Рішення № 140997578, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28709/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 12.09.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року про непризначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 28.07.2026 року про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу, в якій він просив надати йому пільги, як ветерану ДКВС України, на оплату житлово-комунальних послуг, та призначити йому пільгу, передбачену пунктом 6 частини 1 статті 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером Державної кримінально-виконавчої служби України за вислугою років та ветераном Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується відповідними пенсійним посвідченням та посвідченням ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» він має право на встановлені законодавством пільги з оплати житлово-комунальних послуг як ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України. 28.07.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива та скрапленого газу, в якій просив призначити відповідну пільгу за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року позивачу відмовлено у призначенні пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено перевищення середньомісячним сукупним доходом сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу величини доходу, який дає право на отримання відповідної пільги. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки, на його переконання, відповідачем неправомірно поставлено реалізацію передбаченого спеціальним законом права ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України на пільги з оплати житлово-комунальних послуг у залежність від розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї. На думку позивача, його право на відповідні пільги безпосередньо випливає з положень Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», яким установлено спеціальні соціальні гарантії для визначених категорій осіб з огляду на особливий характер проходження ними служби та виконання покладених державою обов`язків. При цьому позивач посилається на положення статей 8, 17, 19, 22 та 46 Конституції України, наголошуючи, що держава зобов`язана забезпечувати належний рівень соціального захисту осіб, які проходили службу в державних правоохоронних органах, а встановлені законом соціальні гарантії не можуть бути довільно звужені підзаконними нормативно-правовими актами. Позивач вказує, що положення постанов Кабінету Міністрів України, якими запроваджено додаткові умови надання пільг залежно від доходу сім`ї, не можуть застосовуватися всупереч положенням закону, який має вищу юридичну силу та безпосередньо визначає обсяг його соціальних прав. Крім того, позивач наголошує на необхідності дотримання принципу правової визначеності, відповідно до якого особа повинна мати можливість розраховувати на реалізацію соціальних гарантій, установлених законодавством, а органи державної влади зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. На переконання позивача, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував особливостей його правового статусу як ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України та неправомірно застосував обмеження щодо розміру доходу як підставу для відмови у призначенні передбаченої законом пільги. У зв`язку із зазначеним позивач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року порушує його право на соціальний захист, є протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене позивач просить суд визнати протиправним зазначене рішення відповідача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути його заяву від 28.07.2026 року про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу та призначити йому пільгу, передбачену пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.09.2026 року передана судді Пруднику С.В.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.10.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 року №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» визначено, що з 01.10.2022 року виплату, а з 01.12.2022 року призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг забезпечують органи Пенсійного фонду України. Посилаючись на положення Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №373, представник відповідача зазначає, що з січня 2023 року нарахування та виплата відповідних пільг здійснюються органами Пенсійного фонду України виключно у грошовій формі. Крім того, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 року №1553, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї». За твердженням відповідача, зазначеними змінами розширено коло осіб, яким у 2025 році пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, зокрема осіб, які мають право на пільги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Представник відповідача зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 1-1 Порядку №389 у 2025 році пільги, передбачені зазначеним Законом, надаються ветеранам органів внутрішніх справ за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Водночас підпунктом 2 пункту 1-1 Порядку №389 передбачено, що відповідні положення застосовуються з 01.01.2025 року до осіб, які звернулися за наданням пільг починаючи із зазначеної дати, а після закінчення опалювального сезону 2024-2025 років - до осіб, які отримували пільги до 31.12.2024 року включно. Відповідач також посилається на пункт 9 Порядку №389, відповідно до якого органи Пенсійного фонду України здійснюють визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу на підставі відповідних відомостей, а також на пункт 10 цього Порядку, яким визначено умови встановлення права на отримання пільг залежно від розміру доходу. У відзиві зазначено, що у 2025 році величина доходу, яка давала право на податкову соціальну пільгу, становила 4240,00 грн, тоді як середньомісячний сукупний дохід позивача, за інформацією відповідача, становив 15 273,20 грн. Представник відповідача стверджує, що за результатами автоматизованого визначення права на отримання пільг з 01.05.2025 року позивачу було відмовлено у їх наданні, оскільки встановлений середньомісячний дохід перевищував граничну величину доходу, яка давала право на отримання пільг у 2025 році. Про зазначені обставини, як указано у відзиві, позивача повідомлено листом від 20.03.2026 року №1490-18011/А-01/8-0400/26. Крім того, відповідач зазначає, що за результатами автоматизованого визначення права на отримання пільг з 01.06.2025 року позивачу також було відмовлено в їх наданні, оскільки, за відомостями Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України, середньомісячний сукупний дохід сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищував величину доходу, яка давала право на отримання відповідних пільг. Таким чином, на переконання відповідача, відмова у призначенні позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг зумовлена застосуванням чинного нормативно-правового регулювання, яке передбачає врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї пільговика під час визначення права на отримання відповідної державної соціальної підтримки. З огляду на викладене представник відповідача вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України, а тому правові підстави для визнання його дій протиправними та зобов`язання призначити позивачу пільги відсутні. У зв`язку із зазначеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, пенсіонером Державної кримінально-виконавчої служби України за вислугою років та має статус ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями паспорта громадянина України, довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , а також посвідчення ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України серії НОМЕР_3 , виданого 26.12.2022 року Міністерством юстиції України.

Відповідно до змісту посвідчення ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України серії НОМЕР_3 його пред`явник має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України. Зазначене посвідчення є безстроковим та дійсним на всій території України.

Із наявного в матеріалах справи протоколу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за пенсійною справою №0406030119 від 28.07.2026 року встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно із зазначеним протоколом позивач проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України та обіймав посаду начальника металургійного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, мав спеціальне звання підполковника.

14.10.2022 року позивача звільнено зі служби в запас відповідно до пункту 77 «а».

Вислуга років позивача, врахована для призначення пенсії, становить 32 роки, у тому числі календарна вислуга - 27 років.

Пенсію за вислугу років позивачу призначено з 15.10.2022 року довічно в розмірі 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з протоколом від 28.07.2026 року грошове забезпечення, враховане для обчислення пенсії позивача, складається з таких складових:

посадовий оклад - 5500,00 грн;

оклад за спеціальним званням - 1410,00 грн;

процентна надбавка за вислугу років у розмірі 50 відсотків - 3455,00 грн;

середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 5717,42 грн.

Загальний розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії становить 16 082,42 грн.

Основний розмір пенсії позивача визначено у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення, що становить 11 257,69 грн.

Крім того, у протоколі пенсійної справи відображено суми індексації пенсії за відповідні роки, зокрема:

за 2023 рік - 1500,00 грн;

за 2024 рік - 1015,51 грн;

за 2025 рік - 1500,00 грн;

за 2026 рік - 1848,06 грн.

Відповідно до зазначеного протоколу загальний розмір призначеної позивачу пенсії станом на 28.07.2026 року становить 17 121,26 грн щомісячно.

При цьому в пенсійному протоколі також наведено показник 15 273,20 грн, який використано для розрахунку індексації пенсії за 2026 рік.

28.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу.

У зазначеній заяві позивач просив надати йому пільги як ветерану Державної кримінально-виконавчої служби України на оплату житлово-комунальних послуг за адресою фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Заяву подано з метою реалізації права на пільги, передбачені пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року про непризначення пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Із дослідженого судом рішення від 30.07.2026 року встановлено, що його прийнято стосовно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

У рішенні зазначено вид пільги - на оплату житлово-комунальних послуг, а також опалювальну площу житлового приміщення - 58,3 кв. м.

Відповідно до змісту оскаржуваного рішення відповідачем визначено результат розгляду заяви - «Непризначення пільги».

Як підставу для прийняття зазначеного рішення відповідач указав, що середньомісячний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу перевищує величину доходу, який дає право на отримання пільги.

Таким чином, фактичною підставою відмови у призначенні позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг стало перевищення встановленого законодавством граничного показника середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу.

При цьому в самому рішенні №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року не наведено конкретного розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача, не зазначено періоду, за який здійснювався відповідний розрахунок, кількості членів сім`ї, доходи яких враховано, та конкретної величини доходу, з якою здійснено порівняння.

Також рішення не містить детального розрахунку доходів, які були враховані відповідачем під час визначення права позивача на отримання відповідної пільги.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою за захистом, на його переконання, порушеного права на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг як ветеран Державної кримінально-виконавчої служби України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.

Отже, обов`язковою умовою правомірності рішення суб`єкта владних повноважень є не лише формальна наявність законодавчих підстав для його прийняття, а й належне встановлення всіх фактичних обставин, правильне застосування норм матеріального права та достатнє обґрунтування висновків, покладених в основу відповідного рішення.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правовий статус ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України та встановлює гарантії їх соціального захисту, є Закон України від 24.03.1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (далі - Закон №203/98-ВР).

Зазначений Закон визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту відповідних категорій осіб, які внаслідок проходження служби набули спеціального правового статусу.

Пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР передбачено право відповідних категорій ветеранів на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом та комунальними послугами в межах установлених законодавством норм.

Таким чином, законодавець пов`язує право на зазначену соціальну гарантію з наявністю в особи відповідного статусу ветерана.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ветераном Державної кримінально-виконавчої служби України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 26.12.2022 року Міністерством юстиції України.

Зазначене посвідчення є безстроковим та підтверджує належність позивача до категорії осіб, на яких поширюється дія Закону №203/98-ВР.

Наявність у позивача відповідного правового статусу відповідачем не заперечується.

Отже, між сторонами відсутній спір щодо належності позивача до категорії осіб, яким спеціальним законом передбачено пільги з оплати житлово-комунальних послуг.

Натомість спір виник щодо правомірності застосування відповідачем критерію середньомісячного сукупного доходу сім`ї як підстави для відмови у призначенні відповідної пільги за заявою позивача від 28.07.2026 року.

Щодо законодавчого регулювання надання пільг у 2026 році.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року №389 затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (далі - Порядок №389).

Зазначеним Порядком визначено механізм установлення права на отримання окремих пільг залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №373 затверджено Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі.

Водночас суд зазначає, що під час вирішення цього спору визначальне значення має нормативно-правове регулювання, чинне на дату прийняття оскаржуваного рішення, тобто 30.07.2026 року.

Законом України від 03.12.2025 року №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено особливості надання окремих пільг протягом 2026 року.

Зокрема, пунктом 6 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено, що у 2026 році пільги, визначені пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР, надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.02.2026 року №269 «Деякі питання реалізації пункту 6 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік"».

Підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови передбачено застосування відповідного критерію доходу, зокрема, до ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Таким чином, станом на 30.07.2026 року законодавство передбачало врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї під час вирішення питання про призначення відповідної пільги.

Разом із тим суд наголошує, що наявність нормативно-правового регулювання, яким передбачено застосування критерію доходу, не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином установити всі обставини, що мають значення для прийняття рішення.

Зокрема, орган Пенсійного фонду України повинен визначити належний розрахунковий період, склад сім`ї пільговика, доходи, які підлягають урахуванню, середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу, а також граничну величину доходу, яка застосовується на момент визначення права на пільгу.

Відповідно до підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України граничний розмір доходу, який дає право на застосування податкової соціальної пільги, визначається з урахуванням установленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.

У 2026 році відповідна гранична величина доходу становить 4660 грн.

Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на граничну величину доходу 4240,00 грн, яка застосовувалася у 2025 році.

Суд звертає увагу, що показник, установлений для попереднього календарного року, не може без належного правового обґрунтування застосовуватися до визначення права особи на пільги у 2026 році.

Крім того, відповідач у відзиві посилається на результати автоматизованого визначення права позивача на отримання пільг з 01.05.2025 року та з 01.06.2025 року.

Проте предметом оскарження в цій справі є рішення №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року, прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 28.07.2026 року.

Отже, наведені відповідачем обставини щодо визначення права на пільги у 2025 році не можуть самі по собі підтверджувати правомірність рішення, прийнятого за новою заявою у липні 2026 року.

Щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень належним чином установити фактичні обставини та мотивувати прийняте рішення.

Суд зазначає, що правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень повинна оцінюватися не лише з погляду наявності формальної правової підстави для його прийняття, а й з урахуванням того, чи було забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, необхідних для вирішення конкретного питання.

Відповідно до статті 8 Закону України від 17.02.2022 року №2073-IX «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи, та зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом.

За змістом статті 52 Закону №2073-IX адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.

При цьому адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.

Згідно зі статтею 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, повинен містити мотивувальну частину, крім передбачених законом винятків.

Мотивування адміністративного акта повинно забезпечувати особі можливість правильно зрозуміти його зміст та реалізувати право на оскарження.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються фактичні обставини справи, зміст документів та відомості, враховані під час її розгляду, посилання на докази або інші матеріали справи, детальна правова оцінка встановлених обставин та чіткі висновки адміністративного органу.

Аналогічний підхід до необхідності належного мотивування індивідуальних адміністративних актів викладено Верховним Судом у постанові від 12.05.2025 року у справі №460/5787/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд, застосовуючи положення Закону України «Про адміністративну процедуру», наголосив на обов`язку адміністративного органу досліджувати всі юридично значущі обставини та належним чином мотивувати рішення, які впливають на права та законні інтереси особи.

Верховний Суд також звернув увагу на необхідність дотримання принципу офіційності, відповідно до якого адміністративний орган не може обмежуватися формальним розглядом наданих відомостей, а повинен ужити передбачених законом заходів для з`ясування обставин, необхідних для вирішення адміністративної справи.

Застосовуючи зазначені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року є індивідуальним адміністративним актом, яким вирішено питання про реалізацію позивачем права на отримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг.

Із дослідженого судом рішення встановлено, що підставою непризначення пільги визначено перевищення середньомісячним доходом сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу величини доходу, який дає право на отримання пільги.

Водночас зазначене рішення не містить конкретного розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача, не визначає періоду, за який здійснено розрахунок, не зазначає кількості членів сім`ї, доходи яких ураховано, та не містить відомостей про граничний показник доходу, застосований під час прийняття рішення.

Крім того, у рішенні відсутні посилання на конкретні документи та відомості, які підтверджують правильність визначення доходу позивача за відповідний розрахунковий період.

Суд зазначає, що загальне формулювання про перевищення середньомісячного доходу сім`ї не дозволяє встановити, на підставі яких саме відомостей відповідач дійшов відповідного висновку та чи були враховані всі обставини, що мають значення для вирішення питання про призначення пільги.

При цьому наведене у відзиві посилання на середньомісячний дохід позивача в розмірі 15 273,20 грн не усуває необхідності підтвердження правильності його визначення відповідно до вимог законодавства, чинного на дату розгляду заяви.

Зокрема, з протоколу пенсійної справи №0406030119 від 28.07.2026 року встановлено, що загальний розмір пенсії позивача становить 17 121,26 грн.

Водночас сума 15 273,20 грн відображена у пенсійному протоколі як показник, використаний під час обчислення індексації пенсії за 2026 рік.

За таких обставин суд зазначає, що показник, використаний для обчислення пенсійної виплати, та середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу не є тотожними поняттями.

Визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї передбачає застосування спеціального порядку розрахунку, урахування відповідних доходів за встановлений період та визначення кола осіб, доходи яких підлягають урахуванню.

Отже, саме по собі зазначення відповідачем суми 15 273,20 грн без підтвердження належним розрахунком її правової природи та відповідності встановленому порядку не може вважатися достатнім обґрунтуванням прийнятого рішення.

Водночас суд наголошує, що встановлені недоліки мотивування оскаржуваного рішення не означають автоматичного виникнення у позивача безумовного права на призначення пільги незалежно від установлених законодавством умов.

Предметом судової перевірки є правомірність конкретного рішення відповідача, а не абстрактне вирішення питання про конституційність нормативно-правового регулювання надання пільг.

Щодо правової позиції Верховного Суду у зразковій справі №440/11441/25.

Суд ураховує, що рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 року у зразковій справі №440/11441/25 задоволено позов щодо поновлення виплати соціальних пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 01.05.2025 року.

У зазначеній справі Верховний Суд досліджував співвідношення положень Закону №203/98-ВР, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, якими запроваджено врахування доходів сімей окремих категорій пільговиків.

Водночас ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на зазначене рішення.

Суд звертає увагу, що правовідносини у зразковій справі виникли у 2025 році та стосувалися поновлення раніше призначених пільг, тоді як у справі, що розглядається, предметом оскарження є рішення від 30.07.2026 року про непризначення пільги за заявою від 28.07.2026 року.

Отже, відповідні справи відрізняються за часом виникнення спірних правовідносин, характером заявлених вимог та нормативно-правовим регулюванням, яке підлягає застосуванню.

За таких обставин суд ураховує правову аргументацію Касаційного адміністративного суду щодо необхідності дотримання гарантій соціального захисту, установлених спеціальним законодавством, однак не ототожнює правовідносини у зазначеній зразковій справі зі спірними правовідносинами у цій справі.

Щодо обов`язку доказування правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно довести наявність передбачених законодавством підстав для відмови позивачу у призначенні пільги, правильність застосування відповідних нормативно-правових актів та обґрунтованість визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Суд зазначає, що відповідачем у відзиві наведено відомості щодо визначення права позивача на пільги у 2025 році, тоді як оскаржуване рішення прийнято 30.07.2026 року.

При цьому наведені відповідачем доводи не пояснюють належним чином порядок визначення доходу позивача за розрахунковий період, який підлягав урахуванню під час розгляду заяви від 28.07.2026 року.

Суд наголошує, що обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень не може вважатися виконаним лише шляхом загального посилання на положення нормативно-правових актів без підтвердження правильності їх застосування до конкретних обставин справи.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності рішення №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року.

За таких обставин оскаржуване рішення не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Таким чином, застосування такого способу захисту, як безпосереднє зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь особи, можливе за умови встановлення судом усіх юридично значущих обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення.

Суд зазначає, що в межах цієї справи встановлено наявність у позивача статусу ветерана Державної кримінально-виконавчої служби України, факт звернення із заявою від 28.07.2026 року та прийняття відповідачем рішення про непризначення пільги від 30.07.2026 року.

Водночас наявні матеріали справи не дають можливості остаточно встановити правильність визначення середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача за належний розрахунковий період, а також перевірити всі інші умови, необхідні для призначення відповідної пільги.

За таких обставин суд уважає, що безпосереднє зобов`язання відповідача призначити позивачу пільгу без належного встановлення всіх передбачених законодавством умов було б передчасним.

Разом із тим суд зазначає, що встановлення протиправності оскаржуваного рішення потребує застосування такого способу судового захисту, який забезпечить реальне поновлення порушеного права позивача та усунення виявлених порушень.

На переконання суду, таким способом захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2026 року про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При повторному розгляді зазначеної заяви відповідач зобов`язаний застосувати нормативно-правове регулювання, чинне на час виникнення спірних правовідносин, установити всі юридично значущі обставини, здійснити належний розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача за відповідний період та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду заяви.

Водночас у задоволенні позовних вимог у частині безпосереднього зобов`язання відповідача призначити позивачу пільгу, передбачену пунктом 6 частини першої статті 6 Закону №203/98-ВР, слід відмовити як передчасних.

Ураховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, перевіривши доводи сторін та застосувавши положення Конституції України, Закону №203/98-ВР, Закону №2073-IX, Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», Порядку №389, постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №269, а також статей 2, 7, 9, 72-77, 90, 242 та 245 КАС України, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності рішення №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року.

Оскаржуване рішення прийнято без належного встановлення та відображення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку із чим воно не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному частиною другою статті 2 КАС України.

Разом із тим установлені судом обставини не дають достатніх підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити позивачу відповідну пільгу без перевірки всіх передбачених законодавством умов.

Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року і зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.07.2026 року з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №4001-172195975-2026-1 від 30.07.2026 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2026 року про призначення пільг на оплату житлово-комунальних послуг як ветерану Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до пункту 6 частини першої статті 6 Закону України від 24.03.1998 року №203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник