Ухвала суду № 140997436, 27.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

27 жовтня 2026 рокуСправа № 160/32474/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2024р., -

УСТАНОВИВ:

12.10.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 листопада 2024 року за №0712412409 відносно ОСОБА_1 про:

- донарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 250505,52 гривень,

- застосування штрафних санкцій (пеня) на суму 62626,38 гривень,

- донарахування військового збору на суму 20875,46 гривень,

- застосування штрафних санкцій (пеня) на суму 5218,86 гривень;

2) покласти судові витрати на відповідача.

Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Частиною 3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову майнового характеру фізичною собою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2026р. складає 3328,00 грн.

При цьому, згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Разом з тим, позивачем до позову не додано документу про сплату судового збору у розмірі, встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір", в порушення вимог ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується дотримання строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає, що перевірка дотримання такого строку віднесена до повноважень адміністративного суду згідно до вимог п.5 ч.1 ст.171 КАС України, а не до повноважень адвоката, тому висновок адвоката про те, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущений не відповідає його повноваженням та суперечить п.5 ч.1 ст.171 КАС України.

Так, перевіряючи у межах своїх повноважень, передбачених п.5 ч.1 ст.171 КАС України, адміністративний суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України та становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування ППР зроблено у постанові Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №160/11673/20.

Так, як свідчить зміст позову, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0712412409, прийняті 18.11.2024р.

До матеріалів позову позивачем додані і докази, які свідчать про те, що оспорювані ППР контролюючим органом направлялись позивачу за місцем його проживання - АДРЕСА_1 та були повернуті з причин "адресат відсутній", що підтверджується рекомендованим відправленням Укрпошти від 16.12.2024р. №0600986755680.

Згідно абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

За викладених обставин, направлення на поштову адресу позивача оспорюваних ППР та повернення їх поштою з причин не вручення - "адресат відсутній" є належним врученням позивачеві як платнику податку оспорюваних ППР у грудні 2024 року.

Аналогічні правові висновки зроблені і Верховним Судом у його постанові від 17.04.2025р. у справі №160/13729/24.

Відтак, з огляду на викладене, суд вважає, що не забезпечення позивачем отримання сопорюваних ППР у відділенні поштового зв`язку (навіть за умови перебування за межами України) не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Отже, позивач мав звернутися з даним позовом до суду, починаючи з січня 2025 року у 6-місячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, який закінчився в червні 2025 року.

Разом з тим, позивачем подано даний позов лише 12.10.2026р. (через систему "Електронний суд"), тобто після спливу 1 року 3 місяців, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що Повідомлення про анулювання боргу від 26.05.2017р. ним було отримано особисто під підпис 26.05.2017р.

Зміст вказаного Повідомлення про анулювання боргу від 26.05.2017р. свідчить про те, що позивачу було роз`яснено, що анулювання суми заборгованості за основним боргом (кредитом) є його "доходом, отриманим як додаткове благо" і йому самостійно слід сплатити ПДФО та військовий збір, подати відповідну декларацію.

Відтак, враховуючи наведену інформацію, позивач не міг не знати про наявність у нього податкового обов`язку по сплаті наведених податків ще з 26.05.2017р.

У цьому контексті, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець визнав строк у 6 місяців достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішення суб`єкта владних повноважень порушує її права, свободи та інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

За викладених обставин слід дійти висновку, що враховуючи не звернення позивача до суду з цим позовом за захистом своїх прав у встановлений законом строк через неотримання позивачем оспорюваних ППР (не бажання їх отримання за адресою місця його проживання у відділенні поштового зв`язку), не може бути підставою для визнання такого строку не пропущеним.

Так, ч.1 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані, вказані нею у заяві, визнані судом не поважними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також і за приписами ч.6 ст.161 вказаного Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку, в порушення вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст.123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі, встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір", у відповідності до вимог ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.123, ч.3, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2024р. - залишити без руху.

Позивачеві у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки уточненого адміністративного позову шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та доказів поважності причин його пропуску у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі, встановленому ст.4 Закону України "Про судовий збір", у відповідності до вимог ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA368999980313141206084004632 ГУК у Дніпропетровській області/Чечелівський район, код ЄДРПОУ 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст.294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва