Рішення № 140997062, 28.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10432/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), у якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром, із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2026 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану з урахуванням раніше виплачених сум та без урахування індексації, установленої згідно з Постановами КМУ від 25 лютого 2025 року №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році та від 25.02.2026 №236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум), без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, з врахуванням Постанов КМУ від 25 лютого 2025 року №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році та від 25.02.2026 №236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Позивач зазначає, що його пенсія неодноразово перераховувалася на виконання судових рішень, якими встановлено право на отримання пенсійних виплат без обмеження їх максимальним розміром та з урахуванням установлених законодавством підвищень і доплат.

Однак з 01.03.2026 відповідач здійснює виплату пенсії позивача із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, та обмеженням її максимальним розміром.

За твердженням позивача, з урахуванням проведених перерахунків розмір його пенсії станом на 01.03.2026 становить 31393,09 грн, проте фактична виплата здійснюється в сумі 26624,05 грн.

Крім того, позивач вважає, що відповідач протиправно обмежує фактичну виплату пенсії без належного врахування підвищень, установлених постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236.

На думку позивача, такі дії відповідача суперечать вимогам спеціального законодавства, яке регулює пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та порушують його право на отримання пенсії в належному розмірі.

З метою захисту порушеного права позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.06.2026 щодо здійснення нарахування та виплати пенсії без застосування відповідних обмежень.

Листом від 21.07.2026 №18243-16538/Б-02/8-0300/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати пенсії у визначеному ним розмірі.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.

Відповідач зазначає, що з 01.01.2026 набрав чинності Закон України від 03.12.2025 №4695-IX Про Державний бюджет України на 2026 рік, статтею 30 якого передбачено застосування коефіцієнтів до сум пенсійних виплат, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778, якою визначено відповідні коефіцієнти та порядок їх застосування.

Оскільки розмір пенсії позивача перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, відповідач вважає правомірним застосування до відповідних сум перевищення понижуючих коефіцієнтів.

Щодо індексації пенсії відповідач зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 розмір пенсії позивача з 01.03.2026 було підвищено на 2595,00 грн, однак унаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови №1778 фактичний розмір пенсійної виплати не змінився.

Також відповідач посилається на статті 19, 46, 64 Конституції України та статтю 20 Закону України Про правовий режим воєнного стану, зазначаючи, що в умовах воєнного стану право на соціальний захист може бути обмежене, а органи Пенсійного фонду України зобов`язані діяти відповідно до чинного законодавства.

З огляду на наведене відповідач вважає свої дії правомірними.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.12.2005 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 у справі №140/9021/21 вирішено спір щодо перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Волинській області від 27.04.2021 №33/23-43а.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі №140/20679/23 вирішено спір щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн з 01.02.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713.

Крім того, рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 у справі №140/32088/23 та від 22.11.2024 у справі №140/11513/24 вирішувалися питання перерахунку та виплати пенсії позивача з урахуванням установлених законодавством підвищень та без обмеження її максимальним розміром.

Із наявного в матеріалах справи перерахунку пенсії позивача, здійсненого відповідачем станом на 01.04.2026 та оформленого 21.07.2026, встановлено, що розмір пенсії з урахуванням підвищень і доплат становить 31393,09 грн.

Зокрема, до розрахунку пенсії включено:

індексацію за 2022 рік 2738,36 грн;

індексацію за 2023 рік 1500,00 грн;

індексацію за 2024 рік 1500,00 грн;

індексацію за 2025 рік 1500,00 грн;

індексацію за 2026 рік 2595,00 грн;

щомісячну доплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 2000,00 грн.

Водночас у зазначеному розрахунку відповідачем визначено розмір пенсії з урахуванням максимального обмеження 27298,09 грн, а після застосування понижуючих коефіцієнтів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 26624,05 грн.

При цьому із розрахунку вбачається, що до суми перевищення 25950,00 грн застосовано коефіцієнт 0,5, внаслідок чого розмір пенсійної виплати зменшено на 674,05 грн порівняно з визначеним відповідачем розміром 27298,09 грн.

Листом від 21.07.2026 №18243-16538/Б-02/8-0300/26 відповідач повідомив позивача, що розмір його пенсійної виплати з 01.03.2026 проіндексовано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, однак розмір пенсії залишився без змін, оскільки перевищує максимальний розмір, визначений статтею 43 Закону №2262-XII.

Наведені обставини підтверджують, що відповідач здійснив нарахування передбачених законодавством сум індексації пенсії, однак фактичну її виплату провів у меншому розмірі, застосувавши обмеження максимальним розміром та понижуючі коефіцієнти.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Законом України від 09.04.1992 №2262-XII Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон №2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1-1 Закону №2262-XII передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-XII встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Законом України від 03.12.2025 №4695-IX Про Державний бюджет України на 2026 рік (далі Закон №4695-IX) у статті 30 установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану (далі постанова №1778).

Пунктом 1 постанови №1778 установлено застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних частин пенсійних виплат, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 7 Закону №4695-IX з 01.01.2026 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 2595,00 грн.

Таким чином, застосування передбачених постановою №1778 коефіцієнтів пов`язано з перевищенням пенсійною виплатою суми 25950,00 грн.

Водночас суд зауважує, що Закон №2262-XII є спеціальним нормативно-правовим актом, яким урегульовано умови та порядок пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 №4-рп/2015 наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

При цьому частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-XII прямо передбачено виключний спосіб зміни умов і норм пенсійного забезпечення відповідних осіб.

Суд ураховує, що статтею 30 Закону №4695-IX та постановою №1778 запроваджено механізм зменшення фактичної суми пенсійної виплати шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів.

Однак передбачений зазначеними нормативно-правовими актами механізм фактично змінює умови виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, без внесення відповідних змін до спеціального закону.

За таких обставин суд вважає, що під час вирішення питання про належний розмір пенсійної виплати позивача перевагу необхідно надати нормам спеціального Закону №2262-XII.

Щодо посилань відповідача на можливість обмеження права на соціальний захист в умовах воєнного стану суд зазначає таке.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, визначено перелік конституційних прав і свобод, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку із запровадженням воєнного стану.

Стаття 46 Конституції України до зазначеного переліку не включена.

Водночас суд зазначає, що сама собою можливість встановлення певних обмежень прав і свобод в умовах воєнного стану не свідчить про правомірність будь-якого обмеження пенсійної виплати.

Застосування відповідних обмежень має відповідати вимогам Конституції України та спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Суд також бере до уваги, що внаслідок застосування відповідачем постанови №1778 відбулося фактичне зменшення пенсійної виплати, визначеної з урахуванням проведених перерахунків, у тому числі на виконання судових рішень.

Таким чином, доводи відповідача щодо правомірності застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів суд вважає необґрунтованими.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром суд зазначає таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, якими встановлювалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відтак із 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України передбачено внесення змін до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII щодо строку застосування відповідного обмеження.

Однак зазначені зміни не можуть бути реалізовані, оскільки на момент набрання ними чинності відповідна норма Закону №2262-XII вже втратила чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 31.03.2021 у справі №815/3000/17.

Крім того, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII, було передбачено статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668-VI Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі Закон №3668-VI).

У постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо необхідності застосування норм Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не положень Закону №3668-VI, які встановлюють обмеження пенсії максимальним розміром.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII.

Зазначені приписи втратили чинність через шість місяців із дня ухвалення цього рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром не відповідає вимогам законодавства.

Щодо нарахування та виплати пенсії з урахуванням індексації за 2025 та 2026 роки суд зазначає таке.

Відповідно до статті 64 Закону №2262-XII у випадках, передбачених цією нормою, для забезпечення індексації пенсій проводиться їх перерахунок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням відповідного коефіцієнта збільшення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році (далі постанова №209) передбачено проведення індексації пенсій з 01.03.2025.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році (далі постанова №236) передбачено проведення індексації пенсій з 01.03.2026.

Пунктом 1 постанови №236 установлено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Підпунктом 1 пункту 2 постанови №236 передбачено підвищення пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-XII, з урахуванням раніше проведених підвищень, зокрема відповідно до постанови №209.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачем нараховано позивачу індексацію за 2025 рік у розмірі 1500,00 грн та за 2026 рік у розмірі 2595,00 грн.

Разом із тим відповідач у відзиві прямо зазначив, що внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови №1778 фактичний розмір пенсійної виплати позивача після проведення індексації за 2026 рік не змінився.

Суд наголошує, що нарахування сум індексації та фактична виплата пенсії з урахуванням таких сум є різними за своїм змістом діями.

Сам факт відображення індексації у розрахунку пенсії не свідчить про належне забезпечення права позивача на отримання відповідного підвищення, якщо фактична пенсійна виплата зменшується внаслідок застосування обмежень, що не відповідають вимогам спеціального законодавства.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів та обмеження її максимальним розміром, нараховані відповідно до постанов №209 та №236 суми індексації повинні враховуватися під час фактичної виплати пенсії без зазначених обмежень.

При цьому суд враховує, що відповідні суми індексації вже відображені в розрахунку пенсії позивача, а тому повторне їх нарахування понад установлені законодавством розміри не вимагається.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації за 2025 та 2026 роки без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою №1778, та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши встановлені у справі обставини, надані сторонами докази та доводи учасників справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено квитанцією від 04.08.2026 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 1331,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, та виплати пенсії з 01.03.2026 без належного врахування індексації, установленої постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році та від 25.02.2026 №236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, з урахуванням індексації, установленої постановами Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році та від 25.02.2026 №236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код 13358826).

Суддя Н. В. Стецик