Рішення № 140997384, 26.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 160/2075/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з адміністративним позовом до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 25.02.2026р., просять:

- визнати протиправною бездіяльність Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо не прийняття на пленарному засіданні 63 сесії УІІІ скликання Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яке відбулось 27.11.2025 року рішення на підставі поданої заяви вхідний №152004-005172-372-07-2025 від 10.09.2025 «Про надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення»;

- зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області розглянути питання про надання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно до заяви вхідний №152004-005172-372-07-2025 від 10.09.2025 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:05:005:0268, та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:05:005:0268, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зі зміною її площі на 0,25 га та зміни цільового призначення з 03.08 «для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» на 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

- стягнути на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 129,92 грн. на правничу допомогу у розмірі 15000 гривень відповідно до договору №02-2026 від 28.01.2026 року та акту виконаних робіт №1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками об`єкта нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 650,5 кв.м., розташованого на земельній ділянці кадастровий номер1221486200:05:005:0268 згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2021р., посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №167. Позивачі зазначають, що до 2020 року цей об`єкт був нежитловою будівлею кафе «Юність», яке попередніми власниками, було реконструйовано, змінилось фактичне використання земельної ділянки у зв`язку із чим виникла необхідність у внесенні змін до ДЗК про цільове використання цієї земельної ділянки, а саме: з 03.08 (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) на 02.01 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). З даного питання щодо надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення згаданої земельної ділянки вони упродовж 2022-2025 років зверталися до відповідача із відповідними заявами, зокрема, 10.09.2025р. таку заяву було подано за вхідним №152004-005172-372-07-2025, вона була винесена на пленарне засіданні 63 сесії УІІІ скликання, яке відбулося 27.11.2025, з метою прийняття рішення загальним складом депутатів, присутніх на засіданні сесії, проте, у зв`язку із не набранням більшості голосів депутатів від загального складу ради за результатами відкритого поіменного голосування, рішення не було прийняте. Оскільки за процедурою, визначеною ч.1, 6,7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган місцевого самоврядування має обов`язок розглянути таке клопотання/заяву позивачів у місячний строк і надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати вмотивовану відмову у його наданні, позивачі вважають, що не прийняття конкретного рішення за їх згаданою заявою є протиправною бездіяльністю відповідача, недотриманням процедури розгляду їх заяви, що призвело до порушення їх прав, так як позбавляє позивачів можливості її подальшої приватизації, вважають, що така обставина як «не набрання більшості голосів депутатів від загального складу ради за результатами відкритого поіменного головування» не є підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за приписами ч.7 ст.118 ЗК України. Також позивачі просили стягнути з бюджетних асигнувань відповідача витрати на надання правничої допомоги у сумі 15000 грн. згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до договору на надання правничої допомоги від 28.01.2026 року та акту виконаних робіт/наданих послуг з детальним описом наданої правничої допомоги.

Ухвалою суду від 13.03.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, зобов`язано відповідача протягом 15 календарних днів після отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності бездіяльності у спірних правовідносинах, з урахуванням процедури, встановленої законом, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 29.01.2026р. (адміністративний позов з додатками), 14.03.2026р. (ухвалу суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вищевказаної ухвали суду, через систему "Електронний суд" 16.10.2026р. відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є дискреційними, адміністративний суд не вправі їх підміняти та прийняти замість відповідача конкретне рішення, а твердження позивачів, викладені у позові, вважає хибними, оскільки Новоолександрівською сільською радою було дотримано всіх процедур, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про статус депутатів місцевих рад» та Регламентом, тобто, зазначена заява позивачів від 10.09.2025р. була винесена на пленарне засідання сесії, яке відбулось 27.11.2025 року та розглянута. За викладеного, представник відповідача зазначив, що доводи позивачів з приводу наявності правових підстав для задоволення позову вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки перелічена мотивація не відповідає дійсним обставинам справи та не має належного правового обґрунтування, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

21.10.2026р. представником позивача через систему «Електронний суд» було подано відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що відзив було подано з порушенням вимог суду 16.10.2026р., тобто, за спливом 7 календарних місяців всупереч вимогам с.5,6 ст.162 КАС України, неподання відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову згідно до вимог ч.4 ст.159 КАС України, відповідачем не надано суду копії рішення, прийнятого на пленарному засіданні від 27.11.2025р. за наслідками розгляду заяви позивачів, тому представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.

Стосовно доводів представника позивача про порушення відповідачем встановленого судом строку для надання відзиву на позов, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позову, позивачі та їх представник у позові та в уточненому позові зазначили код ЄДРПОУ відповідача 40201087.

Після подання представником позивача заяви до суду від 09.10.2026р. судом з`ясовано, що вказаний ЄДРПОУ 40201087 відповідачеві не належить.

З цього приводу суд зазначає, що до повноважень адміністративного суду перевірка правильності зазначення реквізитів учасників справи не належить, така відповідальність покладена саме на учасників справи згідно п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, враховуючи вище встановлені судом обставини та те, що позивачі та їх представник зазначили неправильно код ЄДРПОУ відповідача (через неуважність, чи/або умисно), тому останній був неналежним чином повідомлений про наявність даної справи у провадженні суду.

Надалі, судом самостійно після 09.10.2026р. вживалися заходи щодо встановлення правильного коду ЄДРПОУ відповідача та за його правильним кодом ЄДРПОУ - 04339764 судом через систему «Електронний суд» було надіслано та останнім отримано ухвалу про відкриття провадження у даній справі 20.10.2026р., що підтверджено відповідною довідкою про доставку електронного листа, що свідчить про те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи тільки 20.10.2026р. згідно до вимог ст.ст.18,251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, раніше секретарем судового засідання суду і засобами телефонного зв`язку 14.10.2026р. відповідача було повідомлено про необхідність подання до суду відзиву на позов у цій справі (складено телефонограму).

Відзив на позов відповідачем було надано до суду 15.10.2026р. згідно змісту відзиву на позов та інформації із системи «Електронний суд».

З огляду на наведене та враховуючи те, що позивачі та їх представник у позові неправильно зазначили код ЄДРПОУ відповідача (через неуважність, чи/або умисно), що призвело до необізнаності відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи саме з вини позивачів та їх представника, суд вважає, що аргументи представника позивачів щодо порушення відповідачем строків установлених судом для надання відзиву на позов, є неспроможними, відтак, враховані судом бути не можуть, а відповідно, і приписи ч.4 ст.159 КАС України у цій справі також не можуть бути застосовані судом.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 26.10.2026р. у зв`язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, великим навантаженням справ військовослужбовців та, як наслідок, об`єктивну неможливість здійснення адміністративного судочинства та прийняття судових рішень у даний період, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України строк розгляду цієї справи було продовжено до 26.10.2026р.

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 26.10.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивачі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є власниками нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 650,5 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки номер 1221486200:05:005:0268 згідно договору купівлі-продажу від 05.02.2021р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Михайлець К.О., зареєстрованого в реєстрі за №167, реєстраційний номер у Державному реєстрі об`єктів нерухомого майна 2132982113314, копії яких наявні у справі.

Оскільки 03.07.2020 року попередні власники вказаного вище об`єкта нерухомого майна здійснили реконструкцію нежитлової будівлі кафе «Юність» в житловий будинок, як наслідок, змінилось фактичне використання земельної ділянки, на якій розташований згаданий об`єкт нерухомого майна та виникла необхідність у внесенні змін до Державного земельного кадастру про цільове призначення земельної ділянки, а саме: з 03.08 (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) на 02.08 (для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Далі, позивачі у період з 2022-2025 роки зверталися до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою земельної ділянки зі зміною цільового призначення на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.02.2021 та витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2021р. за результатами розгляду яких були прийняті відповідні рішення від 26.12.2023 №3183-29/УІІІ, від 31.07.2025 №4509-59/УІІІ про відмову позивачам у наданні такого дозволу, у зв`язку із тим, що право на користування земельною ділянкою не оформлене належним чином, про що свідчать копії заяв позивачів на копії згаданих вище рішень, наявних у справі.

10.09.2025р. позивачі вчергове подали до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення (кадастровий номер-1221486200:05:005:0268) від 03.09.2025р., яка була зареєстрована відповідачем за вхідним номером - №152004-005172-372-07-2025, що підтверджується змістом її копії.

Наведена заява позивачів від 10.09.2025р. разом із проєктом рішення про надання позивачам дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною її цільового призначення були внесені на розгляд пленарного засідання 63 сесії УІІІ скликання Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яке відбулося 27.11.2025р. та, у зв`язку з не набранням більшості голосів депутатів від загального складу ради, рішення не прийняте, що підтверджено копією листа відповідача №2388/02-16 від 01.12.2025р.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача відносно неприйняття на пленарному засіданні 63 сесії УІІІ скликання, яке відбулося 27.11.2025р. за заявою позивачів від 10.09.2025р. конкретного рішення, позивачі звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивачів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, із наведених приписів наведеного законодавства слідує, що клопотання/заяви громадян про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, при цьому, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання/заяви заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади та лише на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов до висновку, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання/заяви про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, відмова у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 29.04.2020 року по справі № 820/4932/18, від 24.01.2019 року по справі № 806/2978/17, що враховуються судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Разом з тим, як встановлено судом із наявних матеріалів справи, заяву позивачів про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення від 10.09.2025р. відповідачем було винесено на розгляд пленарного засідання 63 сесії УІІІ скликання Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, яке відбулося 27.11.2025р., але у зв`язку з не набранням більшості голосів депутатів від загального складу ради, рішення не прийняте, про що свідчать відомості, які наведені у листі відповідача від 01.12.2025р. за №2388/02-16.

Також, факт того, що заява позивачів від 10.09.2025р. була винесена на розгляд на пленарне засідання 63 сесії УІІІ скликання Новоолександрівської сільської ради, яке відбулося 27.11.2025р. та була розглянута, однак рішення не було прийняте, підтверджено і самим відповідачем у відзиві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не прийнявши відповідного конкретного рішення (про надання дозволу або відмову у його наданні) за заявою позивачів від 10.09.2025р. на відповідній сесії сільської ради, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка не відповідає та суперечить вищенаведеним нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивачів від 10.09.2025р. про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом.

При цьому, судом критично надається правова оцінка аргументам відповідача з приводу того, що на пленарному засіданні сесії Новоолександрівської сільської ради, яке відбулося 27.11.2025р., заява позивачів від 10.09.2025р. про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення, була розглянута, з огляду на те, що доказом її розгляду має бути відповідне конкретне рішення ради про надання такого дозволу на розроблення проєкту землеустрою або вмотивована відмова у його наданні, що передбачено ч.7 ст.118 ЗК України, і прийняття такого рішення є обов`язком відповідача згідно до ч. 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР, проте, відповідачем такого рішення до відзиву на позов не було додано, що не може свідчити про розгляд заяви позивачів без прийняття такого рішення суб`єктом владних повноважень.

Не можуть бути покладені в основу цього судового рішення, тому відхиляються судом, посилання відповідача на дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах, з огляду на те, що згідно до вимог ст. 55 Конституції України та ст.2 КАС України позивачі наділені правом на звернення до суду у разі бездіяльності суб`єкта владних повноважень та не виконання ним обов`язків, покладених на нього Законом №280/97-ВР в частині дотримання процедури прийняття рішень за заявами/клопотаннями громадян, поданих у порядку згідно до вимог Земельного кодекс України, а адміністративний суд, в свою чергу, має повноваження перевірити правомірність такої бездіяльності суб`єкта владних повноважень (у даному випадку таким є відповідач), виходячи з вимог ч.2 ст.2, ст.245 КАС України в порядку адміністративного судочинства України, відтак, посилання на втручання суду в його дискреційні повноваження, є помилковими та неспроможними.

Інші аргументи відповідача уважно вивчені судом, проте, не заслуговують на увагу, оскільки факту вчиненої відповідачем бездіяльності, яка полягає у не прийнятті рішення за заявою позивачів від 10.09.2025р. та вищенаведених правових висновків, у тому числі і Верховного Суду, не спростовують, з урахуванням того, що рішення за результатами розгляду заяви позивачів від 10.09.2025р. на пленарному засіданні, яке відбулося 27.11.2025р., суду відповідачем не надано.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивачів від 10.09.2025р. про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення, суд приходить до висновку, що, не прийнявши відповідне конкретне рішення (про надання дозволу або відмову у його наданні), відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення відповідачем такою бездіяльністю прав та інтересів позивачів, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною такої бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивачів від 10.09.2025р. про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивачів у наведеній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачів частині зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачам на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:05:005:0268 зі зміною її площі на 0,25 га та зміни її цільового призначення, з 03.08 «для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування» на 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», оскільки у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивачів передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернулися позивачі, виходячи з правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

У цьому контексті суд звертає увагу відповідача на те, що останній не лише має винести питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення за заявою позивачів від 10.09.2025р., на розгляд сесії сільської ради, а й за результатами такого розгляду, має беззаперечний обов`язок прийняти відповідне конкретне рішення про надання такого дозволу або вмотивоване рішення про відмову у його наданні, що передбачено ч.7 ст.118 ЗК України та ст.59 Закону №280/97-ВР.

Суд також зазначає, що таких підстав для не прийняття рішення як «не набрання більшості голосів депутатів від загального складу ради за результатами відкритого голосування» ч.7 ст.118 ЗК України не містить, а відповідно, відповідач має обов`язок вирішити це питання зі свободою розсуду депутатського складу сільської ради (про надання такого дозволу або вмотивовану відмову у його наданні) згідно до вищенаведених приписів ч.7 ст.118 ЗК України та ст.59 Закону №280/97-ВР, що буде свідчити про дотримання принципу правової визначеності у вирішенні спірного питання для учасників спірних правовідносин.

Отже, при повторному розгляді заяви позивачів від 10.09.2025р. на пленарному засіданні чергової сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, останній має врахувати вищенаведені приписи, у тому числі, і статті 48-50 Регламенту Новоолександрівської сільської ради, затвердженого рішенням сесії сільської ради 17.12.2020 № 22-2/VII зі змінами та доповненнями, якими передбачено, що за результатами розгляду питань, які розглядалися на пленарному засіданні, обов`язковим є прийняття відповідних конкретних рішень (про надання дозволу або відмову у його наданні).

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що рішення, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими (ст.50 Регламенту).

Відтак, із аналізу вищенаведеного Регламенту також слідує обов`язок прийняття рішень сільською радою за результатами розгляду питань на пленарних засіданнях ради, такий обов`язок відповідачем не був виконаний (рішення не прийнято), тому суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивачів від 10.09.2025р., яке відбулося на пленарному засіданні 27.11.2025р., без прийняття та надання позивачам конкретного рішення, є безумовно протиправною бездіяльністю відповідача суб`єкта владних повноважень.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивачів від 10.09.2025р. про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення, та з урахуванням повноважень суб`єкта владних повноважень щодо вирішення даного питання саме на сесії сільської ради, що є дискреційними повноваженнями відповідача, та суд не може їх підміняти у даному випадку, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачів від 10.09.2025р. про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер: 1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення, на черговій сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області та прийняти рішення (про надання відповідного дозволу або вмотивовану відмову у його наданні) з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, з дотриманням вимог Регламенту, вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Зазначена позиція, щодо належного обраного способу захисту порушеного права позивача, узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 18.09.2019р. у справі №520/11598/18, яка є обов`язкову для застосування адміністративними судами у відповідності до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивачів частково.

Що стосується вимог позивачів про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів понесені ними витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., то у цій частині вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката ч.2 ст.134 наведеного Кодексу.

Згідно ч. 3 ст.134 цього Кодексу, встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ч.4 ст.134 КАС України.

Так, як встановлено судом зі змісту позову, позивачі просять стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на їх користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., посилаючись на те, що для вирішення питання про стягнення судових витрат по справі буде надано договір про надання правничої допомоги від 28.01.2026р. та акт виконаних робіт/наданих послуг з детальним описом наданої правничої допомоги.

Разом з тим, до моменту прийняття рішення у цій справі (до 26.10.2026р.) копії договору на правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги всупереч норм ч.3, ч.4 ст.134 КАС України позивачами та їх представником суду не надано.

За викладених обставин та враховуючи не надання позивачем вищенаведених доказів, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність понесених витрат, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги, що є обов`язком суду відповідно до ч. ст.134 КАС України, тому суд дійшов висновку, що процесуальні підстави для задоволення позову у цій частині, у адміністративного суду відсутні.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що у наведеній вище частині позовних вимог позивачам слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області на користь позивачів судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачами згідно квитанцій №1788-5484-1262-4773 від 29.01.2026, №7579-6598-1673-5105 від 25.02.2026р. у сумі 1064 грн. 96 коп., виходячи із розрахунку: 1064,96 грн./2. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог згідно до ч.3 ст.139 наведеного Кодексу.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області щодо не прийняття на пленарному засіданні 63 сесії УІІІ скликання сільської ради, яке відбулося 27.11.2025р., за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер:1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення від 10.09.2025р., рішення про надання такого дозволу або відмову у його наданні протиправною.

Зобов`язати Новоолександрівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області (52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.74, код ЄДРПОУ 04339764) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер:1221486200:05:005:0268 зі зміною її цільового призначення від 10.09.2025р. на черговій сесії та прийняти рішення (про надання дозволу або вмотивовану відмову у його наданні) з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, дотриманням вимог Регламенту, вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.74, код ЄДРПОУ 04339764) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532 грн. 48 коп. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52070, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Новоолександрівка, вул. Сурська, буд.74, код ЄДРПОУ 04339764) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532 грн. 48 коп. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

У задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва