та розмір податкового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідно до правових підходів Верховного Суду, сформованих під час вирішення спорів щодо оподаткування нерухомого майна, визначальне значення мають установлені законом характеристики об`єкта оподаткування, правовий статус його власника та нормативно визначені умови застосування відповідної ставки або податкової пільги.

Водночас такі правові підходи не звільняють суд від необхідності оцінки доказів щодо ставки, застосованої до конкретного об`єкта.

Ураховуючи наведене, доводи позивача про неправомірність визначення податкового зобов`язання підлягають оцінці у взаємозв`язку з положеннями рішення Покровської міської ради від 30.06.2021 року №3, яке відповідач визначив нормативною підставою спірного нарахування.

Щодо посилань позивача на судове рішення у справі №380/15916/22.

Позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема, посиланням на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із наступного.

Як убачається з матеріалів справи, Покровською міською радою Дніпропетровської області 29.03.2019 року прийнято рішення №12 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яким урегульовано питання встановлення відповідного місцевого податку починаючи з 01.01.2020 року.

Надалі Покровською міською радою Дніпропетровської області 30.06.2021 року прийнято рішення №3, яке відповідно до пояснень відповідача набрало чинності з 01.01.2022 року та замінило попереднє нормативне регулювання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22 переглянуто судове рішення щодо правомірності рішення Покровської міської ради від 29.03.2019 року №12.

Отже, предметом судового розгляду у зазначеній справі був нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, прийнятий 29.03.2019 року.

Натомість оскаржуване в цій адміністративній справі податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року прийнято за результатами визначення податкового зобов`язання за 2025 рік із застосуванням рішення Покровської міської ради від 30.06.2021 року №3.

Суд зазначає, що правові наслідки судового перегляду одного нормативно-правового акта не можуть автоматично поширюватися на інший нормативно-правовий акт, прийнятий відповідним органом місцевого самоврядування, без установлення передбачених законом підстав для такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним стосуються саме того акта або його окремих положень, щодо яких ухвалено відповідне судове рішення.

Судове рішення у справі №380/15916/22 не може саме по собі свідчити про протиправність рішення Покровської міської ради від 30.06.2021 року №3, яке не було тотожним предметом зазначеного судового розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків і зборів застосовуються з урахуванням податкового періоду, на який поширюється їх дія.

Таким чином, обставини, пов`язані із судовим переглядом рішення Покровської міської ради від 29.03.2019 року №12, не спростовують самі по собі можливості застосування у 2025 році іншого рішення органу місцевого самоврядування від 30.06.2021 року №3.

За таких обставин доводи позивача щодо обов`язкового застосування правових наслідків постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі №380/15916/22 до спірного податкового повідомлення-рішення суд оцінює як такі, що не доводять його протиправності.

Щодо застосування особливостей оподаткування нерухомого майна в період дії воєнного стану.

Суд зазначає, що підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нерухомості, розташованих на територіях, на яких ведуться або велися бойові дії, а також на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Зазначені положення передбачають особливий порядок звільнення від нарахування та сплати податку за відповідні періоди залежно від статусу території, місця розташування об`єкта нерухомості та інших установлених законом умов.

При цьому для застосування зазначених положень визначальним є не сам факт запровадження воєнного стану на території України або належність об`єкта нерухомості до адміністративно-територіальної одиниці, яка зазнає наслідків збройної агресії, а наявність установлених законодавством обставин, з якими пов`язується виникнення відповідної податкової пільги.

Зокрема, правове значення має включення конкретної території до відповідного офіційного переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які тимчасово окуповані Російською Федерацією, із визначенням відповідного виду території та періоду.

Суд наголошує, що віднесення певної території до територій можливих бойових дій не є тотожним її віднесенню до територій активних бойових дій.

Відтак сам по собі факт розташування належного позивачу об`єкта нерухомості в м. Покрові Нікопольського району Дніпропетровської області не свідчить про безумовне виникнення права на звільнення від оподаткування за 2025 рік.

Водночас застосування підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України не може ставитися в залежність виключно від подання платником податків окремої заяви, якщо відповідне звільнення безпосередньо передбачене законом та необхідні відомості доступні контролюючому органу.

Таким чином, підстави звільнення від оподаткування повинні встановлюватися з урахуванням офіційного статусу конкретної території у відповідному податковому періоді.

Оскільки предметом цієї справи є податкове зобов`язання за 2025 рік, суд оцінює можливість застосування зазначених положень саме щодо цього податкового періоду, а не виходячи з територіального статусу населеного пункту в інші роки.

Щодо доводів позивача про неправомірність бюджетного рахунку та функціонування органів місцевого самоврядування.

Позивач посилається на неправомірність зазначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні рахунку НОМЕР_3 , а також на обставини, які, на її думку, свідчать про порушення законодавства під час організації діяльності Покровської міської ради та її фінансового управління.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються, зокрема, за податковими надходженнями.

За приписами статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного та місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно зі статтею 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів відповідних територіальних громад належать визначені законодавством податкові надходження.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Зазначені положення законодавства свідчать, що організація казначейського обслуговування місцевих бюджетів та діяльність фінансових органів місцевого самоврядування мають самостійне нормативно-правове регулювання.

Судом встановлено, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні зазначено рахунок UA248999980314080512000004567, код класифікації доходів бюджету 18010300, отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Зазначений код класифікації доходів бюджету використовується для обліку надходжень податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Водночас надані позивачем листи органів Державної казначейської служби України стосуються, зокрема, відомостей про рахунок UA238999980314040617000004567 із кодом класифікації доходів бюджету 18010200.

Суд зазначає, що наведені рахунки не є тотожними, оскільки мають різні реквізити та використовуються для обліку різних видів податкових надходжень.

Відтак відомості щодо одного бюджетного рахунку не можуть автоматично свідчити про неправомірність використання іншого рахунку, зазначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Крім того, суд зазначає, що статус органу місцевого самоврядування як юридичної особи публічного права не є тотожним статусу розпорядника чи одержувача бюджетних коштів.

Тому відсутність певного органу місцевого самоврядування у відповідному переліку розпорядників або одержувачів бюджетних коштів не може сама по собі свідчити про відсутність місцевого бюджету або неправомірність зарахування до нього податкових надходжень.

При цьому правомірність створення та діяльності окремого виконавчого органу місцевого самоврядування не є безпосереднім предметом цього адміністративного спору.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність конкретного індивідуального акта контролюючого органу, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, доводи позивача щодо організаційно-правових аспектів діяльності Покровської міської ради та її фінансового управління не підтверджують самі по собі протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо дотримання порядку направлення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків чи його представникові.

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України листування контролюючих органів із платниками податків в електронній формі здійснюється за умов та в порядку, встановлених зазначеною нормою.

За приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у випадках, передбачених цією нормою, документи направляються платнику податків за його податковою адресою рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручаються особисто.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року направлено до електронного кабінету ОСОБА_1 , про що надано відповідну квитанцію.

Згідно з відомостями, на які посилається відповідач, доставка документа до електронного кабінету відбулася 08.07.2026 року.

Водночас позивач заперечує належність такого способу направлення, посилаючись на відсутність у неї електронного кабінету.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.05.2022 року у справі №810/3116/18, відповідно до якої належне повідомлення платника податків повинно здійснюватися у спосіб, передбачений податковим законодавством.

Аналогічне значення дотримання встановленого порядку направлення податкових повідомлень-рішень відображено у постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №640/14787/21.

При цьому суд зазначає, що порушення порядку направлення податкового повідомлення-рішення та відсутність матеріально-правових підстав для визначення податкового зобов`язання не є тотожними юридичними обставинами.

У постанові від 20.06.2022 року у справі №826/15940/18 судова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого порушення контролюючим органом установленого строку направлення податкового повідомлення-рішення не завжди є самостійною підставою для його скасування, оскільки за наявності передбачених законом умов оподаткування таке порушення не припиняє самого податкового обов`язку.

Водночас зазначена правова позиція сформульована щодо транспортного податку та стосується насамперед наслідків порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення.

Тому вона підлягає врахуванню у цій справі з урахуванням відмінностей у правовому регулюванні відповідного податку та фактичних обставин спору.

З огляду на наведене суд зазначає, що можливі порушення порядку вручення податкового повідомлення-рішення мають оцінюватися з урахуванням їх впливу на права платника податків, зокрема щодо строків виконання податкового обов`язку, узгодження грошового зобов`язання та можливості його оскарження.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що позивач фактично скористалася передбаченим законом правом на адміністративне та судове оскарження спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.8 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику податків протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, якщо цей строк не продовжено в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 56.9 статті 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом установленого законом строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Як убачається з матеріалів справи, 28.08.2026 року позивачем подано скарги на податкове повідомлення-рішення від 30.06.2026 року, зареєстровані за вхідними №7436/С/6 та №7448/С/6.

За результатами адміністративного оскарження ДПС України 15.09.2026 року прийнято відповідне рішення.

Таким чином, рішення за результатами адміністративного оскарження датоване в межах двадцятиденного строку, встановленого пунктом 56.8 статті 56 ПК України.

Водночас суд зазначає, що пункт 56.9 статті 56 ПК України пов`язує правові наслідки у вигляді задоволення скарги не лише з фактом прийняття відповідного рішення, а й із його направленням платнику податків у встановлений строк.

Тому сам факт датування рішення 15.09.2026 року не може безумовно підтверджувати дотримання контролюючим органом усіх вимог процедури адміністративного оскарження.

Разом із тим залишення без розгляду повторної скарги, поданої щодо того самого податкового повідомлення-рішення, саме по собі не свідчить про автоматичне задоволення первинної скарги.

З огляду на наведене доводи позивача щодо правових наслідків подання двох скарг підлягають оцінці з урахуванням змісту відповідних рішень ДПС України, предмета кожної скарги та встановленого законом порядку їх розгляду.

Щодо виключення суми податкового боргу з інтегрованої картки платника податків.

Судом встановлено, що 16.10.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив про виключення суми податкового боргу в розмірі 35 112 грн з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 на період судового оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Порядок ведення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування органами ДПС затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5.

Зазначеним нормативно-правовим актом урегульовано, зокрема, особливості відображення в інтегрованих картках платників податків сум грошових зобов`язань, щодо яких триває процедура адміністративного або судового оскарження.

Отже, виключення суми податкового боргу з інтегрованої картки платника податків у зв`язку із судовим оскарженням податкового повідомлення-рішення є наслідком визначеного законодавством статусу відповідного грошового зобов`язання як неузгодженого.

Такі дії контролюючого органу не є тотожними скасуванню податкового повідомлення-рішення та не свідчать про визнання відповідачем протиправності визначеного податкового зобов`язання.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про те, що виключення суми 35 112 грн з інтегрованої картки платника податків саме по собі підтверджує незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, своєчасно та з дотриманням інших установлених законом критеріїв.

Суд зазначає, що предметом доказування у цій адміністративній справі є наявність передбачених законодавством підстав для визначення ОСОБА_3 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2025 рік у розмірі 35 112 грн.

При цьому обставини, пов`язані з правом власності позивача на об`єкт нежитлової нерухомості, його загальною площею та періодом перебування у власності, підтверджуються наявними матеріалами справи.

Також відповідачем надано розрахунок податкового зобов`язання та зазначено нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, на підставі якого застосовано ставку податку.

Разом із тим оцінка правомірності спірного податкового повідомлення-рішення не може обмежуватися встановленням права власності позивача на об`єкт нерухомості та арифметичною перевіркою здійсненого контролюючим органом розрахунку.

Необхідним є встановлення відповідності застосованої ставки податку конкретному типу об`єкта нерухомості, нормативному регулюванню відповідного податкового періоду, а також урахування законодавчо визначених підстав звільнення від оподаткування.

При цьому обов`язок доведення зазначених обставин покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.

Суд також зазначає, що доводи позивача щодо можливих порушень під час функціонування органів місцевого самоврядування, казначейського обслуговування бюджетних коштів та правових наслідків судового рішення у справі №380/15916/22 не спростовують самі по собі наявності в позивача статусу платника податку на нерухоме майно.

Водночас відхилення зазначених доводів не може підміняти собою перевірку всіх необхідних елементів правомірності податкового повідомлення-рішення.

За змістом статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ґрунтуватися на повно і всебічно з`ясованих обставинах адміністративної справи, підтверджених дослідженими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог може бути зроблений судом за умови, що сукупність наявних у справі доказів підтверджує правомірність застосування ставки податку в розмірі 1,5 відсотка до відповідного об`єкта нерухомості протягом 2025 року та відсутність передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати такого податку.

З огляду на наведене, суд зазначає, що обов`язок зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникає в особи безпосередньо на підставі закону у зв`язку з належністю їй на праві власності відповідного об`єкта нерухомості за умови, що такий об`єкт підлягає оподаткуванню.

Доводи позивача щодо неправомірності бюджетного рахунку, організації діяльності фінансового управління Покровської міської ради, правових наслідків судового рішення у справі №380/15916/22 та виключення суми податкового боргу з інтегрованої картки платника податків не становлять самостійних і достатніх підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Разом із тим для остаточного висновку про відмову в задоволенні позову необхідно, щоб наявними матеріалами справи підтверджувалася правильність застосованої ставки податку до будівлі їдальні за адресою: АДРЕСА_1 , а також відсутність підстав для застосування до відповідного об`єкта податкових пільг за 2025 рік.

За умови підтвердження цих обставин наявними доказами суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством України, а позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2026 року №0566262-2415-0407-UA12080090010010311 задоволенню не підлягають.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник